КЕРУВАТИМУТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. kierować, як і слц. [karovať, kärovať, kerovať] «тс.», походить від нвн. kehren «тс.» (свн. двн. kēren, двн. kēran, chērren), спорідненого з дісл. keisa «високо нести, підноситись, видаватись чимсь», норв. [keis] «вигин, рух», [keisa] «робити криві рухи, бігти», можливо, також з р. [жихоть(ся)] «хитатися, гойдатися»;

р. [кирова́ть] «керувати; повертати; працювати; торгувати», бр. кірава́ць «керувати; показувати напрямок»;

запозичення з польської мови;

п. na bakier «набакир» утворене з прийменника na і складної запозиченої основи bakier, яка походить від нім. back kehren (плотарська команда) «назад повертати» (фактично «наліво», бо лівий борт був у стернового за спиною), що складається з прислівника back «назад», пов’язаного з двн. bah «спина», дісл. bak, дангл. bæc, англ. back «тс.», і дієслова kehren «повертати», від якого походить і укр. керува́ти;

р. набекре́нь, бр. набакі́р;

результат видозміни закономірної звукової форми основи корма ( ‹кърма), яка зазнала зближення з запозиченою основою дієслова керува́ти;

р. [кирма] «велике стернове весло на носі і на кормі судна» (з укр.?), [кирмова́ть] «працювати стерновими веслами»;