МОРА — ЕТИМОЛОГІЯ

мо́ра «муар» (текcт.)

через посередництво польської мови запозичено з німецької;
нім. Mohr «тс.» походить від англ. mohair «тканина з шерсті ангорської кози», яке зводиться до ар. mukhayyar «тс.»;
п. mora «муар», ч. mór «вид тканини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

море́вий «муаровий»
моро́вий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mohair «тканина з шерсті ангорської кози» англійська
mukhayyar «тс.» арабська
Mohr «тс.» німецька
mora «муар» польська
mór «вид тканини» чеська


мо́ра «кошмар; домовик»

псл. mora «нічний привид, кошмар»;
споріднене з двн. дісл. дангл. mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його», нвн. Mahr «кошмар», далі, можливо, з лтс. mârnîtiês «нав’язуватися», ірл. morrῑgain «королева духів»;
пов’язується також з псл. mara «мара, привид», mořiti «морити» (Schuster-Šewc 185–186; Holub–Kop. 235; Младенов 304);
p. кики́-мора «нічний привид, домовик», п. mora «кошмар», zmora «тс.», ч. můra «кошмар; нічний метелик», слц. mora, mura «тс.», нл. morawa «кошмар», болг. мора́, м. мора, схв. мòра, слн. môra «тс.», с.-цсл. морa «відьма»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мора́ болгарська
mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його» давньоанглійська
mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його» давньоверхньонімецька
mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його» давньоісландська
morrῑgain «королева духів» ірландська
mârnîtiês «нав’язуватися» латиська
мора македонська
morawa «кошмар» нижньолужицька
Mahr «кошмар» нововерхньонімецька
mora «кошмар»«тс.» польська
zmora «кошмар»«тс.» польська
mora «нічний привид, кошмар» праслов’янська
mara «мара, привид» праслов’янська
мòра сербохорватська
морa «відьма» сербо-церковнослов’янська
mora «тс.» словацька
mura «тс.» словацька
môra «тс.» словенська
můra «кошмар; нічний метелик» чеська
mořiti «морити» ?
кики́-мора «нічний привид, домовик» ?

кошма́р «гнітюче, страшне видіння; щось жахливе, огидне, гнітюче»

запозичення з французької мови;
фр. cauchemar «тс. » є складним утворенням, перша частина якого походить від фр. ст. chaucher «давити, тиснути», caucher «тс.», пов’язаного з лат. calx «п’ята», з яким споріднені лит. kùlšė «стегно», kùlšis «тс.», укр. ку́льша, а друга частина постала з снідерл. mâre «нічна примара», з яким пов’язані нім. Mahr «кошмар; задуха», п. [mora] «примара», укр. [мо́ра] «тс.»;
р. кошма́р, заст. кошема́р, бр. кашма́р, п. koszmar, ч. košmar, болг. кошма́р, м. кошмар, схв. кòшмāр;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кашма́р білоруська
кошма́р болгарська
calx «п’ята» латинська
kùlšė «стегно» литовська
kùlšis «тс.» литовська
кошмар македонська
Mahr «кошмар; задуха» німецька
mora «примара» польська
koszmar польська
кошма́р російська
кошема́р (заст.) російська
кòшмāр сербохорватська
mâre «нічна примара» середньонідерландська
ку́льша українська
мо́ра «тс.» українська
cauchemar «тс. » французька
chaucher «давити, тиснути» (ст.) французька
chaucher «давити, тиснути» (ст.) французька
košmar чеська

мор «пошесть»

псл. morъ «смерть, пошесть», чергуванням голосних пов’язане з *mer-ti «мерти»;
споріднене з лит. mãras «смерть, мор, чума», дінд. măraḥ «смерть, мор»;
іє. *mor-/mer- «смерть, мерти»;
р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́мі́рки «курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»
заміркова́тий «щуплий, дрібний» (про зерно)
замі́ркуватий «тс.»
замі́рок «щупла зернина; недорозвинена істота»
замо́р «масова загибель риби»
замо́ра «виснажена істота»
за́морка «лялечка комахи»
замо́рух «пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»
змо́ра «втома; сильне виснаження; кошмар»
змо́рний «виснажувальний»
измор «втома»
мір
мо́рений «стомлений, знесилений»
мори́лка «їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»
мори́льник «той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину» (спец.)
мори́льня «місце, де морять деревину»
мори́ти «труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»
морови́й
морови́ця «тс.»
морови́ця «жовті і сині плями на тілі вмираючого»
морю́ха «гниляк для підкурювання бджіл»
мурави́ця «тс.»
пам «мор»
пам
по́мі́р
помі́рок
помо́ра «тс.; сміхота»
промі́р
промо́рія
про́морок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мор (заст.) білоруська
мор болгарська
мори́я «тс.; епідемія, чума» болгарська
mór «мор» верхньолужицька
măraḥ «смерть, мор» давньоіндійська
моръ «смертельна хвороба» давньоруська
*mor-/mer- «смерть, мерти» індоєвропейська
mãras «смерть, мор, чума» литовська
мор македонська
морujа «тс.» македонська
mór «мор» нижньолужицька
mor польська
morъ «смерть, пошесть» праслов’янська
мор російська
мȏр «смерть» сербохорватська
mor словацька
pomór «убивство; умирання» словенська
моръ «чума» старослов’янська
мòриja «мор; чума» українська
mor чеська
*mer-ti «мерти» ?

