ПОЛОВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гарбачі́й «робітник з артілі вівчарів, який завідує гарбою з припасами»
запозичення з турецької мови;
тур. arabacı «тс.», споріднене з крим.-тат. гаг. кар. полов, арабаджи, аз. туркм. арабачы «тс.», є похідним від araba «віз»;
болг. арабаджйя «візник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарбачйй
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арабачы «тс.» | азербайджанська |
| арабаджйя «візник» | болгарська |
| полов | гагаузька |
| полов | караїмська |
| полов | кримсько-татарська |
| arabacı «тс.» | турецька |
| арабачы «тс.» | туркменська |
| арабаджи | ? |
| araba «віз» | ? |
лови́ти
псл. loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати», похідне від, lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;– найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати», lavùs «навчений, вправний, спритний», гот. дісл. laun «нагорода, плата» двн. lōn, нвн. Lohn, дірл. lōg, lūag, lūach «тс.»;
гр. λεία (дор. λᾱίᾱ) «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск»; іє. * lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду»; на основі гіпотетичного первісного значення псл. Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» пов’язувалося з псл. *lěviti «ослабляти», звідки укр. ліви́ти «тс.» (Zubatý St. a čl. І 1, 76–79);
непереконливе виведення (Machek ESJČ 342; Holub–Lyer 294) вiд псл. *polovati «полювати», нібито спорідненого з гр. παλεύω «ваблю птахів у сітку»;
р. лови́ть, бр. лаві́ць, др. ловити, п. łowić, ч. loviti, слц. lovit’, вл. łojić, нл. łojś, болг. ловя́, м. лови, схв. лòвити, слн. lovíti, стсл. ловити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лов
відло́в
лі́вка
«ловля»
лі́вний
«який уміє добре ловити»
лов
лова́к
«ловець»
лове́цтво
лове́ць
«мисливець; той, хто ловить рибу, звіра; [знаряддя для знімання фруктів з дерева]»
лове́цький
«мисливський»
ло́ви
«полювання; ловіння»
лови́льний
«призначений для ловлення»
лови́тва
«лови»
(заст.)
лови́тися
«потрапляти на гачок, у пастку; хапатися, триматися; [з’єднуватися,сходитися: скисати (про молоко)] [лови́тиса, лови́тиси] «ставати густим внаслідок скисання: фарбуватися: загорятися»
лови́тка
(назва дитячої гри)
лови́ще
«місце для полювання»
ловійво
«ловля»
ловіння
ло́вка
«здобич Г; тенета»
ло́влення
ло́вля
ло́вний
«який добре ловить або ловиться»
ловни́цтво
«мисливство; полювання»
ловни́чий
«мисливський»
лову́чий
«який уміє ловити; мисливський»
невлови́мий
невло́вний
нелі́вний
«який погано ловить»
нело́ви
«час заборони полювання»
обло́в
«здобич, жертва»
перело́в
по́лів
«полювання»
по́лов
«здобич, захоплена на полюванні, рибалці, війні»
уло́в
уло́ви
улови́мий
уло́вистий
уло́влювач
уло́вний
уло́вчий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лаві́ць | білоруська |
| ловя́ | болгарська |
| łojić | верхньолужицька |
| laun «нагорода, плата» | готська |
| λεία «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск» (дор. λᾱίᾱ) | грецька |
| παλεύω «ваблю птахів у сітку» | грецька |
| lōn | давньоверхньонімецька |
| lōg | давньоірландська |
| lūag | давньоірландська |
| lūach «тс.» | давньоірландська |
| laun «нагорода, плата» | давньоісландська |
| ловити | давньоруська |
| λᾱίᾱ | дорійський |
| lucrum | латинська |
| lavùs «навчений, вправний, спритний» | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| лови | македонська |
| łojś | нижньолужицька |
| Lohn | нововерхньонімецька |
| łowić | польська |
| loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати» | праслов’янська |
| lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;-- найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати» | праслов’янська |
| Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» | праслов’янська |
| *lěviti «ослабляти» | праслов’янська |
| *polovati «полювати» | праслов’янська |
| лови́ть | російська |
| лòвити | сербохорватська |
| lovit' | словацька |
| lovíti | словенська |
| ловити | старослов’янська |
| ліви́ти «тс.» | українська |
| loviti | чеська |
| *lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду» | ? |
по́ле
псл. polje «відкрите місце, простір; рівнина, поле; рілля», похідне від роlъ «широкий, плоский, порожній, неродючий»;
очевидно, споріднене з лат. раlam «відкрито, явно», шв. fala «рівнина, пустище», нвн. -falen (у назвах West-f., Ost-f.), а також з лит. plónas «тонкий», лтс. plâns «тс.; плоский, рівний», прус. plonis «тік, токовище», лат. plānus «плоский, рівний, прямий; площина, низина, низьке місце; рівна, горизонтальна поверхня», гр. πέλανος «жертовний пиріг (з борошна)», хет. раlḫi «широкий» і більш віддаленими двн. feld «поле», дісл. fold «земля, земна куля; суша, ґрунт», дангл. folde, днн. folda «тс.»;
іє. *р(е)lā- «плоский, рівний, прямий; широкий, простягнутий; площина, низина; рівнина, поле; розстилати», похідне від *реl- (*роl-) «широко відкрите рівне місце, простір»;
можливе також зіставлення з алб. shpall «відкриваю» (Jokl Studien 83–84) і вірм. hoł «земля, порох, ґрунт» (Meillet MSL 8, 154; Matzenauer LF 13, 177; Mіkkola Ursl. Gr. І 49, ІІІ 35), а також виведення з іє. *реl- «сірий», букв. «світлий» (Тrubačev ZfSl 3, 677);
менш імовірний зв’язок з стсл. полѣти «палати, горіти», пламѧ «полум’я» (Terras ZfSlPh 19, 120–121) або з слн. рéljati «гнати, вести» (Baudouin ZfSlPh 19, 120–121);
р. бр. по́ле «поле», др. поле «відкрите місце, поляна, луки, поле; степ; жителі степів; нива, рілля; місце битви», п. роle «поле, простір; зона, смуга, район», ч. слц. роle «тс.», вл. нл. роlo «поле, рівнина», полаб. рüli (рülš), болг. поле́, м. поле «тс.; долина», схв. пȍље «поле», слн. рólje «тс., рівнина», стсл. полѥ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запі́льний
«який знаходиться за полями»
передпі́лля
«смуга загороджень попереду головної лінії оборони при відсутності безпосереднього контакту з противником»
полі́вка
«невеликий польовий та лісовий гризун, подібний до миші; польова газета; [рівнина, поле, відкрите поле]»
полони́на́
«безліса ділянка в Карпатах, яка використовується для пасовиська та сінокосу; [гірська рівнина, пасовисько на верховині]»
полони́нка
«гуцульська обрядова пісня (виконується під час вигону худоби на полонини)»
полони́стий
«пологий, похилий, спадистий»
полоня́ни́к
«ведмідь, що живе на полонині»
польова́нець
«мисливець»
польо́ванє
«полювання»
польова́ть
«злучатися, паруватися»
(про корову)
польови́к
«жи-тель полів, рівнин; польовий біс»
польови́на
«поляна, невелике за розміром поле»
польо́вка
«газета або бойовий листок, що випускається на полі Л; (зоол.) польова миша, нориця, Hypudaeus arvalis Нед»
по́льский
«польовий»
полюва́ти
«шукати диких тварин з метою убити чи піймати їх; [мати бажання паруватися (про корову)]»
полюва́ч
«мисливець»
полю́х
«житель родючих, врожайних рівнин (навколо Коломиї); землероб із Поділля»
поля́вина
«поляна, рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу»
поля́на
«тс.; [відкрите поле; цілина Чаб; корова, народжена на вигоні Нед]»
поля́нець
поля́ни
«східнослов’янське плем’я, яке жило в Середньому Подніпров’ї»
поляни́н
поляни́ця
«тс.»
