НАМІТКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
намі́тка «покривало на голову у жінок поверх очіпка; тканина, вид грубого серпанку»
псл. nametъka «накидка», похідне утворення від nametati «накидати»;
пов’язання з мі́тити (Москаленко УІЛ 46) помилкове;
р. [наме́тка] «головне покривало, фата; чорне покривало розкольниць на обличчя; чернече покривало поверх клобука (на Афоні); жіноча напівсорочка поверх звичайної; латка», бр. [намётка] «намітка», на́мітка (з укр.?), п. namiotka «тс.» (з укр.), ч. [námětka] «легке жіноче покривало на голову», болг. наме́тка «накидка, пелерина, плащ», намета́ло, м. наметка, наметало «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
намітча́ний
намітчи́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| намётка «намітка» | білоруська |
| наме́тка «накидка, пелерина, плащ» | болгарська |
| наметка | македонська |
| namiotka «тс.» (з укр.) | польська |
| nametъka «накидка» | праслов’янська |
| наме́тка «головне покривало, фата; чорне покривало розкольниць на обличчя; чернече покривало поверх клобука (на Афоні); жіноча напівсорочка поверх звичайної; латка» | російська |
| на́мітка (з укр.?) | українська |
| намета́ло | українська |
| наметало «тс.» | українська |
| námětka «легке жіноче покривало на голову» | чеська |
| nametati «накидати» | ? |
| мі́тити | ? |
на́ме́т «шатро»
очевидно, пов’язане з дієсловом намета́ти «накидати», як і намі́тка;
менш обґрунтовано вважається (Mikl. EW 211; BrŠckner 354; Москаленко УІЛ 31) запозиченням із східних мов і зіставляється з хант. nāmat «повсть на кибитці», афг. namd «повсть»;
р. [намёт] «намет, повітка; чохол», бр. [намёт] «сорт полотна, рушник», п. namiot «намет; балдахін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
намете́ць
«парасолька»
наме́тник
«виготовлювач наметів»
намі́т
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| namd «повсть» | афганська |
| намёт «сорт полотна, рушник» | білоруська |
| namiot «намет; балдахін» | польська |
| намёт «намет, повітка; чохол» | російська |
| nāmat «повсть на кибитці» | хантийська |
| намета́ти «накидати» | ? |
| намі́тка | ? |
мета́ти «кидати, викидати; народжувати (про деяких тварин); [наливати]»
іє. *met- (mē-) «міряти; кидати»;
споріднене з лит. mèsti, metù «кидати», лтс. mest «тс.», прус. metis «кидок, метання»;
псл. metati, пов’язане з mesti (‹*met-ti) «мести», motati «мотати»;
р. мета́ть, бр. мятну́цца, др. метати, п. miotać, ч. metat(i), слц. metať, вл. mjetać, нл. mjataś, болг. ме́тна, м. мета, схв. мèтати, слн. metáti, стсл. метати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́міт
«викид»
ви́мітка
«привид, що, нібито, примушує носити себе від села до села»
відме́т
«зворотний удар»
ві́дміток
«вузька грядка на краю ниви»
вмітува́ти
«вкидати»
заме́т
«горизонтальні колоди в стіні будівлі»
заметли́тися
«заметатися, заметушитися»
за́міт
«тс.»
за́міт
«закид, докір»
за́мітник
«стовбур дерева для паркана або кладки стіни»
замі́ть
«стовбури дерева в стіні»
(зб.)
земетня́
мет
«кидок, змах; постріл»
ме́та́
мета́вка
«катапульта Ж; палиця для метання камінців МСБГ»
ме́тало
«м’яч»
мета́льний
мета́льник
метани́на
«метушіння»
ме́танка
«палиця для метання камінців»
мета́тися
«кидатися; хитатися; розвіватися; [тріпотіти Ж]»
мета́ч
«залізні вила»
мета́чка
«тс.»
метки́й
«швидкий, вправний; кмітливий; влучний»
ме́тний
«метальний»
метну́ти
метчі́й
«скоріше»
мітки́й
«меткий»
наме́т
«палатка»
намі́т
«тс.»
на́мі́тка
«покривало наверх головного убору; тонка прозора тканина; [накидка Ж]»
намітча́ний
намітчи́на
«намітка (поганенька)»
обме́т
«велика сітка для лову звірів, риби»
обме́тиця
«вид вишивки»
обмі́тка
«тс.»
