НАДИБАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАДИБА́ТИ а́ю, а́єш, НАДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм.

кого, що. Зустрічати на шляху, по дорозі кого-, що-небудь. Приклади

Іде козак дорогою. Дівку надибає. (С. Руданський)
Він оглядався по дорозі, чи не можна б до когось прилучитися, але нікого такого не надибував. (Н. Кобринська)
А вона все йде та йде. Нарешті, надибала якусь високу-високу хату без вікон і без дверей. (І. Цюпа)
Ходив собі Вовчик-братик по лісі, ходив, та й надибала його тяжкая пригода. (І. Франко)

кого, що і без прям. дод. Знаходити або виявляти кого-, що-небудь десь; відшукувати. Приклади

На стіні надибую портрет господаря, мальований олівцем. (Іван Ле)
Коли вода спала, я ходив далеко в луги, надибував каміння, одшліфоване до вроди. (М. Воробйов)
Лиха доля й під землею надибає. (Номис)
Сьогодні я надибав народну мудрість: боягуз тричі вмирає. (В. Дрозд)

на кого – що. Випадково натрапляти, натикатися на кого-, що-небудь. Приклади

Тоня, заглибившись в ті простори далеко, надибує часом лише на міцні укриття у землі та на сліди клумб біля командного пункту. (О. Гончар)
Ходили хлопці Огнивка за ріку Шкловку, надибали там на козаків. Прийняли їх, як побратимів. Частували, розпитували. (Н. Рибак)
Він ще з дитинства надибав на пораду Фрідріха Шлоссера за будь-яких умов не порушувати душевної рівноваги й раціонально розміщувати в душі силу й лагідність, суворість і поміркованість. (Олекса Ізарський)

Див. надиба́ти.

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.