КОМБІНАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
комбіна́т «підприємство або виробниче об’єднання, яке складається з кількох спеціалізованих виробництв»
н. Kombinát, фр. combinat виводиться від лат. combīnātus «з’єднаний», пов’язаного з combino «зв’язую (по два), здвоюю; з’єдную», утвореним за допомогою префікса com- від числівника bīnī «по два», похідного від bis «двічі, удвоє»;
запозичення з німецької або французької мови;
р. болг. м. комбина́т, бр. камбіна́т, п. вл. kombinat, ч. слц. слн. kombinát, схв. комбинат «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
камбіна́т | білоруська |
комбина́т | болгарська |
kombinat | верхньолужицька |
combīnātus «з’єднаний» | латинська |
комбина́т | македонська |
Kombinát | німецька |
kombinat | польська |
комбина́т | російська |
комбинат «тс.» | сербохорватська |
kombinát | словацька |
kombinát | словенська |
combinat | французька |
kombinát | чеська |
combino «зв’язую (по два), здвоюю; з’єдную» | ? |
bīnī «по два» | ? |
bis «двічі, удвоє» | ? |
комба́йн
запозичення з англійської мови;
англ. combine (c.-r.) «комбайн» виникло в результаті скорочення термінологічного словосполучення combine harvester букв. «комбінована збиральна машина», де слово combine як субстантивована форма із значенням «з’єднання, поєднання» відповідає дієслову combine «об’єднувати; комбінувати, сполучати, змішувати», що походить від пізнього лат. combinare «з’єднувати дві одиниці, дві частини у щось ціле», до якого зводиться й укр. комбіна́т;
форма комба́йнер походить від англ. combiner «комбайнер», пов’язаного з combine;
р. болг. комба́йн, бр. камба́йн, п. ч. слц. вл. kombajn, м. Комба́јн, схв. кȍмбајн, слн. kombájn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комба́йнер
комбайнува́ння
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
combine «комбайн» (c.-r.) | англійська |
combiner «комбайнер» | англійська |
камба́йн | білоруська |
комба́йн | болгарська |
kombajn | верхньолужицька |
combinare «з’єднувати дві одиниці, дві частини у щось ціле» | латинська |
Комба́јн | македонська |
kombajn | польська |
комба́йн | російська |
кȍмбајн | сербохорватська |
kombajn | словацька |
kombájn | словенська |
комбіна́т | українська |
kombajn | чеська |
значенням «з’єднання, поєднання» | ? |
combine «об’єднувати; комбінувати, сполучати, змішувати» | ? |
комба́йнер | ? |
комбіна́ція «сполучення або розташування чого-небудь у певному порядку; ряд цілеспрямованих прийомів гри; жіноча сорочка, яку надягають під сукню, та ін.»
запозичення з латинської мови;
слат. combīnātio «поєднання, з’єднання; об’єднання», рідк. combinacia «тс.» походять від лат. combīno «зв’язую по два, поєдную», до якого зводиться й укр. комбіна́т, до розвитку нового значення «жіноча сорочка» пор. фр. combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н), ст. combination «тс.», англ. combination «комбінація (білизна)», утворені від пізньолат. combīnātio «поєднання, з’єднання»;
форма комбіна́тор вважається запозиченням з французької мови;
фр. combinateur «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист» походить від слат. combīnātor «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує», пов’язаного з лат. combino «зв’язую по два, поєдную»;
р. болг комбина́ция, бр. камбіна́цыя, п. kombinacja, ч. kombinace, слц. kombinácia, вл. kombinacija, м. схв. комбина́ција, слн. kombinácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комбіна́тор
«(жарт.) спритний, хитрий ділок»
комбінато́рний
комбінаці́йний
комбіно́ваний
комбінува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
combination «комбінація (білизна)» | англійська |
камбіна́цыя | білоруська |
kombinacija | верхньолужицька |
combīno «зв’язую по два, поєдную» | латинська |
combino «зв’язую по два, поєдную» | латинська |
комбина́ција | македонська |
combīnātio «поєднання, з’єднання» | пізньолатинська |
kombinacja | польська |
комбина́ция | російська |
комбина́ција | сербохорватська |
combīnātio «поєднання, з’єднання; об’єднання» | середньолатинська |
combīnātor «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує» | середньолатинська |
kombinácia | словацька |
kombinácija | словенська |
комбіна́т | українська |
combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н) | французька |
combinateur «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист» | французька |
kombinace | чеська |
combinacia «тс.» | ? |
значення «жіноча сорочка» | ? |
combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н) | ? |
combination «тс.» | ? |
комбіна́тор | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України