ЗНАЧЕННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

а́гел «диявол» (заст.)

форма книжного походження, викликана буквальною транслітерацією у церковнослов'янському письмі грецького слова ἄγγελος «ангел, вісник» з метою відрізнення значення «злий дух» у цій формі від значення «ангел», що писалося з титлою (агглъ);

подвійне γγ у грецькому письмі нормально читається νγ (нг);

виведення бр. [га́гылъ] гагаць «кричати ra-га» (Малько Белар. лінгв. 6, 67), очевидно, помилкове;

р. заст. а́ггел, бр. [га́гыль], цсл. аггεлъ «ангел; злий дух»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

а́ггелъ «дух» (XVI ст.)

аги́л «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
га́гылъ гагаць «кричати ra-га»	білоруська
га́гыль	білоруська
а́ггел	російська
ἄγγελος «ангел, вісник»	?
значення «злий дух»	?
значення «ангел»	?
а́ггел	?
аггεлъ «ангел; злий дух»	?

аеро- (перший компонент відносно нових складних слів типу аеробо́мба, аеромая́к, аеропо́шта, аероса́ни, аеротра́нспорт, аерофло́т, аерошко́ла)

запозичено з французької мови в авіаційних термінах типу аеропо́рт, аеродро́м (фр. aéroport, aérodrome), де aéro- походить від aéro «аероплан, літак» (скороченої форми від aéroplane «тс.») і має значення «авіаційний», букв, «аеропланний»;

р. аэро-, бр. аэра-, п. ч. слц. вл. слн. aero-, болг. м. схв. аеро-;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
аэра-	білоруська
аеро-	болгарська
aero-	верхньолужицька
аеро-	македонська
aero-	польська
аэро-	російська
аеро-	сербохорватська
aero-	словацька
aero-	словенська
aero-	чеська
аеропо́рт	?
аеродро́м (фр. aéroport, aérodrome)	?
aéro «аероплан, літак» (скороченої форми від aéroplane «тс.»)	?
значення «авіаційний»	?

актуа́льний

через польську мову запозичено з латинської;

лат. actuālis «діяльний» є похідним від actus «акт, дія», пов’язаного з ago «дію»;

сучасне значення «важливий на цей час» з’явилося у французькій мові в XVIII ст;

р. актуа́льный, бр. актуа́льны, п. вл. aktualny, ч. aktuální, aktuelní, слц. aktuálny, болг. актуа́лен, м. актуе́лен, схв. ȁктуāлан, ȁктуēлан, слн. aktuálen;

Фонетичні та словотвірні варіанти

актуалізува́ти

актуалный «чинний, фактичний» (XVIII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
актуа́льны	білоруська
актуа́лен	болгарська
aktualny	верхньолужицька
actuālis «діяльний»	латинська
актуе́лен	македонська
aktualny	польська
актуа́льный	російська
ȁктуāлан	сербохорватська
aktuálny	словацька
aktuálen	словенська
ȁктуēлан	українська
aktuální	чеська
aktuelní	чеська
actus «акт, дія»	?
ago «дію»	?
значення «важливий на цей час»	?

а́кція «цінний папір»

запозичено з голландської або німецької мови через посередництво російської й польської;

нім. Áktie «акція (цінний папір)» походить від гол. actie «тс.», яке в цьому значенні утворилося від лат. actio, -ōnis як юридичного терміна із значенням «скарга, претензія скаржника, право на участь», що розвинулося з основного значення «дія»;

р. болг. а́кция, бр. а́кцыя, п. akcja, ч. akcie, слц. akcia, вл. akcija, м. акција, схв. àција, слн. ákcija;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
а́кцыя	білоруська
а́кция	болгарська
akcija	верхньолужицька
actie «тс.»	голландська
actio	латинська
акција	македонська
Áktie «акція (цінний папір)»	німецька
akcja	польська
а́кция	російська
àција	сербохорватська
akcia	словацька
ákcija	словенська
akcie	чеська
значенням «скарга, претензія скаржника, право на участь»	?
значення «дія»	?

арка́н «гуцульський чоловічий танець»

семантика слова розвинулася в українській мові на ґрунті первісного значення «мотузок»;

рум. arcán (arcaná) «народний танець» походить, очевидно, з української мови;

ч. слц. arkán (з укр.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

арга́н

гарка́н

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
arcán «народний танець» (arcaná)	румунська
arkán (з укр.)	словацька
arkán (з укр.)	чеська
значення «мотузок»	?

а́ркуш

запозичення з польської мови;

п. arkusz «будь-яка розпростерта маса (бляхи, вати, паперу) певної міри» походить від лат. arcus «дуга; лук; арка»;

значення «одиниця виміру, папір» розвинулось через значення «зігнутий папір, сувій», можливо, від вигляду паперу, що сушиться, або під впливом німецької мови, в якій Bogen означає «лук» і «аркуш паперу» (Булаховський Нариси 128);

похідне аркуша́т утворено на українському ґрунті;

р. [арку́ш], бр. а́ркуш, ст. аркушъ (1557), ч. arch, ст. ark, слц. hárok, схв. ȁрак, àрак;

Фонетичні та словотвірні варіанти

аркуша́т

аркушъ (1570)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
а́ркуш	білоруська
arcus «дуга; лук; арка»	латинська
arkusz «будь-яка розпростерта маса (бляхи, вати, паперу) певної міри»	польська
ȁрак	сербохорватська
hárok	словацька
àрак	українська
arch	чеська
значення «одиниця виміру, папір»	?
значення «зігнутий папір, сувій»	?
означає «лук»	?
і «аркуш паперу»	?
аркуша́т	?
арку́ш	?
аркушъ (1557)	?
ark	?

ба́вити «забавляти, розважати, затримувати, затримуватись, перебувати»

досі ототожнюється з утвореннями типу відбавля́ти, збавля́ти і вважається каузативним утворенням від byti «бути» (Фасмер – Трубачев І 101; Sł. prasł. І 197–198; Sadn.– Aitz. VWb. l 101; Bern. I 47 та ін.);

насправді це дві окремі групи утворень, які в усіх слов’янських мовах чітко розрізняються семантично і етимологічно;

ба́вити «розважати, затримувати» пов’язане з псл. основою baviti «говорити, розповідати», похідною від іє. *bhā- «говорити» і збереженою в стсл. обавати «замовляти, заклинати», р.-цсл. обаавьникъ «ворожбит, волхв», обавьникъ «тс.; лікар», с.-цсл. забавати «замовляти, заклинати», схв. заст. зàбавити «наговорити, зганьбити», слн. zabávljati «прискіпуватись, лаятись, виявляти незадоволення», ч. baviti se o čem «розповідати один одному про щось», р. [ба́вить] «говорити», можливо, також бау́тка (‹*бавутка) «приказка», прибау́тка «тс.»;

від значення «розмовляти, розважати розмовами, займати розмовами» до «затримувати» перехід цілком природний (Мельничук Этимология 1967, 61–62);

лит. bõvytis «бавитись, розважатись, займатись» є запозиченням з білоруської або польської мови (Fraenkel І 53);

р. [ба́вить] «гаяти, зволікати», бр. ба́віць «гаяти», др. забавляти «утруднювати, турбувати», n. bawić «перебувати, гаяти, забавляти», ч. baviti «розважати», слц. bavit «тішити, займати, розважати», вл. zabawjeć, болг. ба́вя «затримуюся, забавляю», м. бави «бариться», забави «забавляє», схв. бȁвити «займатися», бȁвити се «перебувати», àзбављати «забавляти», слн. zabávati «тс.», báviti se «займатися»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бави́льник «чоловік, який бавить дитину»

бави́льце

бави́ля «жінка, яка бавить дитину»

бави́нник «тс.»

бави́нниця «тс.»

ба́вка «розвага, іграшка»

ба́вний «забарний, повільний»

баву́н «весельчак»

баву́шка «тс.»

заба́ва

за́бавка

забавля́ти «розважати»

заба́вний

заба́вник

неба́вком «незабаром»

неба́вом

не́ба́вці

незаба́вки «тс.»

незаба́вно «негайно»

незаба́вом

нео́бавки

нео́бавці «тс.»

обава «затримка»

обавля́тися «баритися»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ба́віць «гаяти»	білоруська
ба́вя «затримуюся, забавляю»	болгарська
zabawjeć	верхньолужицька
забавляти «утруднювати, турбувати»«перебувати, гаяти, забавляти»	давньоруська
*bhā- «говорити»	індоєвропейська
bõvytis «бавитись, розважатись, займатись»	литовська
бави «бариться»	македонська
bawić	польська
byti	праслов’янська
основою baviti «говорити, розповідати»	праслов’янська
ба́вить «говорити»	російська
ба́вить «гаяти, зволікати»	російська
обаавьникъ «ворожбит, волхв»	русько-церковнослов’янська
забавати «замовляти, заклинати»	сербо-церковнослов’янська
зàбавити «наговорити, зганьбити»	сербохорватська
бȁвити «займатися»	сербохорватська
бȁвити се «перебувати»	сербохорватська
зàзбављати «забавляти»	сербохорватська
bavit «тішити, займати, розважати»	словацька
zabávljati «прискіпуватись, лаятись, виявляти незадоволення»	словенська
zabávati «тс.»«займатися»	словенська
báviti se «тс.»«займатися»	словенська
обавати «замовляти, заклинати»	старослов’янська
відбавля́ти	українська
збавля́ти «бути»	українська
забави «забавляє»	українська
baviti se o čem «розповідати один одному про щось»	чеська
baviti «розважати»	чеська
ба́вити «розважати, затримувати»	?
обавьникъ «тс.; лікар»	?
зàбавити «наговорити, зганьбити»	?
бау́тка «приказка» (‹*бавутка)	?
прибау́тка «тс.»	?
значення «розмовляти, розважати розмовами, займати розмовами»	?
до «затримувати»	?

ба́йда «паля»

виводиться (Тимч. 50) від нвн. [Beute] «діжа; вулик»;

можливо, пов’язане з ба́йда «довбаний човен»;

у такому разі зберігає в собі сліди давнішого значення «колода, стовбур», від якого може бути виведене і значення «довбаний човен», а також «гультяй, ледар»;

бр. ба́йда «паля»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ба́йда «паля, загострена колода» (XVII ст.)

байдажо́к «кілок для розправляння підкрилка ятера»

ба́йдак «дерев’яна підставка під війя або дишло»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ба́йда «паля»	білоруська
Beute «діжа; вулик»	нововерхньонімецька
ба́йда «довбаний човен»	?
значення «колода, стовбур»	?
значення «довбаний човен»	?
також «гультяй, ледар»	?

ба́ймуд «дурень, телепень»

складне утворення від основ дієслова ба́яти «розповідати, ворожити» і прикметника др. мудьныи «повільний», пов’язаного чергуванням голосних з р. ме́дленный «повільний»;

первісне значення «такий, що повільно говорить»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мудьныи «повільний»	давньоруська
ме́дленный «повільний»	російська
ба́яти «розповідати, ворожити»	?
значення «такий, що повільно говорить»	?

бакла́г «фляга»

запозичення з тюркських мов;

пор. тат. баклак «вид посуду», бакла «тс.», крим.тат. бакла «мірка для збіжжя»;

менш обґрунтоване пов’язання (Шанский ЭСРЯ І 2, 15–16) з р. баклу́ша «обрубок деревини», [бакла́н] «чурбак»;

значення «барильце» в карпатських говорах могло з’явитись під впливом румунської мови, в якій [butlágă] «барильце», [bătlag, bîtloagă] «тс.» (Scheludko 126) є, очевидно, турцизмами;

р. бакла́га, бакла́жка, [бо́клаг, бо́клах] «фляга, сулія; дерев’яний посуд різного вигляду», [баклаха] «глиняний посуд», [бакло́вка] «посуд для молока», бр. біклага «фляга», бакла́га «тс.», n. bukłak «бурдюк, дзбан», bukłaha, [bokłak, bokłażka], ст. bokłaszek «тс.», м. баклица «дерев’яна баклага», схв. бȁкла «дерев’яний посуд»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бакла́га

бакла́жка «тс.»

баклажо́к «мала баклага; [рід писанки]»

бакло́ «баклага»

бо́кла «плоске барильце»

бокла́ва

бо́кла́г

боклага (1565)

бокла́га

боклагъ (1699)

боклажо́к «плоске барильце; пуголовок; сорт яблук»

боклай

бо́клак «кільцевидний глиняний посуд»

бокла́тий «пузатий»

бо́кло «тс.»

буклажки

букла́к «глечик, кухоль»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
біклага «фляга»	білоруська
баклица «дерев’яна баклага»	македонська
баклу́ша «обрубок деревини»	російська
бȁкла «дерев’яний посуд»	сербохорватська
баклак «вид посуду»	татарська
бакла́жка	українська
бо́клаг	українська
бо́клах «фляга, сулія; дерев’яний посуд різного вигляду»	українська
баклаха «глиняний посуд»	українська
бакло́вка «посуд для молока»	українська
бакла́га «тс.»«бурдюк, дзбан»	українська
bokłak	українська
bokłażka	українська
баклак «вид посуду»	?
бакла «тс.»	?
бакла «мірка для збіжжя»	?
бакла́н «чурбак»	?
значення «барильце»	?
butlágă «барильце»	?
bătlag «тс.»	?
bîtloagă «тс.»	?
бакла́га	?
bokłaszek «тс.»	?

балда́ «телепень; незграбна жінка»

остаточно не з’ясоване;

вважається давнім запозиченням у слов’янські мови з тюркських, у яких значення «дрючок» уже не збереглось;

можливо, в тюркських мовах було споріднене з тур. balta «сокира»;

виведення безпосередньо від тур. balta «сокира» (Фасмер І 114) або baldek «ефес шаблі» (Korsch AfSlPh 9, 487; Machek ESJČ 43) ґрунтується на припущенні незвичайного напрямку розвитку семантики;

висловлюється також думка (Шанский ЭСРЯ І 2, 22–23; Кравчук Тез. докл. втор. симп. 29) про слов’янське походження слова;

р. балда́ «телепень; шишка, дрючок», бр. [балда́] «нижня ручка поздовжньої пилки», ч. balda «телепень; [дрючок]», слн. balda «чурбак, поліно»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
балда́ «нижня ручка поздовжньої пилки»	білоруська
балда́ «телепень; шишка, дрючок»	російська
balda «чурбак, поліно»	словенська
balta «сокира»	турецька
balta «сокира»	турецька
balda «телепень; [дрючок]»	чеська
значення «дрючок»	?
baldek «ефес шаблі»	?

ба́ня «солеварня, копальня»

ст. баня «залізорудна копальня» (XV ст.);

пов’язується з словом ба́ня¹ «лазня» з видозміною значення, обумовленою тим, що первісні лазні викопувались у землі, або тим, що давні копальні мали округлу форму (Sławski І 26; Machek ESJČ 45; Murko WuS 5, 1–42; Sł. prasł. I 189–190);

менш переконлива думка про первісне значення «низина» і про зв’язок з п. banior «мочар» (Brückner 14);

п. bania «тс.; солеварня», ч. báně «копальні», слц. baňa «копальня»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
banior «мочар»	польська
bania «тс.; солеварня»	польська
baňa «копальня»	словацька
báně «копальні»	чеська
ба́ня «лазня»	?
значення «низина»	?

барба́ра «нагайка»

значення «линва» здається тут основним;

можливо, йдеться про якесь запозичення (з нім. Bandfähre «паром на линві»?) або про видозміну укр. байбара;

мало переконливо пояснюється як результат жартівливого перенесення власного імені на знаряддя биття (Brückner 15);

п. barbara «линва на паромі; нагайка»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

барбара «линва на паромі; нагайка» (XVII--XVIII ст.)

відбарба́рити «побити»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
barbara «линва на паромі; нагайка»	польська
байбара	українська
значення «линва»	?

бат «вітрильний човен»

походження остаточно не з’ясоване;

може бути пов’язане з р. [бат] «видовбаний з однієї колоди човен», яке виводиться від дісл. batr «човен», що походить від дангл. bāt «тс.» (Elis. Meyer ZfSIPh 5, 144; Kluge-Mitzka 91; Skeat 54), або з п. bat «вітрильний човен», яке походить від іт. batto «човен», battello «тс.» (Brückner KZ 48, 162), що зводиться до того самого дангл. bāt;

Фасмер (І 133) пов’язує р. [бат] «видовбаний з однієї колоди човен» з [бат] «дрючок», припускаючи початкове значення «колода, стовбур»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

батъ (XVII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
bāt «тс.»	давньоанглійська
bāt	давньоанглійська
batr «човен»	давньоісландська
batto «човен»	італійська
bat «вітрильний човен»	польська
бат «видовбаний з однієї колоди човен»	російська
бат «видовбаний з однієї колоди човен»	російська
battello «тс.»	?
бат «дрючок»	?
значення «колода, стовбур»	?

ба́тка «виткана кольорова смуга (на домотканих виробах)»

очевидно, пов’язане з дієсловом [бата́ти] «батувати», давніше«ударяти»через значення «бич, нагай, мотузка, стьожка» або безпосередньо через значення «ударяти лядою (під час ткання)»;

n. bat «тонкий посторонок»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

батка́тий «різнокольоровий» (шовк)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бата́ти «батувати»	?
давніше «ударяти»	?
значення «бич, нагай, мотузка, стьожка»	?
значення «ударяти лядою (під час ткання)»	?
bat «тонкий посторонок»	?

ба́тько

очевидно, псл. bata, batja, яке може бути зіставлене з дінд. pita «батько», лат. pater, гр. πατήρ «тс.»;

вважається також результатом фонетичного спрощення псл. bratrъ «брат»;

значення «батько» в такому разі розвинулось уже після спрощення;

думки про запозичення з іранських мов (Соболевский РФВ 64, 149), про субстратне бал՝ канське походження (Polák RSł 18, 28), як і про запозичення з тюркських мов (Mikł. EW 8), недостатньо обґрунтовані;

р. ба́тя, ба́тька «батько», [ба́тко] «тс.», [бат] «брат», бр. [ба́цька], др. батя «батько», ч. báťa (звертання до простакуватого чоловіка), слц. báťa «дядько; [батько; старший брат]», болг. баща́ «батько», [ба́те] «старший брат», м. бате, батко «тс.», схв. ба́та «братик», бȁћа «тс.», [ба́ча] «батенько, свекор», бȁштина «батьківщина»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

батусь

ба́тькі́вщи́на

батькува́ти «лаяти батька; бути батьком»

батьо

батю́хна «батенько»

ба́тюшка «піп» (з рос.)

батя

безба́тченко «позашлюбний син»

побатька́тися «стати в стосунки батька й сина»

поба́тько «прийомний батько»

Я

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ба́цька	білоруська
баща́ «батько»	болгарська
πατήρ «тс.»	грецька
pita «батько»	давньоіндійська
батя «батько»	давньоруська
pater	латинська
бате	македонська
bata	праслов’янська
bratrъ «брат»	праслов’янська
ба́тя	російська
ба́та «братик»	сербохорватська
báťa «дядько; [батько; старший брат]»	словацька
ба́тька «батько»	українська
ба́тко «тс.»	українська
бат «брат»	українська
ба́те «старший брат»	українська
батко «тс.»	українська
бȁћа «тс.»	українська
ба́ча «батенько, свекор»	українська
бȁштина «батьківщина»	українська
báťa (звертання до простакуватого чоловіка)	чеська
batja	?
значення «батько»	?

башибузу́к

запозичення з турецької мови;

тур. başıbozuk «цивільний; солдат іррегулярної військової частини» утворено з основ іменника baş «голова» і прикметника bozuk «зіпсований, поламаний, порушений, поганий»;

первісне значення «пропаща голова»;

р. башибузу́к, бр. башыбузу́к, п. baszybuzuk, ч. слц. bašibozuk, болг. баши́бозу́к, м. башибозук, схв. башибòз(л)ук, слн. bašibozúk;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
башыбузу́к	білоруська
баши́бозу́к	болгарська
башибозук	македонська
baszybuzuk	польська
башибузу́к	російська
башибòз (л)ук	сербохорватська
bašibozúk	словенська
başıbozuk «цивільний; солдат іррегулярної військової частини»	турецька
bašibozuk	чеська
baş «голова»	?
bozuk «зіпсований, поламаний, порушений, поганий»	?
значення «пропаща голова»	?
bašibozuk	?

бирзува́тися «злитися, шаленіти»

очевидно, фонетичний варіант дієслова [бирсува́тися] «тс.»;

спроба виведення з рум. bîrzoia (Scheludko 127; Cioranescu 84) здається невдалою, оскільки значення «сердитися», властиве цьому слову в румунській мові, погано в’яжеться з його основним значенням «чванитися, дерти носа» і через це може саме розглядатись як результат впливу з боку укр. [бирсува́тися];

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
bîrzoia	румунська
бирсува́тися	українська
бирсува́тися «тс.»	?
значення «сердитися»	?
значенням «чванитися, дерти носа»	?

бі́ґлязь «праска»

запозичення з німецької мови;

н. Bǘgeleisen «праска» утворедоз основ іменників Bǘgel «скоба» (пов’язаного з дієсловом biegen «гнути», спорідненим з гр. φεύγω «утікаю», лит. bűgti «лякатися, відступати») і Eisen «залізо» (спорідненого з англ. iron «тс.», пгерм. *īsarna-, пкельт. *īsarno);

початкове значення «залізо зі скобою (ручкою)»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бі́ґлез

бі́ґляз

бі́ґляйзь

пи́ґлізь «тс.»

пи́ґляз

пи́ґлязь

пи́ґляйз

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Bǘgeleisen «праска»	німецька
Bǘgel «скоба» (пов’язаного з дієсловом biegen «гнути», спорідненим з гр. φεύγω «утікаю», лит. bűgti «лякатися, відступати»)	?
Eisen «залізо» (спорідненого з англ. iron «тс.», пгерм. īsarna-, пкельт. īsarno)	?
значення «залізо зі скобою (ручкою)»	?

білобри́сий

складне утворення з основ слів бі́лий (běl-) і брова́ (bry), первісне значення «білобровий»;

звуковий елемент -c(ий) міг з’явитись під впливом слова білору́сий;

існування слова *бри́са «пика» (Бі) нічим не підтверджується;

р. белобры́сый, бр. белабры́сы;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
белабры́сы	білоруська
белобры́сый	російська
бі́лий (běl-)(bry)	?
значення «білобровий»	?
c	?
ий	?
білору́сий	?
бри́са «пика»	?

білоку́рий

складне утворення, в якому роль першого компонента відіграє основа прикметника бі́лий, а природа другого компонента остаточно не з’ясована;

Булаховський вважає майже в однаковій мірі ймовірними три різні пояснення цього компонента: як видозміненого -кудрий, як р. кау́рый «світло-каштановий» і як похідного від р. кур «півень»;

Фасмер (І 148) пов’язує з основою слова кури́ти (пор. укр. ку́рява, п. kurz «пил»), припускаючи первісне значення «покритий білим пилом»;

р. белоку́рый, п. ст. białokurowaty (очевидно, з укр.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
białokurowaty (очевидно, з укр.)	польська
кау́рый «світло-каштановий»	російська
кур «півень»	російська
белоку́рый	російська
бі́лий	?
кудрий	?
кури́ти (пор. укр. ку́рява, п. kurz «пил»)	?
значення «покритий білим пилом»	?
białokurowaty (очевидно, з укр.)	?