пулюва́ть
«злучатися»
(про свиней)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shpall «відкриваю» | албанська |
| по́ле «поле» | білоруська |
| поле́ | болгарська |
| роlo «поле, рівнина» | верхньолужицька |
| hoł «земля, порох, ґрунт» | вірменська |
| πέλανος «жертовний пиріг (з борошна)» | грецька |
| folde | давньоанглійська |
| feld «поле» | давньоверхньонімецька |
| fold «земля, земна куля; суша, ґрунт» | давньоісландська |
| folda «тс.» | давньонижньонімецька |
| поле «відкрите місце, поляна, луки, поле; степ; жителі степів; нива, рілля; місце битви» | давньоруська |
| *р(е)lā- «плоский, рівний, прямий; широкий, простягнутий; площина, низина; рівнина, поле; розстилати» | індоєвропейська |
| *реl- «широко відкрите рівне місце, простір» (*роl-) | індоєвропейська |
| *реl- «сірий» | індоєвропейська |
| раlam «відкрито, явно» | латинська |
| plānus «плоский, рівний, прямий; площина, низина, низьке місце; рівна, горизонтальна поверхня» | латинська |
| plâns «тс.; плоский, рівний» | латиська |
| plónas «тонкий» | литовська |
| поле «тс.; долина» | македонська |
| роlo «поле, рівнина» | нижньолужицька |
| рüli (рülš) | полабська |
| роle «поле, простір; зона, смуга, район» | польська |
| polje «відкрите місце, простір; рівнина, поле; рілля» | праслов’янська |
| роlъ «широкий, плоский, порожній, неродючий» | праслов’янська |
| plonis «тік, токовище» | прусська |
| по́ле «поле» | російська |
| пȍље «поле» | сербохорватська |
| роle «тс.» | словацька |
| рéljati «гнати, вести» | словенська |
| рólje «тс., рівнина» | словенська |
| полѣти «палати, горіти» | старослов’янська |
| пламѧ «полум’я» | старослов’янська |
| полѥ «тс.» | старослов’янська |
| раlḫi «широкий» | хетська |
| роle «тс.» | чеська |
| fala «рівнина, пустище» | шведська |
поло́ти
псл. *pelti (‹ *pelvti) «полоти, очищати», пов’язане з *pelva «полова»;
споріднене з лит. spãliai «начоси льону», лтс. spil˜va «лушпиння, лузга», лат. spolium «знята, здерта шкіра тварини; знятий з вбитого ворога одяг або зброя; військова здобич», гр. σπολάς «вичинена шкіра, шкура; хутряний плащ», дінд. phálati «лопається, лускається; тріскається», spháṭati «зриває, смикає», sphāṭáyati «розколює», двн. spaltan «розколювати»;
іє. *(s)p(h)el- «розколювати; відщеплювати; обривати, здирати»;
р. поло́ть, бр. пало́ць, п. pleć, ч. plíti, слц. pliet’, вл. plěć, нл. plaś, полаб. plåvĕ «поле», болг. пле́вя́ «полю», м. плеви «поле», схв. пље̏ти, слн. pléti, стсл. плѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́ливо
«бур’яни»
полі́льний
полі́льник
полі́нка
«поління; знаряддя для прополювання»
полі́тник
«полільник»
поліття́
«тс.; поління»
полові́льник
полові́ля
«полільниця»
половни́ця
поло́льник
поло́ля
полоті́лниця
поло́тніца
«тс.»
полоття́
полотьба́
«полоття; час, коли треба полоти»
полю́х
«тс.»
