ЛАВА — ЕТИМОЛОГІЯ

ла́ва «дошка на стояках, на яку сідають або кладуть що-небудь, ослін; парта; [вузенький місток, кладка; частина знаряддя з двох дошок для стискування чогось; вид картярської гри]»

недостатньо обґрунтовані припущення про зв’язок р. [ла́ва] «складені на гілках дерева дошки, на яких сидить мисливець, чатуючи на великого звіра» з псл. loviti (Соболевский РФВ 70, 94–95), чи про запозичення його з шв. lafe «пари, стеля» або фін. lawa «нари, поміст» (Грот ФЗ 1, 461);
іє. *leu- «відтинати, відрізати»;
зіставляється далі з дінд. lunā́ti «ріже»;
споріднене, можливо, з лит. lóva «ліжко, пари», лтс. lâva «нари, лава, приполок», якщо балтійські форми не є запозиченнями з слов’янських мов (Brückner 307);
псл. lava «лава, дошка для сидіння і лежання» (‹ «відрізана дошка»);
парта;
місток», полаб. lovó «лава; стежка через болото», болг. ла́вица «лава, полиця», слн. láva «низький буфет, сервант»;
р. [ла́ва] «лава, ослін; пліт; поміст (на річці, озері); кладка, місток; поріг», бр. ла́ва «ослін», др. лавица «лава, ослін», п. вл. нл. ława, ч. [laval, lavice «тс.», слц. lávka, lavica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лави́на «лава»
ла́ви́ця «ослін; вися чий місток; полиця, до якої кріпиться гончарний круг»
лави́че «лави, ослони» (зб.)
ла́вка «лава, осліп; ткацьке знаряддя для в’язання ничениць; [підвіконня Л; кладка через потік, річку Ж; загін, смужка поля Ж; фуганок; деталь санок, кросен та ін. О; одна з двох паличок у лавчастому замку]»
ла́вки «довгий рубанок»
ла́вочка «дощечка, по якій бджоли вповзають до вулика»
лавчи́на «погана лава»
лапча́стий (у гуцульських хатах)
нала́вник «покривало для лави»
о́бла́вка «кільце на боці корабля Ж; борт судна Пі»
о́блавок «борт (судна)»
перела́вка «лава для прання; пліт на річці для полоскання білизни; місток, кладка»
пола́вочник «покривало для лави»
прила́вκα «прилавок, стойка; лежанка, припічок; скринька або шафа для збруї»
при́ла́вок «стойка; [частина лави вздовж стіни до дверей під полицею для посуду]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́ва «ослін» білоруська
ла́вица болгарська
ława верхньолужицька
lunā́ti давньоіндійська
лавица «лава, ослін» давньоруська
*leu- індоєвропейська
lâva латиська
lóva литовська
ława нижньолужицька
lovó полабська
ława польська
loviti праслов’янська
lava праслов’янська
ла́ва російська
ла́ва «лава, ослін; пліт; поміст (на річці, озері); кладка, місток; поріг» російська
lávka «тс.» словацька
lavica «тс.» словацька
láva словенська
lawa фінська
laval «тс.» чеська
lavice «тс.» чеська
lafe шведська

ла́ва «шеренга, ряд»

не зовсім ясне;
можливо, давнє запозичення з польської мови;
п. ława «шеренга» утворене лексико-семантичним способом від ława «лава, ослін»;
припускався зв’язок р. ла́ва з обла́ва, [обла́вить] «оточити» (Соболевский РФВ 70, 94–95; Преобр. І 426, 628) і з тюрк. lava «тс.» (Горяев Доп. 2, 22);
р. бр. ла́ва;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́ва білоруська
ława «шеренга» польська
ława «лава, ослін» польська
ла́ва російська
обла́вить «оточити» російська
обла́ва російська
ла́ва російська
lava «тс.» тюркські

ла́ва «вулканічна маса»

