КЛЯК — ЕТИМОЛОГІЯ

кляк «зарубка на дереві; залом; межовий знак (деревце); льодова бурулька; кожен із двох дерев’яних кругів млинового колеса»

псл. *klękъ, *klęka пов’язане з *klękati «згинати, закривляти, згинати коліна, ставати навколішки», укр. кляка́ти;
р. [кляч] «перекладина; соснова цурка», п. klęk «криве дерево; полозок рала; полозок саней», ч. klek «криве дерево», вл. klak «чепіга, полозок рала», слн. kléka «сучкувате закривлення дерева»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

клякови́й (у виразі [клякове дерево] «дерево, помічене знаком, що вказує межу»)
кляча́ти «робити тин у лісі, підрубуючи тонкі дерева і переплітаючи їх»
клячи́ти «заламувати стебла рослин на позначення чогось»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
klak «чепіга, полозок рала» верхньолужицька
klęk «криве дерево; полозок рала; полозок саней» польська
*klękъ праслов’янська
*klękati «згинати, закривляти, згинати коліна, ставати навколішки» праслов’янська
*klęka праслов’янська
кляч «перекладина; соснова цурка» російська
kléka «сучкувате закривлення дерева» словенська
кляка́ти українська
klek «криве дерево» чеська

ґляґ «частина шлунка жуйної тварини,вживана для сквашування молока»

рум. chiag (‹*cl’ag), аром., меглено-румунське cl’ag «тс.» походить від лат. (сх.) *clagum (‹*quaglum), що зводиться до лат. coāgulum «тс.; закваска, фермент; кисляк», похідного від cōgo (‹co-āgo) «зʼєдную, згущую, ущільнюю», утвореного з префікса со- «з-», спорідненого з дірл. con- «тс.», і дієслова āǵo «жену, веду»;
запозичення з румунської мови;
р. [гляк] (з укр.), п. [klag, klok, gleg, głeg], ч. (мор.) [glaga], слц. kl’ag;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґлег
ґлеґа́ти
ґле́джити
глеку́шник
ґліґшух
ґльоґ
ґльо́ґанка «кисле молоко»
ґля́ґа
ҐЛЯ́ґанець «солодкий сир»
ҐЛЯ́ґанка
ґля́ґа́ти «сквашувати молоко; робити з молока сир»
ґля́ґи (мн.)
ґляґу́шки (мн.)
ґля́джити
гляк
згле́джитися «скиснути» (про молоко)
кляґ
кля́ґалка «ложка для клягу»
клягане́ць «холодець»
кляґане́ць «тс.»
кля́ґати «тс.»
клягівни́ця «посудина для глягу»
кляк «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
con- «тс.» давньоірландська
coāgulum «тс.; закваска, фермент; кисляк» латинська
klag польська
klok польська
gleg польська
głeg польська
гляк (з укр.) російська
chiag (‹*cl’ag) румунська
kl'ag словацька
glaga (мор.) чеська
cl'ag «тс.» ?
со- «з-» ?
āǵo «жену, веду» ?

кля́кнути «мерзнути; дубіти; втрачати гнучкість; не достигнувши, сохнути від суховію, спеки (про рослини)»

псл. *[klęknǫti];
очевидно, споріднене з лит. klèkti «густіти, застигати», (su)klẽkęs «загуслий»;
р. [кля́кнуть] «тужавіти (про землю); промерзати; погано пропікатися, варитися», [клëкнуть] «твердіти, покриватися кіркою (про землю); робитися розгрузлою і клейкою після дощу (про землю); висихати,ставати твердим; в’янути,схилятися»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
klèkti «густіти, застигати» литовська
(su)klẽkęs литовська
*klęknǫti праслов’янська
кля́кнуть «тужавіти (про землю); промерзати; погано пропікатися, варитися» російська
клëкнуть «твердіти, покриватися кіркою (про землю); робитися розгрузлою і клейкою після дощу (про землю); висихати,ставати твердим; в’янути,схилятися» російська

сколяни́чніти «заклякнути, замерзнути»

складний результат контамінації дієслів закля́кнути і [сколіни́читися] «зігнутися, згорбитися», яке, у свою чергу, виникло з контамінації основ слів колі́но і [клінчи́ти] «ставати на коліна» від п. klęczyć «тс.», осмисленого як відповідник укр. [кляка́ти] «тс.» і кля́кнути «мерзнути»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
klęczyć «тс.» польська
закля́кнути «зігнутися, згорбитися» українська
колі́но «ставати на коліна» українська
кляка́ти «тс.» українська
кля́кнути «мерзнути» українська
клінчи́ти українська
сколіни́читися українська

клінчити «ставати на коліна»

п. klęczeć «стояти на колінах» етимологічно пов’язане з укр. кля́кнути (див.);
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
klęczeć «стояти на колінах» польська
кля́кнути українська

уклю́знути «перестигнути» (про збіжжя)

псл. *klęk-/klǫk-;
можливо, пов’язане з кля́кнути «сохнути від суховію, спеки (про рослини)», р. [клёкнуть] «висихати, ставати твердим; в’янути»;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*klęk-/klǫk- праслов’янська
клёкнуть «висихати, ставати твердим; в’янути» російська
кля́кнути «сохнути від суховію, спеки (про рослини)» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.