ОВВА — ЕТИМОЛОГІЯ

овва́ (вигук здивування, сумніву, іронії)

не зовсім ясне;
можливо, результат поширення вигуку ов вигуковим елементом а;
може бути також зіставлене з п. ст. owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже», пов’язаним із займенником ów «той», спорідненим з укр. о́вий;
не виключена й можливість зв’язку з р. увы́, др. увы, болг. уви́, стсл. оувы, ч. ouvé (вигук жалю, болю, нарікання), óvé, ove, слц. ou «тс.», що зіставляються з лат. vāh, vae, двн. we, гот. wai, свн. ouwe, ōwē, нвн. weh, лит. лтс. vaĩ, сірл. fāe, кімр. gwae, брет. gwā, ав. vayōi, avōi, āvōya, гр. ὀά, οὐά, οὐα̃, οὐαί, іє. *u̯ai «тс.» (Фасмер IV 145; Machek ESJČ 423; Walde–Hofm. ІІ 724; Kluge–Mitzka 545; Pokorny 1110–1111);
п. owwa;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оввакало «ідіот, дурень, який часто говорить овва»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vayōi авестійська
уви́ болгарська
gwā бретонська
wai готська
ὀά грецька
we давньоверхньонімецька
увы давньоруська
*u̯ai «тс.» індоєвропейська
gwae кімрська
vāh латинська
vaĩ латиська
vaĩ литовська
weh нововерхньонімецька
owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже» польська
owwa польська
увы́ російська
ouwe середньоверхньнімецька
fāe середньоірландська
ou «тс.» словацька
оувы старослов’янська
о́вий українська
ouvé (вигук жалю, болю, нарікання) чеська
ов ?
а ?
owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже» ?
ów «той» ?
óvé ?
ove ?
vae ?
ōwē ?
avōi ?
āvōya ?
οὐά ?
οὐα̃ ?
οὐαί ?


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.