КУШАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. kušati, ітеративна форма, утворена за допомогою форманта -jati від kusiti «випробовувати», до якого зводиться и укр. куси́ти;

р. ку́шать «їсти; [куштувати]», [куша́ться] «зазіхати», бр. [куша́цьца] «замірятися», др. кушатися «намагатися», п. ст. pokuszać «випробувати», ч. pokoušeti se «намагатися; пробувати», [kušat] «терпіти», слц. pokúšať «спокушати; дражнити», полаб. ťausot (ťaisot) «куштувати», болг. изкуша́вам «спокушаю; випробовую», м. куша «ворожить», схв. кушати «випитувати, куштувати; спокушати», слн. kúšati «куштувати», стсл. искоушати «з’їсти; випитувати з хитрістю; спокушати»;

псл. kusiti «куштувати, пробувати, спокушати»;

давнє запозичення з готської мови;

гот. kausjan «пробувати, куштувати» споріднене з двн. днн. kjosan, нвн. kiesen «вибирати», лат. gustāre «куштувати, пробувати», гр. γεύω «куштувати, пробувати; пізнавати», дінд. juṣáte «знаходить приємним, любить», joṣájate «знаходить в чомусь задоволення»;

дієслова куси́ти і куса́ти, очевидно, зазнали контамінації завдяки семантичній та фонетичній близькості;

припущення первісного зв’язку між цими дієсловами (Brückner 284) не має підстав;

р. ку́шать «їсти», вкуси́ть «покуштувати; зазнати», искуси́ть «спокусити», бр. [куси́цца] «сміти, мати відвагу, наважитися (на щось)», др. куси́ти «куштувати; зазнавати», п. kusić «спокушати», ч. okusiti «спробувати; випробувати», ст. pokusiti «піддати спокусі», слц. okúsiť «спробувати (на смак), покуштувати; випробувати», болг. [ку́сам] «куштую», м. искуси «випробовує», схв. òкусити «трохи поїсти, покуштувати», слн. iskúsiti «спокусити», okúsiti «покуштувати», стел. въкоусити «покуштувати; зазнати», искоусити «випитати хитрощами, спокусити»;

результат фонетичної зміни первісного [коштува́ти] «пробувати (на смак)», що могла підтримуватися також впливом семантично й формально близького [ку́шати] «куштувати»;