поля́ч
«знаряддя для розпушування ґрунту»
пропо́лка
пропо́лювальний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пало́ць | білоруська |
| пле́вя́ «полю» | болгарська |
| plěć | верхньолужицька |
| σπολάς «вичинена шкіра, шкура; хутряний плащ» | грецька |
| spaltan «розколювати» | давньоверхньонімецька |
| phálati «лопається, лускається; тріскається» | давньоіндійська |
| spháṭati «зриває, смикає» | давньоіндійська |
| sphāṭáyati «розколює» | давньоіндійська |
| *(s)p(h)el- «розколювати; відщеплювати; обривати, здирати» | індоєвропейська |
| spolium «знята, здерта шкіра тварини; знятий з вбитого ворога одяг або зброя; військова здобич» | латинська |
| spil˜va «лушпиння, лузга» | латиська |
| spãliai «начоси льону» | литовська |
| плеви «поле» | македонська |
| plaś | нижньолужицька |
| plåvĕ «поле» | полабська |
| pleć | польська |
| *pelti «полоти, очищати» (‹ *pelvti) | праслов’янська |
| *pelva «полова» | праслов’янська |
| поло́ть | російська |
| пље̏ти | сербохорватська |
| pliet' | словацька |
| pléti | словенська |
| плѣти | старослов’янська |
| plíti | чеська |
заполи́шник «великий білий гарбуз, Cucurbita maxima Duch.» (бот.)
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з по́ле і означає «який виходить за поле» (своїм довгим бадиллям);
пор. нвн. Feldkürbis «тс.» (букв. «польовий гарбуз»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Feldkürbis «тс.» (букв. «польовий гарбуз») | нововерхньонімецька |
| по́ле «який виходить за поле» (своїм довгим бадиллям) | ? |
за́полонь «заразиха, вовчок гіллястий, Orobanche ramosa L.» (бот.)
назва, утворена від п. zapłonąć się «зарум’янитися, зачервонітися, дозріти», zapłoń «загоряння, займання» і зумовлена жовтим або жовто-червоним кольором стебел цієї рослини;
повноголосся на українському ґрунті, можливо, було підтримане формою поло́ти (найефективніший засіб боротьби з цим небезпечним бур’яном);
пор. також відповідні назви в інших мовах: р. солнечный корень, нім. Sommerwurz «літній корінь», що пов’язуються з жовтим кольором і поняттям стиглості;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Sommerwurz «літній корінь» | німецька |
| zapłonąć się «зарум’янитися, зачервонітися, дозріти» | польська |
| zapłoń «загоряння, займання» | польська |
| солнечный корень | російська |
| поло́ти (найефективніший засіб боротьби з цим небезпечним бур’яном) | ? |
фельд'є́гер «військовий або урядовий кур’єр»
запозичення з німецької мови;
н. Féldjäger утворене зі слова Feld (свн. vёlt(а), двн. fёld «поле»), спорідненого з англ. field «тс.», дісл. fold «земля», лит. plótas «площа», псл. рolje, укр. по́ле, і Jäger «мисливець, стрілець»;
р. фельдъе́герь, бр. фельд’е́гер, п. feldjeger, болг. фелде́гер;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| field «тс.» | англійська |
| фельд'е́гер | білоруська |
| фелде́гер | болгарська |
| fёld «поле» | давньоверхньонімецька |
| fold «земля» | давньоісландська |
| plótas «площа» | литовська |
| Féldjäger (свн. vёlt(а) | німецька |
| Jäger «мисливець, стрілець» | німецька |
| Feld | німецька |
| feldjeger | польська |
| рolje | праслов’янська |
| фельдъе́герь | російська |
| по́ле | українська |
лях «поляк; [пан Пі; міщанин О]» (іст.)
