МИНІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́ня «корова, віл, теля» (дит.)
слова дитячої мови звуконаслідувального походження (пор. му́кати, р. мыча́ть);
Фонетичні та словотвірні варіанти
минь-минь
(вигук, яким кличуть котів)
ми́нюми́ню
(вигук, яким кличуть корів)
мі́ня
«корова, теля»
миня «примара»
неясне;
можливо, пов’язане з [маня́к] «тс.» (пор.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маня́к «тс.» (пор.) | ? |
минь «Lota Oken» (іхт.)
очевидно, праслов’янське запозичення з фінно-угорських мов;
пор. мар. men «минь», ерз. mentäk, мокш. muntuk «тс.»;
менш обґрунтоване виведення (Holub– Kop. 227) з псл. *mьn-, menьš- «менший» або зіставлення (Фасмер II 599; Преобр. І 523; Schuster-Šewc 922) з лит. ménkė «тріска», лтс. menca «тс.», гр. μαίνη «маленька морська риба; окунь»;
р. [минь, мень, ме́нюх, ме́нтус], бр. [мень], мянту́з, п. miętus, [mień], ч. mník, ст. meň, слц. mieň, вл. нл. mjenk, схв. [mеnjak, mаnј, мàнић], слн. mének «минь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
м
«вугор»
ме́нту́з
ме́нту́с
ментю́к
ме́нтюх
мень
ме́нькус
меньо́к
ми́нтус
миньку́с
миньо́к
«минь звичайний, Lota lota L.»
міню́ха
мні́yc
мнух
мнюх
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мень | білоруська |
| mjenk | верхньолужицька |
| μαίνη «маленька морська риба; окунь» | грецька |
| mentäk | ерзянська |
| menca «тс.» | латиська |
| ménkė «тріска» | литовська |
| men «минь» | марійська |
| muntuk «тс.» | мокшанська |
| mjenk | нижньолужицька |
| miętus | польська |
| *mьn- | праслов’янська |
| минь | російська |
| mеnjak | сербохорватська |
| mаnј | сербохорватська |
| mieň | словацька |
| mének «минь» | словенська |
| мень | українська |
| ме́нюх | українська |
| ме́нтус | українська |
| мянту́з | українська |
| mień | українська |
| мàнић | українська |
| mník | чеська |
| men «минь» | ? |
| menьš- «менший» | ? |
| meň | ? |
ми́ца «кішка»
запозичення з молдавської мови;
молд. мы́цэ «кішка» (рум. mîţă «тс.») є афективним (звуконаслідувальним) утворенням, паралельним до іт. micio «кішка, кіт», нвн. Mieze «кішка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ми́нька
«сережка, котик (на дереві)»
ми́ня
«кішка»
ми́цка
«тс. тж; сережка, котик (на дереві) ВеНЗн»
миць-миць
(вигук, яким кличуть кота)
ми́цька
«тс. тж; (зоол.) білка, Sciurus vulgaris L. ВеНЗн; тхір, Putorius vulgaris ВеНЗн»
ми́ця
«кішечка, котик»
(дит.)
міць-міць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| micio «кішка, кіт» | італійська |
| мы́цэ «кішка» (рум. mîţă «тс.») | молдавська |
| Mieze «кішка» | нововерхньонімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України