НАМІТКА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАМІ́ТКА и, ж.

іст. Покривало з тонкого серпанку, яким заміжні жінки зав'язували голову поверх очіпка. Приклади

Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками. (М. Коцюбинський)
– Ой щаслива ж ти, дівчино вродливая! – виблискуючи очима та білими зубами, солодко виспівує ворожка. – І рік не скінчиться, а вже будеш у намітці ходити.... (Н. Королева)
Перед ним [запорожцем] стояла висока босонога жінка в білосніжній намітці, гаптованій червоно-чорними яскравими нитками. (Г. Колісник)
Тут вискочили дві молодиці: Настя в очіпку, а господиня Христя у намітці, підхопили Омелька під руки і повели під грушу до столу. (Ю. Логвин)
Підстаркуваті жінки, в білих намітках, у білих суконних свитках, побожно хрестилися, біля самого входу стоячи. (М. Рильський, пер. з тв. М. Гоголя)

заст. Тонка прозора тканина (вид серпанку). Приклади

Намітка темна покривала Головку й личко... Я відкрив.... (Л. Глібов)
Саму Галину Андріївну я бачив усього двічі і бачив обидва рази на вулиці – під наміткою, в манті, капелюсі. (Л. Яновська)
[Парубок:] Коли буду живий, вернусь, добуду слави і всякого добра, золота, дукачів, шовку, намітки привезу стілько, що хватить од самого верху дзвіниці додолу. (С. Васильченко)
На знак того, що в хаті померла, знадвору біля вікна повісили білу намітку. (І. Пільгук)
Де оком гляну, сумно та темно, Ніби намітка на очах. (С. Руданський)

рел.-церк. Покривало, яке накладають поверх клобука православні монахи та монахині. Приклади

І, мов дрімучий бір, заколихались Чернечі голови під намітками, У пеклі тканими. (П. Куліш)
Він .. так швидко шугнув у двері, що намітка од клобука заколивалась, майнула. (І. Нечуй-Левицький)
Входять Олексія та Ольга у високих чорних клобуках з довгими намітками. (І. Микитенко)

перен. Те саме, що пелена́². Приклади

Над гіллям миготіло блискуче марево сонця, слалась тонесенька намітка сизого туману. (І. Нечуй-Левицький)
Огорне скелі снігова намітка. (М. Рильський)
Біля узлісся, обходячи свіжу калюжу, він оглянувся і в димчастій намітці дощу побачив матір і дитину. (М. Стельмах)
В сонячній тиші безкрайнього степу сіявся дрібний срібний сніжок, білою наміткою покривав землю. (В. Малик)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.