псл. [*lęхъ ‹ *lędxъ, зменш. форма на -х від lęd-janinъ / lęd-ěninъ, пов’язаного з *lędo «необроблена земля»;
первісним значенням *lехъ було «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ»;
пор. синонімічний етнонім поля́к, похідний від по́ле;
була також спроба пояснити lech із зменшувальної форми до *Роljaninъ (Holub–Kop. 201);
давнім запозиченням із східнослов’янських мов є лит. lénkas «поляк».– Фасмер II 553;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
р. бр. болг. заст. лях, др. лях, ляси, зн. в. мн. ля́хы, п. Lach, ч. ст. lech «предок», схв. [lȅh] «поляк», с.-цсл. лехъ, лѣхъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ляхва́
«ляхи»
(іст., зб.)
ля́хівка
«полька; вид вишитої прошви на сорочках»
(іст.)
ляхі́вський
ляхова
(зб.)
ляхови́тий
ляхота
«лях»
ляхо́тник
ля́хський
ляху́та
«тс.»«дитина поляків»
ляше́нько
ля́ший
«тс.»
Ляшина́
«Польща»
ляши́ско
«поляк»
ля́шити
«полонізувати»
ляши́ха
«полька»
ля́шка
«тс.»
ляшковатий
«ополячений»
ляшня́
(зб.)
ляшо́к
«поляк; молодий поляк»
(іст. знев.)
ляшо́та
(зб.)
ляшський
«ляський), [ляхува́ти] «жити як поляки»
ля́шу́га
«лях»«польський»
недоля́шка
«ополячена»
недо́ля́шок
«ополячений українець»
переля́шок
«полонізований русин»
Підлясся
Підля́хіє
«частина Галичини»
Підля́шшя
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лях | білоруська |
| лях (заст.) | болгарська |
| лях | давньоруська |
| ляси | давньоруська |
| ля́хы | давньоруська |
| lénkas «поляк» | литовська |
| Lach | польська |
| *lęхъ «необроблена земля» | праслов’янська |
| *lędxъ | праслов’янська |
| lęd-janinъ | праслов’янська |
| lęd-ěninъ | праслов’янська |
| *lędo | праслов’янська |
| *lехъ «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ» | праслов’янська |
| lech | праслов’янська |
| *Роljaninъ | праслов’янська |
| *rolech | праслов’янська |
| лях | російська |
| лехъ | сербо-церковнослов’янська |
| лѣхъ «тс.» | сербо-церковнослов’янська |
| lȅh «поляк» | сербохорватська |
| поля́к | українська |
| по́ле | українська |
| lech «предок» (ст.) | чеська |
пала́ти «очищати зерно від лузги та інших легких домішок, підтрушуючи його в решеті чи коритці»
псл. pаlati, *pоlti «трясти, трусити (про процес віяння); очищати від полови», пов’язане з *pelva «полова», *pelti «полоти», укр. поло́ва, поло́ти;
споріднене з лит. pìlti, pilú «лити, сипати», гр. πάλλω «розмахую, струшую»;
за іншим припущенням (Преобр. ІІ 90–91), може бути похідним утворенням від якоїсь неза-свідченої назви посудини для зерна, спорідненої з гр. πέλλα, πέλλη «дійниця», лат. pélvis «цебер, тазок», дінд. pālavī «вид посудини», palyam «мішок для зерна», pallaḥ «велика посудина для зерна», що зводяться, очевидно, до іє. *pel- «наповнювати»;
р. [пала́ть] «провіювати зерно», [пола́ть], бр. пала́ць «тс.», п. pałać «очищати зерно від полови», оpałać «тс.», ч. pálati «коливати; трясти, чистити», слц. opálka «корзинка», вл. płóć «віяти», нл. hopаłka «віялка», слн. pláti «колихати; віяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опала́ти
«злегка прим’яти, підкидаючи в посудині»
(варену картоплю)
опала́чка
«посудина, в якій очищають зерно від лузги»
опа́лини
«лузга, сміття, що відділяються від зерна, коли його очищають»
опа́лка
«корзина; посудина, в якій очищають зерно від лузги»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пала́ць «тс.» | білоруська |
| płóć «віяти» | верхньолужицька |
| πάλλω «розмахую, струшую» | грецька |
| πέλλα | грецька |
| πέλλη «дійниця» | грецька |
| pālavī «вид посудини» | давньоіндійська |
| palyam «мішок для зерна» | давньоіндійська |
| pallaḥ «велика посудина для зерна» | давньоіндійська |
| *pel- «наповнювати» | індоєвропейська |
| pélvis «цебер, тазок» | латинська |
| pìlti | литовська |
| pilú «лити, сипати» | литовська |
| hopаłka «віялка» | нижньолужицька |