бре (приспів у піснях: гей, море, бре!], брей «тс.», [бре] (вигук звертання; часто вживається як засіб інтимізації мови)

пов’язане (в українській і польській мовах через молдавське і румунське посередництво,– пор. молд. бре, вигук звертання, рум. bre «тс.») з гр. μπρέ (виг.) «ну, гей, ей, ти що», яке походить від μορέ «дурню», кличної форми до μωρόs «дурний, простодушний, блазень, скоморох», можливо, спорідненого з дінд. mūráḥ «телепень, ідіот» (з іє. *mō(u)r-, *mūr-);
пор. болг. морe (вигук до чоловіків), мори (вигук до жінок), тур. bre (виг.) «ти що, гей, ей, ну» (з гр.);
n. bre! bre! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.), болг. бре (вигук звертання до чоловіків; підсилення – «гей»; незадоволення–«ах, ой, ex»; сполучник), брей (виг.), м. бре (виг.) «ого, егe, гей, ей, слухай» (при звертанні до чоловіків), схв. брȅ (виг) «хіба, невже, ну», брȇ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

брє «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
морe (вигук до чоловіків) болгарська
бре (вигук звертання до чоловіків; підсилення -- «гей»; незадоволення--«ах, ой, ex»; сполучник) болгарська
μπρέ «ну, гей, ей, ти що» (виг.) грецька
mūráḥ «телепень, ідіот» (з іє. *mō(u)r-, *mūr-) давньоіндійська
бре «ого, егe, гей, ей, слухай» (виг.)(при звертанні до чоловіків) македонська
брȅ «хіба, невже, ну» (виг) сербохорватська
bre «ти що, гей, ей, ну» (виг.)(з гр.) турецька
брей (виг.) українська
брȇ українська
μορέ «дурню» ?
μωρόs «дурний, простодушний, блазень, скоморох» ?
морe (вигук до чоловіків) ?
мори (вигук до жінок) ?
bre! bre! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.) ?

глузомо́р «вид картопляної плісняви, Rhizosporium (хвороба, що уражає зовнішню частину картоплі)» (бот.)

складне утворення, першим компонентом якого є та сама основа, що й у [глуза́вці], a другим – віддієслівна основа мор, повʼязана з мори́ти, ме́рти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
глуза́вці ?
мор ?
мори́ти ?
ме́рти ?

морг «міра землі, що дорівнює 0,57 га» (заcт.)

через посередництво польської мови запозичено з німецької;
н. Mórgen «ранок; морген (міра землі), 0,25 га (первісно ділянка землі, яку один орач може зорати за один ранок)» споріднене з діcл. morginn «ранок», гот. maúrgins «тс.», лит. mérkti «блимати; жмурити», псл. *morkъ, укр. мо́рок;
р. морг, мо́рга, бр. морг, п. mórg, morga, cлц. [morg];
Фонетичні та словотвірні варіанти

мор «тс.»
морг «тс.; нивка, вузька грядка О»
мо́рга «морг»
морґува́ти «ділити на морги»
му́рґа «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
морг білоруська
maúrgins «тс.» готська
mérkti «блимати; жмурити» литовська
Mórgen «ранок; морген (міра землі), 0,25 га (первісно ділянка землі, яку один орач може зорати за один ранок)» німецька
mórg польська
morga польська
morg cлц. польська
*morkъ праслов’янська
морг російська
мо́рок українська
мо́рга українська
morginn «ранок» ?

мори́вниця «пустунка»

неясне;
можливо, пов’язане з мор, мори́ти (пор. помо́ра «сміхота», р. умо́ра «тс.»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мор ?
мори́ти (пор. помо́ра «сміхота», р. умо́ра «тс.»). ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.