КОВИКА — ЕТИМОЛОГІЯ

кови́ка «затримка, зупинка, перешкода»

псл. kovyka «гак»;
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з [каву́ля] «загнута палиця», [ковеня́] «кочерга», кові́нька;
пов’язання з др. цсл;
куко(носъ) «горбоносий», з яким зіставляє ться укр. ку́кса «залишок покаліченої руки» (Фасмер–Трубачев II 154, 404; Куркина Этимология 1970, 94; Преобр. І 280; Горяев 126; Младенов 226), потребує додаткової аргументації;
ще менш імовірне виведення з іт. cavicchia «кілочок», що продовжує лат. clāvicula «ключик; вусик виноградної лози», демінутивного утворення від clāvis «ключ; засув; гачок» (Pisani Paideia (1953) 8/2, 112);
р. кавы́ка «надрядковий знак; завиток на письмі, кривуля; [перешкода, утруднення]», [ковы́ка] «тс.», кавы́чки (мн.) «лапки», бр. закавы́ка «утруднення; хитрість», болг. кави́чки «лапки», слн. kávka «гак; нерозбірлива буква», цсл. кавыка «крюковий знак»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закови́ка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
закавы́ка «утруднення; хитрість» білоруська
кави́чки «лапки» болгарська
cavicchia «кілочок» італійська
clāvicula «ключик; вусик виноградної лози» латинська
kovyka «гак» праслов’янська
кавы́ка «надрядковий знак; завиток на письмі, кривуля; [перешкода, утруднення]» російська
kávka «гак; нерозбірлива буква» словенська
ку́кса «залишок покаліченої руки» українська
ковы́ка «тс.» українська
кавы́чки «лапки» (мн.) українська
кавыка «крюковий знак» церковнослов’янська
каву́ля «загнута палиця» ?
ковеня́ «кочерга» ?
кові́нька ?
куко(носъ) «горбоносий» ?
clāvis «ключ; засув; гачок» ?

закови́ка

пов’язане з [кови́ка] «затримка, зупинка, перешкода»;
р. закавы́ка, заковы́ка, бр. закавы́ка;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закови́чка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
закавы́ка білоруська
закавы́ка російська
заковы́ка російська
кови́ка «затримка, зупинка, перешкода» ?

комика «затримка, зупинка, утруднення»

неясне;
можливо, результат видозміни слова [кови́ка] «тс.», зумовленої народно-етимологічним зближенням з ко́ма (розділовий знак);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кови́ка «тс.» ?
ко́ма (розділовий знак) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.