ПРИЙМЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
при́міть «(гусениця одного з видів бражника) Deilephila euphorbiae L. (eruca)» (ент.)
неясне;
прия́ти «сприяти»
споріднене з дінд. priyáḥ «дорогий, гідний», príyatē «є задоволеним», prīṇāti «тішить», ав. frya «любий, улюблений», frīnāiti «любить, цінує», гр. πρᾱΰς «лагідний, м’який», гот. frijôn «любити», frijônds «друг», двн. friunt «тс.», нвн. freien «сватати», лтс. priêks «радість»;
псл. prijati, *prьjati;
р. ст. прыя́ть «бути відданим, прихильним», бр. [прыя́ць] «сприяти, допомагати», др. прияти «сприяти; піклуватися; бути відданим, прихильним», п. ст. przyjać «сприяти», ч. přáti, слц. priat’, вл. přeć, нл. [pśaś], ст. pśijaś «тс.», болг. прия́тел «приятель, друг», м. приjае «подобається; дає користь», схв. прѝjати «подобатися, смакувати; давати користь, бути корисним», слн. príjati «пасувати, годитися, відповідати, бути корисним», стсл. пригати «сприяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заприязни́ти
«зв’язати дружбою»
наприя́те
«придбати»
неприязник
«заздрісник; непривітна людина»
непри́язнь
не́при́я́тель
«ворог, супротивник СУМ, Ж; [чорт Г]»
неприя́тельство
«ворожнеча, неприязнь»
при́язни́й
«схильний (до когось), дружній; приємний СУМ, Г»
прия́знува́ти
«ставитися дружньо; приятелювати»
при́язнь
приятелі́зм
при́я́тель
при́я́тельство
«дружба, приятелювання СУМ, Г; друзі (зб.) Нед»
приятелюва́ти
прия́тіль
«приятель, друг»
прия́тство
«дружба, приятелювання; друзі (зб.)»
прия́ч
«приятель; той, хто сприяє, допомагає»
сприя́їти
«сприяти»
сприятелитися
«потоваришувати»
сприятелюва́ти(ся)
«тс.»
сприя́ти
сприя́тливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| frya «любий, улюблений» | авестійська |
| прыя́ць «сприяти, допомагати» | білоруська |
| прия́тел «приятель, друг» | болгарська |
| přeć | верхньолужицька |
| frijôn «любити» | готська |
| πρᾱΰς «лагідний, м’який» | грецька |
| friunt «тс.» | давньоверхньонімецька |
| priyáḥ «дорогий, гідний» | давньоіндійська |
| прияти «сприяти; піклуватися; бути відданим, прихильним» | давньоруська |
| priêks «радість» | латиська |
| приjае «подобається; дає користь» | македонська |
| pśaś | нижньолужицька |
| freien «сватати» | нововерхньонімецька |
| przyjać «сприяти» | польська |
| prijati | праслов’янська |
| прыя́ть «бути відданим, прихильним» | російська |
| прѝjати «подобатися, смакувати; давати користь, бути корисним» | сербохорватська |
| priat' | словацька |
| príjati «пасувати, годитися, відповідати, бути корисним» | словенська |
| пригати «сприяти» | старослов’янська |
| přáti | чеська |
| príyatē «є задоволеним» | ? |
| prīṇāti «тішить» | ? |
| frīnāiti «любить, цінує» | ? |
| frijônds «друг» | ? |
| *prьjati | ? |
| прыя́ть «бути відданим, прихильним» | ? |
| przyjać «сприяти» | ? |
| pśijaś «тс.» | ? |
фі́рмачити «тратити, тринькати»
видозмінене запозичення з польської мови;