білува́ти «знімати шкуру із забитої тварини»

пов’язане з бі́лий;

первісно могло стосуватися білої деревини, яка відкривається після очищення від кори;

менш вірогідним є припущення (Мартынаў Белар. лінгв. 1, 16), нібито основа běl- y цьому випадку мала давнє значення «чистий»;

р. белова́ть, бр. бялі́щь «знімати кору; знімати шкуру з забитої тварини», п. bielić «знімати шкуру з забитої тварини», слц. bieliť «очищати від лушпиння», вл. bělic «тс.», нл. běliś «тс.; знімати шкуру з забитої тварини», болг. бе́ля «очищаю від лушпиння, лущу; здираю кору», м. бели «здирає кору, очищає від лушпиння», схв. бé· лити «очищати від лушпиння, лущити, [здирати кору]», слн. belíti «знімати лико, [усувати кору, шкуру]»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бялі́щь «знімати кору; знімати шкуру з забитої тварини»	білоруська
бе́ля «очищаю від лушпиння, лущу; здираю кору»	болгарська
bělic «тс.»	верхньолужицька
бели «здирає кору, очищає від лушпиння»	македонська
běliś «тс.; знімати шкуру з забитої тварини»	нижньолужицька
bielić «знімати шкуру з забитої тварини»	польська
белова́ть	російська
бé «очищати від лушпиння, лущити, [здирати кору]»	сербохорватська
bieliť «очищати від лушпиння»	словацька
belíti «знімати лико, [усувати кору, шкуру]»	словенська
бі́лий	?
значення «чистий»	?

бла́зень «паяц; дурень; молокосос»

загальноприйнятої етимології не має;

найчастіше зіставляється через початкове значення «омана, блукаючий вогник» з лтс. blāzt «блимати», blāzma «блимання, блиск, відображення» (Petersson BSl. Wortst. 55), лат. flagrāre «горіти, сяяти», flamma «полум’я» або з лат. flagrum «бич», flāgito «бичую», дісл. blak «удар» (Георгиев Бълг. етим. и оном. 9; БЕР І 53–54), лат. flāgitium «ганьба, мерзота» (Petr BB 18, 283; Meillet Études II 442);

менш обґрунтовані зіставлення з двн. blâsan «дути», блâза «міхур», лат. flāre «дути», гр. φλήναφος «балаканина» (Bern. І 59; Schuster-Šewc Probeheft 21–22), з бла́го, благи́й (Mikl. EW 14; Charpentier AfSlPh 29, 5), з стел. блѧдѫ «розпутничаю» (Jokl AfSlPh 28, 1–2);

р. [бла́зень] «дитинча; пустун; привид», [блазни́ть] «спокушати», бр. бла́зан «блазень, молокосос», бла́зен «тс.», др. блазнъ «спокуса, обман», блазнити «спокушати, обманювати», блазовати «чванитися», п. błazen «блазень», ч. слн. blázen «божевільний», слц. blázon «божевільний; блазень», вл. błazn «дурень», нл. błazan, błazn «тс.», болг. бла́зня «спокушаю», м. блазни «спокушає», стсл. блазɴъ «омана, спокуса»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бла́зен

бла́зенство

бла́зенщина «пустощі»

бла́зеньки

блазеня́ «розбещене дитя»

блазни́тися «пустувати; спокушатися»

блазни́ця «пустунка, балагурка»

блазнува́ти «дуріти»

блазну́ха «молокососка; дурна»

блазнюва́ти «бути блазнем»

блазню́к «тс.»

блазню́ха

блазню́чка «тс,»

блазня́ «тс.; жарт Бі»

облазни́ти «обдурити»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бла́зан «блазень, молокосос»	білоруська
бла́зня «спокушаю»	болгарська
błazn «дурень»	верхньолужицька
φλήναφος «балаканина»	грецька
blâsan «дути»	давньоверхньонімецька
blak «удар»	давньоісландська
блазнъ «спокуса, обман»	давньоруська
flagrāre «горіти, сяяти»	латинська
flagrum «бич»	латинська
flāgitium «ганьба, мерзота»	латинська
flāre «дути»	латинська
blāzt «блимати»	латиська
блазни «спокушає»	македонська
błazan «тс.»	нижньолужицька
błazn «тс.»	нижньолужицька
błazen «блазень»	польська
бла́зень «дитинча; пустун; привид»	російська
blázon «божевільний; блазень»	словацька
blázen «божевільний»	словенська
блазɴъ «омана, спокуса»	старослов’янська
блазни́ть «спокушати»	українська
бла́зен «тс.»	українська
блазнити «спокушати, обманювати»	українська
блазовати «чванитися»	українська
blázen «божевільний»	чеська
значення «омана, блукаючий вогник»	?
blāzma «блимання, блиск, відображення»	?
flamma «полум’я»	?
flāgito «бичую»	?
блâза «міхур»	?
бла́го	?
благи́й	?
блѧдѫ «розпутничаю»	?

бог «господь»

псл. bogъ;

споріднене з дінд. bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика», bhájati, bhájate «наділяє», ав. bаүа «господь, бог», baχšaiti «бере участь»;

можливо, через давніше значення «майно, їжа» пов’язане з укр. [бог] «шлунок, рубець», богу́н «тс.», гр. φαγετν «їсти, пожирати», алб. bagëti «велика рогата худоба»;

неодноразово висловлювана думка про пряме запозичення з іранських мов (Корш Сб. Сумцову 53; Миккола РФВ 48, 278; Solmsen KZ 34, 49; Muszyński PZJP 92–93 та ін.) не витримує критики;

р. бр. болг. м. бог, др. богъ, п. слн. bóg, ч. bůh, слц. boh, вл. bóh, нл. bog, полаб. büg, схв. Бȏг, стсл. богъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безбо́жник

бі

біг

біжба́

біжни́к «тс.»

біжни́ця «тс.»

боги́ця

богови́к «продавець ікон»

богува́ти «бути богом; чаклувати; [лаятися в бога Дз]»

божба́ «божіння, клятва»

боженя́

боже́ственний

божестви́ти

божество́

бо́жеський

бо́жий

божи́ти «брати присягу»

божи́тися

божи́ця «ікона з жіночим зображенням»

бо́жка «богиня; піст Ж; божіння Г»

божка́р «святенник»

бо́жкати

божкува́ти «постити»

божни́к «полиця для ікон»

божни́ця «полиця (тумбочка) для ікон; церква»

божо́к «ідол»

божотва́ «тс.»

божу́ха «той, хто часто божиться»

бозю́н «святенник, богомільний»

збезбожні́ти

набі́жливість «набожність»

набіжний

набоже́нство «богослужіння»

набо́жний

набожник «рушник до ікони»

незбо́жний «безбожний»

обожа́тель

обожа́ти

обо́жнювати

обо́жувати

побо́жний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
bаүа «господь, бог»	авестійська
bagëti «велика рогата худоба»	албанська
бог	білоруська
бог	болгарська
bóh	верхньолужицька
φαγετν «їсти, пожирати»	грецька
bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика»	давньоіндійська
богъ	давньоруська
бог	македонська
bog	нижньолужицька
büg	полабська
bóg	польська
bogъ	праслов’янська
бог	російська
Бȏг	сербохорватська
boh	словацька
bóg	словенська
богъ	старослов’янська
бог «шлунок, рубець»	українська
bůh	чеська
bhájati	?
bhájate «наділяє»	?
baχšaiti «бере участь»	?
значення «майно, їжа»	?
богу́н «тс.»	?

бо́рошно́

псл. *borxьno ‹*borsьno;

споріднене з лат. far, род. в. farris «полба, крупа, борошно», farīna «борошно», гот. barizeins «ячмінний», дісл. barr «ячмінь», дангл. bere «тс.», сюди ж лтс, barĩba «харчування», baruôt «годувати, відгодовувати»;

первісне значення «плоди рослини з остюками», пор. дінд. bhṛṣṭíḥ «вістря, кінчик, зубець», лат. fastīgium «вістря, кінчик, верхівка, вершина», ірл. корн. брет. barr «тс.; спис; чуб, вихор, маківка голови», дісл. barr «ялинова хвоя», burst «щетина», дангл. byrst «тс.»;

праслов’янська форма з суфіксальним -ьn-, як і лат. farīna, гот. barizeins, первісно була прикметниковою і виводиться також від раннього псл. *bor-g-si-no з коренем іє. *bhorg-/bherg-/bhreg- «дробити, розмелювати», тим самим, що і в лат. frango «ламати, кришити» (Откупщиков 228–230);

менш переконливе припущення (Шанский ЭСРЯ І 2, 191) про зв’язок з ч. brašna «торбина», яке виводиться від того самого кореня іє. *bher- «нести», що й бра́ти;

необґрунтоване твердження (Hirt РВгВ 23, 331) про запозичення з германських мов;

Фонетичні та словотвірні варіанти

brášnja «харчі в дорогу»«тс.»

brášno «харчі в дорогу»«тс.»

brošma «свято тіла Христового»

бороше́нний

бороше́нник

борошни́стий

борошни́ти «обсипати борошном»

борошня «всякий вид борошна»

борошня́к «хрушак мучний»

борошня́ний

борошьно «борошняна їжа»

брȁшно «тс.»

брашàнце «їжа, харчування, тіло господнє, вечеря»

Бра́шно «борошно»

брашьɴo «їжа»

наборо́шнювати- «житнє борошно»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
barr «тс.; спис; чуб, вихор, маківка голови»	бретонська
barizeins «ячмінний»	готська
barizeins	готська
bere «тс.»	давньоанглійська
byrst «тс.»	давньоанглійська
bhṛṣṭíḥ «вістря, кінчик, зубець»	давньоіндійська
barr «ячмінь»	давньоісландська
barr «ялинова хвоя»	давньоісландська
*bher- «нести»	індоєвропейська
barr «тс.; спис; чуб, вихор, маківка голови»	ірландська
barr «тс.; спис; чуб, вихор, маківка голови»	корнська
far	латинська
fastīgium «вістря, кінчик, верхівка, вершина»	латинська
farīna	латинська
frango «ламати, кришити»	латинська
*borxьno	праслов’янська
*bor-g-si-no	праслов’янська
brašna «торбина»	чеська
farris «полба, крупа, борошно»	?
farris «полба, крупа, борошно»	?
farīna «борошно»	?
barĩba «харчування»	?
baruôt «годувати, відгодовувати»	?
значення «плоди рослини з остюками»	?
bhṛṣṭíḥ «вістря, кінчик, зубець»	?
burst «щетина»	?
-ьn-	?
*bhorg-/bherg-/bhreg- «дробити, розмелювати»	?
бра́ти	?

борщ «суп із буряка, капусти і різних спецій; буряковий квас для борщу; [(бот.) морквяник, Chaerophyllum aromatum L.; борщівник, Heracleum L. Г, Mak»

псл. *b^ъrščь ‹ *b^ъrstjь (‹ *b^ъrst+*j+b) «борщівник» (бот.), згодом назва страви;

пов’язане (через те, що у борщівника гостре листя) з іє. *bhrstio-, від якого походять також лтс. burkšis, burksnis (бот.) «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.» [‹*bur[k]šķis‹*burstis Эндзелин ЖМНП 1910, липень 200), дінд. bhṛṣṭíḥ «зубець, вістря, край, кут», лат. fastῑgium (‹*farsti-) «верх, верхівка», ірл. barr «маківка, верхівка», корр. bar «гілка», брет. barr «тс.», двн. parrēn «дибитися, їжитися», дісл. шв. barr «ялинова хвоя», шв. норв. borēе «реп’ях», дат. burre «тс.», двн. berst «мітла з жорсткого волосся», дісл. bursti «тс.», дангл. byrst «щетина», нвн. Borste «тс.», Bürste «щітка»;

менш переконливе пов’язання з р.-цсл. обрьзгɴѫти «скиснути», ч. břesk «терпкий смак», п. (o)brzazg (Machek IF 63, 129–130; ESJČ 69), схв. брст «листя, паростки», укр. брость «брунька» (Потебня РФВ 4, 216; Шанский ЭСРЯ І 2, 174), з н. Borre[t]sch «огіркова трава, Borrago officinal is L.» (Korbut PF 4, 402; Meyer І 175) або з н. Bär «ведмідь» і його похідними (Vaillant RÉS 16, 82);

для слов’янських форм значення «борщівник» первісне, потім «юшка з борщівника» і нарешті, спочатку лише в українській мові, «юшка, суп з буряка і капусти», звідки р. борщ, ч. слц. boršč, каш. bωršč, болг. борш, схв. бȍршч, слн. bóršč «тс.»;

р. ст. [борщ] (бот.) «борщівник», бр. боршч, баршч, п. barszcz, ч. bršť, слц. [bršt], вл. baršć «тс.», нл. baršć: «пастернак; брунька, росток», слн. bšč «цілюща трава; борщівник; пастернак»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

борче́вка

боршє́вка «болиголов, Conium maculatum L.; яглиця, Aegopodium podagraria L. ВеНЗн» (бот.)

боршівка «тс.»

борщевик «борщівник»«тс.; астранція більша, Astrantia major L.» (бот.)

борще́вка «борщівник» (бот.)

борщі́вка «ямочка біля бороди, вусів Ж; борщівник Mak»

борщівки́ «червона рослина, яку беруть на борщ»

борщівни́к «Heracleum L.; [бугила лісова, Anthriscus silvestris Hoffm.]; морквяник, Chaerophyllum aromaticum L. Mak; горщик для борщу; [любитель борщу; глумлива назва рота Ba]» (бот.)

борщівни́ця «торговка борщем; любителька борщу»

борщівни́чити «торгувати борщем»

борщува́ти «їсти борщ»

доборщи́ти «довести до кінця, завершити, доробити»

переборщи́ти «зробити щось зайве, перебільшити»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
боршч	білоруська
борш	болгарська
barr «тс.»	бретонська
baršć «тс.»	верхньолужицька
byrst «щетина»	давньоанглійська
parrēn «дибитися, їжитися»	давньоверхньонімецька
berst «мітла з жорсткого волосся»	давньоверхньонімецька
bhṛṣṭíḥ «зубець, вістря, край, кут»	давньоіндійська
barr «ялинова хвоя»	давньоісландська
bursti «тс.»	давньоісландська
burre «тс.»	датська
*bhrstio-	індоєвропейська
barr «маківка, верхівка»	ірландська
bωršč	кашубський
fastῑgium «верх, верхівка» (‹*farsti-)	латинська
burkšis	латиська
baršć: «пастернак; брунька, росток»	нижньолужицька
Borre[t]sch «огіркова трава, Borrago officinal is L.»	німецька
Bär «ведмідь»	німецька
Borste «тс.»	нововерхньонімецька
borēе «реп’ях»	норвезька
barszcz	польська
b «борщівник» (‹ b^ъ$rst+*j+b)(бот.)	праслов’янська
борщ	російська
борщ «борщівник» (бот.)	російська
обрьзгɴѫти «скиснути»	русько-церковнослов’янська
брст «листя, паростки»	сербохорватська
бȍршч	сербохорватська
boršč	словацька
bršt	словацька
bóršč «тс.»	словенська
bšč «цілюща трава; борщівник; пастернак»	словенська
брость «брунька»	українська
баршч	українська
břesk «терпкий смак»	чеська
boršč	чеська
bršť	чеська
barr «ялинова хвоя»	шведська
borēе «реп’ях»	шведська
bur[k]šķis	?
bar «гілка»	?
Bürste «щітка»	?
значення «борщівник»	?
потім «юшка з борщівника»	?
борщ «борщівник» (бот.)	?

бредня́ «дурниці, химери»

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується з брести́, бреду́, якому приписується початкове значення «ходити без певної мети», nop. р. сумасбро́д (Фасмер I 210; Bern. I 83; Mikl. EW 20; Sławski I 41–42; Sł. prasł, l 366; Sadn.– Aitz. VWb. l 210–214);

п. brednia змушує припустити псл. *brъd-, паралельне до *bryd- (Brückner AfSlPh 11, 123);

з огляду на це робиться непереконливе припущення про запозичення східнослов’янських форм з бред- з польської мови (Richhardt 37);

ці форми пов’язуються також через проміжне значення р. [бред] «скошена різносортна трава» з дієсловом бри́ти (Корнев ЭИРЯ VII 109–112);

спорідненість з дангл. breodian «кричати, кликати, звати», свн. braten «базікати» (Holthausen ZfSIPh 22, 146) сумнівна;

ще менш вдале зіставлення з снн. снідерл. praten «говорити, базікати», англ. prate «базікати» (van Wijk IF 128–130);

р. бред, бре́дить, бре́дни «бредня, дурниця, нісенітниця», [бреда́] «балакун, базіка, дурень», бр. [бредня́] «брехня», [бре́дзиць] «брехати; обмовляти, зводити наклеп», п. brednia «бредня, дурниця, нісенітниця», bredzić «марити, верзти, ляпати, молоти», [ bryda, breda], заст. brydnia, ст. brydzić (XVI ст.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

бредня «верзіння, недоречність, дурниці» (XVI ст.)

бриде́нька «тс.»

бридня́

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
prate «базікати» (van Wijk IF 128--130)	англійська
бредня́ «брехня»	білоруська
breodian «кричати, кликати, звати»	давньоанглійська
brednia	польська
brednia «бредня, дурниця, нісенітниця»«марити, верзти, ляпати, молоти»	польська
bredzić «бредня, дурниця, нісенітниця»«марити, верзти, ляпати, молоти»	польська
*brъd-	праслов’янська
бред «скошена різносортна трава»	російська
бред	російська
braten «базікати»	середньоверхньнімецька
praten «говорити, базікати»	середньонижньонімецька
praten «говорити, базікати»	середньонідерландська
бре́дить	українська
бре́дни «бредня, дурниця, нісенітниця»	українська
бреда́ «балакун, базіка, дурень»	українська
бре́дзиць «брехати; обмовляти, зводити наклеп»	українська
bryda	українська
breda	українська
брести́	?
бреду́	?
значення «ходити без певної мети»	?
сумасбро́д	?
сумасбро́д	?
*bryd-	?
бред-	?
бри́ти	?
brydnia	?
brydzić (XVI ст.)	?

бро́їти «колобродити, пустувати, витворяти; чинити всупереч законам, грішити Бі»

псл. brojiti, каузатив від briti (пор. pojiti: piti; gnojiti : gniti; gojiti : žiti) з первісним значенням «різати» (пор.п. miecz broi, [miecz brojący]; південнослов’янське «лічити» вторинне від робити надріз, карб»);

значення «ввижатися» у слова [бро́їтися] є, очевидно, результатом видозміни значення «ворушитися, ритися» (пор. р. і ч. ст.);

пов’язання з псл. *borjǫ, *borti «бороти» або з гр. πορφυρω «неспокійно рухаюсь» (Machek ESJČ 68) сумнівне;

р. [брои́ть] «торкати, ворушити, рити», бр. [бро́іць] «пустувати», п. broić «пустувати, витворяти; [говорити]; (ст.) робити, виконувати; робити безладдя», ч. brojiti «неспокійно триматися», ст. brojiti sě «тс.», слц. brojiť (proti niečomu) «боротися з чимнебудь, виступати проти кого-небудь», вл. brojić «марнувати», нл. brojś «тс.; розсипати», brojś se «мотатися», болг. броя́ «лічити», м. бро́и, схв. брòјити, слн. brojiti, с.-цсл. броити «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бро́їтися «ввижатися»

пробро́їтися «завинити; наколобродити»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бро́іць «пустувати»	білоруська
броя́ «лічити»	болгарська
brojić «марнувати»	верхньолужицька
πορφυρω «неспокійно рухаюсь»	грецька
бро́и	македонська
brojś «тс.; розсипати»«мотатися»	нижньолужицька
brojś se «тс.; розсипати»«мотатися»	нижньолужицька
broić «пустувати, витворяти; [говорити]; (ст.) робити, виконувати; робити безладдя»	польська
brojiti	праслов’янська
*borjǫ	праслов’янська
брои́ть «торкати, ворушити, рити»	російська
броити «тс.»	сербо-церковнослов’янська
брòјити	сербохорватська
brojiť «боротися з чимнебудь, виступати проти кого-небудь» (proti niečomu)	словацька
brojiti	словенська
brojiti «неспокійно триматися»	чеська
значенням «різати» (пор.п. miecz broi, [miecz brojący]; південнослов’янське «лічити» вторинне від робити надріз, карб»)	?
бро́їтися	?
значення «ворушитися, ритися» (пор. р. і ч. ст.)	?
*borti «бороти»	?
brojiti sě «тс.»	?

броси́ти «кидати, відкидати»

характерний лише для російської мови і окремих західноукраїнських говорів результат видозміни значення «обшморгувати, оббивати, обчищати (насіння, гілки тощо)», яке зберігається в [бриснува́ти];

псл. *brъsiti «скребти, терти», *brysati від іє. *bhreŭk-, *bhrŭk-;

від іншого варіанта цієї ж основи з велярним k походить р. [брока́ть] «кидати», [брука́ть], схв. бр́кати «тс.», лит. braũkti «витирати, проводити (рукою); тіпати», лтс. brukt «відламувати; відпадати»;

р. броса́ть «кидати», [бро́снуть] «збивати руками дзвіночки і головки льону, конопель»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бро́снути «кинути, залишити» (неприємну роботу тощо)

бросо́к «тонкий мотузок, за допомогою якого піднімають і опускають на тросі парус»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*bhreŭk-	індоєвропейська
brukt «відламувати; відпадати»	латиська
braũkti «витирати, проводити (рукою); тіпати»	литовська
*brъsiti «скребти, терти»	праслов’янська
брока́ть «кидати»	російська
броса́ть «кидати»	російська
бр́кати «тс.»	сербохорватська
бро́снуть «збивати руками дзвіночки і головки льону, конопель»	українська
значення «обшморгувати, оббивати, обчищати (насіння, гілки тощо)»	?
бриснува́ти	?
*brysati	?
*bhrŭk-	?
брука́ть	?

бу́нкер «вмістилище для сипких матеріалів; бетонна оборонна споруда»

запозичення з англійської (і німецької) мови;

англ. bunker «вугільний ящик» пов’язане, можливо, з шотл. bunker «лава», спорідненим з англ. bench, н. Bank «тс.»;

значення «оборонна споруда» розвинулось у н. Búnker на основі англійського запозичення;

р. бр. болг. м. бу́нкер, п. bunkier, ч. вл. bunkr, слц. вл. bunker, схв. бỳнкер, слн. búnker;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
bunker «вугільний ящик»	англійська
bench	англійська
бу́нкер	білоруська
бу́нкер	болгарська
bunkr	верхньолужицька
bunker	верхньолужицька
бу́нкер	македонська
Bank «тс.»	німецька
Búnker	німецька
bunkier	польська
бу́нкер	російська
бỳнкер	сербохорватська
bunker	словацька
búnker	словенська
bunkr	чеська
bunker «лава»	шотландська
значення «оборонна споруда»	?

бурт «насип, бугор, купа; [вогнище Пі; борт Ж; огорожа, край Пі; паз, жолобок у стовпах; чан на салотопні, який складається з великого залізного казана внизу і дерев’яних клепок угорі, обтягнених залізними обручами Я]»

запозичено через польську мову з німецької;

н. Bord «борт, край; карниз; (книжкова) полиця» і Borte «кайма, край, обшивка, тасьма» є тими самими формами, від яких походить і укр. борт «край; обшивка на одязі»;

значення «насип, купа» розвинулись на основі значення «бік насипу»;

р. бурт «насип», бр. [бypm] «велика купа картоплі продовгуватої форми», п. burt, burta «бік насипу; край»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́рта «насип, бугор, купа; край, борт (у грі)»

бурти «земляні насипи» (XVIII ст.)