| pałać «очищати зерно від полови» | польська |
| оpałać «тс.» | польська |
| pаlati | праслов’янська |
| *pоlti «трясти, трусити (про процес віяння); очищати від полови» | праслов’янська |
| *pelva «полова» | праслов’янська |
| *pelti «полоти» | праслов’янська |
| пала́ть «провіювати зерно» | російська |
| пола́ть | російська |
| opálka «корзинка» | словацька |
| pláti «колихати; віяти» | словенська |
| поло́ва | українська |
| поло́ти | українська |
| pálati «коливати; трясти, чистити» | чеська |
пі́вці «поля, розмежовані кущами та ін.»
очевидно, пов’язане з по́ле (*пільце́ → *пі́лці) з переходом л › ў, характерним для багатьох українських говорів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ле (*пільце́ → *пі́лці) | українська |
плагіа́т «привласнення авторства; використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора»
запозичення з німецької або французької мови;
нім. Plagiát «плагіат», фр. plagiat «тс.» походять від нар.-лат. plagiātus «викрадення», пов’язаного з plagiāre «викрадати», похідним від лат. plagium «викрадення, крадіжка», що виводиться з гр. πλάγιος «косий, похилий; розміщений збоку», πλάγιον ἄγειν «виводити силою», похідного від πλάγος«сторона, бік», генетично пов’язаного зπέλαγος «море; (переважно) відкритий морський простір», лат. plaga «сітка для полювання», а також plānus «плоский, рівний», лит. plónas «тонкий», лтс. plâns «тс., плоский», хет. palḫi «широкий», псл. polje «поле», укр. по́ле;
р. болг. плагиа́т, бр. плагія́т, п. вл. plagiat, ч. слц. слн. plagiát, м. плагиjа́т, схв. плагѝjāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плагіа́тор
плагіа́торство
плагіюва́ти
«учиняти плагіат»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плагія́т | білоруська |
| плагиа́т | болгарська |
| plagiat | верхньолужицька |
| πλάγιος «косий, похилий; розміщений збоку» | грецька |
| πλάγος «сторона, бік» | грецька |
| πέλαγος «море; (переважно) відкритий морський простір» | грецька |
| plagium «викрадення, крадіжка» | латинська |
| plaga «сітка для полювання» | латинська |
| plānus «плоский, рівний» | латинська |
| plâns «тс., плоский» | латиська |
| plónas «тонкий» | литовська |
| плагиjа́т | македонська |
| plagiātus «викрадення» | народнолатинська |
| plagiāre «викрадати» | народнолатинська |
| Plagiát «плагіат» | німецька |
| plagiat | польська |
| polje «поле» | праслов’янська |
| плагиа́т | російська |
| плагѝjāт | сербохорватська |
| plagiát | словацька |
| plagiát | словенська |
| по́ле | українська |
| plagiat «тс.» | французька |
| palḫi «широкий» | хетська |
| plagiát | чеська |
пляж
запозичення з французької мови;
фр. plage «пляж, узбережжя, узмор’я» походить від іт. piaggia «пляж, узбережжя; косогір, схил», яке через нар.-лат. plagia «сторона, бік; морський берег, узбережжя» зводиться до лат. plaga «простір; країна, сторона; зона», спорідненого з гр. πλάγος «сторона, бік», πέλαγος «море, відкритий морський простір», можливо, генетично пов’язаними з псл. polje, укр. по́ле;
р. бр. пляж, п. plaża, ч. слц. pláž, болг. плаж, м. плажа, схв. пла́жа, слн. pláža;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пля́житися
пля́жник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пляж | білоруська |
| плаж | болгарська |
| πλάγος «сторона, бік» | грецька |
| πέλαγος «море, відкритий морський простір» | грецька |
| piaggia «пляж, узбережжя; косогір, схил» | італійська |
| plaga «простір; країна, сторона; зона» | латинська |
| плажа | македонська |
| plagia «сторона, бік; морський берег, узбережжя» | народнолатинська |
| plaża | польська |
| polje | праслов’янська |
| пляж | російська |
| пла́жа | сербохорватська |
| pláž | словацька |
| pláža | словенська |
| по́ле | українська |
| plage «пляж, узбережжя, узмор’я» | французька |
| pláž | чеська |
полевиця «мітлиця біла, Agrostis alba L.» (бот.)
