КНИГА — ЕТИМОЛОГІЯ

кни́га

псл. kъnigy (мн.);
не зовсім ясне;
можливо, судячи з р. книгоче́й (яке має бути тюркізмом, подібно до казначе́й), через посередництво дтюрк. *küinig, *küiniv (уйг. kuin) зводиться до кит. k’üen «сувій, згорток»;
джерело слова можна шукати і в ассір. kunukku «печать», kanīku «запечатане», вірм. knik «печать» (також з ассірійського джерела);
менш переконливі думки про слов’янське походження слова: пов’язання з р. [кнея́] «ліс», др. кнѣсъ «коник на даху» (Соболевский РФВ 70, 81) або виведення слова від kъn-, спорідненого з ч. kmen «стебло, стовбур», і суфікса ɞ-iga (Schuster-Šewc ZfSl 16, 47–51) як слова на позначення дерев’яних дощечок для письма;
р. болг. м. кни́га, бр. кні́га, др. кънигы, (рідше) к(ъ)нига, п. księga (‹*knięga, пор. каш. [knega, knəga]), ч. слц. kniha, вл. kniha, knižka, нл. knigły (мн.), схв. књȕга «книга, письмо», слн. knjíga «книга, список», стсл. кънигы;
Фонетичні та словотвірні варіанти

книга́р
книга́рня
книго́вник «бібліотекар» (заст.)
кни́жка
кни́жник «учений; палітурник Ж»
книжни́цтво «література, писемність» (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kunukku «печать» ассірійська
kanīku «запечатане» ассірійська
кні́га білоруська
кни́га болгарська
kniha верхньолужицька
knižka верхньолужицька
knik «печать» (також з ассірійського джерела) вірменська
кнѣсъ «коник на даху» давньоруська
кънигы (рідше) давньоруська
*küinig давньотюркська
*küiniv (уйг. kuin) давньотюркська
knega кашубський
k'üen «сувій, згорток» китайська
кни́га македонська
knigły (мн.) нижньолужицька
księga (‹*knięga, пор. каш. [knega, knəga]) польська
*knięga польська
kъnigy (мн.) праслов’янська
книгоче́й (яке має бути тюркізмом, подібно до казначе́й) російська
кнея́ «ліс» російська
кни́га російська
књȕга «книга, письмо» сербохорватська
kniha словацька
knjíga «книга, список» словенська
кънигы старослов’янська
kmen «стебло, стовбур» чеська
kniha чеська

кни́га «чайка, Vanellus vanellus» (орн.)

очевидно, утворене на основі звуконаслідувального вигуку, пор. укр. киги́ (імітація крику чайки), а також [киги́ця, киги́чка, киги́тка] «чайка» і ч. kní-kní (імітація крику чайки);
ч. kníha, kníhačka, kníhalka, [kníhavka] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
киги́ (імітація крику чайки) українська
киги́ця «чайка» українська
киги́чка «чайка» українська
киги́тка «чайка» українська
kní-kní (імітація крику чайки) чеська
kníha чеська
kníhačka чеська
kníhalka чеська
kníhavka «тс.» чеська

кни́жка «один із відділів шлунка жуйних тварин»

про давність слова, крім поширеності у слов’ян, свідчить збереження у багатьох слов’янських мовах архаїчної множинної форми, втраченої словом в основному значенні;
перенесення мотивоване подібністю складок слизової оболонки частини шлунка до сторінок книжки (пор. н. Büchlein «книжка; частина шлунка жуйних тварин»);
псл. *kъnigy (мн.) «тс.», результат перенесення назви kъnigy «книга (для читання)»;
р. кни́га, кни́жка, бр. кні́жка, І/сжгЛ, п. księgi, księga, ч. слц. kniha, вл. knihi, нл. knigły, болг. кни́га, схв. књȕге, слн. knjíga;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кни́ги
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кні́жка білоруська
кні́гі білоруська
кни́га болгарська
knihi верхньолужицька
knigły нижньолужицька
Büchlein німецька
księgi польська
księga польська
*kъnigy «тс.» (мн.) праслов’янська
kъnigy «книга (для читання)» праслов’янська
кни́га російська
кни́жка російська
књȕге сербохорватська
kniha словацька
knjíga словенська
kniha чеська

кнут «пуга»

запозичення з давньоскандинавських мов;
дісл. knūtr «вузол» споріднене з шв. ст. knuter, нвн. Knoten «тс.» (звідки укр. ґніт), Knödel «галушка»;
розвиток значення пояснюється тим, що первісно це був вузлуватий бич;
немає підстав для виведення від гот. hnuþo «паля» (Schrader Reallexikon II 154), а також для зв’язку з словами кни́га, р. кнея́ «гай» (Соболевский РФВ 70, 80–81);
сумнів щодо скандинавського походження слова у зв’язку з його семантикою (Machek ESJČ 263) невиправданий;
р. кнут, бр. кнут «пуга; [гілки, якими зміцнюють лати солом’яного даху]», др. кнутъ «пуга», п. knut, ч. knuta, knut, слц. knuta, вл. knut, knuta, болг. кнут, схв. кнута, кнут, слн. knúta «тс.» (усі з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

кнутови́ще «пужално»
кнутува́ти «бити пугою»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кнут «пуга; [гілки, якими зміцнюють лати солом’яного даху]» білоруська
кнут болгарська
knut верхньолужицька
knuta верхньолужицька
hnuþo «паля» готська
knūtr «вузол» давньоісландська
кнутъ «пуга» давньоруська
Knoten «тс.» (звідки укр. ґніт) нововерхньонімецька
Knödel «галушка» нововерхньонімецька
knut польська
кнея́ «гай» російська
кнут російська
кнy̏та сербохорватська
knuta словацька
knúta «тс.» (усі з р.) словенська
кни́га українська
кнy̏т українська
knuta чеська
knut чеська
knuter шведська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.