буртница «дошка на три цалі» (XVIII ст.)

бу́ртниця «огорожа навколо жорнів у млині»

буртува́ти «складати в бурти; насипати бурти»

бу́рхвиця «дошка над мучником у млині, в якій укріплено лоточок»

забу́ртати «зарити»

забурти́ти «забити, засипати, заліпити»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бypm «велика купа картоплі продовгуватої форми»	білоруська
Bord «борт, край; карниз; (книжкова) полиця»	німецька
burt «бік насипу; край»	польська
burta «бік насипу; край»	польська
борт «край; обшивка на одязі»	українська
Borte «кайма, край, обшивка, тасьма»	?
значення «насип, купа»	?
значення «бік насипу»	?
бурт «насип»	?

бу́сол «лелека, чорногуз, Сіconia L.» (орн.)

єдиної етимології не має;

спроби пов’язати з р. бу́сый «темноголубий, буро-сірий, попелястий» і пояснити останнє як запозичення з тюркських мов (тур. boz «сірий, землистого кольору», тат. buz, кипч. bozaγ «тс.» – Клепикова ВСЯ 5, 158–160; Преобр. І 55; Matzenauer 126; Mikl. TEL I 266; Korsch AfSlPh 9, 492) викликають заперечення (Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 284; Корш ИОРЯС 8/4, 33; Sadn.– Aitz. VWb. I 425; тут згадується кар. busul «лелека» як гадане джерело запозичення в слов’янські мови);

необґрунтовано зіставляється (Варченко Терит. діал. 113–120) з боця́н, бости́, будя́к, бу́цати, причому за основу найменування приймається значення «тицяти, колоти гострим дзьобом»;

форми бу́цел, бу́циль, бу́цоль, очевидно, є результатом впливу форми боця́н;

р. [бу́сел, бу́сель, бу́сол], бр. бу́сел, [бу́сько, бу́ська, бу́сял], п. [busieł, buśko, buś, busek];

Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́зько

бу́зьо́к «тс.»

бу́саль

бу́сел

бусель (1626)

бу́сель

бу́сень

бу́сик

бу́сил

бу́силь

бу́сіль

бусленя́

бусли́ний

бусли́ха

бусля́

бусля́чий

бу́ська

бу́сько́

бусьо́к

б́усьол

бусюлъ (XVI ст.)

бу́сял

бу́сячий сир «вид грибів» (бот.)

бу́цел

бу́циль

бу́цоль

бу́шель

бу́шля «чапля»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бу́сел	білоруська
busieł	польська
buśko	польська
buś	польська
busek	польська
бу́сый «темноголубий, буро-сірий, попелястий»	російська
бу́сел	російська
бу́сель	українська
бу́сол	українська
бу́сько	українська
бу́ська	українська
бу́сял	українська
боця́н	?
бости́	?
будя́к	?
бу́цати	?
значення «тицяти, колоти гострим дзьобом»	?
бу́цел	?
бу́циль	?
бу́цоль	?
боця́н	?

Васи́ль

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. Βασίλειος утворене на основі прикметника βασίλειoς «царський», пов’язаного з іменником βασιλεύς «цар», який з’явився в грецькій мові з часів перських війн і мав спочатку значення «перський цар; князь, правитель»;

жіночі форми походять від грецьких власних імен Βασίλισσα, Βασίλιννα букв.«княгиня, цариця», похідних від попереднього;

походження грецького слова досі залишається нез’ясованим;

намагання довести його індоєвропейське походження чи знайти малоазійські або інші джерела не мали успіху;

р. Василий, бр. Васі́ль, Васі́лій, др. Василий, Василко, Василь, п. Bazyli, ч. Bazili, слц. Bazil, бол г. Васи́лий, Васи́л, сл н. Vasi li j, стсл. Василии, Василь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Васи

Васил ега

Василиса

Василій (1388)

Василія

Василь (1436)

Василько

Василя

Васко

Васько

Васьо

Васюк

Васюта

Вася

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Васі́ль	білоруська
Βασίλειος утворене на основі прикметника βασίλειoς «царський»	грецька
Василий	давньоруська
Bazyli	польська
Василий	російська
Bazil	словацька
Василии	старослов’янська
Василь	старослов’янська
Васі́лій	українська
Василко	українська
Василь	українська
Васи́лий	українська
Васи́л	українська
Bazili	чеська
βασιλεύς «цар»	?
значення «перський цар; князь, правитель»	?
Βασίλισσα «княгиня, цариця»	?
Βασίλιννα «княгиня, цариця»	?

вельмо́жа

псл. *velь-moža, *velь-možь «велика сила, міць; можновладець»;

утворене з короткого прикметника *vеlь «великий» та іменника *moža (‹*mog-ja) «сила», похідного від *mogti «могти»;

внаслідок пізнішої контамінації із словом mǫžь «муж» набуло значення «великий муж»;

в українській мові слово могло бути підтримане польським впливом;

р. вельмо́жа, бр. вяльмо́жа, др. вельможа, вьлможа, вльможа, п. wielmoża, ч. velmož, слц. vel’mož, болг. велмо́жа, м. велможа, схв. вèлможа, слн. vélmož, стсл. вельможа, велмѫжъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вельможа́нка

вельмо́жество

вельможний

вельмо́жність

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вяльмо́жа	білоруська
велмо́жа	болгарська
вельможа	давньоруська
велможа	македонська
wielmoża	польська
*velь-moža	праслов’янська
вельмо́жа	російська
вèлможа	сербохорватська
vel'mož	словацька
vélmož	словенська
вельможа	старослов’янська
вьлможа	українська
вльможа	українська
велмѫжъ	українська
velmož	чеська
*velь-možь «велика сила, міць; можновладець»	?
*vеlь «великий»	?
moža «сила» (‹mog-ja)	?
*mogti «могти»	?
mǫžь «муж»	?
значення «великий муж»	?

вери́сько «дурень, йолоп» (?)

походить, очевидно, від незасвідченого укр. *вер «тріска, скіпка, стружка дерева», спорідненого з [і́вер] «тріска»;

могло мати переносне значення «непотріб, щось пусте»;

можливий, проте, і вплив польської мови;

п. wiór «стружки, тріски», wiórzysko, ст. wierzysko «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
wiór «стружки, тріски»	польська
wiórzysko «стружки, тріски»	польська
*вер «тріска, скіпка, стружка дерева»	українська
і́вер «тріска»	?
значення «непотріб, щось пусте»	?
wierzysko «тс.»	?

верхону́ти «обернути лежачого на 180°»

очевидно, фонетично-семантичний варіант слова вергону́ти «кинути, метнути», що виник через проміжне значення «перекинути»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вергону́ти «кинути, метнути»	?
значення «перекинути»	?

весі́лля

псл. *veselьje, утворене від ѵesеlъ «веселий»;

вживалося спочатку в загальному розумінні «радощі, веселощі», а значення «шлюбне весілля» розвинулося згодом, не пізніше другої половини XV ст;

р. [весе́лье], бр. вясе́лле, п. wesele ( ‹ст. wiesiele «веселість, радість»), слц. veselie, болг. весе́лие «веселощі; святковий обід», веселба́ «тс.», м. веселба, схв. весéље;

Фонетичні та словотвірні варіанти

веселува́ти «гуляти на весіллі»

весельце́

весі́льний

весільча́нин

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вясе́лле	білоруська
весе́лие «веселощі; святковий обід»	болгарська
веселба	македонська
wesele ( ‹ст. wiesiele «веселість, радість»)	польська
*veselьje	праслов’янська
весе́лье	російська
весéље	сербохорватська
veselie	словацька
веселба́ «тс.»	українська
ѵesеlъ «веселий»	?
розумінні «радощі, веселощі»	?
значення «шлюбне весілля»	?

вза́міт «без вибору, без винятків»

утворене з прийменника в та основи дієслова заміта́ти;

отже, первісне значення «підряд, усе, під мітлу»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

взаме́т «підряд, без винятку»

узамі́т «тс., підряд»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
в	?
заміта́ти	?
значення «підряд, усе, під мітлу»	?

виника́ти

похідне утворення від псл. nikati, яке, очевидно, вже тоді, як і пізніше др. никати, никнути, мало два протилежних значення «схилятися» і «підійматися, з’являтися»;

р. [виника́ть], бр. выніка́цъ, др. выникнути «висунутися», п. wynikać, ч. vznikati, слц. vznikať, болг. възни́квам, м. возникнува, слн. vznikati, стсл. възникнѫти;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́никлий

одника́ти «підійматися, трохи підростати» (від землі)] Ж

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
выніка́цъ	білоруська
възни́квам	болгарська
никати	давньоруська
выникнути «висунутися»	давньоруська
возникнува	македонська
wynikać	польська
виника́ть	російська
vznikať	словацька
vznikati	словенська
vznikati	чеська
nikati	?
никнути	?
значення «схилятися»	?
і «підійматися, з’являтися»	?
възникнѫти	?

ви́пороток «мертвонароджена чи вирізана з утроби матері тварина; хутро такої тварини»

псл. *jьzportъkъ, *jъzp^ьrtъkъ;

здається пов’язаним з поро́ти (випо́рювати);

враховуючи р. за́порток «тухле яйце», Преображенський (II 110) підводить усі ці форми під р. по́ртить «псувати» і припускає для нього первісне значення «висиджувати, гріти висиджуванням» або «носити в животі», вважаючи його спорідненим з лит. pereti «висиджувати, виводити пташенят», лтс. perêt «сидіти на яйцях, висиджувати курчат», двн. farro (far) «бичок», лат. pario «народжую», гр. πόρτις (πόρταξ, πόρις) «теля, телиця», ос. firťon «худоба», дінд. pṛthukaḥ «дитина; звірятко», похідними від іє. *реr- «вибиратися назовні, народжуватися»;

сумнівно;

р. [вы́порток, вы́пороток, вы́праток], бр. вы́парак «тс.», др. испоротокъ «жива дитина, вирізана з утроби матері», п. wyporek «випороток», wyprutek «тс.», ч. spratek «недоношена тварина; шкурка з недоношеної тварини», [výparek] «теля-недоносок», болг. изпо́рец, цсл. испрътъкъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́порок

ви́порток «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вы́парак «тс.»	білоруська
изпо́рец	болгарська
πόρτις «теля, телиця» (πόρταξ, πόρις)	грецька
farro «бичок» (far)	давньоверхньонімецька
pṛthukaḥ «дитина; звірятко»	давньоіндійська
испоротокъ «жива дитина, вирізана з утроби матері»	давньоруська
*реr- «вибиратися назовні, народжуватися»	індоєвропейська
pario «народжую»	латинська
perêt «сидіти на яйцях, висиджувати курчат»	латиська
pereti «висиджувати, виводити пташенят»	литовська
firťon «худоба»	осетинська
wyporek «випороток»«тс.»	польська
wyprutek «випороток»«тс.»	польська
*jьzportъkъ	праслов’янська
за́порток «тухле яйце»	російська
по́ртить «псувати»	російська
вы́порток	російська
вы́пороток	українська
вы́праток	українська
výparek «теля-недоносок»	українська
испрътъкъ	церковнослов’янська
spratek «недоношена тварина; шкурка з недоношеної тварини»	чеська
*jъzp	?
поро́ти (випо́рювати)	?
значення «висиджувати, гріти висиджуванням»	?
або «носити в животі»	?

ви́ручити

очевидно, утворене на давньоруському ґрунті з префікса вы«ви-» і втраченого в сучасних східнослов’янських мовах дієслова *ручити «поручитися», похідного від рука́;

первісно, мабуть, мало конкретне значення «простягнути руку порятунку»;

р. вы́ручить, бр. вы́ручы́ць, др. выручити, п. wyręczyć;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вируча́ти

ви́ручка

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вы́ручы́ць	білоруська
выручити	давньоруська
wyręczyć	польська
вы́ручить	російська
вы «ви-»	?
ручити «поручитися»	?
рука́	?
значення «простягнути руку порятунку»	?

висо́к «скроня; волосся на скроні»

похідне утворення від ви́сі́ти;

первісне значення «пасмо волосся, що спадає на чоло» засвідчено в окремих російських говірках;

думка про походження від іє. uīk-, яке зберігається в лат. cervix «потилиця» (Otrębski LP 2, 256), помилкова;

р. висо́к «тс.», [виски́] «волосся взагалі», бр. [вісо́к];

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вісо́к	білоруська
uīk-	індоєвропейська
cervix «потилиця»	латинська
висо́к «тс.»	російська
виски́ «волосся взагалі»	українська
ви́сі́ти	?
значення «пасмо волосся, що спадає на чоло»	?

вита́ти «перебувати; ширяти»

запозичення з старослов’янської мови;

стсл. витати «жити; відвідати; поселитися», як і укр. [вита́тися] «вітатися», бр. віта́ць «вітати», п. witać «вітати, (первісно) жити», ч. vítati, слц. vitať, вл. witać, нл. witaś «тс.», походить від псл. vitati «відвідати; поселитися; прибути з символічною гілкою», пов’язаного з vitь «гілка», větь «тс.», -větiti «вітати, відповідати, обіцяти, говорити»;

далі зіставляється з лит. vietà «місце», лтс. vìeta «тс.», pavietât «квартирувати»;

сумнівним є припущення (Būga RR I 491) про зв’язок з морфемою -витъ у слові имо-витъ і под;

значення «ширяти» в українській мові вторинне;

р. вита́ть, др. витати «жити, перебувати», болг. вита́я «витаю»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вита́лище «місцеперебування»

вита́льниця «шпиталь»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
віта́ць «вітати»	білоруська
вита́я «витаю»	болгарська
witać	верхньолужицька
витати «жити, перебувати»	давньоруська
vìeta «тс.»	латиська
vietà «місце»	литовська
witaś «тс.»	нижньолужицька
witać «вітати, (первісно) жити»	польська
vitati «відвідати; поселитися; прибути з символічною гілкою»	праслов’янська
вита́ть	російська
vitať	словацька
витати «жити; відвідати; поселитися»	старослов’янська
вита́тися «вітатися»	українська
vítati	чеська
vitь «гілка»	?
větь «тс.»	?
-větiti «вітати, відповідати, обіцяти, говорити»	?
pavietât «квартирувати»	?
витъ	?
имо-витъ	?
значення «ширяти»	?

внук

псл. vъnukъ ‹*onukъ ‹ *onoukъ;

споріднене з лат. anus «баба», двн. ano «предок», ana «баба», свн. ane «дід, предок», enel «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус. ane «баба», лит. anýta «свекруха», афг. anā «бабуся», хет. annaš «мати», hannaš «бабуся», лікійськ. xñna «тс.»;

іє. *an-‹*han«предок», звідки, можливо, також дінд. sána «старий», ав. hana «тс.», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. senas «тс.»;

у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також);

значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва;

висловлювалась також думка (Vaillant RÉS 11, 206) про зв’язок з дінд. anváṅ «наступний», похідним від ánu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс.»;

припущення, що укр. ону́к є прямим рефлексом псл. *onukъ (Ильинский РФВ 65, 227–228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озва́р] з узва́р;

р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. ỳнук, слн. vnúk;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вну́ка

внуча́

ону́к

ону́ка

онуча́

ону́чка

уну́к

уну́ка

унуча́

уну́чка

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
hana «тс.»	авестійська
anu «тс.»	авестійська
anā «бабуся»	афганська
унук	білоруська
внук «внук; небіж»	болгарська
wnuk	верхньолужицька
hin	вірменська
ano «предок»	давньоверхньонімецька
sána «старий»	давньоіндійська
anváṅ «наступний»	давньоіндійська
sen «старий»	давньоірландська
вънукъ	давньоруська
an-‹han «предок»	індоєвропейська
anus «баба»	латинська
senex «стара людина»	латинська
anýta «свекруха»	литовська
senas «тс.»	литовська
внук «внук; нащадок»	македонська
wnuk	нижньолужицька
Ahn «предок»	нововерхньонімецька
wnuk	польська
vъnukъ	праслов’янська
*onukъ	праслов’янська
ane «баба»	прусська
внук	російська
ỳнук	сербохорватська
ane «дід, предок»	середньоверхньнімецька
vnuk	словацька
vnúk	словенська
ону́к	українська
онук могло виникнути з старішого внук	українська
annaš «мати»	хетська
vnuk	чеська
ana «баба»	?
enel «дід; внук»	?
Enkel «внук»	?
hannaš «бабуся»	?
xñna «тс.»	?
*an	?
було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також)	?
значення «дід»	?
на «внук»	?
ánu «після, за, вздовж, відповідно»	?
озва́р	?

воль «або -- або, як -- так і» (то)(то)] Ж

неясне;

може бути результатом якоїсь особової форми дієслова voliti «воліти, хотіти», як хоч виникло з хо́чеш (від хоті́ти);

могло бути також утворене з займенникових елементів vo – того самого, що і в укр. [а-во́] «ось», р. во-т, а-во-сь, та le– того самого, що і в укр. a-ле, ле-м, п. le-cz;

у такому разі розділове значення «або – або» розвинулось у цієї вказівної за походженням частки при її повторенні так само, як і у вказівної частки то – – то;

др. воле (частка) «ось; ану», воле – воле «або – або», стсл. волѥ «ану, ось, і от, чи не, хіба не»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

во́лі «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
воле «ось; ану» (частка)	давньоруська
le-cz	польська
во-т	російська
волѥ «ану, ось, і от, чи не, хіба не»	старослов’янська
а-во́ «ось»	українська
a-ле	українська
воле «або -- або»	українська
voliti «воліти, хотіти»	?
хоч (від хоті́ти)	?
хо́чеш (від хоті́ти)	?
vo	?
а-во-сь	?
le-	?
ле-м	?
значення «або -- або»	?
то	?
то	?

во́рвіль

неясне;

можливо, споріднене з бр. [варво́ль], п. [warwol] «ворвань»;

значення «пухир на шкірі» з «ворвань» («риб’ячий жир») могло розвинутись через проміжне значення «гнійник»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ворволя́ «пухир на шкірі»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
варво́ль	білоруська
warwol «ворвань»	польська
значення «пухир на шкірі»	?
з «ворвань» («риб’ячий жир»)	?
значення «гнійник»	?

врява «крик»

ı– очевидно, запозичення з польської або словацької мови;

п. wrzawa «галас, гамір, шум» споріднене з ч. vřava «тс.», слц. vrava «розмова, галас, шум», болг. вря́ва «галас», м. врева «галас, гомін, [говірка, розмова]», схв. врȅва «галас, лемент»;

певної етимології не має;

виводиться з іє. *u(e)rē«говорити» (БЕР І 193), припускається первісне значення «натовп» (Machek ESJČ 702), польське слово вважається запозиченням з чеської мови (Brückner 633) і т. д;

Фонетичні та словотвірні варіанти

врявк «тс.»

врявкати

врявчати «кричати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*u(e)rē «говорити»	індоєвропейська
значення «натовп»	?
д	?

вуди́ла

псл. *ǫdidlo «вудила»;

очевидно, пов’язане з *ǫda «вудка, всякий гачок», але конкретний характер семантичного зв’язку остаточно не визначений;

за основу приймається значення «гак» (Brückner 608) або значення «вставляти, вкладати» в дієслові ѵъ-děti, з яким пов’язуються і *ǫ-da i *ǫ-didlo з приіменною звуковою формою префікса ǫ-, що закономірно відповідає дієслівному префіксу ѵъ- (Machek ESJČ 666);

р. удила́, п. wędzidło, ч. слц. udidlo;

Фонетичні та словотвірні варіанти

уди́ла

уди́льний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
wędzidło	польська
*ǫdidlo «вудила»	праслов’янська
удила́	російська
udidlo	словацька
udidlo	чеська
*ǫda «вудка, всякий гачок»	?
значення «гак»	?
значення «вставляти, вкладати»	?
*ǫ-da	?
ѵъ-	?

галага́н «індик; півень з голою шиєю» (орн.)

очевидно, запозичення з російської мови;

р. [галга́н] «тс.» походить від гол. kalkoen або нн. kalkûn «тс.» (букв, «калькутська курка»);

значення «півень» з’явилося, мабуть, у результаті контамінації слів галага́н «індик» і [ґала́н] «півень з голою шиєю»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kalkoen	голландська
kalkûn «тс.» (букв, «калькутська курка»)	нижньонімецька
галга́н «тс.»	російська
значення «півень»	?
галага́н «індик»	?
ґала́н «півень з голою шиєю»	?

га́рний «хороший, красивий»

похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі [га́рма-да́рма] «даремно» ([га́рмо-да́рмо] «тс.») і утвореного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв. «сивий, старий»), harri «князь»;

таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»;

від укр. га́рний походить молд. ха́рник (рум. hárnic) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»;

виведення від гр. χάρις «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необґрунтоване;

р. [га́рный] «весільний» (з укр.?), бр. [га́рны] «хороший», п. [һаrnу] «гарний, спритний» (з укр.), [herny] «тс.», болг. ха́рен «гарний», м. а́рен «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безга́рний «надмірний, великий, незграбний»

га́рен «здатний, спроможний»

гарні́шати

гарні́шії

гарню́к «красень»

зга́рний «здатний, мастак»

зугарний «тс.»

невга́рний «нездатний; противний, неприємний Ж»

нега́рен «неспроможний»

незуга́рний «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
га́рны «хороший»	білоруська
ха́рен «гарний»	болгарська
χάρις «краса, ласка, вдячність»	грецька
harr «князь» (варязького)(haerr)(букв. «сивий, старий»)	давньоісландська
а́рен «тс.»	македонська
ха́рник «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний» (рум. hárnic)	молдавська
һаrnу «гарний, спритний» (з укр.)	польська
га́рный «весільний» (з укр.?)	російська
га́рний	українська
herny «тс.»	українська
гаръ «данина для князя» (чи гарь)	?
га́рма-да́рма «даремно» ([га́рмо-да́рмо] «тс.»)	?
harri «князь»	?
значення «хороший»	?
значення «відібраний у данину»	?
значення «придатний у данину, добірний»	?

га́тра «новина, звістка»

очевидно, давнє запозичення з іранських мов, споріднене з ва́тра «вогонь»;

значення «новина, звістка» могло виникнути через проміжний етап «(сигнальний) вогонь; звістка, передана ним»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ва́тра «вогонь»	?
значення «новина, звістка»	?
етап «(сигнальний) вогонь; звістка, передана ним»	?

гей «ніби, мов, як»

форма ге, очевидно, тотожна егимологічно з вказівною часткою [ге];

розвиток значення сполучника «як, ніби» міг початися від значення «так» (пор. слц. hej «так» (ствердна частка), укр. еге́, [гей] «тс.»;

пор. також jako «як» з первісного «так»;

форма гей могла утворитися в результаті злиття часток ге та і (початкове значення «так і»);

форми ги, гі є, очевидно, результатами стягнення форми гей (ге і): збереженню цих західноукраїнських форм сполучника міг сприяти вплив з боку п. [kej] «ніби, як», [ke, ki] «тс.», утвореного від займенникового кореня k- з неозначено-вказівним і питальним значенням;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ге

ги

гі «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kej «ніби, як»	польська
еге́	українська
ге	?
ге	?
сполучника «як, ніби»	?
значення «так» (пор. слц. hej «так» (ствердна частка)	?
гей «тс.»	?
jako «як»	?
гей (початкове значення «так і»)	?
ге (початкове значення «так і»)	?
і (початкове значення «так і»)	?
ги	?
гі	?
гей (ге і): збереженню цих західноукраїнських форм сполучника міг сприяти вплив з боку	?
ke «тс.»	?
ki «тс.»	?
k-	?

