КОСТОМАХИ — ЕТИМОЛОГІЯ
костома́ха «велика кістка: (перен.) смерть»
утворене від кість за допомогою суфіксоїда -маха, що виник, можливо, внаслідок перерозкладу в слові сірома́ха (похідному від сіро́ма з суфіксом -axa) і став уживатися як збільшувальний суфікс із відтінком згрубілості (пор. грудома́ха «велика грудка», [пустома́ха] «мішок, наповнений повітрям; пустун, шибеник» Ж);
п. [kostomacha] «кістяк; стара кістка, що валяється на землі» (з укр.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kostomacha «кістяк; стара кістка, що валяється на землі» (з укр.) | польська |
кість | українська |
-маха | українська |
сірома́ха (похідному від сіро́ма з суфіксом -axa)(пор. грудома́ха «велика грудка», [пустома́ха] «мішок, наповнений повітрям; пустун, шибеник» Ж) | українська |
сіро́ма | українська |
-axa | українська |
грудома́ха | українська |
пустома́ха | українська |
кульдоба́хи «кінці кісток проти вушного отвору»
очевидно, споріднене з р. культя́ «рука або нога без пальців; залишок відрізаної руки або ноги», що зводиться до псл. *kul- (‹ іє. *kaul-) «кістка»;
словотворча будова слова не цілком ясна;
очевидно, це збільшувально-згрубіла форма, аналогічна до костома́ха від кість (кості);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*kul- «кістка» (‹ іє. *kaul-) | праслов’янська |
культя́ «рука або нога без пальців; залишок відрізаної руки або ноги» | російська |
костома́ха (кості). | ? |
кість (кості). | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України