КЛЯП — ЕТИМОЛОГІЯ

кляп «чіп; затичка; [penis] Я»

псл. klępъ «затичка», давніше «зібгане» зіставляється з klękati «згинатись» і зводиться до іє. *kel- «гнути» (ЭССЯ 10, 34– 35);
зіставляється також з псл. klap-, укр. кла́поть, ч. klápet «тулуб, колода» (Machek Studie 32);
р. кляп «чіп, затичка», бр. кляп «чіп; penis»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кля́па «чіп; ганчірка»
скляп «вид гри; кусок дерева в цій грі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кляп «чіп; penis» білоруська
*kel- «гнути» індоєвропейська
klępъ «затичка» праслов’янська
klękati «згинатись» праслов’янська
klap- праслов’янська
кляп «чіп, затичка» російська
кла́поть українська
klápet «тулуб, колода» чеська

кляпа́ч «малий поганий ніж»

можливо, зводиться до псл. *klęp(‹*kel- «кривити, згинати») і в такому разі первісно означало «крива, зігнута річ»;
неясне;
р. [кляп] «ніж», [кля́пик (кле́пик)] «ремісничий ніж; тупа сокира»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*klęp «крива, зігнута річ» праслов’янська
*kel- праслов’янська
кляп «ніж» російська
кля́пик «ремісничий ніж; тупа сокира» (кле́пик)] російська

кляпа «стара корова»

пов’язання з нім. Klampe «колода» (Karłowicz SWO 277), з прус. glumbe «лань» (Matzenauer LF 8, 183) непереконливі;
у частині форм (клє́мпа, кля́мпа), можливо, відбивається вплив польської мови, проте форма [кляпа] є, очевидно, успадкованим утворенням праслов’янського походження;
псл. *klępъ(jь) «вайлуватий, неоковирний» (‹іє. *kel- «кривити, згинати»);
п. klępa «самиця лося; неохайна жінка; [стара важка корова]», слц. [kl’ampa] «неохайна жінка; розбещена дівка», слн. klȃmpa «людина з вайлуватою ходою; вівця, що вайлувато ходить; капелюх з обвислими крисами»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

а кля «вигук, яким підкликають корову»
клє́мпа «неохайна жінка; нікчема; стара корова»
клямпа «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*kel- індоєвропейська
Klampe «колода» німецька
klępa «самиця лося; неохайна жінка; [стара важка корова]» польська
*klępъ(jь) «вайлуватий, неоковирний» (‹іє. *kel- «кривити, згинати») праслов’янська
glumbe «лань» прусська
kl'ampa «неохайна жінка; розбещена дівка» словацька
klȃmpa «людина з вайлуватою ходою; вівця, що вайлувато ходить; капелюх з обвислими крисами» словенська
кляпа українська
клє́мпа українська
кля́мпа українська

клап «зубець в одязі; наушник у шапці»

нвн. Kláppe «хлопавка, клапан, лацкан, заслінка» споріднене з Klapp «ляпас», klappen «ляскати, ляпати», klaffen «бути розкритим, роззявленим», дісл. klappa «стукати», англ. clap «ляскати, бити»;
запозичення з німецької мови;
п. klapa «лацкан; клапан», ч. слц. klapka «тс.; клавіш», болг. кла́па «лацкан; клапан», схв. klȁpka «кришка», слн. [klȃpka] «вилога»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

клапа́ня «капелюх»
кла́пи «вуха свині»
клеба́н
клебани́на «тс.»
клеба́нка
клеба́ня
клепа́ня
кля́па «клапан; ганчірка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
clap «ляскати, бити» англійська
кла́па «лацкан; клапан» болгарська
klappa «стукати» давньоісландська
Klapp «ляпас» німецька
klappen «ляскати, ляпати» німецька
klaffen «бути розкритим, роззявленим» німецька
Kláppe «хлопавка, клапан, лацкан, заслінка» нововерхньонімецька
klapa «лацкан; клапан» польська
klȁpka «кришка» сербохорватська
klapka «тс.; клавіш» словацька
klȃpka «вилога» словенська
klapka «тс.; клавіш» чеська

кляч «жердина невода, волока Г, Mo, Дз; кобила Ж»

псл. *klękja «ломака, колодка, ковінька», пов’язане з *klęk- «згинати, ламати»;
значення «шкапа» в ряді слов’янських утворень виникло на основі «ломака, ковінька», можливо, за незграбну ходу тварини (пор. укр. [кляпа] «стара корова»);
р. бр. кля́ча «шкапа», п. klacz «кобила», ч. [kl’ačal «кобила, шкапа; нога», kleč «чепіга плуга», слц. kl’ača «тс.», болг. кле́чка «патик, тріска», м. клечка «тріска»,схв. клȅчка «колодка біля ніг худоби для гальмування їх рухів», слн. kléka «шкапа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кля́ча «кобила»
кля́чник «жердина невода»
кля́шник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кля́ча «шкапа» білоруська
кле́чка «патик, тріска» болгарська
клечка «тріска» македонська
klacz «кобила» польська
*klękja праслов’янська
*klęk- праслов’янська
кля́ча «шкапа» російська
клȅчка «колодка біля ніг худоби для гальмування їх рухів» сербохорватська
kl'ača «тс.» словацька
kléka «шкапа» словенська
кляпа українська
kl'ačal «кобила, шкапа; нога»«чепіга плуга» чеська
kleč «кобила, шкапа; нога»«чепіга плуга» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.