КОД — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. code «звід; збірник законів, кодекс» походить від лат. codex «збірник, реєстр, книга для записів, список постанов» (давніше «дощечка для записів»);

р. бр. болг. м. код, п. ч. слц. kod, слн. kód;

можливо, запозичення з молдавської мови, але молд. коа́дэ «хвіст; коса (волосся); держак; шлейф» сумнівне як основа виникнення українського слова з погляду семантики;

ще більш сумнівним є зближення (Stocki AfSlPh 25, 354) з незасвідченим рум. coda «хвіст; кочерга»;

псл. ko-dy, *kъ-dy/*ko-da, *kъ-da;

споріднене з лит. kadà «коли», [kadù] «тс.», прус. kaden, kadden «як, тимчасом як, коли», лтс. kad «коли», дінд. kadā, ав. kadā «тс.»;

у першій своїй частині (kъ-/ko-) належить, як і перший компонент праслов’янського особового займенника kъ-to «хто», до первісного індоєвропейського займенникового кореня *k^uo- (щодо розвитку значення пор. споріднені гр. πότε «коли», гот. ƕan «тс.»), а в другій містить псл. -da/-dy того самого походження, що й кінцеві частини в псл. *vьsçdu (-у), *vьsędy (-ě), укр. всю́ди;

р. [кады́, када́], п. kiedy, ч. [kedy], слц. kedy, ké, вл. hdy, нл. gdy, ст. kedy, болг. Кога́, м. кога, схв. кàда,слц. kdáj;