ПЛЯС — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. plęsati «плигати, танцювати; радіти»;

споріднене з лит. [plęšti] «шуміти, бушувати», ст. plenšti «танцювати, радіти, торжествувати», pląšti «шуміти, шелестіти; шарудіти», дальші зв’язки яких непевні;

гот. plinsjan «танцювати» запозичено від слов’ян;

сумнівне пов’язання з псл. plesk- (*plēsk-) «плеск» (Brückner 417; KZ 45, 323; Holub–Kop. 277) і лит. pasilìnksminti «бавитися, розважатися» (Machek ESJČ 458);

р. пляс «танець», пляса́ть, др. плясъ, плясати, п. pląsać «водити танок», plęsać, ст. plasać «тс., танцювати», ч. ples «великий танцювальний вечір», plesati «радіти, святкувати; відвідувати бали; (заст.) танцювати, плигати», слц. ples «великий танцювальний вечір», plesat’ «радіти, святкувати; [розважатися на балу]», полаб. pl’ǫ́sat «танцювати», болг. [пле́ша] «тс.», схв. плȇс «танець; танок, танці; бал», плèсати «танцювати; (заст.) топтати, м’яти», слн. plés «танець», plésáti «танцювати», стсл. плѧсати «тс.»;

псл. pl(j)askati «пляскати», звуконаслідувальне утворення, паралельне до pleskati «плескати», pljuskati «плюскати»;

пор. аналогічні звуконаслідувальні утворення: лит. plaskuoti «ляскати (в долоні)», лтс. plaskata «лясь, шльоп», plakšêt «плескати, ляскати»;

бр. пля́скаць «бити, плескати; ляскати, бити в долоні, базікати, говорити дурниці», пляск «плескання, плескіт», п. plask «плескіт, плеск», plaskać «шльопати, ляскати (в долоні); плескати; упасти», ч. [pláskat] «плескати (про воду, дощ; прапори); бити з ляскотом; базікати», слц. pl’asknút’ «ляснути чим-небудь плоским; упасти (у болото, калюжу)», нл. plaskaś «полоскати», болг. пляс «шльоп, плюсь, лясь», р.-цсл. плѧскъ «плеск, аплодисменти»;

запозичення з російської мови;

р. [пустопля́с] «тс.» складається з основ прикметника пусто́й «пустий» та іменника пляс, пов’язаного з пляса́ть «танцювати»;