запозичене, можливо, через посередництво німецької чи французької мови (н. Láva, фρ. lave) з італійської;
іт. lava «тс.» виводиться з галльської мови (Gamillscheg 562) або пов’язується з лат. lābēs «падіння (тіл)», lābor «ковзаю, опускаюся» (слат. lavina, labīna «зсув»), спорідненим з двн. lappa «ганчірка», лтс. slãbs «слабий», псл. slabъ, укр. слаби́й;
р. бр. болг. м. схв. ла́ва, п. вл. lawa, ч. слц. слн. láva;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́ва білоруська
ла́ва болгарська
lawa верхньолужицька
lappa «ганчірка» давньоверхньонімецька
lava «тс.» італійська
lābēs «падіння (тіл)» латинська
lābor «ковзаю, опускаюся» (слат. lavina, labīna «зсув») латинська
slãbs «слабий» латиська
ла́ва македонська
Láva німецька
Láva німецька
lawa польська
slabъ праслов’янська
ла́ва російська
ла́ва сербохорватська
lavina середньолатинська
labīna середньолатинська
láva словацька
láva словенська
слаби́й українська
lave французька
lave французька
láva чеська

ла́ва «вибій у шахті із суцільною системою розробки пластів»

запозичення з польської мови;
п. ława «тс.», очевидно, утворено лексико-семантичним способом від ława «ряд, шеренга»;
в українській мові слово стало широко вживатися в радянський час на антрацитових шахтах Донбасу;
р. бр. ла́ва;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́ва білоруська
ława «тс.» польська
ława «ряд, шеренга» польська
ла́ва російська

ла́ва «гряда в річковому порозі; водяна поверхня серед болота Ч; торф’яне болото Ч; долина з потоком Ч»

очевидно, утворено лексико-семантичним способом від лава1 («осліп; місток, кладка»), пор. п. ławica «мілина у морі, банка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ławica «мілина у морі, банка» польська
лава («осліп; місток, кладка») українська

абсолю́т

нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з’явилось у нім. absolut, звідки прийшло в українську мову через російську;
лат. absolūtus «викінчений, довершений, необмежений» пов'язане з дієсловом absolvo «звільняю, завершую», утвореного з префікса abі дієслова solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *se-luo, утвореного з основи sĕ- (sēd) «без», генетично пов'язаного з основою зворотного займенника *se-, *sue-, укр. -ся, свій, і дієслова luo «розв'язую, звільняю, відпускаю», спорідненого з гр. λύω «тс.», дінд. lunati «ріже, відрізує», укр. ла́ва;
запозичення з латинської мови;
р. болг. абсолю́т, бр. абсалют, n. absolut, ч. absolutní, слц. absolútum, вл.аbsolutny, м. апсолутен, схв. апсòлӯт, слн. absolút(um);
Фонетичні та словотвірні варіанти

абсолюти́зм «необмежена монархія»
абсолютизува́ти
абсолю́тний
абсолютъ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*se-luo алтайська
абсалю́т білоруська
абсолю́т болгарська
аbsolutny верхньолужицька
λύω «тс.» грецька
lunā̀ti «ріже, відрізує» давньоіндійська
absolūtus «викінчений, довершений, необмежений» латинська
absolvo «звільняю, завершую» латинська
solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю» латинська
sĕ- «без» (sēd) латинська
*se- латинська
*su̯e- латинська
luo «розв'язую, звільняю, відпускаю» латинська
abі- латинська
sēd латинська
апсолу́тен македонська
absolut німецька
absolut польська
абсолю́т російська
апсòлӯт сербохорватська
absolútum словацька
absolút(um) словенська
-ся українська
свій українська
ла́ва українська
absolutní чеська

ла́вка «крамниця»

запозичення з російської мови;
р. ла́вка «крамниця» (з 1396) з’явилося внаслідок семантичної зміни слова ла́вка (ла́ва) «ослін; шеренга» (пор. п. заст. ławy targowe «торгові ряди», rybne ławy);
бр. лаўка, болг. ла́вка ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лавни́чний ([лавни́ча ціна] «крамнична ціна»)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́вка болгарська
ławy targowe (заст.) польська
ławy targowe (заст.) польська
rybne ławy (заст.) польська
ла́вка «крамниця» (з 1396) російська
ла́вка «ослін; шеренга» (ла́ва)(пор. п. заст. ławy targowe «торгові ряди», rybne ławy) російська
ла́ва російська
ла́ва російська
ла́ва російська
ла́ўка ?