о́бмі́ть
«бистрина або вир із швидкою течією»
оме́т(а)
«пола; край одягу»
о́меть
«легкий сніг на деревах»
переме́т
«рибальський пристрій; [перешкода]»
перемі́т
«двічі переораний пар Нед; пропуск, отвір Нед; помилка при накладанні ниток на снувалку»
перемі́тка
«кладочка; намітка»
перемітни́й
«різноманітний»
перемі́тувати
«перекидати, міняти»
перемі́ть
«перемет»
пере́міть
«мотуз»
підметча́
підмітча́
по́ме́т
«кидання, розкид; купка ще не пов’язаного в снопи хліба; розставлені в рядок снопи ЛЧерк; порух Нед; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
помета́ти
«передчасно народити»
помі́т
«розставлені в рядок снопи»
по́міть
«купки ще не пов’язаного в снопи хліба; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
при́мет
«ловіння риби за допомогою загати з каменю»
прометни́й
«моторний, розбитний»
про́міт
«розбитний, бідовий хлопець»
про́міти
«північне сяйво»
про́мітка
«хустина»
промітни́й
«ТС.»
промі́тувати
«розвішувати (шкуру)»
розмі́тувати
«розкидати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мятну́цца | білоруська |
| ме́тна | болгарська |
| mjetać | верхньолужицька |
| метати | давньоруська |
| *met- «міряти; кидати» (mē-) | індоєвропейська |
| mest «тс.» | латиська |
| mèsti | литовська |
| мета | македонська |
| mjataś | нижньолужицька |
| miotać | польська |
| metati | праслов’янська |
| metis «кидок, метання» | прусська |
| мета́ть | російська |
| мèтати | сербохорватська |
| metať | словацька |
| metáti | словенська |
| метати | старослов’янська |
| metat(i) | чеська |
| metù «кидати» | ? |
| motati «мотати» | ? |
мі́тити «ставити мітку; мати на увазі, намічати; цілити»
псл. mětiti опосередковано пов’язане з metati «метати»;
зіставляється з дінд. mātiḥ «міра, пізнання», лат. mētior «міряю», гр. μ́ητις «рада; розум», дангл. mǣd «міра», пов’язаними з іє. *mē«міряти»;
можливий також більш віддалений зв’язок з гот. maitan «рубати, різати, висікати»;
р. ме́тить, бр. ме́ціць, др. мѣтити, п. przymiot «приміта, ознака», болг. смя́там «рахувати, вичисляти, вважати», схв. замијèтити «примітити», приме́тати «тс.; зазначити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мітка
«замітка, запис»
відмі́тина
«пляма іншого кольору на шкірі тварини»
відмі́тка
відмі́тчик
домітува́ти
«метикувати»
Ж
замі́т
«пам’ять, спостерігання»
замі́тина
«зарубка у теслярів»
за́мі́тка
замітки́й
«примітний»
замі́тли́вий
«спостережливий»
замі́тниця
«довге і тонке дерево, яке сплавляють»
заміча́ти
замі́чка
«замітка»
изміча́ти
«спостерігати»
мі́та́
мі́тка
мітки́й
«примітний»
мі́ткий
«влучний»
мі́тчик
мі́чений
намі́тка
невзамі́ту
«непримітне»
невмі́тно
«тс.»
одме́тний
«відмінний чимось від іншого»
помі́тка
помі́тливий
«спостережливий»
помі́тний
поміча́ти
«спостерігати; робити помітки»
примі́та
примі́тка
при́мітка
«приміта»
примі́тливий
«уважний»
примітний
приміча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ціць | білоруська |
| смя́там «рахувати, вичисляти, вважати» | болгарська |
| maitan «рубати, різати, висікати» | готська |
| μ́ητις «рада; розум» | грецька |
| mǣd «міра» | давньоанглійська |
| mātiḥ «міра, пізнання» | давньоіндійська |
| мѣтити | давньоруська |
| *mē «міряти» | індоєвропейська |
| mētior «міряю» | латинська |
| przymiot «приміта, ознака» | польська |
| mětiti опосередковано пов'язане з metati «метати» | праслов’янська |
| ме́тить | російська |
| замијèтити «примітити» | сербохорватська |
| приме́тати «тс.; зазначити» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України