гец (у виразі підвести під ге́ца «ошукати, обдурити»)

очевидно, через польську або словацьку мову запозичено з німецької;

нім. (бав.-австрійськ.) [Hetz] «жарт, голосні веселощі, пустощі» пов'язане з Hetze «цькування; юрба, натовп, зграя (собак); жвавість; жарт», спорідненим з Haß «ненависть», англ. hate, кімр. брет. cas, сірл. cais «тс.», ав. sādra- «страждання», гр. κῆδος «турбота»;

розвиток значення від «ненависть, цькування» до «жарт» у німецькій мові відбувався, очевидно, через значення «цькування (як мисливська розвага)»;

в українській мові спочатку могло розвинутись значення «поставити когось у смішне становище, одуривши», пізніше «обдурити»;

п. рідк., ст. hec «місце для цькування», heca «смішний випадок, видовисько», ч. розм. hec «забава, розвага», слц. hec «жарт, дотеп, щось смішне»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
sādra- «страждання»	авестійська
hate	англійська
cas	бретонська
κῆδος «турбота»	грецька
cas	кімрська
Hetz «жарт, голосні веселощі, пустощі» (бав.-австрійськ.)	німецька
cais «тс.»	середньоірландська
hec «жарт, дотеп, щось смішне»	словацька
hec «забава, розвага»	чеська
Hetze «цькування; юрба, натовп, зграя (собак); жвавість; жарт»	?
Haß «ненависть»	?
від «ненависть, цькування»	?
до «жарт»	?
значення «цькування (як мисливська розвага)»	?
значення «поставити когось у смішне становище, одуривши»	?
пізніше «обдурити»	?
hec «місце для цькування»«смішний випадок, видовисько»	?
heca «місце для цькування»«смішний випадок, видовисько»	?
hec «забава, розвага»	?

ги́жки́ «холодець із свинячих ніжок, ніжки в холодці»

псл. gyža‹*gyzja;

споріднене з лтс. gȗža «стегно», лит. gūžỹs «глотка, кадик; опуклість верхньої стегнової кістки, кістка в стегні»;

первісне значення «наріст, ґуля»;

іє. *geu- «схиляти, кривити, робити опуклим»;

n. giża (ст.) «свячена вербова гілка; м’ясо біля ребер (переважно свиняче); гомілкова кістка, її кінець; [частина ноги тварини; холодець з волових ніг; свячений жир]», ч. hýždě «зад, гузка», ст. hýže (hýždě) «стегно, верхня частина стегна», нл. gižel «гомілкова кістка», болг. ги́жа «виноградний кущ», схв. гȕųа «тс.», цсл. гыжа «гроно незрілого винограду»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ги́шель «гомілкова кістка; голінка»

ги́шки́ «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ги́жа «виноградний кущ»	болгарська
*geu- «схиляти, кривити, робити опуклим»	індоєвропейська
gȗža «стегно»	латиська
gūžỹs «глотка, кадик; опуклість верхньої стегнової кістки, кістка в стегні»	литовська
gižel «гомілкова кістка»	нижньолужицька
gyža‹*gyzja	праслов’янська
гȕųа «тс.»	сербохорватська
hýždě «зад, гузка»	чеська
значення «наріст, ґуля»	?
giża «свячена вербова гілка; м’ясо біля ребер (переважно свиняче); гомілкова кістка, її кінець; [частина ноги тварини; холодець з волових ніг; свячений жир]» (ст.)	?
hýže «стегно, верхня частина стегна» (hýždě)	?
гыжа «гроно незрілого винограду»	?

гищи́цє «папороть (лісова), Polypodium vulgare L.» (бот.)

діалектна форма, якій, очевидно, мало б відповідати літ. *іщи́ця, похідне від (і)с(ь)каmu;

іменник утворено від дієслова ще в той період, коли воно зберігало значення «шукати»;

назва відбиває давню віру в магічну силу квітки папороті, яка, нібито, розцвітає в ніч на Івана Купала і допомагає шукати скарби;

слово могло виникнути внаслідок скорочення словосполучення [па́пороть-)іщи́ця. – Див. ще ська́ти;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*іщи́ця	?
с	?
ь	?
каmu	?
значення «шукати»	?

гірки́й

псл. gorьkъ, прикметник, утворений від дієслова gorěti «горіти»;

первісне значення «палючий, пекучий», звідки «такий, що пече в язик», далі «гіркий» (пор. ірл. goirt «гіркий» від gorim «грію», спорідненого з псл. gorěti);

непереконлива реконструкція (Vaillant RÉS 9, 8 – 10; BSL ЗІ, 46) псл. *gъrъkъ, нібито, повʼязаного з дінд. gurú- «важкий, гр. βαρύς «тс.»;

р. го́рький, бр. го́ркі, др. горькыи, п. gorzki, ст. gorki «гіркий», [gorki] «гарячий», ч. hořký «гіркий», (horký «гарячий»), слц. horký «гіркий», вл. hórki, нл. górki, полаб. d’örťa, болг. го́рък, м. горок, схв. го́рак, гȏркū, слн. górek, стсл. горькъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гирка́й

гирка́ня (вид гіркого гриба)

гирки́ня «тс. Ж; Agaricus piperatus Scop. Mak»

гирча́к «гірчак Mak; вид грибів Mo» (бот.)

гирчи́на «живокіст, Symphytum cordifolium» (бот.)

гіре́нький

гірка́н «смовдь, Peucedanum cervaria» (оленячий)] (бот.)

гірканя «сосюрея, гіркий корінь, Saussurea amara (L.) D. C.; гриб Agaricus piperatus Scop.» (бот.)

гі́ркість

гі́рклий

гіркні́ти «гіркнути»

гі́ркнути

гіркова́ня «гірчак, Rhodeus amarus» (іхт.)

гіркота́

гірко́тний

гіркува́тий

гірку́ша «тс.»

гі́рок «гіркий»

гірча́вий «на смак подібний до гірчака, болотної рослини»

гірча́вінь

гірча́к «Rhodeus sericeus amarus (Bloch.); (бот.) Polygonum persicaria L.; Polygonum bistorta L.; водяний перець, Polygonum hydropiper L.; неїстівний гриб Tyllopilus felleus (Bull.) Karst.; [свиріпа, Brassica campestris L. Mak; грицики звичайні, Capsella bursapastoris Mönch. Mak; волошка східна, Centaurea orientalis L. Mak; Centaurea picris Pall. Mak; чистотіл звичайний, Chelidonium majus L. Mak; кучерявий горошок, Coronilla varia L. Mak; гадючник шестипелюстковий, Filipendula hexapetala Gilib. Mak; підмаренник, Galium L. Mak; чаполоч пахуча, Hierochloe odorata (L.) Wahlbg. Mak; хрінниця широколиста, Lepidium latifolium L. Mak; слабник водяний, Malachium aquaticum (L.) Fr. Mak; гіркуша нечуйвітрова, Picris hieracioides L. Mak; редька дика, Raphanus raphanistrum L. Mak; жовтий осот польовий, Sonchus arvensis L.; смілка приземкувата, Silene supina M. B. Mak; гірчиця польова, Sinapis arvensis L. Mak; настійка на гірких травах]» (іхт.)

гірчанка «тирлич, Gentiana L.»

гірча́стий «гіркуватий»

гірча́ти

гі́рчати «ставати гіркішим»

гірчи́ти

гірчи́ця «гірка приправа до страви; (бот.) Sinapis L.; [ерука посівна, Eruca sativa D. C.; гриб Agaricus species]»

гірчи́чний

горе́ни́ти «бути гірким на смак; [ставати гірким Ж]»

горені́ти «тс.»

горець «тирлич» (бот.)

го́реч «гіркота»

горечавка «тирлич звичайний, Gentiana pneumonanthe L.» (бот.)

горичка

го́рко «тяжко, важко»

горкун «гадючник шестипелюстковий» (бот.)

горчавка «тс.»

горча́к «неїстівна дрібна рибка-колючка»

згі́рклий

прогі́рклий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́ркі	білоруська
го́рък	болгарська
hórki	верхньолужицька
gurú- «важкий, гр. βαρύς «тс.»	давньоіндійська
горькыи	давньоруська
горок	македонська
górki	нижньолужицька
d'örťa	полабська
gorzki	польська
gorьkъ	праслов’янська
*gъrъkъ	праслов’янська
го́рький	російська
го́рак	сербохорватська
horký «гіркий»	словацька
górek	словенська
горькъ	старослов’янська
gorki «гарячий»	українська
гȏркū	українська
hořký «гіркий»«гарячий» (horký )	чеська
gorěti «горіти»	?
значення «палючий, пекучий»	?
звідки «такий, що пече в язик»	?
далі «гіркий» (пор. ірл. goirt «гіркий» від gorim «грію», спорідненого з псл. gorěti)	?
gorki «гіркий»	?

гі́рший

псл. *gorjьjь чол. р., *gorjьši жін. р., форма вищого ступеня від основи прикметника *gorьkъ «гіркий», взятої без суфікса -ьk-;

первісне значення «гіркіший»;

непереконливі інші етимології, в яких псл. gorjьjь розглядається як первісний вищий ступінь, зіставлюваний з дінд. gárīyas-, вищим ступенем від gurú- «важкий, прикрий» (Vaillant RÉS 9, 5 – 12), або з гр. χείρών «гірший» (*χερ-ιων: псл. *gor-jьjь з іє. *gher-: *ghor-) (Machek ESJČ 176; LF 72, 74 – 75);

р. заст. го́рший, бр. го́ршы, др. горьшии, п. gorszy, ч. слц. horší, вл. hórši, нл. goršy, схв. гȍрū, слн. górij (заст.) «гірший; кращий», стсл. гории чол. р., горьши жін. р;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гірш (присл.)

гі́ршати

гі́рше «краще; більше»

гірши́ти «обурювати»

го́рій «тс.»

горі́йший

згірш (присл.)

згі́рший «гірший»

незгі́рший «непоганий»

несогі́рший «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́ршы	білоруська
hórši	верхньолужицька
χείρών «гірший» (χερ-ιων: псл. gor-jьjь з іє. gher-: ghor-)	грецька
gárīyas-	давньоіндійська
горьшии	давньоруська
goršy	нижньолужицька
gorszy	польська
*gorjьjь	праслов’янська
gorjьjь	праслов’янська
го́рший	російська
гȍрū	сербохорватська
horší	словацька
górij «гірший; кращий» (заст.)	словенська
гории чол. р.	старослов’янська
горьши жін. р.	українська
horší	чеська
*gorjьši	?
*gorьkъ «гіркий»	?
-ьk-	?
значення «гіркіший»	?
gurú- «важкий, прикрий»	?
го́рший	?

гли́ва «сорт груші, бергамот; гриб на дереві, губка; гриб Agaricus ostreatus Jack. Mak; гриб Polyporus Mich. Mak; Polyporus frondosus Fr. Mak; печериця О»

псл. gliva (вид гриба), субстантивований прикметник (пор. укр. гли́вий) з коренем gli- (‹*glei-), тим самим, що й у псл. glina (укр. гли́на), glistь (укр. глист);

споріднене з лит. glĩvės, gléivės «слиз», gleiveti «покриватися слизом», лтс. glíve «цвітіння води, зелений слиз на воді», glīvêt «покриватися слизом», двн. klīwa, klīа «висівки», гр. γλοιός «клейкий»;

первісне значення «ослизлий, клейкий; кольору слизу»;

р. [гли́ва] «сорт груші, бергамот», п. gliwy «кольору цвілі, бруднокаштановий», ч. hlíva «губка на дереві», слц. hliva, нл. gliwk «тс.», схв. гљȕва «тс.; гриб», слн. glíva «гриб»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гли́вий «сіро-жовтий, чорно-жовтий» (про масть)

гливи́ця «неслія волотиста, Neslia paniculata Desv.» (волотяна)] (бот.)

гли́вка «жовто-коричнева мурашка»

гливни́чка «вид гриба, Тиbercularia»

загли́вистий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
γλοιός «клейкий»	грецька
klīwa	давньоверхньонімецька
glíve «цвітіння води, зелений слиз на воді»	латиська
glĩvės	литовська
gliwk «тс.»	нижньолужицька
gliwy «кольору цвілі, бруднокаштановий»	польська
gliva (вид гриба)	праслов’янська
glina (укр. гли́на)	праслов’янська
гли́ва «сорт груші, бергамот»	російська
гљȕва «тс.; гриб»	сербохорватська
hliva	словацька
glíva «гриб»	словенська
hlíva «губка на дереві»	чеська
gli- (‹*glei-)	?
glistь (укр. глист)	?
gléivės «слиз»	?
gleiveti «покриватися слизом»	?
glīvêt «покриватися слизом»	?
klīа «висівки»	?
значення «ослизлий, клейкий; кольору слизу»	?

глід «Crataegus oxyacantha L., Crataegus monogyna Jacq.» (бот.)

псл. glogъ (українські форми з д типу глід вторинні, виниклі внаслідок дисиміляції);

споріднене з гр. (іон.) γλάσσα «язик», гр. γλѽχες «вусики колосся», γλωχίς «гострий кінець», γλѽσσα, γλώττα «язик»;

і є. *glōgh-: *gləgh- «колючка, щось гостре»;

отже, первісне значення – «колюча рослина»;

менш переконливі інші пояснення: виведення з *iglogъ, нібито спорідненого з igъla (укр. го́лка, рос. игла́] (Brückner KZ 46, 199 – 200), з *dlogъ, повʼязуваного з псл. [*dolka] «вістря, щетина, волос» (Wijk KZ 23, 369), з первісного значення «білий сік» (Соболевский Slavia 5, 442), з праєвропейського субстратного слова, з якого начебто також походить гр. κράταιγος «глід» (Machek LP 2, 145, 152);

р. [глог] «дерен, Cornus sanguinea», [глод, глёд] «глід», бр. болг. м. глог, п. głóg, ч. слц. hloh, вл. hłohonc, нл. głóg, схв. глȍг, слн. głóg «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

глидина

глик

гліг

гліди́на

глій

глог

глоги́нька «ягода глоду»

глогівка

глогува́тий «колючий, як глід»

глод

глода́вка «гостра трава з мітелками; тонконіг звичайний, Роа trivialis L.»

глоди́на

глодовина

глодови́нець «метелик Papilio сrаtaegi» (ент.)

гложина

глої́на

глот

гльод

грожи́на «тс.»

оглід «глід»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
глог	білоруська
глог	болгарська
hłohonc	верхньолужицька
γλάσσα «язик» (іон.)	грецька
γλѽχες «вусики колосся»	грецька
κράταιγος «глід»	грецька
глог	македонська
głóg	нижньолужицька
głóg	польська
glogъ (українські форми з д типу глід вторинні, виниклі внаслідок дисиміляції)	праслов’янська
*dolka «вістря, щетина, волос»	праслов’янська
глог «дерен, Cornus sanguinea»	російська
глȍг	сербохорватська
hloh	словацька
głóg «тс.»	словенська
глод	українська
глёд «глід»	українська
hloh	чеська
γλωχίς «гострий кінець»	?
γλѽσσα	?
γλώττα «язик»	?
glōgh-: gləgh- «колючка, щось гостре»	?
*iglogъ	?
*dlogъ	?
значення «білий сік»	?

глінь «вид водоростей, Alga» (бот.)

псл. glěnъ ‹ *gloi-no- з коренем, що виступає також у псл. glina «глина», *glьjь «глей», gliva «глива»;

споріднене з двн. klënan «мазати, клеїти», дісл. klína «тс.», ірл. glenaid «тулиться», лит. gliẽti «мазати, ліпити», gliẽtis «приліплюватися, тулитися», glaistýti «мазати, розтирати», glaĩstas «замазка», лтс. gliemas «клейка рідина», лат. glūs (glūten) «клей, замазка»;

менш переконливе зіставлення з гр. χληδος «багно» (Machek ESJČ 167; LP 5, 70);

семантично непереконливе зближення з іє. *gel- «стискати, збивати; щось округле, кулясте» (Pokorny 362);

малоймовірне також припущуване первісне значення «щось блискуче» (Specht 144);

р. [глень] «волога, сік», п. glon (бот.) «Alga», [glán] «тс.; мул; послід гусячий, курячий», ст. glan (› glán, glon) «каламуть, гуща», ч. hlen «мул; слиз», слц. hlien «слиз, мокрота; мул», вл. hlen «осад», схв. глен «слиз» (з ч.), слн. glén «слина, слиз; мул; пліснява», р.-цсл. ГЛѢNЪ «мокрота, волога; сік; жовч»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
hlen «осад»	верхньолужицька
χληδος «багно»	грецька
klënan «мазати, клеїти»	давньоверхньонімецька
klína «тс.»	давньоісландська
*gel- «стискати, збивати; щось округле, кулясте»	індоєвропейська
glenaid «тулиться»	ірландська
glūs «клей, замазка» (glūten)	латинська
gliemas «клейка рідина»	латиська
gliẽti «мазати, ліпити»	литовська
glon «Alga» (бот.)	польська
glěnъ	праслов’янська
glina «глина»	праслов’янська
глень «волога, сік»	російська
ГЛѢNЪ «мокрота, волога; сік; жовч»	русько-церковнослов’янська
глен «слиз» (з ч.)	сербохорватська
hlien «слиз, мокрота; мул»	словацька
glén «слина, слиз; мул; пліснява»	словенська
glán «тс.; мул; послід гусячий, курячий»	українська
hlen «мул; слиз»	чеська
*glьjь «глей»	?
gliva «глива»	?
gliẽtis «приліплюватися, тулитися»	?
glaistýti «мазати, розтирати»	?
glaĩstas «замазка»	?
значення «щось блискуче»	?
glan «каламуть, гуща» (› glán, glon)	?

глонда́ти «вільно блукати й пастися»

неясне;

можливо, повʼязане з слц. [gl’ondaťsa] «мати слабість у ногах» через проміжне значення «іти розслаблено, повільно»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
gl'ondaťsa «мати слабість у ногах»	словацька
значення «іти розслаблено, повільно»	?

глу́пий «дурний; глухий»

псл. glupъ, очевидно, повʼязане з псл. glumъ (укр. глум) і gluxъ (укр. глухи́й);

первісно, очевидно, обʼєднувало значення «дурний» і «глухий»;

споріднене з дісл. glópr «ідіот», лит. glùšas «дурний»;

необґрунтоване припущення про запозичення з пгерм. *glōpa-, дісл. glópr (Bern. I 309), як і про звʼязок з лит. klùbas «кульгавий» (Machek LP 1, 131 – 132) або з лит. glùmti «втрачати ясність розуму» (Machek ESJČS 132);

лит. glupas «дурний», лтс. glups «тс.», мабуть, з бр. глуп (Skardžius 76);

р. глу́пый, бр. глупя́к «дурень», [самая глу́пась] «північ» (про час), др. глупыи, п. głupi, ч. hloupý, [hlupiti] «затінювати, заглушувати», слц. hlúpy, вл. hłupy, нл. głupy, болг. м. глуп, схв. глуп, слн. glúp, стсл. ГЛОУПЪ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

глупа «північ»

глупа́к

глупа́чество «дурість»

глупина́ «глушина»

глупо́та́

глу́пощі

глу́пство

глупта́вий

глупта́к

глупува́тий

зглу́патися «стати безпорадним, зніяковіти»

не́глуп «великий дурень»

не́голоп «тс.»

оглу́пати «оманою звернути розмову на щось інше» (бесіду)] Ж

оглупі́ти «стати дурним»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
глуп	білоруська
глупя́к «дурень»	білоруська
глуп	болгарська
hłupy	верхньолужицька
glópr «ідіот»	давньоісландська
glópr	давньоісландська
глупыи	давньоруська
glups «тс.»	латиська
glùšas «дурний»	литовська
klùbas «кульгавий»	литовська
glùmti «втрачати ясність розуму»	литовська
glupas «дурний»	литовська
глуп	македонська
głupy	нижньолужицька
głupi	польська
*glōpa-	прагерманська
glupъ	праслов’янська
glumъ (укр. глум)(укр. глухи́й)	праслов’янська
глу́пый	російська
глуп	сербохорватська
hlúpy	словацька
glúp	словенська
ГЛОУПЪ	старослов’янська
самая «північ» (про час)	українська
hlupiti «затінювати, заглушувати»	українська
hloupý	чеська
значення «дурний»	?
і «глухий»	?

гни́да

псл. gnida ‹ балто-сл. *gninda;

споріднене з лтс. gnĩda, лит. glìnda (‹*gnìnda), ісл. норв. діал. gnit, дат. gnid, шв. gnet, нім.(тірольське) [gneis] «лупа»;

можливо, повʼязане з гни́ти (псл. gniti), пор. як семантичну паралель р. [тля] «гнила річ»: р. літ. тля «рослинна воша»;

допускалась також можливість первісного значення «щось розтерте, щось мале» (Persson Beitr. 94 – 96);

інші відповідники: двн. (h)niʒ, нвн. Niß, Nisse, дангл. hnitu (‹*knidā), алб. thëní (‹k’nidā), гр. κονίς (род. в. κονίδος), вірм. anic, лат. lēns (род. в. lendis);

р. болг. м. гни́да, бр. гні́да, п. нл. gnida, ч. слц. вл. hnida, полаб. gnaidåi (мн.), схв. гњȕда, слн. gnida;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гни́давець «тс.»

гни́давий

гни́давка «вид ґедзя, Bastrofilus equi (G. intestinalis (?)»

гни́дник «вошивець»

гни́дя́вий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
thëní (‹k’nidā)	албанська
гні́да	білоруська
гни́да	болгарська
hnida	верхньолужицька
anic	вірменська
κονίς (род. в. κονίδος)	грецька
hnitu (‹*knidā)	давньоанглійська
gnid	датська
gnit	ісландська
lēns (род. в. lendis)	латинська
gnĩda	латиська
glìnda (‹*gnìnda)	литовська
гни́да	македонська
gnida	нижньолужицька
Niß	нововерхньонімецька
gnit	норвезька
gnaidåi (мн.)	полабська
gnida	польська
gnida	праслов’янська
тля «гнила річ»	російська
тля «рослинна воша»	російська
гни́да	російська
гњȕда	сербохорватська
hnida	словацька
gnida	словенська
hnida	чеська
gnet	шведська
*gninda	?
gnit	?
gneis «лупа»	?
гни́ти (псл. gniti)	?
як	?
тля «рослинна воша»	?
значення «щось розтерте, щось мале»	?
Nisse	?

го́бля «висока жінка»

неясне;

можливо, повʼязане з [гобла́ти] «стругати» як вказівка на первісне значення «вистругана, тонка»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гобла́ти «стругати»	?
значення «вистругана, тонка»	?

