НАДИБАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ди́бати «ходити повільно і незграбно, ходити на ходулях; дріботіти, чимчикувати Ж»
псл. dybati «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати», давніше «шукати чого-небудь під ногами; копирсати землю, болото чи сніг, шукаючи чогонебудь; колупати; тикати; робити заглибини», ітератив до *dъbati «тс»., далі пов’язане з dъbrь «долина, ущелина», стсл. дъбрь «тс.», укр. де́бр(а) «яр, улоговина», болг. [дъбок] «глибокий»;
споріднене з р. [дю́ба́ть] «клювати, дзьобати», п. ст. dziubać «видовбувати», лит. dubùs «глибокий», dùbti «ввалюватися, впадати; осідати», гот. diups «глибокий», двн. tiof «тс.»;
іє. *dheub(h)-/ dhub(h)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити»;
іменникові значення «палиця, жердина, ходуля» розвинулись на основі значення «тикати, копирсати», значення «дерев’яна колода з заглибинами для ніг» – на основі значення «видовбувати»;
р. [ды́бать] «іти, ходити, крокувати; іти тихо; Іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом», бр. ды́баць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити», др. дыбати «ходити крадькома», п. dybać «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]», нл. dybaś «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися», схв. dibati se «хитатися, коливатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
видиба́ти
«важко виходити, важко сходити нагору»
ви́дибуляти
«важко зійти нагору»
диб
диб-диб
(вигук, що відображає переступання ніг)
ди́ба
«знаряддя катувань»
(іст.)
ди́ба
«сторчма»
ди́бан
«хто погано ходить»
дибе-дибе
диби́
(у виразі ста́ти на диби́)
ди́би
«ходулі; (іст.) колодки, які накладали на ноги арештантів; [триніг для підвішування колиски Л]»
ди́би́тися
«ставати дибом; ставати на диби»
диби́ці
«тс.»
дибка́
«на диби»
ди́бка
«ніжка у стола; підставка»
ди́бки
«тс.»
дибки-дибки
ди́бки-ди́бки
«навшпиньках»
ди́бом
«тс.»
ди́бо́шки
(у виразі на ди́бо́шках «навшпиньках»)
дибу
дибу
(приспів у пісні)
дибула́
(у виразі дибула́ ста́ти «стати дибом»)
дибу́лі
«на диби»
дибу́ль
дибуль-дибуль
«тс.»
дибуля́ка
дибуля́ти
«ходити повільно, шкандибати»«тс.»
дибу́ні
«ходити»
(дит.)
дибу́сі
«тс.»
ди́бці
зди́бати
«зустріти; забити в колодки»
зди́бити
«підняти вгору»
зди́блений
зди́блювати
зди́бочки
(у виразі на зди́бочках «навшпиньках»)
навди́башках
«навшпиньках»
навди́башки
«навшпиньки»
навзди́бешки
«тс.»
навзди́бцах
«навшпиньках»
нади́бати
«зустріти, знайти»
нади́бках
«навшпиньках»
нади́бки
«навшпиньки»
надибок
«дибом»
назди́б
«назустріч»
подибати
«поплентатись; зустріти, знайти»
придибати
«приплентатись; [піймати, захопити, застигти Нед]»
придиба́ха
«вигадка, небилиця Л; схильність Нед»
приди́ба́чка
«пригода»
приди́ба́шка
«тс.; привід Нед»
при́дибка
«епілепсія; біль у животі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ды́баць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити» | білоруська |
| дъбок «глибокий» | болгарська |
| diups «глибокий» | готська |
| tiof «тс.» | давньоверхньонімецька |
| дыбати «ходити крадькома» | давньоруська |
| *dheub(h)-/ dhub(h)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити» | індоєвропейська |
| dubùs «глибокий» | литовська |
| dybaś «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися» | нижньолужицька |
| dziubać «видовбувати» | польська |
| dybać «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]» | польська |
| dybati «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати» | праслов’янська |
| дю́ба́ть «клювати, дзьобати» | російська |
| ды́бать «іти, ходити, крокувати; іти тихо; Іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом» | російська |
| dibati se «хитатися, коливатися» | сербохорватська |
| дъбрь «тс.» | старослов’янська |
| де́бр(а) «яр, улоговина» | українська |
| *dъbati «тс» | ? |
| dъbrь «долина, ущелина» | ? |
| tiof «тс.» | ? |
| dziubać «видовбувати» | ? |
| dùbti «ввалюватися, впадати; осідати» | ? |
| значення «палиця, жердина, ходуля» | ? |
| значення «тикати, копирсати» | ? |
| значення «видовбувати» | ? |
набаду́рати «знайти»
очевидно, пов’язане з [баду́ритися] «штовхатися (вештатися)», як нади́бати «знайти» пов’язане з ди́бати, найти́, нахо́дити з іти́, ходи́ти, п. naleźć «знайти» з leźć «лізти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| naleźć «знайти» | польська |
| leźć «лізти» | польська |
| баду́ритися «штовхатися (вештатися)» | українська |
| нади́бати «знайти» | українська |
| ди́бати | українська |
| найти | українська |
| нахо́дити | українська |
| іти | українська |
| ходи́ти | українська |
наги́бати «надибати, знайти»
очевидно, результат фонетичної видозміни форми нади́бати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́ги́бка
«знахідка»
наги́бок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нади́бати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України