п. frymarczyć «міняти, гендлювати» (з XV ст.) походить від свн. vrīmarket (›нвн. Freimarkt) «вільна торгівля», vrīmarketen «торгувати, міняти», складних слів, утворених з компонентів vrī- (› нвн. frei) «вільний», спорідненого з псл. prijati, укр. прия́ти, сприя́ти, і market (› нвн. Markt) «торг», що походить від лат. mercātus «купівля, торг», пов’язаного з mercārī «торгувати, купувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фримарчити
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mercātus «купівля, торг» | латинська |
| mercārī «торгувати, купувати» | латинська |
| Freimarkt | нововерхньонімецька |
| frymarczyć «міняти, гендлювати» (з XV ст.) | польська |
| prijati | праслов’янська |
| vrīmarket «вільна торгівля» (›нвн. Freimarkt) | середньоверхньнімецька |
| vrīmarketen «торгувати, міняти» | середньоверхньнімецька |
| Markt «торг» | середньоверхньнімецька |
| прия́ти | українська |
| сприя́ти | українська |
флібустьє́р «морський розбійник, пірат, контрабандист»
фр. flibustier «розбійник, пірат» походить від гол. vrijbuiter «мародер, грабіжник; пірат, морський розбійник», пов’язаного з vrijbuiten «грабувати, займатися піратством» і далі з vrijbuit «грабунок, здобич», букв. «вільний трофей», що є складним словом, утвореним з прикметника vrij «вільний», спорідненого з дангл. frе̄о, двн. frī (› н. frei), гот. freis «вільний», frijōn «любити», дісл. frijā «тс.», псл. prijati, укр. прия́ти, сприя́ти, та іменника buit «здобич», спорідненого з снн. būte «частина, доля, здобич», н. Beute «здобич», снн. būten «ділити, здобувати»;
запозичення з французької мови;
р. флибустье́р, бр. флібусцьер, п. flibustier, ч. flibustýr, болг. флибустие́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флібустьє́рство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| флібусцьер | білоруська |
| флибустие́р | болгарська |
| vrijbuiter «мародер, грабіжник; пірат, морський розбійник» | голландська |
| vrijbuiten «грабувати, займатися піратством» | голландська |
| vrijbuit «грабунок, здобич» | голландська |
| vrij «вільний» | голландська |
| buit «здобич» | голландська |
| freis «вільний» | готська |
| frijōn «любити» | готська |
| frе̄о | давньоанглійська |
| frī (› н. frei) | давньоверхньонімецька |
| frijā «тс.» | давньоісландська |
| Beute «здобич» | німецька |
| frei | німецька |
| flibustier | польська |
| prijati | праслов’янська |
| флибустье́р | російська |
| būte «частина, доля, здобич» | середньонижньонімецька |
| būten «ділити, здобувати» | середньонижньонімецька |
| прия́ти | українська |
| сприя́ти | українська |
| flibustier «розбійник, пірат» | французька |
| flibustýr | чеська |
фра́їр «коханий, наречений»
н. Freier «наречений», freien «свататися, одружуватися» пов’язані з frei «вільний», спорідненим із снн. vrīen «брати шлюб», днн. frī «вільний», дангл. frе̄o «тс.», герм. *frija- «вільний» (на протилежність рабам, пор. у семантичному плані лат. līberī «вільні; діти»), дінд. priyá- «милий, любий», псл. prijati, укр. прия́ти, сприя́ти, при́ятель;
запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво (Bern. I 283);
п. frajer, frajerz «наївна людина; кавалер», ч. слц. frajer «кавалер», нл. fryjaŕ «наречений», м. фраер «нероба, авантюрист», схв. фра̏jер;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фра́єр
«тс.»