Лавре́нтій

;
гр. Λαυρέντɩος походить від лат. Laurens (род. в. Laurentis) «лаврентський, житель м. Лаврента» (Laurentum);
через старослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
р. др. Лавре́нтий, бр. Лаўрэ́нцій, Лаўрэ́н, Ла́ўрын, п. Wawrzyniec, Laurenty, ч. Vavřínec, ст. Laurenec, слц. Vavrinec, болг. Лавре́нти, Ливре́н, м. Лаврентие, схв. Làvrêntije, слн. Lavrencij, стсл. Лаврентии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Лав «многолюденъ ... бо́бковый» (1627)
Лавpентеи (1413)
Лаврин
Ла́вринъ (XV ст.)
Ла́врі́н
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Лаўрэ́нцій білоруська
Лаўрэ́н білоруська
Ла́ўрын білоруська
Лавре́нти болгарська
Лавре́н болгарська
Λαυρέντɩος грецька
Лавре́нтий давньоруська
Laurens «лаврентський, житель м. Лаврента» (род. в. Laurentis)(Laurentum) латинська
Лаврентие македонська
Wawrzyniec польська
Laurenty польська
Laurenty польська
Лавре́нтий російська
Làvrêntije сербохорватська
Vavrinec словацька
Lavrencij словенська
Лаврентии старослов’янська
Vavřínec чеська
Laurenec (ст.) чеська

лев «Panthera leo L.» (зоол.)

існує думка (Гамкрелидзе – Иванов 507 – 509; Machek ESJČ 328; Holub – Кор. 203) про індоєвропейське походження слова в грецькій і германських мовах (пор. хет. ṷаlṷa-, ṷalṷ- i«лев»);
висловлювалось також припущення про запозичення в праслов’янську мову з протогрецької або фракійської чи іллірійської (Oštir Symb. Rozwadowski I 295 – 313);
псл. lьѵъ «лев», запозичене з давньоверхньонімецької мови;
двн. lëwo через посередництво латинської і грецької мов лат. leō, гр. λέων «тс.») зводиться до семітського джерела (пор. гебр. lābhīˊ, ак. labhu, пов’язані з єг. labu «тс.»);
думка про запозичення в праслов’янську мову з готської (Brückner 296 – 297; Младенов 271; Bern. I 756; Hirt PBrB 23, 334) викликає сумнів через відсутність слова *liwa в готських пам’ятках;
р. лев, бр. леў, др. львъ, п. lew, ч. слц. lev, вл. нл. law, полаб. lov, болг. лъв, заст. лев, м. лав, схв. лȁв, слн. lév, стсл. львъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

и́льва «левиця»
лев'я́ «тс.»
лев'я́тник «приміщення для левів»
левеня́
леви́ний
леви́ха «левиця»
леви́хна «тс.»
леви́ця
ле́вій
ле́во́вий
леву́сь (зменш.)
левчи́ха
левчу́к «левеня»
льви́ний
льви́ця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
labhu аккадська
labhu аккадська
labhu аккадська
леў білоруська
лъв болгарська
лев (заст.) болгарська
law верхньолужицька
lābhīˊ гебрайська
lābhīˊ гебрайська
lābhīˊ гебрайська
lābhīˊ гебрайська
λέων «тс.» грецька
lëwo давньоверхньонімецька
львъ давньоруська
labu єгипетська
labu єгипетська
leō латинська
лав македонська
law нижньолужицька
lov полабська
lew польська
lьѵъ «лев» праслов’янська
лев російська
лȁв сербохорватська
lev словацька
lév словенська
львъ старослов’янська
ṷalṷi- хетська
ṷаlṷa- хетська
lev чеська
*liwa ?