год «рік»

псл. godъ;

споріднене з снн. gaden «бути відповідним, пасувати», двн. gi-gat «відповідний, стосовний», дангл. ge-gada «товариш, дружина (чоловік)», свн. ge-gate «тс.», нім. Gatte «чоловік (дружина)», нім. gätlich «стосовний», гот. gadilings «свояк, родич», двн. gatuling «тс.», дфриз. gada «обʼєднувати», англ. together «разом, спільно», лтс. gadîgs «здатний; шановний; твердий», gadît «потрапляти, придбавати, зʼявлятися», gadîtiês «знаходитися, зʼявлятися», алб. ngeh [(ngae)]» «випадок, вільний час»;

з іншим ступенем чергування – лит. guõdas «честь, слава; частування», лтс. gùods «честь, слава», гот. gōþs «добрий», дангл. gōd, двн. guot, нім. gut «тс.», іє. *ghedh-/ghodh-, первісне значення «відповідний, стосовний; добрий», звідки «відповідний час; (велике річне) свято; рік»;

дінд. gadhya- «те, що має бути триманим», яке сюди, очевидно, належить (інакше Фасмер І 426), вказує на попереднє значення кореня «тримати, міцно тримати, обʼєднувати», звідки «властивий, пристосований, відповідний, згідний»;

менш імовірне первісне значення «очікуваний день, очікуване свято» при повʼязанні з псл. *žьdati (укр. жда́ти) (Mikl. EW 61; Baudouin de Courtenay PF 3, 471; Потебня РФВ 2, 9);

безпідставні спроби довести германське походження (Hirt РВrВ 23, 33), звʼязок з іє. *ghed- «досягати» (Vaillant RÉS 22, 26 – 27) або спорідненість з нім. Tag «день» (пгерм. *dagha-) при перестановці приголосних у псл. godъ (Machek ESJČ 173; Семереньи ВЯ 1967/4, 17);

звукова форма год замість закономірнішого гід, можливо, зумовлена впливом російської мови;

р. бр. год «рік», др. годъ «час; термін», п. gody «бенкет, учта; (заст.) новорічні свята», ч. hod «храмове свято; бенкет», слц. hod «урочистий бенкет; свято», вл. hody «різдво», нл. gody «тс.», болг. годи́на «рік», м. година «тс.», схв. гȏд «свято», слн. gód «пора; стиглість; свято, річниця», стсл. годъ «час»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безгі́ддя «лихоліття»

безго́да «негода»

вгі́ддя «умова»

вгі́дний «відповідний»

вго́ден «придатний»

вдогі́дний «задовільний»

вигіддя «вигода, привілля»

вигі́дливий «зручний»

вигі́дний «зручний»

ви́гідний «корисний, прибутковий»

ви́гідь «вигода»

ви́года «користь; [шинок на рибальських промислах] Я»

виго́ди

ви́годинитися

ви́годити «догодити»

гід «тс.»

гі́дний «вартий чогось»

гідні «різдво»

года «передшлюбна угода»

го́ден «здатний»

годи́льник «стінний годинник»

годи́н «кишеньковий годинник» (к)и]

годи́на

година́р

го́ди́нка «годинник»

годи́нний «погідний» (про погоду)

годи́нник

годинника́р

годинника́рство

годинува́тий «тс.»

годи́няно «ясно» (про погоду)

годиня́р «годинникар»

годи́ти

го́ді

годли́вість «справедливість»

го́дний

годови́к «одноліток»

годови́ни «роковини»

годови́ще «річний термін наймитів; рік Ж»

го́дяний «ясний» (про погоду)

годя́щий

ѓожий

гожи́ти «вдаватися, щастити»

догі́дливий

догі́дний

догі́дник

догі́дництво

догі́дця «прислужник»

дого́да «догоджання»

дого́дливий

дого́дне «зручно»

дого́дний

за́годі «заздалегідь»

за́годя «тс.»

згі́ддя «майно»

згі́дливий «придатний; миролюбний»«згодний; відповідний; придатний»

згі́дно

зго́да

зго́ді

зго́дливий «миролюбний»

зго́дний «який дає згоду; придатний»

згодно «вигідно»

зго́дом

зго́жий «придатний»

знегі́ддя «лихо»

знего́да «тс.»

Ізагода «заловоляння»

невго́да «нестатки, нужда»

невго́дний

невгожа́й «нелюбий»

невѓожий «такий, якого важко задовольнити, якому важко вгодити»

невдого́да «незадоволення»

невдого́ддя «тс.»

невзго́да «обурення»

невзгоди́на «лихо, нещастя; неспокійний час Ж»

невигі́дник «незручний»

не́гід «негода»

негі́да «негідник»

негі́дник

негі́дництво

не́гідь

неѓода

негоди́вий «злий»

не́годиця «негода»

негодня́ «непотрібні речі, мотлох»

не́годь «негода; непотрібні речі; бездоріжжя Л»

негодя́й «нездатна людина»

него́дяний

негодя́щий

негоже «недобре»

незгі́дник

не́згідь «незгода»

незгодли́в «нерішучий»

огідна́ти «стати гідним; змʼякшити»

огі́дний «тс.»

огі́дник «розумний, гарний»

перего́д «певний час»«за певний час» (у виразі го́домперего́дом )

перего́да «перерва»

перего́дом

перегод́я

погі́дє «погода»

погі́дливий «погожий»

погі́дний

пого́да

пого́ддя «сприятливий час»

погоди́на «погода»

погоди́нний

пого́ді «пізніше»

пого́дка «флюгер»

пого́дник «тс.»

пого́док «на один рік старший або молодший від брата (сестри)»

погодя́ «тс.»

пого́жий

приго́да

приго́ддя «роздолля»

пригоди́тися «трапитися»

приго́дник «шукач пригод»

приго́дництво

розгода «незгода»

розгоди́нитися

розго́дний

розпого́дитися

у́гіден «догідний, зручний»

угі́дний

уго́да «домовленість; догоджання»

уго́ден

уго́дливий «тс.; добрий Ж; вартий уваги Ж»

уго́дний «догідний, зручний»

уго́дник

угодо́вець

угожда́ти

уго́жий

узгі́днювати

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ngeh «випадок, вільний час» [(ngae)]	албанська
together «разом, спільно»	англійська
год «рік»	білоруська
годи́на «рік»	болгарська
hody «різдво»	верхньолужицька
gadilings «свояк, родич»	готська
gōþs «добрий»	готська
ge-gada «товариш, дружина (чоловік)»	давньоанглійська
gōd	давньоанглійська
gi-gat «відповідний, стосовний»	давньоверхньонімецька
gatuling «тс.»	давньоверхньонімецька
guot	давньоверхньонімецька
gadhya- «те, що має бути триманим»	давньоіндійська
годъ «час; термін»	давньоруська
gada «обʼєднувати»	давньофризька
*ghedh-/ghodh-	індоєвропейська
*ghed- «досягати»	індоєвропейська
gadîgs «здатний; шановний; твердий»	латиська
gùods «честь, слава»	латиська
guõdas «честь, слава; частування»	литовська
година «тс.»	македонська
gody «тс.»	нижньолужицька
Gatte «чоловік (дружина)»	німецька
gätlich «стосовний»	німецька
gut «тс.»	німецька
Tag «день» (пгерм. *dagha-)	німецька
gody «бенкет, учта; (заст.) новорічні свята»	польська
godъ	праслов’янська
žьdati (укр. жда́ти*)(Mikl. EW 61; Baudouin de Courtenay PF 3, 471; Потебня РФВ 2, 9)	праслов’янська
godъ	праслов’янська
год «рік»	російська
гȏд «свято»	сербохорватська
ge-gate «тс.»	середньоверхньнімецька
gaden «бути відповідним, пасувати»	середньонижньонімецька
hod «урочистий бенкет; свято»	словацька
gód «пора; стиглість; свято, річниця»	словенська
годъ «час»	старослов’янська
hod «храмове свято; бенкет»	чеська
gadît «потрапляти, придбавати, зʼявлятися»	?
gadîtiês «знаходитися, зʼявлятися»	?
кореня «тримати, міцно тримати, обʼєднувати»	?
звідки «властивий, пристосований, відповідний, згідний»	?
значення «очікуваний день, очікуване свято»	?
год	?
гід	?

годжа́к «димар»

можливо, через молдавське посередництво (молд. хоӂя́к (оӂя́к) «димар») запозичене з турецької мови;

тур. ocak «вогнище; пічка, камін; горно; димар» виводиться від первісного складного тюрк. уч-ajak, утвореного з числівника уч «три» та іменника ajak «нога»;

отже, початкове значення «триніжок (під яким розпалювали вогонь)»;

тлумачиться також (Севортян 422 – 425; Дмитриев 541) як похідне від тюрк, о : m «вогонь»;

р. оча́г «вогнище», болг. оджа́к «вогнище разом із димарем», м. оџак «димар; вогнище», схв. òџак «димар; камін»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

годжя́к

годзя́к «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
оджа́к «вогнище разом із димарем»	болгарська
оџак «димар; вогнище»	македонська
оча́г «вогнище»	російська
òџак «димар; камін»	сербохорватська
ocak «вогнище; пічка, камін; горно; димар»	турецька
уч-ajak	тюркські
уч «три»	?
ajak «нога»	?
значення «триніжок (під яким розпалювали вогонь)»	?
о : m «вогонь»	?

гол

запозичення з англійської мови;

англ. goal «ворота, гол; фініш, старт; мета, місце призначення» загальноприйнятої етимології не має;

виводиться від дангл. *gāl «перешкода», gaelan «перешкоджати» (Klein 666) або від фр. gaule (з фр. ст. waule) «жердина», старого запозичення з германських мов (пор. гот. walus «палиця», споріднене з укр. вал «циліндр»);

семантичний розвиток від значення «жердина» пояснюється тим, що старт і фініш змагань позначалися в давнину жердиною (Skeat 216; Dauzat 356; Feist 549; Walde – Hofm. II 730);

р. бр. болг. м. гол, п. gol, ч. слц. слн. gól, схв. гȏл;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
goal «ворота, гол; фініш, старт; мета, місце призначення»	англійська
гол	білоруська
гол	болгарська
*gāl «перешкода»	давньоанглійська
гол	македонська
gol	польська
гол	російська
гȏл	сербохорватська
gól	словацька
gól	словенська
gaule «жердина» (з фр. ст. waule)	французька
gól	чеська
gaelan «перешкоджати»	?
значення «жердина»	?

голо́мшити «лупцювати, бити; рубати, нищити МСБГ»

не зовсім ясне;

можливо, повʼязане з оголо́мшити, голомши́вий «лисий» як виразник первісного значення «бити по лисині (по голові)»;

можна припустити також первісне значення голо́мшити «молотити полбу» («вибивати голомшу»);

Фонетичні та словотвірні варіанти

голомши́ти «дурманити, запаморочувати»

го́мшити «тс.»

заголо́мшити «приголомшити; задушити»

приголо́мшувати

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
оголо́мшити	?
голомши́вий «лисий»	?
значення «бити по лисині (по голові)»	?
голо́мшити «молотити полбу» («вибивати голомшу»)	?

го́луб

псл. *golǫbь;

дальша етимологія остаточно не встановлена;

очевидно, розширення на -b- основи на -n-, яке перейшло потім до -і- основ (Meillet – Vaillant RÉS 13, 101 – 102);

виводиться від іє. *ghel- (укр. жо́втий) і зіставляється з лит. guĨbė «лебідь», прус. gulbis «тс.», оскільки індоєвропейські назви голуба ґрунтуються часто на назвах кольорів (Bern. I 322; Meillet Études 271);

можлива зміна значення «жовтий» на «голубий» пояснюється при цьому паралеллю лат. flāvus «блідожовтий» : двн. blāo «голубий»;

висувається також цікаве порівняння з лит. gelumbe «(синє?) сукно» (Walde – Hofm. І 249; Specht 123; Petersson BSl. Wortst. 5);

дехто вважає спорідненим з лат. columbus «голуб», припускаючи давній паралелізм k : g (Machek ESJČ 175; Otrębski Idg. Forsch. 156);

менш імовірні припущення про запозичення з латинської мови (Семереньи ВЯ 1967/4, 20 – 21; Schrader Reallexikon II 514; Соболевский РФВ 71, 441) або з якоїсь доіндоєвропейської мови (Machek LP З, 103 – 104), про звʼязок з псл. *galъ «темний», укр. га́лка (Brückner 293), про наявність у слові префікса go- при корені *lǫb- (Rudnicki SO 3 – 4, 289 – 290), про походження псл. golǫbь від прикметника golǫbъ «голубий», а не навпаки (Moszyński LP 35, 189);

р. го́лубь, бр. го́луб, др. голубь, п. gołąb, ч. слц. holub, вл. hołub, нл. gołhib, gołb, болг. гъ́лъб, м. гулаб, голаб, схв. гȍлуб, слн. golób, стсл. голѫбь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

голубʼя́

голубʼя́р

голубʼя́тина

голубʼя́тник

голубʼя́тня

голубʼя́чий

голуба́р

голуба́ся «голубка» (перен.)

голубеня́

голуби́на «голуб, голубка»

голуби́ний

голу́бити

голуби́ця

голубівни́цтво

голубі́й «любитель голубів»

голу́бка

голубли́вий

голубни́к

голубня́ти «голубити»

голубці́ «візерунок на писанці»

голу́бця «голубиця»

голу́бчик

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́луб	білоруська
гъ́лъб	болгарська
hołub	верхньолужицька
blāo «голубий»	давньоверхньонімецька
голубь	давньоруська
ghel- (укр. жо́втий*)	індоєвропейська
flāvus «блідожовтий»	латинська
columbus «голуб»	латинська
guĨbė «лебідь»	литовська
gelumbe «(синє?) сукно»	литовська
гулаб	македонська
gołhib	нижньолужицька
gołb	нижньолужицька
gołąb	польська
*golǫbь	праслов’янська
*galъ «темний»	праслов’янська
golǫbь від прикметника golǫbъ «голубий»	праслов’янська
gulbis «тс.»	прусська
го́лубь	російська
гȍлуб	сербохорватська
holub	словацька
golób	словенська
голѫбь	старослов’янська
га́лка	українська
голаб	українська
holub	чеська
-b-	?
-і-	?
значення «жовтий»	?
на «голубий»	?
go-	?

голуби́й «блакитний, (про масть) темно-сірий»

псл. *golǫbъ;

похідне від golǫbь значення «такий (на колір), як голуб» повʼязане з синім полиском пірʼя на шиї голуба;

відповідників поза словʼянськими мовами немає;

прус. golimban «синій» є запозиченням із старопольської мови (інакше Bern. I 322 – 323);

р. голубо́й, п. ст. gołęby (gołeba maść «голубувата з сивизною масть»), gołębi «блакитний» (первісно «голубиний», як і в сучасній мові), слц. holubí «сірий, сіро-голубий» (первісно «голубиний»), схв. гȍлубаст «сизий»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

голуба́ня (назва темно-сірої корови)

голубизна́

голубі́нь

голубі́ти

голубі́шати

голубува́тий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
gołęby «блакитний»«голубувата з сивизною масть»«голубиний» (gołeba maść ), gołębi (первісно , як і в сучасній мові)	польська
*golǫbъ	праслов’янська
golimban «синій»	прусська
голубо́й	російська
гȍлубаст «сизий»	сербохорватська
holubí «сірий, сіро-голубий»«голубиний» (первісно )	словацька
значення «такий (на колір), як голуб»	?
gołęby «блакитний»«голубувата з сивизною масть»«голубиний» (gołeba maść ), gołębi (первісно , як і в сучасній мові)	?

гомі́лка «головка сиру»

псл. gomola, споріднене з [*gomolъ] «безрогий» (п. gomoły «тс.»), похідне від того самого кореня, що й žęti, žьmǫ (укр. жа́ти, жму) і gǫstъ (укр. густи́й);

споріднене з лит. gãmalas «брила, шматок», gãmulas «тс.; безрогий», gãmužas «брила, здавлена маса», gomúlys «брила», норв. kams «галушка з борошна», kumla «брила», гр. γέμω «я повний», γόμος «тягар; корабельний вантаж»;

первісне значення «щось стиснуте, здавлене»;

непереконливе повʼязання (Ильинский РФВ 63, 338 – 341) з псл. *gъmъziti (укр. [го́мзатися]), gomonъ (укр. го́мін);

р. [гомо́ла] «брила, куля», [гомо́лька] «дитяча соска», бр. [гамзу́ля] «великий шматок хліба», п. gomółka «головка сиру», [gomóla, gomuła] «тс.», [gomoła] «куляста грудка чогось мʼякого», ч. homole «щось конусоподібне», homolka «кусок сиру», слц. homolʼa «тс.», вл. homoła «волоть проса», homołka «баранець (про хмару); трюфель», homola «верховина, височина; конус; волоть», hom(u)lа «тс.», нл. gomola «волоть проса», [gomolinka] «омела», схв. гòмоља «тс.; головка сиру», гòмољ «цибулинка тюльпана (і ін. квітів)», слн. gomólja «грудка», gomólj «бульба; наріст, опуклість», р. цсл. гомола «брила, грудка»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гамзу́ля «великий шматок хліба»	білоруська
homoła «волоть проса»«баранець (про хмару); трюфель»«верховина, височина; конус; волоть»«тс.»	верхньолужицька
homołka «волоть проса»«баранець (про хмару); трюфель»«верховина, височина; конус; волоть»«тс.»	верхньолужицька
homola «волоть проса»«баранець (про хмару); трюфель»«верховина, височина; конус; волоть»«тс.»	верхньолужицька
hom(u)lа «волоть проса»«баранець (про хмару); трюфель»«верховина, височина; конус; волоть»«тс.»	верхньолужицька
γέμω «я повний»	грецька
gãmalas «брила, шматок»	литовська
gomola «волоть проса»	нижньолужицька
kams «галушка з борошна»	норвезька
gomółka «головка сиру»	польська
gomola	праслов’янська
gъmъziti (укр. [го́мзатися*])	праслов’янська
гомо́ла «брила, куля»	російська
гомола «брила, грудка»	російська
гòмоља «тс.; головка сиру»	сербохорватська
homolʼa «тс.»	словацька
gomólja «грудка»«бульба; наріст, опуклість»	словенська
gomólj «грудка»«бульба; наріст, опуклість»	словенська
гомо́лька «дитяча соска»	українська
gomóla «тс.»	українська
gomuła «тс.»	українська
gomoła «куляста грудка чогось мʼякого»	українська
gomolinka «омела»	українська
гòмољ «цибулинка тюльпана (і ін. квітів)»	українська
гомола «брила, грудка»	церковнослов’янська
homole «щось конусоподібне»«кусок сиру»	чеська
homolka «щось конусоподібне»«кусок сиру»	чеська
*gomolъ «безрогий» (п. gomoły «тс.»)	?
žьmǫ (укр. жа́ти, жму)(укр. густи́й)	?
gãmulas «тс.; безрогий»	?
gãmužas «брила, здавлена маса»	?
gomúlys «брила»	?
kumla «брила»	?
γόμος «тягар; корабельний вантаж»	?
значення «щось стиснуте, здавлене»	?
gomonъ (укр. го́мін)	?

го́мін

псл. (пн.) [gomomъ], повʼязане із сх.-сл. gomъ: gamъ (р. [гом], р. укр. гам) та похідними від них утвореннями (укр. [го́міт], р. гомоти́ть «гомоніти»), слц. homrať «дзюрчати», псл. *gъmъziti, укр. [гимзі́ти] «кишіти», [го́мзатися] «вертітися», отже, первісне значення «рій, кишіння», звідки вторинне «мішанина голосів, гомін»;

дальша етимологія непевна;

можливо, звуконаслідувальне, споріднене з дісл. gaman «радість, веселощі» з іє. *ghem- (Ильинский РФВ 63, 340 – 341);

непереконливе припущення (Stender-Petersen Mél. Mikkola 277 – 283) про звʼязок із свн. wimmen «кишіти», нім. wimmeln «тс.» (з іє. *g^uhem-);

малоймовірне також запозичення з германських мов – дісл. gaman «радість, веселощі», англ. game «гра» (Bern. I 326 – 327; Фасмер І 436);

р. го́мон, бр. го́ман, п. ст. діал. gomon «гомін; сварка; клопіт», ч. заст. homon (можливо, з п.) «сварка, суперечка», слц. [homon] «гомін»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безгомі́ння

гомі́нка «звучання розмови»

гомінки́й

гомінли́вий

гомінни́ця «підлога з резонансом»

го́міт «гомін»

гомоні́ти

гомонли́вий

гомону́ха «балакуха»

гомоню́чий

гумо́ннява «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
game «гра»	англійська
го́ман	білоруська
gaman «радість, веселощі»	давньоісландська
gaman «радість, веселощі»	давньоісландська
*ghem-	індоєвропейська
wimmeln «тс.» (з іє. *g^$uhem-)	німецька
gomon «гомін; сварка; клопіт»	польська
*gъmъziti	праслов’янська
го́мон	російська
wimmen «кишіти»	середньоверхньнімецька
homrať «дзюрчати»	словацька
homon «гомін»	словацька
гимзі́ти «кишіти»	українська
homon «сварка, суперечка» (можливо, з п.)	чеська
gomъ: gamъ (р. [гом], р. укр. гам)(укр. [го́міт], р. гомоти́ть «гомоніти»)	?
го́мзатися «вертітися»	?
значення «рій, кишіння»	?
вторинне «мішанина голосів, гомін»	?
gomon «гомін; сварка; клопіт»	?
gomon «гомін; сварка; клопіт»	?
homon «сварка, суперечка» (можливо, з п.)	?

ґондзо́ля «брязкальце, дрібничка»

видозмінене запозичення з польської мови;

п. konsola «підставка під дзеркалом на стіні для дрібних речей, вазонів тощо; оздоблена підставка, постамент під фігуркою на стіні», яке тут набуло значення «панські витребеньки; брязкальце, дрібничка, якісь непотрібні прикраси» (звідси переносне також «прищі», «лахміття», «грудки в вовні»), походить від фр. console (архіт.) «консоль; кронштейн; вид столика», повʼязаного з sole «деревʼяна підставка» від нар.-лат. sola з лат. solea «сандалія» або з лат. sola (мн.) «ґрунт», споріднених між собою;

слово виникло, очевидно, внаслідок контамінації фр. sole з дієсловом consolider «зміцнювати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ґандзо́лля «дрантя, лахміття»

ґо́ндзиль

ґо́ндзоль

ґондзоля́к «прищ, ґуля»

ґондзоля́ка «тс.»

ґо́ндзуль «збита тверда грудочка у вовні»

ґо́ндзурь

ґондзу́ря

ґо́нзель

ґо́нзиль «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
solea «сандалія»	латинська
sola «ґрунт» (мн.)	латинська
sola	народнолатинська
konsola «підставка під дзеркалом на стіні для дрібних речей, вазонів тощо; оздоблена підставка, постамент під фігуркою на стіні»	польська
console «консоль; кронштейн; вид столика» (архіт.)	французька
sole з дієсловом consolider «зміцнювати»	французька
значення «панські витребеньки; брязкальце, дрібничка, якісь непотрібні прикраси» (звідси переносне також «прищі», «лахміття», «грудки в вовні»)	?
sole «деревʼяна підставка»	?