фраєрочка
«дівчина»
фраїрча́
«кохана, наречена»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *frija- «вільний» (на протилежність рабам, пор. у семантичному плані лат. līberī «вільні; діти») | германські |
| frе̄o «тс.» | давньоанглійська |
| priyá- «милий, любий» | давньоіндійська |
| frī «вільний» | давньонижньонімецька |
| фраер «нероба, авантюрист» | македонська |
| fryjaŕ «наречений» | нижньолужицька |
| Freier «наречений» | німецька |
| freien «свататися, одружуватися» | німецька |
| frei «вільний» | німецька |
| frajer «наївна людина; кавалер» | польська |
| frajerz «наївна людина; кавалер» | польська |
| prijati | праслов’янська |
| фра̏jер | сербохорватська |
| vrīen «брати шлюб» | середньонижньонімецька |
| frajer «кавалер» | словацька |
| прия́ти | українська |
| сприя́ти | українська |
| при́ятель | українська |
| frajer «кавалер» | чеська |
іма́ти «брати; ловити, хапати»
іє. *еm«брати»;
споріднене з лит. imti «брати», лтс. jemt, лат. emo, emere «тс.», ірл. air-ema «підхопить»;
псл. imati «брати», ітератив до jti (‹*jьmti ‹*ĭm-) «тс.»;
р. заст. діал. има́ть «брати, хапати, ловити», бр. [ёмкій] «зручний», др. имати «брати», п. заст. imać «хапати, брати», ч. jímati «ловити, хапати», слц. jímať «тс.», вл. jimać «хапати, брати», болг. е́мна «підхоплю, схоплю», схв. jèмати «збирати виноград», слн. jemáti «брати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́їмка
ви́їмок
«виняток»
ви́їмчастий
вийма́льний
вийма́ти
ви́наєм
винає́мник
відніма́ти
дійма́ти
дойма́ти
емки́й
«хваткий; спритний»
є́емки
«рогач»
є́мець
«хват, ловкач»
є́мка
«чаплія»
є́мкий
є́мкісний
є́мкість
є́мний
є́мнісний
є́мність
за́їмка
«займанщина»
займа́
«застава»
займа́н
«займання»
за́йманка
займа́нщйна
за́ймань
«тс.»
займати
«робити; вивчати; приділяти увагу; загорятися; починати світити»
займа́ти
«чіпати; захоплювати; цікавити; заганяти, проганяти»
за́йми
«позичання»
за́йми́на
«займанщина»
за́йминка
«плата пастухам натурою»
за́ймиско
«натовп»
за́ймит
«город за селом, підмет»
займи́тися
«загорітися»
за́ймище
«тс.»
за́ймот
«затримання худобини, виявленої в потраві»
здійма́ти
здійми́йти
здо́йма
«гачок для ловіння риби взимку неводом»
здойми́ти
«зняти»
зима́ти
«хапати»
ийма́ти
има́ти
има́тися
има́чка
«призов, набір»
ими́ти
ими́тися
«тс.»
іманка
«ловіння»
їма́ти
«тс.»
іма́тися
«братися; ловитися; загорятися, займатися»
іми́ти
імки́й
«хваткий, спритний»
йо́мка
«тс.»
навпере́йми
наемник
«тс.; той, хто служив у найманій армії»
(зает.)
наємець
«найманий робітник»
нає́мний
нає́мничий
на́йманець
на́йманка
«найми»
найма́ти
найма́ч
на́йми
на́ймит
найми́ти
на́ймитство
на́ймиття
«прислуга, наймити»
наймитува́ти
наймитча́
наймитчу́к
на́ймиця
«найми; плата за найми»
на́ймичка
наймичкува́ти
найо́м
найо́мець
«наймач; (заст.) підставний рекрут»
найо́мний
об
об
об
обійма́ти
обі́йми
обійми́ти
обі́ймище
«обхват»
обніма́ти
обні́мка
пере́йма
«переймання того, що пливе по річці; винагорода за повернення перейнятого; зупинка жениха; потуги у породіллі»
перейма́ти
перейма́тися
«проникатися; [перериватися]»
пере́ймець
«переймання того, що пливе по річці»
пере́йми
«болісні скорочення м’язів у породіллі»
перейми́ти
пере́ймом
«з перервами»
перенайо́м
підійма́льний
підійма́ти
підійма́ч
підйо́м
підйо́мка
підйо́мний
підйо́мник
підйо́мні
піднайма́ти
піднайма́ч
піднайо́м
підніма́льний
підніма́ти
підо́йма
пійма́ти
пійма́ч
«ловець»
пі́ймиця
«учасники весілля, що йдуть від молодого за молодою»
поє́мщина
«збір за дозвіл на одруження»
приє́мний
при́йма
«п’ята з шести великих струн бандури»
прийма́к
прийма́льний
прийма́льник
прийма́льня
при́йманка
«борошно для шліхти»
прийма́ти
прийма́тися
прийма́ха
«приймак»
прийма́ч
при́йми
при́ймит
«приймак»
прийми́ти
прийми́тися
прийми́ця
«наречена»
при́ймочка
(бот.)
