КОВИКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. kovyka «гак»;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з [каву́ля] «загнута палиця», [ковеня́] «кочерга», кові́нька;

пов’язання з др. цсл;

куко(носъ) «горбоносий», з яким зіставляє ться укр. ку́кса «залишок покаліченої руки» (Фасмер–Трубачев II 154, 404; Куркина Этимология 1970, 94; Преобр. І 280; Горяев 126; Младенов 226), потребує додаткової аргументації;

ще менш імовірне виведення з іт. cavicchia «кілочок», що продовжує лат. clāvicula «ключик; вусик виноградної лози», демінутивного утворення від clāvis «ключ; засув; гачок» (Pisani Paideia (1953) 8/2, 112);

р. кавы́ка «надрядковий знак; завиток на письмі, кривуля; [перешкода, утруднення]», [ковы́ка] «тс.», кавы́чки (мн.) «лапки», бр. закавы́ка «утруднення; хитрість», болг. кави́чки «лапки», слн. kávka «гак; нерозбірлива буква», цсл. кавыка «крюковий знак»;

пов’язане з [кови́ка] «затримка, зупинка, перешкода»;

р. закавы́ка, заковы́ка, бр. закавы́ка;

неясне;

можливо, результат видозміни слова [кови́ка] «тс.», зумовленої народно-етимологічним зближенням з ко́ма (розділовий знак);