гора́ «підвищення земної поверхні; [горище] ЛЧерк, Mo, Па»

псл. gora;

споріднене з прус. garian «дерево», лит. nùgara «хребет», giriá «ліс», [gìre], лтс. dziŗa «тс.», дінд. giríḥ «гора», ав. gairi-, сперс. gar, gīr «тс.», можливо, також гр. гомер. βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»), гр. ат. βορέᾱς, ßoppãς «тс.», алб. gur «камінь»;

первісне значення «гора»;

значення «ліс» розвинулося пізніше через «ліс на горі»;

розбіжності в вокалізмі вказують на те, що первісно слово було нетематичне з основою на приголосний (Trautmann 78; Meillet BSL 25, 144; Machek ESJČ 176; Pokorny 477 – 478);

р. гора́, бр. гара́, др. гора, п. góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]», ч. hora «гора», hůra «горище; [ropa]», ст. hóra «гора; горище», слц. hora «ліс; гора», вл. hora «гора», нл. gora, полаб. dʼöră, болг. гора́ «ліс; (заст.) гора», м. гора «ліс», схв. гòра, гȍра «гора; ліс», слн. góra, стсл. гора;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гі́рʼя «гори» (зб.)

гірни́й

гірни́к

гірни́цтво

гірни́ця «каменоломня»

гірни́чий

гірню́к «гірник»

гі́рня «камʼяне урвище; каменоломня»

гірня́к

гірськи́й

гіряни́н «гірник, верховинець»

гора́й «мешканець гір»

го́рець

гори́стий

гори́ще

го́рі «угору»

горі́ський «горішній»

горішка́ «угору» (присл.)

горі́шній

горішня́к «північний вітер; вітер з горішньої частини Дністра Дз, Mo»

горішня́нин «той, хто мешкає у горішньому кінці села; горянин»

горі́щ «вище»«тс.» (присл.)

горі́ща «горище»

го́рниця «поле, що йде під гору»

го́роватий

горови́й

горови́тий

горува́ти «підноситися вгору; брати верх над ким-небудь»

горю́н «мешканець високого правого берега Сейма»

горя́к «удар мʼячем при грі в гілки (різновид гри в мʼяч)»

горя́нець «мешканець гір»

го́ряний

горя́нин

горяни́ця «гора»

дʼго́рі «угору»

догі́рний «такий, що підіймається»

догори́ (присл.)

загі́рʼя

загі́рний

заго́ра

загоря́нин

згі́рʼя

згі́рний «нагірний»

згі́рок

згори́ «зверху; завчасу, заздалегідь»

зго́ристий «стрімкий, спадистий»

згорка́ «згори»

нагі́рʼя

нагі́рний

на́горок «пагорок»

наго́ру (присл.)

наго́ряний «нагірний»

па́гірок

па́гористий

па́горок

пере́горок «пагорок»

передгі́рʼя

передгі́рний

підгі́р «підгірʼя»

підгі́рʼя

підгі́рний

підгі́рок «схил гори»

підгі́рський

підго́рочка «невелике підвищення біля підніжжя гори»

при́гі́р

при́гірок

при́го́рок

сугірʼя

су́горок

угорі́ (присл.)

уго́ру (присл.)

узгір

узгі́рʼя

узгірок

узгорок

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
gairi-	авестійська
gur «камінь»	албанська
гара́	білоруська
гора́ «ліс; (заст.) гора»	болгарська
hora «гора»	верхньолужицька
βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»)	гомерівське
βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»)	грецька
βορέᾱς	грецька
giríḥ «гора»	давньоіндійська
гора	давньоруська
dziŗa «тс.»	латиська
nùgara «хребет»	литовська
гора «ліс»	македонська
gora	нижньолужицька
dʼöră	полабська
góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]»	польська
gora	праслов’янська
garian «дерево»	прусська
гора́	російська
гòра	сербохорватська
gar	середньоперська
hora «ліс; гора»	словацька
góra	словенська
гора	старослов’янська
гȍра «гора; ліс»	українська
hora «гора»«горище; [ropa]»	чеська
hůra «гора»«горище; [ropa]»	чеська
giriá «ліс»	?
gìre	?
gīr «тс.»	?
βορέᾱς	?
ßoppãς «тс.»	?
значення «гора»	?
значення «ліс»	?
через «ліс на горі»	?
hóra «гора; горище»	?

гра́бати «обробляти землю граблями Ж; гребти; розгрібати»

псл. grabiti (*grabjǫ), первісний ітератив до grebǫ (greti) «гребти»;

споріднене з лит. gróbti (давнім перетвореним ітеративом) «хапати, силоміць забирати», лтс. grãbât (многократне дієслово до grâbt) «хапати; згортати граблями», дінд. grābháyati «змушує схопити», каузативом до gṛbhṇati «хапає, краде», ав. gərəwnāiti «тс.», а також з лит. grebti «гребти; грабувати», grabùs «здатний до хапання»;

первісне значення «гребтися, дряпати, копати», звідки «хапати, схоплювати (напр., кігтями)»;

відокремлювання від grebǫ (greti) «гребти» (Meillet MSL 14, 332–333; Berп. I 347–348; Trautmann 95–96; Pokorny 455–456) непереконливе;

малоймовірне повʼязання з *gabati (Machek ESJČ 182);

р. гра́бить «грабувати; [гребти граблями]», бр. гра́біць «грабувати», др. грабити «тс.», п. grabić «згрібати (граблями); грабувати», ч. hrabati «згортати; ритися; дряпати», [hrabiti] «тс.», слц. hrabať «гребти, ритися», вл. hrabać «згрібати граблями», нл. grabaś «тс.», болг. гра́бя «грабую», м. граба «грабує», граби «краде» (дівчину), схв. грȁбити «грабувати; гребти», слн. grábiti «згрібати; нагромаджувати; грабувати», стсл. грабити «грабувати, красти»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

граба́ля «той, хто згрібає сіно»

граба́стати

граба́чка «різновид рибальської сітки»

граба́чка «жінка, що згрібає сіно або овес»

грабе́жа «грабіж»

гра́бежливий

грабе́жний

грабе́жник

граби́тель

гра́бити «грабувати»

грабі́ж

грабі́жка

грабі́жливий

грабі́жний

грабі́жник

грабі́жництво

грабли́вий

гра́бний «грабіжницький»

грабови́тий «користолюбний»

грабови́ці «час збирання сіна»

грабови́ця «збирання сіна; час цієї роботи»

грабува́ти

грабу́нок

гроби́вий «грабіжницький»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
gərəwnāiti «тс.»	авестійська
гра́біць «грабувати»	білоруська
гра́бя «грабую»	болгарська
hrabać «згрібати граблями»	верхньолужицька
grābháyati «змушує схопити»	давньоіндійська
грабити «тс.»	давньоруська
grãbât «хапати; згортати граблями» (многократне дієслово до grâbt)	латиська
gróbti «хапати, силоміць забирати» (давнім перетвореним ітеративом)	литовська
grebti «гребти; грабувати»	литовська
граба «грабує»	македонська
grabaś «тс.»	нижньолужицька
grabić «згрібати (граблями); грабувати»	польська
grabiti (*grabjǫ)	праслов’янська
гра́бить «грабувати; [гребти граблями]»	російська
грȁбити «грабувати; гребти»	сербохорватська
hrabať «гребти, ритися»	словацька
grábiti «згрібати; нагромаджувати; грабувати»	словенська
грабити «грабувати, красти»	старослов’янська
hrabiti «тс.»	українська
граби «краде» (дівчину)	українська
hrabati «згортати; ритися; дряпати»	чеська
gṛbhṇati «хапає, краде»	?
grabùs «здатний до хапання»	?
значення «гребтися, дряпати, копати»	?
звідки «хапати, схоплювати (напр., кігтями)»	?
*gabati	?

ґреґа́рний «моторний, спритний»

неясне;

можливо, запозичене з румунської мови;

рум. gregár «стадний» (молд. грега́р «тс.»), яке при запозиченні могло набути значення «швидкий, рухливий», походить від лат. gregārіus «належний до стада», похідного від grex «стадо, натовп, юрба», спорідненого з гр. дор. ἀ-γρέ-τᾱς «збирач», псл. *g^ъrtati, укр. горну́ти, го́рстка;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ґреґо́рний «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ἀ-γρέ-τᾱς «збирач»	грецька
ἀ-γρέ-τᾱς «збирач»	дорійський
gregārіus «належний до стада»	латинська
*g	праслов’янська
gregár «стадний» (молд. грега́р «тс.»)	румунська
горну́ти	українська
значення «швидкий, рухливий»	?
grex «стадо, натовп, юрба»	?
го́рстка	?

гри́вня «мідна монета в три або дві з половиною копійки; золота і срібна монета»

псл. grivьna, похідне від griva «шия, потилиця»;

первісне значення «намисто» доповнилось в окремих мовах значенням «грошова одиниця» внаслідок звичаю робити намисто з монет;

р. гри́вна «грошова одиниця у вигляді злитка срібла; металева прикраса на шиї», бр. гры́ўня, др. гривьна «намисто, каблучка, вага (золота, срібла)», п. grzywna «штраф; монета; вага; нашийна прикраса», ч. ст. hřívna «грошова одиниця», слц. hrivna «одиниця ваги», вл. hriwna «марка», полаб. grėiw(n)ė «гріш», болг. гри́вна «грошова одиниця; браслет», м. гривна «браслет, каблучка», схв. грȗвна «тс.», стсл. гривьна «намисто; браслет»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гри́веник

гри́венний «трикопієчний»

гри́вень «пʼять копійок; пʼятнадцять копійок»

гри́вна «металева прикраса на шию; [гривня Ж1»

гри́мня «гривня»

ре́мня «гривня»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гры́ўня	білоруська
гри́вна «грошова одиниця; браслет»	болгарська
hriwna «марка»	верхньолужицька
гривьна «намисто, каблучка, вага (золота, срібла)»	давньоруська
гривна «браслет, каблучка»	македонська
grėiw(n)ė «гріш»	полабська
grzywna «штраф; монета; вага; нашийна прикраса»	польська
grivьna	праслов’янська
гри́вна «грошова одиниця у вигляді злитка срібла; металева прикраса на шиї»	російська
грȗвна «тс.»	сербохорватська
hrivna «одиниця ваги»	словацька
гривьна «намисто; браслет»	старослов’янська
hřívna «грошова одиниця»	чеська
griva «шия, потилиця»	?
значення «намисто»	?
значенням «грошова одиниця»	?
hřívna «грошова одиниця»	?

ґрос «отара кітних овець»

запозичення з східнороманських мов;

в основі запозичення лежить або іменникове значення молд. грос, рум. gros «основна частина загальної кількості», або прикметникове значення «вагітний», властиве розмовному вжитку;

молд. грос (рум. gros) походить від лат. grossus «товстий», спорідненого з дірл. bres, корн. bras «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
bres	давньоірландська
bras «тс.»	корнська
grossus «товстий»	латинська
грос	молдавська
грос (рум. gros)	молдавська
gros «основна частина загальної кількості»	румунська
значення «вагітний»	?

гря́да «грядка; [острів у плавнях; частина острова, не затоплювана водою; місце на річці з високими хвилями (у вузькому руслі)]»

псл. gręda «підвищення», повʼязане чергуванням голосних з grǫdъ «тс.» (укр. груд «пагорбок, підвищення на болоті»);

очевидно, через значення «насип», «настил з колод, поміст» повʼязане з gręda «жердина»;

р. гряда́ «гірське пасмо; смуга хмар; ділянка землі для вирощування городніх культур», бр. града́ «тс.; смуга лісу», п. grzęda «гряда», ч. hřada «грядка», слц. hriadka, вл. hrjada, нл. grěda, полаб. gŕǫda «тс.», болг. [греда́] «видовжений горб», м. греда, схв. гре́да «скеля; відмілина», слн. grêda «грядка»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гряда́ «смуга гір»

гря́дка «ділянка землі для вирощування городніх культур; [острів у плавнях; ряд снопів для молотіння]»

грядкува́ти «сапати, полоти город»

грядовина́ «овочі з грядок»

грядови́на «місце під грядки для овочів»

грядо́шник «город»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
града́ «тс.; смуга лісу»	білоруська
греда́ «видовжений горб»	болгарська
hrjada	верхньолужицька
греда	македонська
grěda	нижньолужицька
gŕǫda «тс.»	полабська
grzęda «гряда»	польська
gręda «підвищення»	праслов’янська
гряда́ «гірське пасмо; смуга хмар; ділянка землі для вирощування городніх культур»	російська
гре́да «скеля; відмілина»	сербохорватська
hriadka	словацька
grêda «грядка»	словенська
hřada «грядка»	чеська
grǫdъ «тс.» (укр. груд «пагорбок, підвищення на болоті»)	?
значення «насип»	?

гуля́ти «ходити; розважатися, гратися; не працювати; бути в періоді тічки; [танцювати]»

єдиного пояснення не має;

виводиться (Sławski I 433–434) від вигуку гу́ля, а також (Berп. I 361–362; Brückner 173) від основи гул;

зіставляється з схв. гу́лити «обдирати; пиячити» (Потебня РФВ З, 163), з цсл. гульнъ «чарівний» (Соболевский РФВ 70, 78–79; Jakobson Word 8, 387), з лит. guleti «лежати» (Преобр. І 169), припускається первісне значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча), звідки «гратися, забавлятися» і т. д. (Львов Этимология 1963, 110–115);

р. гуля́ть «ходити; забавлятися», бр. гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі», п. hulać «гуляти, веселиися» (з укр.), ч. hulati «кричати, викрикувати з радощів», слц. hulʼať «тс.», болг. гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́гул

ви́гульний

відгу́л

ві́дгулень «свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»

гула́й «бродяга, нероба»

гу́лі «гуляти» (дит.)

гу́лі «гуляння»

гульба́

гу́льби

гу́льбини

гу́льбище

гу́льбощі

гу́лька

гу́льки «гуляння»

гульли́вий «розгульний»

гульма́ (прислівник при інфінітиві гуля́ти як підсилення)

гульня́

гу́льови́й (про худобу, яка перебуває на випасі)

гуляви́й (про худобу)

гуля́йко «тс.»

гуля́ка

гуля́льня «гульбище»

гу́ля́нка

гуля́тика «пиятика»

гуля́тися «гратися»

гуля́тоньки

гуля́точки «тс.»

гуля́чка «неробоча худоба»

гуля́щий

загу́л

загуля́ти «почати багато гуляти; заглушити горе, біду»

загуля́тися «до втоми натанцюватися»

нагу́л «угодованість худоби; привілля»

нагу́лювати «пасти на доброму кормі» (худобу)

нагуля́ти «багато прогуляти; погладшати»

обгуля́тися «програтися»

о́дгулень «лоша свійської кобили від дикого жеребця»

перегу́л «тимчасовий відпочинок (про землю)»

погуля́нка «гуляння; перебування в гостях»

погуля́ння «гулянка; полювання; війна; гульба»

при́гулень «свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»

пригуля́ти «придбати гуляючи; прижити» (дитину)

прогу́л

прогу́лька «гулянка?»

про́гульком «то зʼявляючись, то зникаючи»

прогу́льний

прогу́льник

прогу́лянка

розгу́л

розгу́лля

розгу́льний

розгу́ляний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі»	білоруська
гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.)	болгарська
guleti «лежати»	литовська
hulać «гуляти, веселиися» (з укр.)	польська
гуля́ть «ходити; забавлятися»	російська
гу́лити «обдирати; пиячити»	сербохорватська
hulʼať «тс.»	словацька
гульнъ «чарівний»	церковнослов’янська
hulati «кричати, викрикувати з радощів»	чеська
гу́ля	?
гул	?
значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча)	?
звідки «гратися, забавлятися»	?

густи́й

псл. gǫstъ є, очевидно, первісним пасивним дієприкметником з суфіксом -to- від основи *gom- › gǫ- (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. *žęti, žьmǫ, укр. жа́ти, жму);

з тим самим первинним вокалізмом псл. *gomola «брила, кулька» укр. [гомі́лка] «круглий сир (з кмином)»;

споріднене з лтс. gùmt, gumstu «набухати», гр. γέμω «я повен», γέμος : γόμος «тягар; корабельний вантаж»;

первісне значення «стиснутий,здавлений › › густий»;

при цьому можливий також звʼязок з ч. hutný «масивний» (Machek ESJČ 191; Holub–Kop. 136–137; Holub–Lyer 200; Brückner 139);

семантично неприйнятне повʼязування з псл. *gǫzъ : guzъ, укр. гуза́ (Berп. I 341; Trautmann 101–102; Brückner 139), як і з лит. ст. gánstus «багатий», лтс. guosts «велика кількість, стадо» (Specht KZ 55, 20–21; Фасмер І 478) або з лит. gruñzti «стискати; ламати» (Vaillant Gr. comp. II 573);

р. густо́й, др. густы́, др. густый, п. gęsty, ч. слц. hustý, вл. husty, нл. gusty, полаб. gǫstă (с. р.), болг. гъст, м. густ, схв. густ, слн. góst, стсл. гѫстъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гу́сля́нка «солодке молоко, зварене і прокисле»

гу́снути «робитися густішим»

густа́вий «досить густий»

густвина́ «хаща, густий ліс»

густе́ж «хаща»

густеле́зний

густина «щільність, густота»

густиня «густий ліс»

густиня́ «густота»

густи́ти «робити густішим»

гу́стість

густі́ти «гуснути»

густі́шати «тс.»

гу́сто

густота́

густува́тий

густя́ж «хащі»

гущ «гуща»

гу́ща «осад, поденки; хащі; [каша, пюре Ж]»

гу́щава «густі хащі»

гуща́вина

гуща́вінь «тс.»

гущавни́к «густий чагарник»

гуща́к

гущвина «тс.»

гущики́ «лісова хаща»

гущи́на́ «хаша; густота»

гу́щинь «гущавина»

гущи́ня́

гущо́вина

гущя́ «тс.»

згу́слий

згу́ста (присл.)

згу́сток

згу́щувати

згу́щувач (тех.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гъст	болгарська
husty	верхньолужицька
γέμω «я повен»	грецька
густы́	давньоруська
густый	давньоруська
gùmt	латиська
guosts «велика кількість, стадо»	латиська
gánstus «багатий»	литовська
gruñzti «стискати; ламати»	литовська
густ	македонська
gusty	нижньолужицька
gǫstă (с. р.)	полабська
gęsty	польська
gǫstъ	праслов’янська
*gomola «брила, кулька»	праслов’янська
*gǫzъ	праслов’янська
густо́й	російська
густ	сербохорватська
hustý	словацька
góst	словенська
гѫстъ	старослов’янська
гомі́лка «круглий сир (з кмином)»	українська
гуза́	українська
hutný «масивний»	чеська
hustý	чеська
-to- (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. žęti, žьmǫ, укр. жа́ти, жму*)	?
gumstu «набухати»	?
γόμος «тягар; корабельний вантаж»	?
значення «стиснутий,здавлений › › густий»	?
gánstus «багатий»	?

да «хай» (частка, рідк. заст.)

щоб», п. ст. da «хай», нл. da-si, da-ś (‹*da-ti) «хай», болг. м. да «хай; щоб», схв. да (частка із спонукальним значенням, близька до хай);

(спол.) «щоб; що; так що; з того часу, як; якщо», слн. da (спол.) «щоб; що; поки», стсл. да «хай; щоб»;

псл. da «хай», первісно, мабуть, форма 2 ос. одн. наказового способу дієслова da-ti «дати» (пор. п. ст. da «дай» ‹іє. dō «тс.»);

як семантичну паралель пор. давай підемо «ходім»;

функція da (da) як сполучника розвинулася лише в південнослов’янських мовах (р. дабы слід розглядати як церковнослов’янізм);

разом з тим, не може бути остаточно відкинута й думка (Sławski І 135; Brückner 3; БЕР І 309– 310; ЭССЯ 4, 180; Sł. prasł. II 323–325; Vondrák II 515–519; певною мірою – Фасмер І 480) про походження да «хай», як і da «i, але», від займенникового кореня *do i розвиток його функції з початкового значення «так»;

р. да «хай», дабы (заст.) «щоб», др. да «хай»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
да «хай»	давньоруська
da-ti «дати» (пор. п. ст. da «дай» ‹іє. dō «тс.»)	осетинська
da «хай»	праслов’янська
дабы «щоб» (заст.)	українська
da-ti «дати» (пор. п. ст. da «дай» ‹іє. dō «тс.»)	?
давай «ходім»	?
підемо «ходім»	?
da (da)(р. дабы слід розглядати як церковнослов’янізм)	?
да «хай»	?
da «i, але»	?
значення «так»	?
да «хай»	?

деві́з

запозичено через російську мову з французької;

фр. devise «девіз» через нар.-лат. dīvīsa «розпізнавальний знак» пов’язане з лат. divido «розподіляю; відрізняю», що є складним словом, перша частина якого dī- (dis-) «роз-» споріднена з гот. dis-, гр. δια«тс.», пов’язаними з іє. *duis- «надвоє», а друга зводиться до іє. *uidh- «відділяти, роз’єднувати», з яким пов’язане псл. vьdova, укр. удова́;

значення «стисле формулювання провідної ідеї, програми дій» розвинулося в західноєвропейських мовах у середні віки на основі значення «напис на гербі»;

р. болг. деви́з, бр. дэві́з, п. dewiza, ч. слц. devíza, м. схв. девиза, слн. devíza;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дэві́з	білоруська
деви́з	болгарська
dis-	готська
δια «тс.»	грецька
*duis- «надвоє»	індоєвропейська
*uidh- «відділяти, роз’єднувати»	індоєвропейська
divido «розподіляю; відрізняю»	латинська
девиза	македонська
dīvīsa «розпізнавальний знак»	народнолатинська
dewiza	польська
vьdova	праслов’янська
деви́з	російська
девиза	сербохорватська
devíza	словацька
devíza	словенська
удова́	українська
devise «девіз»	французька
devíza	чеська
dī- «роз-» (dis-)	?
значення «стисле формулювання провідної ідеї, програми дій»	?
значення «напис на гербі»	?

де́реш «чалий кінь або віл»

запозичення з угорської мови;

уг. deres «вкритий інеєм; білуватий; сіруватий» (deres ló «сірий кінь») є похідним від der «іній»;

значення «лава, на якій б’ють» є переносним, виникло на ґрунті угорської мови в XVIII ст. (пор. р. кобы́ла «дошка, до якої прив’язували для покарання батогом»);

п. deresz «сіруватий, сивуватий; лава, на якій б’ють», ч. dereš «лава, на якій б’ють», слц. dereš «тс.», схв. dereš «чалий кінь», dereška «чала кобила», дȅреж «лава, на якій б’ють»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

дерешува́тий «чалий; укритий шерхлим льодом (про шлях); трухлявий, порохнявий Л»

де́риш «тс.»

дире́шка «чала кобила»

дирешкува́тий «чалий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
deresz «сіруватий, сивуватий; лава, на якій б’ють»	польська
кобы́ла «дошка, до якої прив’язували для покарання батогом»	російська
dereš «чалий кінь»«чала кобила»	сербохорватська
dereška «чалий кінь»«чала кобила»	сербохорватська
dereš «тс.»	словацька
deres «вкритий інеєм; білуватий; сіруватий» (deres ló «сірий кінь»)	угорська
дȅреж «лава, на якій б’ють»	українська
dereš «лава, на якій б’ють»	чеська
der «іній»	?
значення «лава, на якій б’ють»	?
кобы́ла «дошка, до якої прив’язували для покарання батогом»	?
кобы́ла «дошка, до якої прив’язували для покарання батогом»	?