прийо́м
прийо́мний
проємчи́стий
«пронизливий»
про́йма
«виріз; отвір»
пройма́вий
«тс.»
пройма́ти
роз
«перемир’я»
роз'є́мник
«мировий суддя; посередник»
роздійма́ти
розє́мний
розима́тися
«помиритися»
розніма́ти
спійма́ти
упійма́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ёмкій «зручний» | білоруська |
| е́мна «підхоплю, схоплю» | болгарська |
| jimać «хапати, брати» | верхньолужицька |
| имати «брати» | давньоруська |
| *еm «брати» | індоєвропейська |
| air-ema «підхопить» | ірландська |
| emo | латинська |
| emere «тс.» | латинська |
| jem̃t | латиська |
| im̃ti «брати» | литовська |
| imać «хапати, брати» | польська |
| imati «брати» | праслов’янська |
| има́ть «брати, хапати, ловити» | російська |
| jèмати «збирати виноград» | сербохорватська |
| jímať «тс.» | словацька |
| jemáti «брати» | словенська |
| jímati «ловити, хапати» | чеська |
| има́ть «брати, хапати, ловити» | ? |
| има́ть «брати, хапати, ловити» | ? |
| imać «хапати, брати» | ? |
йня́ти
результат видозміни давнішої звукової форми яти (‹jęti) «брати», яка в поєднанні з префіксами вън-, сън- (въняти ‹vъn-jęti, съняти ‹sъn-jęti) після того, як прийменники въ, съ кінцеве -н втратили, стала сприйматися як проста основа з початковим н і в такій звуковій формі закріпилась і при інших префіксах;
р. заня́ть, бр. заня́ць, др. поняти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ йняти
ви́йняток
ви́няти
винятко́вий
ви́няток
відня́ти
віра не йметься
(у виразах , робота рук не йметься)
вня́тися
«виникнути; домогтися визнання»
дійня́ти
дойня́ти
зайня́ти
за́йнятий
зайняття́
заня́ття
здійня́ти
зня́ти
ийня́ти
ийня́тися
«зустрічатися»
найня́ти
ня́ти
«тс.»
ня́тися
«братися»
обійня́ти
обня́ти
перейня́ти
підійня́ти
підня́ти
підняття́
пійня́ти
пойня́ти
поняти́й
поняті́йний
поня́тливий
поняттє́вий
поня́ття
прийня́ти
прийняття́
пройня́ти
розня́ти
розня́тий
розняття́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заня́ць | білоруська |
| поняти | давньоруська |
| jęti | праслов’янська |
| sъn-jęti | праслов’янська |
| vъn-jęti | праслов’янська |
| заня́ть | російська |
| въняти | старослов’янська |
| съняти | старослов’янська |
| яти «брати» (‹jęti) | українська |
я́ти «взятися, почати»
дещо віддаленішими, але також пов’язаними з попередніми, є відповідники інших індоєвропейських мов, пор. лтс. [jem̃t], ņemt «брати», дінд. yámati «тримає», тох. А yom-, тох. В yäm- «досягати», гр. νέμω «розподіляю», гот. niman «брати», н. nehmen «тс.»;
споріднене з лит. im̃ti «брати», прус. īmt «тс.», лат. ēmō «купую», ст. «приймаю», умбр. emantur «приймаються», оск. (pert)emest «відіймає», дірл. (air-fo-)emim «хапаю»;
псл. (j)ęti, (j)ьmǫ (1 ос. одн.) продовжує іє. *em-;
р. (діал., заст.) ять «узяти, спіймати; почати», бр. [няць] «ударити; торкнути», др. яти «узяти; схопити; торкнутися; дійти; охопити; досягти; почати», п. jąć «почати; (заст.) схопити», ч. jmouti «схопити, узяти», ст. jieti «тс.», слц. jat’ «охопити; узяти, схопити», вл. (za)jeć, (букв.) «(за)йняти; ухопити, схопити», jeće «узяття; схоплення», нл. za-jeś, (букв.) «(за)йняти; торкнутися, уразити», полаб. jǫtě (‹ *jętъjь) «cхоплений, узятий», болг. е́мна «підхопити, схопити; вирушити», м. (за)еме «позичити», схв. [ję́ti (1 ос. одн. теп. ч. ìmēm, jȁmēm) «брати»], слн. jéti (1 ос. одн. теп. ч. – jámem) «почати», стсл. ѩти «узяти, торкнутися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
