КУРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ку́ри́ти «палити (люльку, цигарку тощо); димити; підіймати пил; мести (про сніг); одержувати способом перегонки (горілку, смолу); [коптити Ж]»

псл. kuriti «димити; палити так, щоб ішов дим»;
споріднене з лит. kùrti «розпалювати (вогонь)», лтс. kurt «тс.», гот. haúri «вугілля», дісл. hyrr «вогонь», можливо, також вірм. krak «тс.», ос. koyrd (kurd) «коваль», дінд. kūḍayati (‹*kurd-) «палить, пече»;
іє. *keur-/kur-;
пов’язання з герм. *rauki (нвн. Rauch) «дим» (Маchek ESJČ 285; Holub–Lyer 265), як і припущення про спорідненість з дінд. kar- «робити» (Bern. I 671), сумнівне;
виведення від іє. *ker-, а не *keur(Pokorny 571) потребує глибшого обґрунтування;
р. кури́ть «курити», бр. куры́ць «тс.; мести (про сніг)», др. курити «димитися», п. kurzyć «пилити, порошити; димити; мести, курити», ч. kouřiti «димити; палити (тютюн)», слц. kúriť «опалювати», kuriť sa «клубочитися», вл. kurić «димити; порошити; палити (тютюн)», нл. kuriś «тс.», болг. [ку́рна] «запалю, підпалю», схв. кýрити «димити, курити; гріти, топити (дровами); підбурювати», слн. kúriti «топити, опалювати», стсл. коурити «димити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́курити «вигнати димом; вижити»
закурень «згарище»
закурі́лий «запилений; закоптілий»
закуря́вітися «засмагнути, засмалитися (на сонці)»
кур «запах»
ку́ра́ «курява, завірюха»
кура́к «головешка, ганчірки і под. для підкурювання бджіл»
кура́ч «вугляр »
кура́чити «топити вугіллям»
ку́ревиця «заметіль»
ку́рево «дим; ганчір’я для обкурювання бджіл; залишки вогню; ураган, вихор Ж»
куре́ць
ку́риво
кури́лка
кури́ло «курильні речі»
кури́льний
кури́льниця
кури́льня
кури́тися
кури́чка «цигарка»
кури́шка «глиняна кадильниця для ладану в селян»
кури́ще «дим; хмара, мла; хмара куряви»
ку́рище «вогнище для обкурювання»
курі́й
ку́рі́нь «місце, де багато диму; вогнище пастухів на полі; димар, комин; місце на подвір’ї, де варять їсти влітку Л; замет Ж; вихор Ж»
курі́ти
курі́тися
курі́ще «запалена деревина для підкурювання бджіл у дуплянці»
курія́ «пилюка»
ку́рія «замет; вихор»
курни́й
курни́к «пристрій у печі для стримування полум’я»
курни́ця «курна хата»
курня́ «отвір для виходу диму»
курнява «завірюха»
курня́жити «мести, сіятись»
куру́шка «шматок гнилого сухого дерева або великий засохлий гриб для підкурювання бджіл»
куря́ «снігопад з вітром»
ку́ря «пил»
ку́рява
ку́рявий
ку́ря́виця «пил; заметіль ВеБ»
ку́рявка «те, що підіймає пил»
куря́к «гній для палива»
куряни́ця «курява, пил; заметіль»
куря́ч «курець»
ку́рячий «курявий»
недо́курок
некуре́ць
переку́р
підку́рка
підку́рювати
підку́рювач
при́кур «пригоріла страва»
проку́р «неоплачений акцизом спирт»
розку́р
ро́зку́рка
укурі́ти «запорошитися, задимитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куры́ць «тс.; мести (про сніг)» білоруська
ку́рна «запалю, підпалю» болгарська
kurić «димити; порошити; палити (тютюн)» верхньолужицька
krak «тс.» вірменська
*rauki «дим» (нвн. Rauch)(Маchek ESJČ 285; Holub--Lyer 265) германські
haúri «вугілля» готська
kūḍayati «палить, пече» (‹*kurd-) давньоіндійська
kar- «робити» давньоіндійська
hyrr «вогонь» давньоісландська
курити «димитися» давньоруська
*keur-/kur- індоєвропейська
*ker- індоєвропейська
kurt «тс.» латиська
kùrti «розпалювати (вогонь)» литовська
kuriś «тс.» нижньолужицька
koyrd «коваль» (kurd) осетинська
kurzyć «пилити, порошити; димити; мести, курити» польська
kuriti «димити; палити так, щоб ішов дим» праслов’янська
кури́ть «курити» російська
кýрити «димити, курити; гріти, топити (дровами); підбурювати» сербохорватська
kúriť «опалювати»«клубочитися» словацька
kuriť sa «опалювати»«клубочитися» словацька
kúriti «топити, опалювати» словенська
коурити «димити» старослов’янська
kouřiti «димити; палити (тютюн)» чеська
*keur ?


