КУНКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ку́нка «жіночі статеві органи»

псл. kuna «зовнішня частина жіночих статевих органів», зменш. *kunъka, *kunica;
очевидно, споріднене з лтс. kàuns «сором» (‹ іє. *kaunos), kauňums «статевий орган», kaũnêtiês «соромитися» (можливо, сюди ж належить слц. okúňať sa «побоюватися», okúnavý «невпевнений, несміливий»);
менш обґрунтовані пов’язання з р. [куна́] «куниця» через [ку́нное] «посаг» (Фасмер II 417), з лат. сunnus «жіночий статевий орган» (Vasmer RS 4, 72), з тур. kuma «коханка, наложниця» (Brückner KZ 46, 223; KZ 48, 214);
р. [ку́нка] «тс.; дівчина; (ст.) коханка», [куна́] «жіночі статеві органи», п. ст. kunka «тс.; коханка», слн. kúna «жіночі статеві органи»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куни́ці «тс.» (мн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сunnus «жіночий статевий орган» латинська
kàuns «сором» (‹ іє. *kaunos) латиська
kunka «тс.; коханка» польська
kuna «зовнішня частина жіночих статевих органів» праслов’янська
куна́ «куниця» російська
ку́нка «тс.; дівчина; (ст.) коханка» російська
kúna «жіночі статеві органи» словенська
kuma «коханка, наложниця» турецька
куна́ «жіночі статеві органи» українська
*kunъka ?
*kunica ?
kauňums «статевий орган» ?
kaũnêtiês «соромитися» (можливо, сюди ж належить слц. okúňať sa «побоюватися», okúnavý «невпевнений, несміливий») ?
ку́нное «посаг» ?
kunka «тс.; коханка» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України