взає́мини
взає́мний
виє́мно
«виключно»
ви́їмка
ви́їмковий
«вийнятий, відібраний»
виїмок
«виняток»
вийма́льний
ви́йманка
вийо́мка
«конфіскування, контрабанда»
винятко́вий
від'є́мний
від'є́мник
віді́йма
«припинення, утрата»
відійма́ння
відйо́м
відніма́ння
війми́ти
«відняти»
внима́тися
«бути боязким, соромитися, вагатися»
ді́йма
«передчуття, звістка, надія»
дійма́ти
дійня́ти
ємки́й
«хитливий; спритний, жвавий, швидкий»
з'їма́ти
«спіймати»
за(й)ня́ття́
зає́м
«зайом; вступ у володіння»
за́ї́мка
займа́
«застава; борг»
за́йманка
«заїмка; займанщина»
займанщи́на
«займанка, заїмка СУМ; земля, набута правом першого зайняття Г»
за́ймань
«займанщина; зайнята у шкоді худоба, доки її не викупить господар»
займа́тися
«працювати над чимось; спалахувати, загорятися, запалюватися»
займа́ч
«той, що займає худобу зі шкоди»
за́йми́на
«займанщина»
за́ймиско
«натовп, зграя»
займи́стий
«легкозапальний; той, що займає багато місця»
за́ймище
«зайняте місце, займанщина»
за́йнятий
зайо́м
здійма́ти
«підіймати, підносити; знімати; починати, заводити»
зиня́ти
«зняти»
зйом
зйо́мка
зйо́мник
зни́мець
«лестун, підлабузник»
зніма́ти(ся)
зніма́ч
зні́мок
зньом
(з прийменником на -- на зньом)
зньо́мщик
«фотограф»
(ст.)
ийма́ти
«ловити, хапати»
ийня́ти
«вірити комусь, мати довіру до когось»
(віри кому)
ийня́тися
«траплятися, ставатися»
има́ти
«ловити, хапати»
има́чка
«набір, призов»
і́манка
«ловіння»
іма́ти
«брати, хапати Г; ловити ВеЛ»
іма́тися
«ловитися, триматися»
іми́ти
«узяти, спіймати, схопити»
імки́й
«тс.»
йня́ти
«вірити, довіряти»
(у виразі [йня́ти ві́ри (ві́ру)])
на́єм
«найняття, найом; плата за наймання»
нає́мець
«наймит, зокрема, який доглядає худобу Г; найманий візник Ж»
нає́мний
«найманий»
нає́мник
«військовий наємник СУМ; найманець Ж»
назайо́м
«у позику, в борг»
наїмлити
«набрати, накупити»
на́йма
«наймання, найом»
на́йманець
на́йманий
на́йманка
«попит на найом; найом»
найма́тель
«наймач»
найма́ти
найма́ч
на́йми
(мн.)
на́ймит
наймитþга
«наймит»
(згруб.)
наймито́к
«малий хлопець як наймит»
на́ймиття
«наймити, слуги»
(зб.)
наймитува́ти
наймитча́
«хлопчик-наймит»
наймитчу́к
«тс.»
на́ймиця
«найом; плата за найом»
на́ймичка
наймичкува́ти
найо́м
найо́мець
«наймач»
наньма́ти
«наймати»
на́ньми
«найми»
(мн.)
невід'є́мний
недо́їмка
недойми́тка
«брак, нестача»
неза́ймана
«жінка, що не мала статевих зносин»
неза́йманий
«незачеплений; чоловік, що не мав статевих зносин»
незайма́нщина
«незаймані місця; незаймана земля»
незні́мний
необійня́тий
«неосяжний»
нея́мий
«нестосовний, неправильний»
ня́ти
«тс.»
об'є́м
«обсяг; простір»
об'є́мистий
об'є́мний
об'їманка
«обіймання»
об'ятє
«об’єм»
об'я́тися
«клопотатися за когось»
об(ій)ня́ти
оби́ймиця
«вузька дощечка, яка накладається на дрань, коли з неї виробляється кошик»
о́бійм
«об’єм; простір»
обійма́нка
«обійми, обіймання»
обійма́ти
«охоплювати; заливати (про воду)»
обі́йми
(мн.)