дженджерува́ти (про поїзд, що маневрує)

експресивне утворення, пов’язане, очевидно, з дженджеру́ха «франтиха, чепуруха»;

в такому разі могло мати більш загальне значення «рухатися туди й назад, не мати серйозної роботи»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дженджеру́ха «франтиха, чепуруха»	?
значення «рухатися туди й назад, не мати серйозної роботи»	?

дзьо́бня «чотирикутна вовняна торба, що одягається через плече»

похідне утворення від псл. zobь «їжа; корм» (очевидно, спочатку «зерно»);

первісне значення «торба для зерна»;

пор. споріднені лтс. zebenieks «торба з вівсом для коня», лит. žibìkas «торбинка»;

р. [зобня́] «торба для вівса (коням)», [зобни́ца] «тс.», др. зобьня «міра сипких тіл», зобьница «тс.», болг. зо́бник «кінська торба», м. зобник «торба для вівса», зобница, схв. зòбница «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

дзьобе́нка

дзьо́бленя

дзьобли́на

дзюбли́на «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
зо́бник «кінська торба»	болгарська
зобьня «міра сипких тіл»	давньоруська
zebenieks «торба з вівсом для коня»	латиська
žibìkas «торбинка»	литовська
зобник «торба для вівса»	македонська
zobь «їжа; корм» (очевидно, спочатку «зерно»)	праслов’янська
зобня́ «торба для вівса (коням)»	російська
зòбница «тс.»	сербохорватська
зобни́ца «тс.»	українська
зобьница «тс.»	українська
зобница	українська
значення «торба для зерна»	?
споріднені	?

ди́бати «ходити повільно і незграбно, ходити на ходулях; дріботіти, чимчикувати Ж»

псл. dybati «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати», давніше «шукати чого-небудь під ногами; копирсати землю, болото чи сніг, шукаючи чогонебудь; колупати; тикати; робити заглибини», ітератив до *dъbati «тс»., далі пов’язане з dъbrь «долина, ущелина», стсл. дъбрь «тс.», укр. де́бр(а) «яр, улоговина», болг. [дъбок] «глибокий»;

споріднене з р. [дю́ба́ть] «клювати, дзьобати», п. ст. dziubać «видовбувати», лит. dubùs «глибокий», dùbti «ввалюватися, впадати; осідати», гот. diups «глибокий», двн. tiof «тс.»;

іє. *dheub(h)-/ dhub(h)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити»;

іменникові значення «палиця, жердина, ходуля» розвинулись на основі значення «тикати, копирсати», значення «дерев’яна колода з заглибинами для ніг» – на основі значення «видовбувати»;

р. [ды́бать] «іти, ходити, крокувати; іти тихо; Іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом», бр. ды́баць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити», др. дыбати «ходити крадькома», п. dybać «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]», нл. dybaś «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися», схв. dibati se «хитатися, коливатися»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

видиба́ти «важко виходити, важко сходити нагору»

ви́дибуляти «важко зійти нагору»

диб

диб-диб (вигук, що відображає переступання ніг)

ди́ба «знаряддя катувань» (іст.)

ди́ба «сторчма»

ди́бан «хто погано ходить»

дибе-дибе

диби́ (у виразі ста́ти на диби́)

ди́би «ходулі; (іст.) колодки, які накладали на ноги арештантів; [триніг для підвішування колиски Л]»

ди́би́тися «ставати дибом; ставати на диби»

диби́ці «тс.»

дибка́ «на диби»

ди́бка «ніжка у стола; підставка»

ди́бки «тс.»

дибки-дибки

ди́бки-ди́бки «навшпиньках»

ди́бом «тс.»

ди́бо́шки (у виразі на ди́бо́шках «навшпиньках»)

дибу

дибу (приспів у пісні)

дибула́ (у виразі дибула́ ста́ти «стати дибом»)

дибу́лі «на диби»

дибу́ль

дибуль-дибуль «тс.»

дибуля́ка

дибуля́ти «ходити повільно, шкандибати»«тс.»

дибу́ні «ходити» (дит.)

дибу́сі «тс.»

ди́бці

зди́бати «зустріти; забити в колодки»

зди́бити «підняти вгору»

зди́блений

зди́блювати

зди́бочки (у виразі на зди́бочках «навшпиньках»)

навди́башках «навшпиньках»

навди́башки «навшпиньки»

навзди́бешки «тс.»

навзди́бцах «навшпиньках»

нади́бати «зустріти, знайти»

нади́бках «навшпиньках»

нади́бки «навшпиньки»

надибок «дибом»

назди́б «назустріч»

подибати «поплентатись; зустріти, знайти»

придибати «приплентатись; [піймати, захопити, застигти Нед]»

придиба́ха «вигадка, небилиця Л; схильність Нед»

приди́ба́чка «пригода»

приди́ба́шка «тс.; привід Нед»

при́дибка «епілепсія; біль у животі»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ды́баць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити»	білоруська
дъбок «глибокий»	болгарська
diups «глибокий»	готська
tiof «тс.»	давньоверхньонімецька
дыбати «ходити крадькома»	давньоруська
*dheub(h)-/ dhub(h)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити»	індоєвропейська
dubùs «глибокий»	литовська
dybaś «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися»	нижньолужицька
dziubać «видовбувати»	польська
dybać «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]»	польська
dybati «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати»	праслов’янська
дю́ба́ть «клювати, дзьобати»	російська
ды́бать «іти, ходити, крокувати; іти тихо; Іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом»	російська
dibati se «хитатися, коливатися»	сербохорватська
дъбрь «тс.»	старослов’янська
де́бр(а) «яр, улоговина»	українська
*dъbati «тс»	?
dъbrь «долина, ущелина»	?
tiof «тс.»	?
dziubać «видовбувати»	?
dùbti «ввалюватися, впадати; осідати»	?
значення «палиця, жердина, ходуля»	?
значення «тикати, копирсати»	?
значення «видовбувати»	?

дива́н «канапа; збірка східних поезій; (іст.) державна рада в Туреччині»

запозичення з турецької мови (у першому, більше вживаному значенні,через посередництво західноєвропейських мов, пор. фр. divan «канапа; (іст.) державна рада в Туреччині», н. Díwan «тс.»);

тур. divan «збірка творів; вища рада; суд» запозичено через посередництво арабської мови з перської (перс. dīvan «збірка віршів; суд; (іст.) державна рада; канцелярія для складання дипломатичних документів»);

значення «канапа» запозичено в європейські мови з арабської мови Єгипту;

р. болг. м. дива́н, бр. дыва́н «тс.», п. dywan «килим; (іст.) державна рада в Туреччині», ч. divan «канапа», díván «(іст.) рада в Туреччині; збірка східних поезій», слц. diván «канапа; збірка східних поезій», схв. дùвāн «канапа; (іст.) рада, нарада, бесіда», слн. dívan «канапа; державна рада в мусульманських країнах»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дыва́н «тс.»	білоруська
дива́н	болгарська
дива́н	македонська
Díwan «тс.»	німецька
dywan «килим; (іст.) державна рада в Туреччині»	польська
divan	португальська
дива́н	російська
дùвāн «канапа; (іст.) рада, нарада, бесіда»	сербохорватська
diván «канапа; збірка східних поезій»	словацька
dívan «канапа; державна рада в мусульманських країнах»	словенська
divan «збірка творів; вища рада; суд»	турецька
divan	французька
divan «канапа»«(іст.) рада в Туреччині; збірка східних поезій»	чеська
díván «канапа»«(іст.) рада в Туреччині; збірка східних поезій»	чеська
значення «канапа»	?

диви́тися «глядіти»

псл. diviti sę «дивитися з інтересом, подивом», очевидно, похідне від divo «диво»;

в українській мові значення «глядіти» є вторинним, що розвинулося з давнішого «дивитися з подивом»;

псл. diviti sę пов’язують також з іє. *dei- «блищати, ясніти», поширеним суфіксом -u- (Sławski І 209; Преобр. І 184; Brückner 114; Bern. I 203; Trautmann 50; Pokorny 183–184; інакше Rozwadowski Studia 62, прим. 2), тоді спорідненими є лит. [deivoti] «спостерігати», гр. δέατο «здавався», δηλος «видимий, ясний», δέελος «тс.», дінд. dīvyati «випромінює», а також численні назви неба та богів;

є малопереконливі спроби пов’язання також з дінд. dhī «думка,молитва», dhīra «мудрий» (Mikl. EW 46; Meillet Études 372–373; RÉS 6, 167–168; Zubatý St. a čl. II 2, 95; Reichelt KZ 39, 50; Machek ESJČ 119);

р. диви́ть(ся) «дивуватися», бр. дзіві́цца, др. дивити(ся) «тс.», п. dziwić «дивувати», ст. dziwić się «дивуватися», ч. diviti se «тс.», dívati se «дивитися», слц. diviť sa «дивуватися», divať sa «дивитися», вл. dźiwać so «дивуватися», нл. źiwaś «дивитися», źiwaś se «дивуватися», болг. дивя́ (ce) «дивувати(ся)», м. диви се «дивуватися», схв. ди́витисе «захоплюватися», слн. diviti se «дивуватися», стсл. дивити сѧ «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́дивити (у виразі в. очі «зіпсувати очі»)

ди́вень «хліб у вигляді кільця, крізь який наречена дивиться на гостей»

диви́дло «вид»

диви́ти «дивувати»

дивитися «дивуватися (XV ст.), глядіти (XVII ст.)»

дивля́тися «дивуватися; роздивлятися»

додиви́тися «помітити»

додивля́тися

здивля́тися «задивлятися, помічати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дзіві́цца	білоруська
дивя́ «дивувати(ся)» (ce)	болгарська
dźiwać so «дивуватися»	верхньолужицька
δέατο «здавався»	грецька
dīvyati «випромінює»	давньоіндійська
dhī «думка,молитва»	давньоіндійська
дивити «тс.» (ся)	давньоруська
*dei- «блищати, ясніти»	індоєвропейська
deivoti «спостерігати»	литовська
диви «дивуватися»	македонська
źiwaś «дивитися»«дивуватися»	нижньолужицька
źiwaś se «дивитися»«дивуватися»	нижньолужицька
dziwić «дивувати»	польська
diviti sę «дивитися з інтересом, подивом»	праслов’янська
diviti	праслов’янська
диви́ть «дивуватися» (ся)	російська
ди́витисе «захоплюватися»	сербохорватська
diviť sa «дивуватися»«дивитися»	словацька
divať sa «дивуватися»«дивитися»	словацька
diviti se «дивуватися»	словенська
дивити сѧ «тс.»	старослов’янська
diviti se «тс.»«дивитися»	чеська
dívati se «тс.»«дивитися»	чеська
divo «диво»	?
значення «глядіти»	?
давнішого «дивитися з подивом»	?
-u-	?
δηλος «видимий, ясний»	?
δέελος «тс.»	?
dhīra «мудрий»	?
dziwić się «дивуватися»	?

ді «а саме, власне, отже»

алегроформа, що виникла з *děje(tb) «говорить» (3 ос. одн. від děti «діяти; класти», звідки й укр. ді́ти, ді́яти);

значення «говорити, казати» виникло у děti на основі виразу děti imę «давати (букв. робити, покладати) ім’я»;

р. де (‹дѣ) «мовляв» (частка, вживана при передачі чужих слів), п. ст. dzie «тс.», болг. де «тс.» (частка, вживана у виразах типу ела де, кажи де), давніше дей, слн. [de, dei], стсл. дѣѥши «хіба (не)», дѣі «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

дей «мов, мовляв» (1433)

дий «тс.» (XVII ст.)

дѣ «отже, власне» (XVIII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
де «тс.» (частка, вживана у виразах типу ела де, кажи де)	болгарська
dzie «тс.»	польська
де «мовляв» (‹дѣ)(частка, вживана при передачі чужих слів)	російська
de	словенська
dei	словенська
дѣѥши «хіба (не)»	старослов’янська
дей	українська
дѣі «тс.»	українська
děje(tb) «говорить» (3 ос. одн. від děti «діяти; класти», звідки й укр. ді́ти, ді́яти*)	?
значення «говорити, казати»	?
imę «давати (букв. робити, покладати) ім’я»	?
dzie «тс.»	?

ді́ва́

псл. děva «дівчина» походить з *doi-uā, для якого реконструюється первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (Meillet MSL 21, 45–48; Mikl. EW 44);

іє. *dhē(i)«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. dojiti,*dětę, укр. дої́ти, дитя́, лат. fēmina «жінка», гр. ϑηλυς «жіночий», зіставляється з дінд. dēvī «богиня» (Rozwadowski Qu. gr. et I 418, проти Jagić AfSlPh 20, 434);

припускається існування в минулому складного прикметника *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. vēti «тужити за чимось», звідки виводиться *děvojьna ›*děvoja › děva (Machek ESJČ 116; Holub–Lyer 129);

р. де́ва, бр. дзе́ва, др. дѣва, п. dziewa, ч. děva, слц. deva, вл. dźowka «дочка», нл. źowka «тс.», полаб. devə «дівчина-служниця», болг. м. де́ва «дівчина», схв. дјèвōјка, слн. déva, стсл. дѣва «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

діва́на «дівчина»

діва́ся

діва́ха

діви́зна «посаг»

діви́ця

ді́вич

ді́вка

ді́вонька

діво́та «дівчата» (зб.)

діво́ха

діво́цтво

діво́цький

діво́ча «кімната для служниць у панському дворі» (заст.)

діво́чий

діво́чити «дівувати»

діво́читися «удавати з себе дорослу дівчину»

ді́вочка

діво́чний

діво́чча «дівочий одяг, прикраси і под.»

діво́щина «майно, придбане за час дівування»

дівстве́нниця

ді́вство

дівува́ння

діву́ля

діву́ся

діву́ха

ді́вця

дівча́

дівча́та

дівча́тко

дівча́чий

дівчачу́р «залицяльник»

дівчачу́рний

ді́вчи́на

дівчи́нин

дівчини́на

ді́вчинка

дівчиня́тко

дівчи́сько

дівчу́к «дівчина-підліток»

дівчу́р «залицяльник; гермафродит»

доді́вчити «зберегти невинність до заміжжя»

пі́ддівок «дівчинка-підліток»

піддіво́ча «тс.»

роздіво́чити «позбавити невинності»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дзе́ва	білоруська
де́ва «дівчина»	болгарська
dźowka «дочка»	верхньолужицька
ϑηλυς «жіночий»	грецька
dēvī «богиня»	давньоіндійська
vēti «тужити за чимось»	давньоіндійська
дѣва	давньоруська
*dhē(i) «ссати; годувати груддю»	індоєвропейська
fēmina «жінка»	латинська
де́ва «дівчина»	македонська
źowka «тс.»	нижньолужицька
devə «дівчина-служниця»	полабська
dziewa	польська
děva «дівчина»	праслов’янська
dojiti	праслов’янська
де́ва	російська
дјèвōјка	сербохорватська
deva	словацька
déva	словенська
дѣва «тс.»	старослов’янська
дої́ти	українська
děva	чеська
*doi-uā	?
значення «здатна годувати груддю»	?
або «яка ссе»	?
*dětę	?
дитя́	?
*dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)»	?
*děvojьna	?

ді́ти (ді́ну)

псл. děti «класти»;

споріднене з лит. deti, лтс. dēt «тс.», лат. fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити»), гр. τίϑημι «ставлю, кладу», двн. tōn,tuon «робити», нвн.tun «тс.», дінд. dádhāti «кладе», ав. daδāiti «тс.»;

іє. *dhe- (*dhō-/dhǝ-) «класти»;

стсл. деждѫ (1 ос. одн.) є давньою редуплікованою основою (Meillet Études 18–19; Vaillant RÉS 14, 79);

розвиток значення «класти › робити» відбувся ще в дослов’янський період (пор. лат. fēcī «вчинив», нвн. tun «робити»), пізніше розвинулося значення «говорити» (Zubatý St. a čl. І 90–102; Liewehr ZfSlPh 15, 74);

р. деть (де́ну), заде́ть, оде́ть, бр. дзець, п. [dzieć] «подіти; чинити; ткати», ч. díti «діти», слц. dieť «тс.», вл. dźeć «прясти, ткати», dźeć so «снитися», нл. źaś «прясти, ткати», болг. де́на, дя́на «діти», м. дене «тс.; вдівати, нанизувати», схв. дjȅти «сховати, подіти», слн. déti «діти», стсл. дѣти, дѣѭ «класти»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вді́ти

діва́ти

заді́ти

наді́ти «одягти»

одену́ти

о́дів «одяг»

о́діва «тс.»

одіва́ння

одіва́ти

одіва́чка «одяг, одежина»

одіве́ць «той, хто одягає»

оді́вка «покривало»

о́діво «одяг»

оді́ння

о́дінок

о́дінь

оді́ти

оді́тний «добре одягнений»

оді́я «тс.»

одія́ло «ковдра; [одяг Ж]»

одія́льце (зменш.)

одія́ння

оді́яти

поді́ти

проді́ти «всилити»

роздіва́ти

розді́ти

узді́ти «одягти»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
daδāiti «тс.»	авестійська
дзець	білоруська
де́на	болгарська
dźeć «прясти, ткати»«снитися»	верхньолужицька
dźeć so «прясти, ткати»«снитися»	верхньолужицька
τίϑημι «ставлю, кладу»	грецька
tōn	давньоверхньонімецька
dádhāti «кладе»	давньоіндійська
dhe- «класти» (dhō-/dhǝ-)	індоєвропейська
fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити»)	латинська
dēt «тс.»	латиська
deti	литовська
дене «тс.; вдівати, нанизувати»	македонська
źaś «прясти, ткати»	нижньолужицька
dzieć «подіти; чинити; ткати»	польська
děti «класти»	праслов’янська
деть (де́ну)	російська
дjȅти «сховати, подіти»	сербохорватська
dieť «тс.»	словацька
déti «діти»	словенська
деждѫ (1 ос. одн.)(Meillet Études 18--19; Vaillant RÉS 14, 79)	старослов’янська
дѣти	старослов’янська
заде́ть	українська
оде́ть	українська
дя́на «діти»	українська
дѣѭ «класти»	українська
díti «діти»	чеська
tuon «робити»	?
нвн.tun «тс.»	?
значення «класти › робити»	?
значення «говорити»	?

добрі «ледве, мало (не)» (напр.: Добрі мене собаки не з’їли)

очевидно, запозичення з польської мови;

п. dobrze, як і слц. dobre «тс.; добре», набуло значення «ледве», мабуть, внаслідок еліпсації виразів типу dobrze, że niє...(букв. «добре, що не...»);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
dobrze	польська
dobre «тс.; добре»	словацька
значення «ледве»	?

додіва́ти «докучати Ж; заподіювати шкоду ВеУг.»

псл. doděvati «тс.», утворене за допомогою префікса do- «до-» від děvati, ітератива до děti «діти; робити», пізніше також «говорити»;

первісне значення «доторкатися, зачіпати» (пор. р. заде́ть «зачепити»);

р. [додева́ть] «набридати, докучати», бр. дадзява́ць «тс.», п. [dodziewać] «діяти на когось, спонукати когось», слц. dodievať «дражнити», болг. додя́вам «набридати, докучати», доде́я «тс.», м. додева, схв. додијáвати «тс.», стсл. додѣвати «примушувати, наполягати»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дадзява́ць «тс.»	білоруська
додя́вам «набридати, докучати»	болгарська
додева	македонська
dodziewać «діяти на когось, спонукати когось»	польська
doděvati «тс.»	праслов’янська
додева́ть «набридати, докучати»	російська
додијáвати «тс.»	сербохорватська
dodievať «дражнити»	словацька
додѣвати «примушувати, наполягати»	старослов’янська
доде́я «тс.»	українська
do- «до-»	?
děti «діти; робити»	?
також «говорити»	?
значення «доторкатися, зачіпати» (пор. р. заде́ть «зачепити»)	?

доскона́лий

запозичення з польської мови;

п. doskonały «прекрасний, ідеальний», як і ч. слц. dokonalý «довершений», нл. dokonały «тс.», є префіксальним утворенням від дієслова псл. konati «закінчити, виконати», що відповідає укр. кона́ти;

первісне значення «завершений, виконаний, викінчений»;

р. доскона́льный «справжній, точний», бр. даскана́лы «довершений; детальний»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

докона́лий

досконалый «довершений; цілковитий; чудовий» (XVI ст.)

доскона́льний

доскона́льство

доскона́нний

удоскона́лення

удоскона́лити

удоскона́лювач

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
даскана́лы «довершений; детальний»	білоруська
dokonały «тс.»	нижньолужицька
doskonały «прекрасний, ідеальний»	польська
konati «закінчити, виконати»	праслов’янська
доскона́льный «справжній, точний»	російська
dokonalý «довершений»	словацька
кона́ти	українська
dokonalý «довершений»	чеська
значення «завершений, виконаний, викінчений»	?

дребота́ти «швидко говорити»

псл. drebot-, drobot- пов’язане з drob- «дріб, дробити»;

початкове значення «дрібно (тобто швидко) говорити»;

п. [drebotać, drobotać] «швидко і дрібно йти; швидко і лагідно говорити», слц. [drebotiť] «теревенити», [dreboliť] «тс.», [drebtať] «белькотати», м. дроби «верзти нісенітницю», схв. дрòбити «тс.», слн. drobíti «співати, щебетати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

дреботу́га «цокотуха»

дри́мба́ти «пританцьовувати»

дримботі́ти «швидко говорити»

дроботи́ти «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дроби «верзти нісенітницю»	македонська
drebotać «швидко і дрібно йти; швидко і лагідно говорити»	польська
drobotać «швидко і дрібно йти; швидко і лагідно говорити»	польська
drebot-	праслов’янська
дрòбити «тс.»	сербохорватська
drebotiť «теревенити»	словацька
drobíti «співати, щебетати»	словенська
dreboliť «тс.»	українська
drebtať «белькотати»	українська
drob- «дріб, дробити»	?
значення «дрібно (тобто швидко) говорити»	?

дуб «Quercus robur L.; деревина дуба; дубильна речовина; (діал., іст.) вид великого човна» (бот.)