похідне утворення від по́ле;
можливо, калька наукової назви лат. agrostis, що зводиться до гр. ἄγρωστις «кормова трава», пов’язаного з ἀγρός «поле, нива»;
назва зумовлена тим, що мітлиця переважно зустрічається у степовій місцевості (Словн. бот. 350);
пов’язується також (ВеНЗн 37) з полові́ти, оскільки мітлиця рано половіє і стає непридатною на пашу;
р. полеви́ца «мітлиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
полову́ха
полову́шка
«тс. Mak; метлюг звичайний, Apera spica venti (L.) P. B. Нед»
полуву́ха
«метлюг звичайний»
польови́ця
«мітлиця, Agrostis L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἄγρωστις «кормова трава» | грецька |
| ἀγρός «поле, нива» | грецька |
| agrostis | латинська |
| по́ле | російська |
| полеви́ца «мітлиця» | російська |
| полові́ти | українська |
поли́ця «конюшина польова, котики, Trifolium arvense L.» (бот.)
очевидно, похідне утворення від по́ле;
пор. другу частину наукової назви цієї рослини: укр. польова́, лат. arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля»);
назва зумовлена тим, що конюшина польова росте переважно на полях і пісках (Вісюліна–Клоков 220–221; Нейштадт 347);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля») | латинська |
| по́ле | українська |
| польова́ | українська |
полі́но «дровина»
псл. роlěno «поліно, колода; дровина», очевидно, пов’язане з роlěti «палати, горіти», раliti «палити»;
менш переконливе зближення з псл. роlъ «половина», р. пол «підлога; дощане покриття; долівка», [пол] «половина», [полть] «частина (звичайно – половина) м’ясної туші» (Преобр. ІІ 103; Machek ESJČ 469–470; Schuster-Šewc 1126; Mikl. EW 255) або з по́лка «полиця» (Skok ІІ 699; Uhlenbeck РВrВ 21, 103);
р. болг. поле́но «поліно», бр. пале́но «тс.», др. полѣно «короткий оцупок дерева», полѣна «дрова», п. роlano «поліно», ч. слц. роleno «тс.», вл. роlěń «балка під стелею», нл. [роlena] «дверна балка, брус», м. полено, схв. по̀лено, по̀љено, слн. роléno, стсл. полѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
палі́нча
«тс.»
полі́н
«поліно»
полі́нча
«полінце»
по́ліня́ка
поліня́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пале́но «тс.» | білоруська |
| поле́но «поліно» | болгарська |
| роlěń «балка під стелею» | верхньолужицька |
| полѣно «короткий оцупок дерева» | давньоруська |
| полѣна «дрова» | давньоруська |
| полено | македонська |
| роlena «дверна балка, брус» | нижньолужицька |
| роlano «поліно» | польська |
| роlěno «поліно, колода; дровина» | праслов’янська |
| роlěti «палати, горіти» | праслов’янська |
| раliti «палити» | праслов’янська |
| роlъ «половина» | праслов’янська |
| пол «підлога; дощане покриття; долівка» | російська |
| пол «половина» | російська |
| полть «частина (звичайно -- половина) м’ясної туші» | російська |
| по́лка «полиця» | російська |
| поле́но «поліно» | російська |
| по̀лено | сербохорватська |
| по̀љено | сербохорватська |
| роleno «тс.» | словацька |
| роléno | словенська |
| полѣно «тс.» | старослов’янська |
| роleno «тс.» | чеська |
поло́нка «кузька-хрестоносець, Anisoplia agriсola Fabr. (Poda)» (ент.)
