ПАСТИР — ЕТИМОЛОГІЯ

па́стир «священик; [пастух Нед]»

запозичення з церковнослов’янської мови (у значенні «пастух», очевидно, з чеської);
стсл. пастырь «пастух; духовний наставник», як і болг. пасти́р «пастух», па́стир «священик», м. пастир «пастух, пастир», схв. пàстūр, слн. pastír, ч. pastýř «тс.», вл. pastyr «пастух», нл. pastyŕ «тс.», загальноприйнятої етимології не має;
найчастіше вважається власне слов’янським утворенням із суфіксом -(t)yrь від основи дієслова pasti «пасти» або від основи іменника pastь «пасіння, пасовище» (Шанский ЭИРЯ ІІІ 70);
вважалося також (Преобр. ІІ 24; Meillet Études 182, 186; Vondrа́k І 159) запозиченим з латинської мови через германське посередництво (нар.-лат. рāstōr(е) «пастух»);
пор. також п. pasterz «пастух; пастир», слц. pastier «тс.»;
р. па́стырь, бр. па́стыр, др. пастырь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пасти́рка «пастушка; крислатий жіночий капелюх»
па́сти́рство
пастирька «приміщення для вівчарів та молочних продуктів»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́стыр білоруська
пасти́р «пастух» болгарська
па́стир «священик» болгарська
pastyr «пастух» верхньолужицька
пастырь давньоруська
пастир «пастух, пастир» македонська
рāstōr(е) «пастух» народнолатинська
pastyŕ «тс.» нижньолужицька
pasterz «пастух; пастир» польська
pasti «пасти» праслов’янська
pastь «пасіння, пасовище» праслов’янська
па́стырь російська
пàстūр сербохорватська
pastier «тс.» словацька
pastír словенська
пастырь «пастух; духовний наставник» старослов’янська
pastýř «тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.