КУЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *kuk-ja;

споріднене з лит. kaũkas «ґуля» виразка», kaũkos «залози», kaũkaras «пагорок, горбок», гот. hauhs «високий», двн. hōh «тс.», ісл. haugr «пагорок»;

іє. *keu-k- «кривити, згинати, надиматися»;

пов’язання з лат. cochlea «жмуток» (Štrekelj 29), як і виведення від псл. *kǫtja (Соболевский ЖМНП 1914, серпень, 364), сумнівне;

р. бр. ку́ча «купа», п. [kucza] «тс.», [kuczka] «купка; копа, копиця», ч. [kuča] «брила, груда; чуб», слн. [kȗča] «пучок, сніп», [kúčka] «чуприна; пасмо (волосся)»;

спроба виведення разом з не цілком з’ясованими п. [kucza] «курінь», ч. [kuča], слц. kuča «хатина» від псл. *kukja «купа» з одночасним відмежуванням від псл. *kǫtja також р. бр. кучки, р. ст. куча «курінь, хата» (Sławski III 310–311) недосить обґрунтована;

зближення з гр. κοντός «жердина» (Meringer IF 19, 450) непереконливе;

псл. *kǫtja, похідне від *kǫtati «кутати» або kǫtъ «кут; місце біля вогнища»;

р. ку́чка (мн.) «єврейське свято», ст. куча «хатина, курінь», бр. [ку́чки] «єврейське свято», болг. къ́ща «будинок, дім», м. кука, схв. Kyna, слн. kóča «хата, хатина, халупа», стсл. кѫшта «шатро»;

п. huta «скляний або металургійний завод», як і ч. huť «металургійний завод», слц. huta «тс.», схв. [huta] «хата», походить від двн. hutte, hutta (свн. hütte) «хата, курінь, халупа; скляний або металургійний завод», нвн. Hütte «тс.», спорідненого з гр. κεύϑω «ховаю», можливо, також з псл. *kǫtja, укр. [ку́ча] «клітка (для курей); саж; хлів»;

запозичення з польської мови;

р. гу́та (тех. заст.) «навіс, сарай, хата з піччю (для виготовлення скла тощо)», бр. гу́та «скляний завод»;

первісне значення – «той, хто обдирає кучі (тобто грабує селян)»;

складне слово, перша частина якого є формою імператива 2 ос. одн. від де́рти (пор. аналогічні дери́люд, схв. дèрикожа і под.), а друга, очевидно, пов’язана з ку́ча «приміщення для птахів і свиней»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з кача́н [коча́н] або з *kъkъ (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») і з ку́ча «купа»;

у такому разі споріднене з лтс. kukurs «горб; пипоть (у курей)»;

р. ко́чка «купина», [ко́ча] «тс.»;

запозичення з грецької мови;

сгр. нгр. κουκκί(ον) «боби; зерно; зернина» (мн. κουκκιά «боби») походить від гр. κόκκος «зерно», неясного за походженням, можливо, рефлексу субстратного середземноморського *cosco (пор. ісп. cuesco «плодова кісточка»);

р. кутья́ «кутя», бр. куцця́ «кутя; святий вечір», др. кутия «кутя», кутья, болг. [куча] «пшениця, зварена для поминок; коливо», стсл. коуцига» «вид страви (очевидно, горох або хліб, розмочений у воді)»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з [кутю́-кутю́], яким підкликають собак, овець та ін;

назва тварини вважається похідною від вигуку, яким її підкликають;

звуконаслідувальне утворення;

очевидно, споріднене з лтс. kucis «пес», kuč (вигук, яким підкликають собак);

болг. м. куче «собака», схв. куче «щеня», kȕci-kȕci (вигук, яким підкликають щенят), слн. [kȗcek] «собака», [kȗček] «тс.», цсл. коучька «собака»;

давньоруське запозичення з старослов’янської мови;

стсл. кѫшта «шатро, хатина» є одним з рефлексів псл. *kǫtja «хата, дім», відбитого також в укр. ку́ча «приміщення для тварин»;

р. [ку́ща] «тс.; (перен.) дах», др. куща «хатина, курінь»;

п. okara разом з ч. kara виводилось також (Matzenauer 264, 399) безпосередньо від лат. carrus «віз» або нім. Karre, Karren «тс.»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. okara «високий віз; все велике й не-зграбне», можливо, походить від нім. Hochkarre, утвореного з прикметника hoch «високий», спорідненого з дангл. hēah, гот. hauhs «тс.», тох. А koc «високо», В kauc «тс.», лит. kaukarà, kaũkaras «гора», псл. kuča (‹*koukja), укр. ку́ча, та іменника Karre «тачка, візок», що походить від лат. carrus «тс.» (SW III 729–730);

варіанти [огва́ра, охва́ра] могли виникнути з німецької форми без польського посередництва;

можливо, калька компонента наукової назви лат. glomerata, букв. «згорнута, зібрана докупи»;

назва зумовлена тим, що квітки цієї рослини зібрані докупи, скупчені;

похідне утворення від ку́ча «купа»;

п. [przykucznąć] «тс.» утворено за допомогою префікса przy- «при-» від дієслова [kuczeć] «сидіти навпочіпки», спорідненого з укр. ку́ча «купа»;

запозичення з польської мови;