обійми́ця
«окружність колеса»
обійми́ще
«охват СУМ, Ж; оберемок Ж»
обійми́щі
«обійми»
(обійми́ща)
обні́мка
(у звороті в обні́мку «обійнявшися»)
о́ним
«жаль»
онима́тися
«бути збентеженим, вагатися»
они́мливий
«несміливий, занадто скромний»
они́мно
«несміливо»
пере(й)ня́ти
переє́м
«переривання, затримка; уловлення загубленої речі, плата за це; прийняття»
переимли́вий
«сприйнятливий, перейнятливий»
пере́йма
«перехоплювання того, що пливе по річці; винагорода за виловлення того, що пливе по річці; весільний звичай; затримка весільного почту молодого парубка з метою одержати викуп»
перейма́льник
«мішеневий вал»
перейма́ч
«той, що щось на себе переймає; наслідувач»
пере́ймець
«перехоплювач; перехоплювання того, що пливе по річці»
пере́йми
«спазми (при пологах)»
переймли́вий
«тс.»
переймо́вий
«пов’язаний з перехопленням, перейманням»
пере́ймом
«з перервами, коли-не-коли»
перейня́тливий
перейо́м
«перейняття, переймання»
перена́єм
«перенайом»
перенайми́ти
«здійснити перенайом»
перенайо́м
під'є́м
«підйом»
під'є́мниця
«труба для подачі (підняття) води»
підійма́льний
підійма́ти
підійма́ч
(тех.)
підйо́м
«підняття, піднесення СУМ; [верхня шкіра (на взутті) Нед]»
підйо́мка
підйо́мна
підйо́мний
підйо́мник
підйо́мні
(мн.)
підніма́льний
підніма́ти
підніма́ч
(анат.)
підньо́м
«рогач для витягання горщиків з печі»
пі́дняток
«підняття»
підняття́
підо́йма
«важіль; [підставка підтримувати дишель, щоб він не падав на землю; пристрій у млині підіймати певні частини млинового механізму]»
підойма́ти
«підіймати»
підо́ймистий
«той, що служить для підіймання»
підоня́ти
«підняти»
пі́йма
«полон; зміст, вміст; повінь»
пійма́ти
пійма́ч
пійми́ця
«учасники весілля, виряджувані від молодого по молоду; частина поділу (наприклад, виборча округа)»
по(й)ня́ти
«покрити (водою); охопити; засвоїти; узяти за дружину»
подо́йма
по́єм
«поняття»
поє́мність
«місткість»
поє́мщи́зна
«податок за дозвіл на шлюб»
поє́мщина
«тс.»
пойма́ти
«покривати (водою); охоплювати; засвоювати»
пойма́ти
«піймати, спіймати»
понима́ти
«осягати (розумом), розуміти, схоплювати»
понимли́вий
«тямущий, тямкий»
поніма́ти
«покривати (водою); охоплювати; засвоювати»
поніма́тися
«з’єднуватися з (чим); перетворюватися (на щось)»
поня́тейний
«тс.»
поня́ти́й
поня́тії
«поняті»
поняті́йний
поня́тли́вий
поня́тливість
поня́тний
«зрозумілий; ясний, чіткий»
поняттє́вий
поня́ття́
поя́ти
«узяти»
при́є́м
«прийом»
приє́мина
«манера; жест»
приєми́ни
«прийоми»
(мн.)
приє́мкий
«приємний»
приє́мний
«СУМ; [сприйнятливий] Нед»
приємчи́ще
«прийом»
(зб.)
при́їмиця
«прийом, частування»
приї́ми́ще
«притулок»
при́йма
«прийом; щось прийняте, привласнене (напр., поле); усе те, що забирає назавжди (позбавляє життя); кат, чорт і под.; ворожбит, ворожка»
прийма́к
«усиновлений; зять, узятий у прийми»
прийма́ка
«тс.»