хили́ти «нагинати, пригинати що-небудь донизу, робити похилим, нахиляти СУМ, [сунути, валити валом] Чаб»

псл. xyliti «нагинати»;
загальновизнаної етимології не має;
припускається корінь *ksū-l-, що зближується з *ksou-d- (› xudъ) (Мельничук Этимология 1966, 214–215);
висловлювалася також думка про спорідненість зі слн. húla «плечовий суглоб», псл. skula (в обох словах в основі значення «вигин, опуклість» – ЭССЯ 8, 155–157), із псл. xula «осуд, ганьба» (Черных II 338–339);
менш переконливі зіставлення з ч. ст. chúlost «сором», chuliti «нахиляти» (Machek Studie 100), з алб. hunjem «cхилятися, принижуватися», uń, huń «принижений, приборканий, втихомирений» (Bern. I 413), з гр. ϰύπτω «нахилятися, нагинатися», ϰῡφός «нахилений, зігнутий» (Machek ESJČ 212) або з гр. χωλός «кривий» (Petersson AfSlPh 35, 362);
р. хи́лый, бр. хілі́ць, п. chylić, ч. chýliti, слц. chýlit’, вл. chilić, нл. chyliś, болг. хи́лав «слабий, хворобливий», схв. хи̏лав «підступний, лукавий», ст. хилити, слн. híliti «гнути, згинати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вихиля́си
вихиля́сом
захи́лий «виснажений»
захилі́ти «ослабнути»
на́вхилки
на́вхильки
на́схил
на́схиль
на́хил
нахи́лий
на́хилки
на́хилку
на́хилци «хильцем, зігнувшись, пригнувшись, крадькома»
нахи́льний
на́хильцем
на́хильци
нахиля́ти(ся)
невідхи́льний
непідхи́льний
непохи́льний «постійний, незмінний»
неприхи́льник
неухи́льний
одхи́л
одхили́ти
одхи́льний
охиля́ти «заступатися, захищати»
пере́хил
пере́хи́льцем
по́хи́л
похи́лий
похи́лина
похи́листий
похи́льний
похи́льчастий
при́хи́л
прихи́лець
прихи́листий
прихи́лище
прихи́лля
прихи́лок
прихи́льний
прихи́льник
спохи́льний
спо́хів «схил»
схил
схи́лення
схи́ли́стий
схи́лком «нахилившись»
схи́лок
схи́льний
схильни́стий
схи́льність
схи́льчи́вий
схильчи́стий
уна́хилку
у́хил
ухи́льний
ухи́льник
ухи́льницький
хи́лий «нагнутий, похилений»
хилки́й «гнучкий»
хилкомъ «нахилившись, крадучись» (XVI ст.)
хи́лци
хиль
хи́льки
хи́льний
хи́льцем
хи́льці
хи́лю-хи́лю
хиля́к «миршавий чоловік (хлопець)»
хиля́стий «хиткий, хисткий»
хиля́ти
хиля́тися «тинятися, вештатися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hunjem «cхилятися, принижуватися» албанська
хілі́ць білоруська
хи́лав «слабий, хворобливий» болгарська
chilić верхньолужицька
ϰύπτω «нахилятися, нагинатися» грецька
χωλός «кривий» грецька
chyliś нижньолужицька
chylić польська
xyliti «нагинати» праслов’янська
skula (в обох словах в основі значення «вигин, опуклість» -- ЭССЯ 8, 155--157) праслов’янська
xula «осуд, ганьба» праслов’янська
хи́лый російська
лав «підступний, лукавий» сербохорватська
chýlit' словацька
húla «плечовий суглоб» словенська
híliti «гнути, згинати» словенська
chúlost «сором» чеська
chýliti чеська
*ksū-l- ?
*ksou-d- (› xudъ)(Мельничук Этимология 1966, 214--215) ?
chúlost «сором» ?
chuliti «нахиляти» ?
?
huń «принижений, приборканий, втихомирений» ?
ϰῡφός «нахилений, зігнутий» ?
хилити ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України