білоку́рий

складне утворення, в якому роль першого компонента відіграє основа прикметника бі́лий, а природа другого компонента остаточно не з’ясована;
Булаховський вважає майже в однаковій мірі ймовірними три різні пояснення цього компонента: як видозміненого -кудрий, як р. кау́рый «світло-каштановий» і як похідного від р. кур «півень»;
Фасмер (І 148) пов’язує з основою слова кури́ти (пор. укр. ку́рява, п. kurz «пил»), припускаючи первісне значення «покритий білим пилом»;
р. белоку́рый, п. ст. białokurowaty (очевидно, з укр.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
białokurowaty (очевидно, з укр.) польська
кау́рый «світло-каштановий» російська
кур «півень» російська
белоку́рый російська
бі́лий ?
кудрий ?
кури́ти (пор. укр. ку́рява, п. kurz «пил») ?
значення «покритий білим пилом» ?
białokurowaty (очевидно, з укр.) ?

кру́жево «мереживо»

очевидно, похідне утворення від др. кружити (мабуть, у значенні «обшивати»);
пор. вариво, куриво, мереживо, прядиво і под. від. варити, курити, мережати, прясти тощо;
форма кружево, пізніший російський новотвір, може свідчити, що слово в цій формі є запозиченням з російської мови;
пов’язання (Brückner 267; Bern. І 611) з нвн. kraus(e) «кучерявий» сумнівне;
р. кру́жево «мереживо», [кру́живо] «мережчата обшивка одягу», [кру́жило] «тс.», др. круживо «мереживо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кружавці́ «мереживо»
круже́вниця «мереживниця; торговка мереживними виробами»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кружити (мабуть, у значенні «обшивати») давньоруська
круживо «мереживо» давньоруська
kraus(e) «кучерявий» нововерхньонімецька
кру́жево «мереживо» російська
кру́живо «мережчата обшивка одягу» українська
кру́жило «тс.» українська
вариво ?
куриво ?
мереживо ?
прядиво ?
варити ?
варити ?
курити ?
мережати ?
прясти ?
кружево ?

курде́лиця «сильний снігопад»

очевидно, результат видозміни форми хурде́лиця «хуртовина, заметіль», зближеної з [курбе́лиця] «тс.» або з [кура́] «тс.», похідним від кури́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

курде́ля «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хурде́лиця «хуртовина, заметіль» ?
курбе́лиця «тс.» ?
кура́ «тс.» ?
кури́ти ?

курну́ти «несподівано виїхати кудинебудь; втекти»

очевидно, результат контамінації слів кури́ти «їхати, бігти, здіймаючи куряву» і чкурну́ти «несподівано побігти, втекти» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кури́ти «їхати, бігти, здіймаючи куряву» ?
чкурну́ти «несподівано побігти, втекти» ?

курня́вка «порхавка, Lycoperdon (Tourn.) Pers.» (бот.)

похідні утворення від кури́ти(ся), курни́й;
назви зумовлені тим, що в зрілому стані порхавка легко лопається, викидаючи спори у вигляді диму, куряви (Зерова 154; Симоновић 285);
пор. інші назви порхавки: [димна губка, курна губка];
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́рявка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кури́ти ?
ся ?
курни́й ?
інші ?

курова́рня «горілчаний або пивний завод»

результат контамінації слів ку́ри́ти «одержувати способом перегонки (горілку, смолу)» (пор. виноку́рня) і вари́ти (пор. пивова́рня);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́ри́ти «одержувати способом перегонки (горілку, смолу)» (пор. виноку́рня) ?
вари́ти (пор. пивова́рня) ?

ку́рчавка «порхавка, Lycoperdon (Tourn.) Pers.» (бот.)

не зовсім ясні словотворчі форми, очевидно, пов’язані з ку́ри́ти «порошити» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

курпавка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́ри́ти «порошити» ?