прийма́льна
прийма́льник
прийма́льня
при́йманка
«борошно (каша) для виготовлення замазки (шліхти)»
прийма́нський
«прийнятий (у виразі прийма́нський скот); худоба, прийнята поміщиком за винагороду від місцевого населення на випас»
прийма́ти
прийма́ч
приймачи́сько
приймачи́ще
«приймак»
при́йми
«стан усиновленого або зятя, що живе в батьків дружини»
(мн.)
при́ймит
«приймак»
прийми́ти
«прийняти»
прийми́ця
«наречена»
при́йми́ч
«зять, який іде жити в прийми до батьків своєї дружини Мо, Нед; усиновлений, приймак (син) Нед»
прийми́чка
«удочерена, приймачка (дочка)»
прийня́тни́й
прийня́ття́
прийо́м
прийо́мка
прийо́мна
прийо́мний
«СУМ; [гостинний]»
прийо́мщик
«офіцер, що займається прийомом новобранців»
примачка
«жінка, яка прийняла чоловіка до себе»
прия́ти
«прийняти»
прия́тилище
«притулок»
про(й)ня́ти
проємчи́стий
«пронизливий (той, що проймає)»
проимчи́вий
про́йма
пройма́вий
«тс.»
пройма́ти
пудо́йма
«дерев’яна деталь у возі, яка з’єднує спиці»
роз'є́м
«перемир’я»
роз'ємець
«рятівник, переможець Нед; арбітр, посередник»
роз'є́мний
роз'є́мник
«арбітр, посередник»
роз'є́мчий
«арбітральний»
роздоймити
«розкласти, розділити, розложити ВеЛ»
спійма́ти
сприйма́льний
сприйма́ння
сприйма́ти
сприйня́тливий
сприйняття́
увійми́ти
«відняти»
увойма́ти(ся)
«припиняти(ся)»
ує́мний
«від’ємний, негативний»
узну́ти
узя́нуть
узя́ти
у́йма
«зменшення; відняття»
уйма́к
«захоплений у неволю, в полон»
уйма́ти
«відбирати; віднімати; відмовляти»
унима́ти
«припиняти»
унима́тися
«бентежитися, соромитися»
уня́тливий
«уважний, ніжний, шанобливий, запопадливий, привабливий»
уя́ти
уя́тися
«узяти під захист»
я́тва
«розуміння»
яти́на
«держак грифеля»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| няць «ударити; торкнути» | білоруська |
| е́мна «підхопити, схопити; вирушити» | болгарська |
| jeće «(за)йняти; ухопити, схопити»«узяття; схоплення» (za)jeć, (букв.) | верхньолужицька |
| (za)jeć | верхньолужицька |
| niman «брати» | готська |
| νέμω «розподіляю» | грецька |
| yámati «тримає» | давньоіндійська |
| (air-fo-)emim «хапаю» | давньоірландська |
| яти «узяти; схопити; торкнутися; дійти; охопити; досягти; почати» | давньоруська |
| *em- | індоєвропейська |
| ēmō «купую» | латинська |
| jem̃t | латиська |
| ņemt «брати» | латиська |
| im̃ti «брати» | литовська |
| заеме «позичити» ()еме | македонська |
| za-jeś «(за)йняти; торкнутися, уразити» (букв.) | нижньолужицька |
| nehmen «тс.» | німецька |
| (pert)emest | оскська |
| jǫtě «cхоплений, узятий» (‹ *jętъjь) | полабська |
| *jętъjь | полабська |
| jąć «почати; (заст.) схопити» | польська |
| (j)ęti | праслов’янська |
| (j)ьmǫ | праслов’янська |
| īmt «тс.» | прусська |
| ять «узяти, спіймати; почати» (діал., заст.) | російська |
| ję́ti «брати» (1 ос. одн. теп. ч. ìmēm, jȁmēm) | сербохорватська |
| jat' «охопити; узяти, схопити» | словацька |
| jéti «почати» (1 ос. одн. теп. ч. -- jámem) | словенська |
| ѩти «узяти, торкнутися» | старослов’янська |
| yom- | тохарська А |
| emantur «приймаються» | умбрська |
| jmouti «схопити, узяти» | чеська |
| jieti «тс.» (ст.) | чеська |
| В yäm- «досягати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України