ЛАНЦЮГ — ЕТИМОЛОГІЯ

свн. (незасвідчене) *lannzug утворене з основ іменників свн. lanne «ланцюг» і zug (zuc) «ряд, низка», пов’язаного з дієсловом ziehen (‹двн. ziohan «тс.»), спорідненим з лат. dūco «веду, тягну»;

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

р. [ла́нцу́г], бр. ланцу́г, п. łańcuch, ст. łancuch, łańcug, [łajcuch, lańcuch, lejcuch, leńcoch, leńcuch, lencuch, łyńcuch], ч. ст. слц. lancuch;

неясне;

найімовірніше, пов’язане з свн. lanne «ланцюг», запозиченим як окреме слово (Bern. I 689) або як перша частина складного ланцю́г (‹нвн. *Lann-zug);

оскільки другою частиною останнього є іменник Zug «ряд, низка», перша частина – свн. lanne – могла усвідомлюватися як «окреме кільце, окрема ланка ланцюга»;

р. [ла́нка] «ямка для позначення меж городків (при грі в скраклі)»;

не зовсім ясне;

найімовірніше, виникло в результаті ускладнення суфіксом -ць, -ець (-с, -ес) запозиченого свн. lanne «ланцюг»;

висловлювалося припущення про запозичення ще в праслов’янську мову (БЕР III 306);

могло виникнути також внаслідок осмислення складного за походженням слова ланцю́г (із свн. *lannzug «тс.») як суфіксального з суфіксом згрубілості -юг (-’уг) і усунення цієї частини слова (пор., можливо, подібне і в словацькій мові: lanc – lancuch, lancek, lancík);

вважається також зворотним запозиченням у слов’янських мовах з угорської (уг. lánc «ланцюг» – Балецкий St. sl. 9/1 – 4, 362; Дэжэ St. sl. 7/1 – 3, 144; Machek ESJČ 320) або румунської (рум. lanţ «тс·» – Bern. I 689);

в обох мовах відповідні слова є слов’янізмами (MNTESz II 715);

слц. lanс «ланцюг», болг. ла́нец «ланцюжок для годинника; металева прикраса», [ланц, ланци] «тс.», схв. лáнац «ланцюг, ланцюжок; міра площі; міра довжини», [lanc] «тс.», слн. lánec (заст.) «ланцюг»;