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з по́ле або полони́на;
назва може бути зумовлена тим, що цей хрущ поширений у лісостеповій і степовій зонах (Горностаев 123; Плавильщиков 295, 302; Urania Tierr. Insekten 259);
пор. інші назви цієї комахи: нім. Feldlaubkäfer, букв. «польовий червневий хрущ», лат. agricola, букв. «землероб»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| agricola | латинська |
| Feldlaubkäfer | німецька |
| по́ле | українська |
| полони́на | українська |
полотиця «березка польова, Convolvulus arvensis L.» (бот.)
результат видозміни деетимологізованої назви повити́ця ([полити́ця]) «тс.», зближеної з дієсловом поло́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| повити́ця «тс.» ([полити́ця]) | українська |
| поло́ти | українська |
устелипо́ле «Ceratocarpus L.; устелиполе піщане, Ceratocarpus arenarius L.» (бот.)
складне слово, утворене за аналогією до ботанічної назви перекотипо́ле;
складається з наказової форми дієслова устели́ти та іменника по́ле;
назва мотивується невибагливістю рослини, у зв’язку з чим її використовують для зарощування піщаних схилів, териконів, відвалів;
Фонетичні та словотвірні варіанти
постели поле
постели-поле
«тс.»
устели поле
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| перекотипо́ле | українська |
| устели́ти | українська |
| по́ле | українська |
шпа́льта «вертикальна смуга на сторінці газети, журналу, утворена рядом коротких рядків»
запозичення з німецької мови;
н. Spalte «щілина; шпальта» утворене від spalten «розколювати, ділити; (полігр.) поділяти на шпальти», спорідненого із снн. spalden, дінд. sphaṭati «тріскається», псл. *pelti, укр. поло́ти;
п. szpalta «шпальта; гранка», болг. м. шпалта «гранка», схв. špalta «тс.», слн. špalta «шпальта; гранка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпалта «гранка» | болгарська |
| sphaṭati «тріскається» | давньоіндійська |
| шпалта «гранка» | македонська |
| Spalte «щілина; шпальта» | німецька |
| spalten «розколювати, ділити; (полігр.) поділяти на шпальти» | німецька |
| szpalta «шпальта; гранка» | польська |
| *pelti | праслов’янська |
| špalta «тс.» | сербохорватська |
| spalden | середньонижньонімецька |
| špalta «шпальта; гранка» | словенська |
| поло́ти | українська |
ча́полоч «Hierochloe R. Br. СУМ; куничник наземний, Calamagrostis epigeios (L.) Roth. Г» (бот.)
псл. *čapoltь;
розглядається як утворення від кореня *pеl-, наявного в слові поло́ти, за допомогою експресивного префікса ча-;
р. [ча́полоть, ча́полоч];
Фонетичні та словотвірні варіанти
чапол
«чаполоть пахуча, Hierochloe odorata (L.) Wahlbg.»
чаполось
«куничник наземний, Calamagrostis epigeios (L.) Roth.»
ча́полоть
«тс.»
чаполь
«тс.»
чапу́га
«тс.»
чапу́ла
«тс.; Hierochloe odorata (L.) Wahlbg.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *čapoltь | праслов’янська |
| ча́полоть | російська |
| ча́полоч | українська |
| *pеl- | ? |
| поло́ти | ? |
| ча- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України