КІЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кіля́ «біля»
результати контамінації прийменників ко́ло і [бі́ля́];
Фонетичні та словотвірні варіанти
коля
куля
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ко́ло | українська |
бі́ля́ | українська |
кіль «основний брус по довжині судна»
для німецького слова не виключене також скандинавське походження (пор. етимологічно пов’язані дісл. kjǫlr «кіль», ісл. kjölur, норв. kjøl, шв. köl, дат. køl «тс.»);
гол. kiel «кіль», нвн. Kiel «тс.», очевидно, споріднені з двн. днфранк. kela «горло», дірл. gelim «ковтаю», псл. glъtati «глитати»;
запозичення з голландської або німецької мови;
р. киль, бр. кіль, п. kil, болг. кил;
Фонетичні та словотвірні варіанти
киль
«тс.»
кілюва́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кіль | білоруська |
кил | болгарська |
kiel «кіль» | голландська |
kela «горло» | давньоверхньонімецька |
gelim «ковтаю» | давньоірландська |
kjǫlr | давньоісландська |
køl | датська |
kjölur | ісландська |
Kiel «тс.» | нововерхньонімецька |
kjøl | норвезька |
kil | польська |
glъtati «глитати» | праслов’янська |
киль | російська |
köl | шведська |
kela «горло» | ? |
кі́лька «шпрот, Sprattus sprattus (L.)» (іхт.)
запозичене з естонської або фінської мови за російським і, можливо, латиським посередництвом (пор. лтс. ķilava, [ķilata, ķilate, ķilis, ķilka] «шпрот, кілька»);
ест. kilu «кілька», фін. kilo «тс.» є, мабуть, скороченням ест. kilusilk, фін. kilohaili, де другий компонент (ест. silk, фін. haili) має значення «салака»;
у зв’язку з цим не позбавлене вірогідності припущення (Фасмер–Трубачев II 233) про походження ест. kilu, фін. kilo від германської назви кіля (пор. нвн. Kiel «кіль»);
у такому разі ест. kilusilk, фін. kilohaili означали б «кільова салака» – кільки відзначаються наявністю кіля на череві (Рыбы СССР 66);
про посередництво латиської мови може свідчити паралелізм р. килька «тюлька» –тюлька «тс.», як відбиття лтс. ķ-;
р. ки́лька «[кілька, шпрот]; тюлька», бр. кі́лька «тс.», п. kilka «кілька, шпрот»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
киль
килька
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кі́лька «тс.» | білоруська |
kilu «кілька» | естонська |
kilusilk | естонська |
kilu | естонська |
kilusilk | естонська |
ķilava | латиська |
ķilata | латиська |
ķilate | латиська |
ķilis | латиська |
ķilka | латиська |
Kiel | нововерхньонімецька |
kilka «кілька, шпрот» | польська |
килька «тюлька» | російська |
тюлька «тс.» | російська |
ки́лька «[кілька, шпрот]; тюлька» | російська |
кіля | українська |
kilo «тс.» | фінська |
kilohaili | фінська |
kilo (пор. нвн. Kiel «кіль») | фінська |
kilohaili «кільова салака» | фінська |
значення «салака» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України