пічку́р «опалювач, грубник»

складне утворення з основ слів піч і ку́ри́ти (див.);
бр. [пячку́р] «пічник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пічкурня́ «кочегарка на цукровому заводі»
пічкурува́ти «бути опалювачем»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пячку́р «пічник» білоруська
піч українська
ку́ри́ти українська

карбі́д «сполука металу з вуглецем»

суфіксальне книжно-наукове утворення, паралельне до сульфі́д, бромі́д, хлори́д і под., від лат. carbo «вугілля», спорідненого з гот. haúri «вугілля», двн. herd «вогнище», лит. kùrti «запалювати вогонь, топити», псл. kuriti, укр. кури́ти;
р. болг. карби́д, бр. карбі́д, п. ч. слц. karbid, м. карбид, схв. кàрбӣд, слн. karbíd;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
карбі́д білоруська
карби́д болгарська
haúri «вугілля» готська
herd «вогнище» давньоверхньонімецька
carbo «вугілля» латинська
kùrti «запалювати вогонь, топити» литовська
карбид македонська
karbid польська
kuriti праслов’янська
карби́д російська
кàрбӣд сербохорватська
karbid словацька
karbíd словенська
кури́ти українська
karbid чеська

чкурну́ти «дуже швидко побігти, втекти»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з р. [шкура́ть] «(про хижих птахів) кидатися на здобич», [шкурять] «проганяти», а також як з вихідною формою кури́ти «підіймати куряву, пил», ускладненою емоційно-підсилювальним префіксальним ч-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чку́ри́ти «дуже швидко бігти, їхати (у тім числі кіньми)» (рідк.)
шкурну́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шкура́ть «(про хижих птахів) кидатися на здобич» російська
шкурять «проганяти» ?
кури́ти «підіймати куряву, пил» ?
ч- ?

кур «півень, Gallus domesticus» (орн.)

пcл. kurъ, утворене за допомогою суфікса -r- від звуконаслідувального вигуку *ku або *kur;
пов’язання з перс. xurōs «півень» (Brückner 282), з дінд. kúlālaḥ (порода курей), cākōrah «якийсь птах» (Petersson KZ 46, 133; пор. Mayrhofer I 239, 365), з ч. [kuriť] «бігти» (Machek ESJČ 308; Holub–Lyer 273) недостатньо обґрунтовані;
р. [кур] «півень», бр. ку́рыца (мн. ку́ры), др. куръ «півень», п. ч. kur «тс.», слц. kura «курка», вл. діал. нл. kura «тс.», полаб. t’auråi (мн.) «кури», болг. м. кур «penis», схв. кỳрјū «півнячий», слн. kúra «курка», стсл. коуръ «півень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́ра «курка»
кура́к «курій, курячий гермафродит ЛПол; курячий послід Me»
кура́х
кура́ч «курій»
куреня́ «курча»
куреня́тна «квочка»
ку́ри
курика «куріпка»
кури́ниця «курка»
ку́риця
ку́ричка «дика курка»
курівни́к
курі́й «курка-гермафродит; [м’ясник, який ріже птицю Ж]»
курі́йка «сіра куріпка, Perdix perdix L.»
ку́рішниця «курятниця»
ку́рка «свійська птиця, самка півня; [vulva]»
курни́к
курня́ «багато курей» (зб.)
ку́рочка «зменш. від ку́рка; [куряча сліпота]»
курча́ «пташа курки; дрібненькі тріщинки на обвітреній шкірі; [індича Л]»
курча́тина
курча́тник «приміщення для курчат; [яструб, який хапає курчат Я]»
курча́чий
куря́ «курча»
ку́ря «курка»
кур'я́н «тс.»
ку́ря́тина
куря́тник «приміщення для курей; [скупник курей по селах Я; хижий птах, що полює на курей]»
куря́тниця
ку́ря́чий
куря́чка «курячий послід»
поку́рячий «як курка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́рыца (мн. ку́ры) білоруська
кур «penis» болгарська
kura «тс.» верхньолужицька
kúlālaḥ (порода курей) давньоіндійська
куръ «півень» давньоруська
кур «penis» македонська
kura «тс.» нижньолужицька
xurōs «півень» перська
t'auråi «кури» (мн.) полабська
kur «тс.» польська
кур «півень» російська
кỳрјū «півнячий» сербохорватська
kura «курка» словацька
kúra «курка» словенська
коуръ «півень» старослов’янська
kuriť «бігти» чеська
kur «тс.» чеська
kurъ ?
-r- ?
cākōrah «якийсь птах» ?
kura «тс.» ?

ку́рятник «спориш звичайний, Polygonům aviculare L.» (бот.)

похідне утворення від ку́ри;
назва зумовлена тим, що спориш охоче поїдають кури, як і гуси;
пор. інші назви споришу: [куряча трава, гусяча трава], р. [гуся́тник], бр. [гуся́тнік];
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́рячка
курячни́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гуся́тнік білоруська
гуся́тник російська
ку́ри ?
інші ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.