псл. dǫbъ, – дальші зв’язки визначаються по-різному;

останньою за часом є спроба (Falk Scandoslavica IV 265 – 285) виведення з більш раннього псл. *dumbås «дупло, дуплище; дерево», паралельного до лит. dumbas «заглиблення, порожнина», dùbti «дупліти», dubùs «глибокий, запалий», dumbùs, dumbrùs «тс.», dùba, dublỹs «дупло», лтс. duôbums «заглиблення, печера», dùobt «видовбувати» (пор. слц. dbol «вулик, дупло», п. dub, dziub, dziubnia«дупло»), як назалізованого варіанта кореня псл. *dŭb-›*dъb-, що зводиться до іє. *dheub- «глибокий, низько розташований»;

найближчі відповідники: дірл. domain «глибокий», гот. diups «тс.», норв. dump «заглиблення в землі», дат. [dump] «печера, заглиблення», нвн. Tümpel «калюжа; невеликий ставок»;

розвиток нової семантики пояснюється як наслідок ототожнення понять «дупло» і «дуплисте дерево» та перенесення цієї назви на дуба за характерною перш за все для нього ознакою дуплистості;

інші дослідники (Vaillant RÉS 14,223 – 224; Sławski І 139 – 140; ЭССЯ 5,95 – 97), відносячи псл. dǫbъ разом з dǫb-r-ava, dǫb-r-ova до назалізованої форми іє. *dheu-b-, *dhum-b- «глибокий, низько розташований», пов’язують його з лит. dumblas «трясовина, болото», daubà «долина», лтс. dumbrs «болотиста місцевість» і припускають такий розвиток значень: «низько розташована місцевість» – «долина» – «волога долина, поросла лісом» – «ліс» – «дерево» – «найбільш звичайне дерево, дуб»;

зіставлялося ще (Bern. І 216 – 217; Міlewski IF 16, 198 – 199) з гр. τυφλός «сліпий, темний; дурний», τύφος «дим, чад», дангл. dumb «німий», дісл. dumbr «тс.», ірл. dub «чорний», двн. tumb «німий; дурний» (як «чорне дерево»);

припускалося також (Фасмер І 547; Brückner 85) початкове значення «дерево» (пор. полаб. jopjeedumb «яблуня») і пов’язувалося (Mikkola Ursl. Gr. 124; Брандт РФВ 21, 220; Uhlenbeck KZ 40, 554; Mikl. EW 48) з гр. δέμω «будую», дісл. timbr, дангл. timber, двн. zimber «будівельний матеріал; будова; кімната», гот. tіmrjan «будувати», псл. domъ «дім»;

зіставлялося (Brückner 85; Machek ESJČ 132) з двн. tanna «ялина» (з герм. *dan֊ wo), дінд. dhánvan-, dhánuh «дуга, звід»;

р. бр. дуб, др. дубъ «дерево; дуб», п. dąb, ч. слц. вл. нл. dub, полаб. dumb, болг. дъб, м. даб, схв. дуб «дуб; [дерево]», слн. dób, стсл. дѫбъ «дерево; дуб»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

дуб'я́ «дуби» (зб.)

дуб'я́к «дубняк»

дуб'янці́ «вид постолів з дубленої шкіри»

дуба́ «людина високого зросту»

дуба́рь «великий дуб»

дубе́ць «молодий дуб; прутик»

дуби́ло «дубильна речовина»

дуби́льний

дуби́льник «той, хто дубить шкіри; [червоний вовняний верхній одяг Шyx]»

дуби́льня «приміщення, в якому дублять шкіри»

ду́би́на «дуб; дубовий ліс; палиця; [дубові дрова Ж]»

дубиння «дубняк»

дубиня́к «дубова різка»

дубиняки́ «удари палкою»

дуби́тель

дуби́ти

ду́бити «здирати (гроші)»

ду́битися «ставати догори; коробитися»

дубі́вка «сорт дині; [чорнильний горіх; горілка, настояна на дубових бруньках Ж]»

дубівни́к «той, хто дубить шкіри, дубильник»

дубі́нка «чорнильний горіх» (бот.)

дубі́ти

дубле́нець «видублена шкіра»

дубле́ний «червоно пофарбований»

ду́блений

дублени́стий «червоножовтуватий, кольору дубленої шкіри»

ду́блє «тс.»

дубли́ти «дубити (рибальські сіті)»

дубля́ «тс.»

дубля́нка «дублений кожушок»

дубни́й «дубильний»

дубни́к «дубовий ліс»

дубни́ця «дубильно-травильний розчин»

дубня́к

дубове́ць «голуб’янка дубова, Lycaena quercus» (ент.)

ду́бо́вий

дубови́к «власник човна-дуба»

дубови́на «дубова труна»

дубо́вник «тс.»

дубо́к «дрова»

дубува́ти «мерзнути Г; не спати; бродити на свободі Ж»

дубува́тий

дубча́к «молодий дубок»

задубі́лий

задубі́ти

заду́блий

заду́бнути

заду́бти

здуби́ти «здерти»

здуби́тися «одубіти»

зду́биця «залишки дубової кори, що йдуть на дубіння»

одубені́ти

одуби́тися «вмерти, околі́ти»

одубі́лий

одубі́ти

оду́бнути

оду́бти

па́дуб «Ilex aquiîolium L.»

пі́ддубень «гриб синяк, дубовик, Boletus lurіdus» (?)

підду́бець

підду́бник

піддубо́вик

пі́дду́бок «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дуб	білоруська
дъб	болгарська
dub	верхньолужицька
diups «тс.»	готська
tіmrjan «будувати»	готська
τυφλός «сліпий, темний; дурний»	грецька
δέμω «будую»	грецька
dumb «німий»	давньоанглійська
timber	давньоанглійська
tumb «німий; дурний» (як «чорне дерево»)	давньоверхньонімецька
zimber «будівельний матеріал; будова; кімната»	давньоверхньонімецька
tanna «ялина» (з герм. *dan֊ wo)	давньоверхньонімецька
dhánvan-	давньоіндійська
domain «глибокий»	давньоірландська
dumbr «тс.»	давньоісландська
timbr	давньоісландська
дубъ «дерево; дуб»	давньоруська
dump «печера, заглиблення»	датська
*dheub- «глибокий, низько розташований»	індоєвропейська
*dheu-b-	індоєвропейська
dub «чорний»	ірландська
duôbums «заглиблення, печера»	латиська
dumbrs «болотиста місцевість»	латиська
dumbas «заглиблення, порожнина»	литовська
dumblas «трясовина, болото»	литовська
даб	македонська
dub	нижньолужицька
Tümpel «калюжа; невеликий ставок»	нововерхньонімецька
dump «заглиблення в землі»	норвезька
dumb	полабська
dąb	польська
dǫbъ	праслов’янська
*dumbås «дупло, дуплище; дерево»	праслов’янська
dŭb-›dъb-	праслов’янська
dǫbъ	праслов’янська
domъ «дім»	праслов’янська
дуб	російська
дуб «дуб; [дерево]»	сербохорватська
dub	словацька
dób	словенська
дѫбъ «дерево; дуб»	старослов’янська
dub	чеська
dùbti «дупліти»	?
dubùs «глибокий, запалий»	?
dumbùs	?
dumbrùs «тс.»	?
dùba	?
dublỹs «дупло»	?
dùobt «видовбувати» (пор. слц. dbol «вулик, дупло», п. dub, dziub, dziubnia«дупло»)	?
понять «дупло»	?
і «дуплисте дерево»	?
*dhum-b- «глибокий, низько розташований»	?
daubà «долина»	?
τύφος «дим, чад»	?
значення «дерево» (пор. полаб. jopjeedumb «яблуня»)	?
dhánuh «дуга, звід»	?

дя́дя

результат давньоруської видозміни форми дѣдя «дідусь» у дитячій мові;

припускається, що в минулому це слово мало значення «батько»;

р. дя́дька, дя́дя, [дя́дина, де́дина], бр. дзя́дзька, дзя́дзіна, др. дядя, дядько, дядьковичь, п. [dziadzia, dziadzio, dziadko, dziadz’ko] «дядько» (з бр. і укр.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

дя́дик «батько»

дя́дина «дружина дядька»

дядини́ «проводи, день поминання померлих родичів»

дя́динки «тс.»

дя́дна «дядина»

дя́дько

дядькове́й «тс.»

дя́дькович «син дядька»

дядьковщина «спадщина по дядькові»

дя́дьо

дядя́нець «дядько»

дя́тини «звичай роздавати бідним у великодній вівторок свячену їжу»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дзя́дзька	білоруська
дядя	давньоруська
dziadzia «дядько» (з бр. і укр.)	польська
dziadzio «дядько» (з бр. і укр.)	польська
dziadko «дядько» (з бр. і укр.)	польська
dziadz'ko «дядько» (з бр. і укр.)	польська
дя́дя	українська
дя́дина	українська
де́дина	українська
дзя́дзіна	українська
дядько	українська
дядьковичь	українська
дѣдя «дідусь»	?
значення «батько»	?
дя́дька	?

елеме́нт

запозичено в середні віки з латинської мови безпосередньо, а в новіші часи – повторно, очевидно, через німецьку мову;

нвн. Elemént походить від лат. elementum «елемент; стихія; (давніше) літера; (перен.) початок навчання», етимологічно нез’ясованого;

можливо, через проміжну форму *elepantum «літера з слонової кістки для навчання грамоти» пов’язане з гр. ἐλέφαντα, знах. в. одн. від ἐλέφας «слон, слонова кістка», і зазнало звукової зміни під впливом етруської мови;

свого пізнішого значення «елемент; стихія» слово набуло як калька гр. στοιχεĩον «тс.; (одна з літер, розташованих у певному порядку)», похідного від στείχω «крокую, іду»;

р. бр. элеме́нт, п. ч. вл. нл. слц. element, болг. м. елеме́нт, схв. елèмен(а)т, слн. elemènt;

Фонетичні та словотвірні варіанти

елемента (XVI ст.)

елемента́рний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
элеме́нт	білоруська
елеме́нт	болгарська
element	верхньолужицька
ἐλέφαντα	грецька
στοιχεĩον «тс.; (одна з літер, розташованих у певному порядку)»	грецька
elementum «елемент; стихія; (давніше) літера; (перен.) початок навчання»	латинська
елеме́нт	македонська
element	нижньолужицька
Elemént	нововерхньонімецька
element	польська
элеме́нт	російська
елèмен(а)т	сербохорватська
element	словацька
elemènt	словенська
element	чеська
*elepantum «літера з слонової кістки для навчання грамоти»	?
від ἐλέφας «слон, слонова кістка»	?
від ἐλέφας «слон, слонова кістка»	?
від ἐλέφας «слон, слонова кістка»	?
значення «елемент; стихія»	?
στείχω «крокую, іду»	?

знак

псл. znakъ, пов’язане із znati, як bьrakъ «шлюб» (р. брак) з bьrati «брати»;

р. бр. болг. м. знак, др. знакъ, п. ч. слц. вл. нл. znak, схв. знȃк, слн. znák, стсл. знакъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

взнак

взнаки́

ви́знак «покажчик»

визна́ка «відзнака»

ви́значення визначни́й

ви́значити

відзна́ка

відзна́чити

завзнаки́ «на згадку»

зазнаки́ «свідомо»

за́значка

знакі́м'я «тс.»

знакі́мець «знайомий»

знакі́мля «знайомство»

знако́мий

знакоми́тель «знaйомий»

знако́мити

знако́мство

зна́чення

значи́льник

значи́ти

зна́чити

значі́ння

зна́чка «мітка»

зна́чкий «позначений»

значкі́вець

значкі́ст

значкови́й «той, хто несе який-небудь церковний знак»

значли́вий

значни́й

значо́к

значу́щий

навизна́чний «визначний»

назна́ка «інструкція, вказівка; чек, ордер»

назначи́ти

непризна́чний

обозна́к «позначка»

о́знак

озна́ка

означа́ти

озна́чувати

пізна́ка

пізнако́мість

пізначни́й

по-

позна́ка

позначи́тися

по́значка

позна́чче «слід, знак»

при́знак

призна́ка

призначати

призначе́нець

призна́чення

призначе́нство

при́значка «приміта»

ро́ззнак «знаюча людина»

роззнака «тс.»

узнаки́

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
знак	білоруська
знак	болгарська
znak	верхньолужицька
знакъ	давньоруська
знак	македонська
znak	нижньолужицька
znak	польська
znakъ	праслов’янська
bьrakъ «шлюб» (р. брак)	праслов’янська
bьrati «брати»	праслов’янська
znati	праслов’янська
брак	російська
знак	російська
знȃк	сербохорватська
znak	словацька
znák	словенська
знакъ	старослов’янська
znak	чеська

ксьондз «польський католицький священик»

запозичення з польської мови;

п. ksiądz «священик; (ст.) князь» з’явилось (у XIII ст.) внаслідок дисимілятивного впливу носового на попередній палатальний носовий приголосний у *kniądz (‹ *kъnędzь) «князь»;

значення «священик» у польській мові, як і в інших західнослов’янських (ч. kněz «священик», слц. kňaz, вл. knjez, нл. kněz «тс.»), є, мабуть, калькою слат. dominus «пан» (зокрема, при звертанні до духовної особи);

р. бр. ксёндз;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ксёндз	білоруська
ksiądz «священик; (ст.) князь»	польська
ксёндз	російська
dominus «пан» (зокрема, при звертанні до духовної особи)	середньолатинська
kniądz «князь» (‹ kъnędzь)	?
значення «священик»	?

кубра́к «(ент.) Phryganea (личинка); бідолаха»

запозичення з польської мови;

п. kubrak «куртка; (ст.) грубий простий кунтуш» є словом нез’ясованого походження;

пов’язується із схв. [kuburija] «якийсь одяг», з укр. кобура́;

(Sławski III 299), з слат. cubrum «верхній лляний одяг» (Brückner 279), з нім. Kápprock «вид одягу з капюшоном» (Karłowicz SWO 319–320);

значення «личинка» з’явилося як переносне від назви одягу, а «бідолаха» – внаслідок семантичного переходу значення «простий одяг» › «той, хто носить цей одяг»;

бр. [кубра́к] «людина, яка збирає подаяния для церкви за спеціальною книгою»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

курба́к «Phryganea» (ент.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кубра́к «людина, яка збирає подаяния для церкви за спеціальною книгою»	білоруська
Kápprock «вид одягу з капюшоном»	німецька
kubrak «куртка; (ст.) грубий простий кунтуш»	польська
kuburija «якийсь одяг»	сербохорватська
cubrum «верхній лляний одяг»	середньолатинська
кобура́	українська
значення «личинка»	?
значення «простий одяг»	?

кула́к «кисть руки з зігнутими пальцями; [дрібний торговець Ж]»

очевидно, пов’язане з ку́литися;

припущення про походження від тюрк. *qulaq, пов’язаного з qol «рука» (Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 135–137; Фасмер II 408; Преобр. І 409), мало обґрунтоване;

непереконливі також пов’язання з ест. kulak «удар кулаком» (Bern. I 641; Mikl. EW 146), з уг. kulyak «кулак (руки)», kulak «тс.» (Brückner 281; Zareba JP 31, 122), а також з куль, ку́тати (Соболевский РФВ 70, 92–93) або з лит. kùlti «молотити», лтс. kult «тс.» (Matzenauer LF 9, 36);

значення «куркуль» розвинулося, очевидно, з первісного переносного вживання слова;

виведення р. кула́к «куркуль» від укр. курку́ль (Machek ESJČ 306) непереконливе;

р. кула́к «кулак (руки); [великий молот]; куркуль», бр. кула́к «кулак (руки); куркуль», др. кулакъ «кулак (руки)», п. kułak «тс.; куркуль (з рос.)», ч. слц. kulak «куркуль» (з рос.), болг. кула́к, м. кулак, схв. кỳлак, слн. kulák «тс.» (з рос.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

кулай «кулачисько»

кулакува́ти «бити кулаками»

кулача́ «кулачок»

кула́чати

кулачи́на «кулак»

кулачкува́ти «тс.»

кула́чний «у якому застосовується сила кулака; [шматками завбільшки з кулак]»

кула́чник «той, хто любить битися кулаками» (заст.)

кулаччя (зб.)

навкула́чки

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кула́к «кулак (руки); куркуль»	білоруська
кула́к	болгарська
кулакъ «кулак (руки)»	давньоруська
kulak «удар кулаком»	естонська
kult «тс.»	латиська
kùlti «молотити»	литовська
кулак	македонська
kułak «тс.; куркуль (з рос.)»	польська
кула́к «куркуль»	російська
кула́к «кулак (руки); [великий молот]; куркуль»	російська
кỳлак	сербохорватська
kulak «куркуль» (з рос.)	словацька
kulák «тс.» (з рос.)	словенська
*qulaq	тюркські
kulyak «кулак (руки)»	угорська
курку́ль	українська
kulak «куркуль» (з рос.)	чеська
ку́литися	?
qol «рука»	?
kulak «тс.»	?
куль	?
ку́тати	?
значення «куркуль»	?

кульга́ти

псл. *kulьgati, утворене за допомогою експресивного суфікса -ga- від kuljati (укр. [куля́ти]), пов’язаного з kuliti «згинати» чи з kulь «сніп, мішок» (‹ *«щось зігнуте»), або з гр. κυλλός «скручений, спотворений»;

первісно мало значення «бути кривим, зігнутим»;

менш обґрунтоване припущення (Фасмер II 412) про звуконаслідувальне походження слова або про зв’язок з іє. *kaul- «кістка» (Мельничук Этимология 1966, 234–235);

р. [кульга́ть], бр. кульга́ць, п. [kulhać] (очевидно, з укр. і ч.), ч. kulhati, слц. kul’hať, слн. [kȗljhati] «підрізувати волосся»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кулі́й «кульга»

кулі́ти «кульгати»

кульга́

кульга́вий

кульга́стий «кульгавий»

кульга́ч «тс.»

куля́р «тс.»

куля́ти «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кульга́ць	білоруська
κυλλός «скручений, спотворений»	грецька
kulhać (очевидно, з укр. і ч.)	польська
кульга́ть	російська
kul'hať	словацька
kȗljhati «підрізувати волосся»	словенська
kulhati	чеська
*kulьgati	?
-ga- (укр. [куля́ти])	?
kuliti «згинати»	?
kulь «сніп, мішок» (‹ *«щось зігнуте»)	?
значення «бути кривим, зігнутим»	?
*kaul- «кістка»	?

куна́ «(зоол.) дрібна хижа тварина з цінним хутром, Martes Pinel (Mustela martes); стара грошова одиниця»

псл. kuna і зменш. kunica;

споріднене з лит. kiáunė «куниця», kiaunenà «куняча шкіра», лтс. caûna «куниця», прус. caune «тс.», дінд. śóṇaḥ «червоний», можливо, також гр. καυνάκης «шуба (хутряний одяг у персів та вавілонян)», лат. gaunaca «вид шуби (на сході)» (з гр.), що зводяться до іє. *keun-/koun- «куниця» (: *keu-no- «ясний, білий»);

пояснюється також (Gołąb P 16, 68–69) як результат зміни давнішого значення «собака» і виводиться від іє. *kun- «собака»;

зіставлення з хет. kuš- «платити», kušata «плата за наречену» (Иванов ВСЯ 1957/2, 26; Machek ESJČ 307; Holub–Kop. 194; Skok II 232) виходить з псл. kuna як окремого слова у цьому значенні;

припущення про походження слова з перської мови через скіфське посередництво (Rostafiński Rozprawy 55 (1917), 251–260) сумнівне;

р. куни́ца «куниця», [куна́] «тс.; плата князеві, поміщикові за шлюб; грошова одиниця», бр. куні́ца «куниця; [плата поміщикові за шлюбі», др. куна «куниця; хутро куниці; хутро куниці як грошова одиниця; дрібна монета», куница «хутро куниці; хутро куниці як гроші в міновій торгівлі; грошова одиниця», п. ч. слц. вл. нл. kuna «куниця», болг. [ку́на, ку́ница], м. куна «тс.», схв. кýна «куниця; (ст.) монета», слн. kúna «куниця», стсл. коуна «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

куни́ця «тс.; наречена; (іст.) плата князеві, поміщикові за шлюб; волоть очерету»

куни́чий

ку́ній «куничий»

ку́ння «тс.» (зб.)

куня́ «волоть очерету»

ку́нячий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
куні́ца «куниця; [плата поміщикові за шлюбі»	білоруська
ку́на	болгарська
kuna «куниця»	верхньолужицька
καυνάκης «шуба (хутряний одяг у персів та вавілонян)»	грецька
śóṇaḥ «червоний»	давньоіндійська
куна «куниця; хутро куниці; хутро куниці як грошова одиниця; дрібна монета»	давньоруська
keun-/koun- «куниця» (: $keu-no- «ясний, білий»)	індоєвропейська
*kun- «собака»	індоєвропейська
gaunaca «вид шуби (на сході)» (з гр.)	латинська
caûna «куниця»	латиська
kiáunė «куниця»	литовська
куна «тс.»	македонська
kuna «куниця»	нижньолужицька
kuna «куниця»	польська
caune «тс.»	прусська
куни́ца «куниця»	російська
кýна «куниця; (ст.) монета»	сербохорватська
kuna «куниця»	словацька
kúna «куниця»	словенська
коуна «тс.»	старослов’янська
куна́ «тс.; плата князеві, поміщикові за шлюб; грошова одиниця»	українська
куница «хутро куниці; хутро куниці як гроші в міновій торгівлі; грошова одиниця»	українська
ку́ница	українська
kuš- «платити»	хетська
kuna «куниця»	чеська
kuna	?
kunica	?
kiaunenà «куняча шкіра»	?
значення «собака»	?
kušata «плата за наречену»	?
kuna	?

купир «бугила лісова, AnthriSCUS silvestris (L.) Hoffm.; дягель лікарський, Archangelica officinalis Hoffm.; ториліс, Torilis anthriscus Gmel.» (бот.)

очевидно, запозичення з російської мови;

р. купы́рь «бугила; [дудник лісовий, Angelica silvestris L.; яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.; борщівник розсіченолистий, Heracleum dissectum ed.; валеріана лискуча, Valeriana officinalis auct.; свербига східна, Bunias orientalis L.; стебло рослини з суцвіттям; молода однорічна порість на місці зрубаного лісу; порість плодових дерев; пагін щавлю]», [купы́рья] «молоді їстівні стебла рослин» зіставляються з [копёр] «кріп» (псл. koprъ), кипре́й «вузьколиста верба» і, далі, з псл. kypěti «кипіти», для якого припускається також значення «пахнути»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kypěti «кипіти»	праслов’янська
купы́рь «бугила; [дудник лісовий, Angelica silvestris L.; яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.; борщівник розсіченолистий, Heracleum dissectum ed.; валеріана лискуча, Valeriana officinalis auct.; свербига східна, Bunias orientalis L.; стебло рослини з суцвіттям; молода однорічна порість на місці зрубаного лісу; порість плодових дерев; пагін щавлю]»	російська
купы́рья «молоді їстівні стебла рослин»	?
копёр «кріп» (псл. koprъ)	?
кипре́й «вузьколиста верба»	?
значення «пахнути»	?

купле́т

запозичення з французької мови;

фр. couplet «куплет, строфа; (первісно) шарнірне з’єднання двох частин» (‹ фр. ст. coplet «сполучення двох частин») продовжує лат. cōpula «мотузок; з’єднання; словоскладання», утворене за допомогою префікса со«з-» від *аріо «зв’язую», спорідненого з дінд. āpnóti «досягає», ав. ара «він досяг», хет. ermi «беру»;

значення «куплет пісні» з’явилось у французькій мові під впливом пров. cobla «з’єднання (вірша); двовірш»;

р. бр. болг. м. купле́т, п. ч. слц. вл. kuplet, схв. куплēт, слн. kuplét;

Фонетичні та словотвірні варіанти

куплети́ст

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ара «він досяг»	авестійська
купле́т	білоруська
купле́т	болгарська
kuplet	верхньолужицька
āpnóti «досягає»	давньоіндійська
cōpula «мотузок; з’єднання; словоскладання»	латинська
купле́т	македонська
kuplet	польська
cobla «з’єднання (вірша); двовірш»	провансальська
купле́т	російська
куплēт	сербохорватська
kuplet	словацька
kuplét	словенська
couplet «куплет, строфа; (первісно) шарнірне з’єднання двох частин» (‹ фр. ст. coplet «сполучення двох частин»)	французька
ermi «беру»	хетська
kuplet	чеська
*аріо «зв’язую»	?
значення «куплет пісні»	?

кура́нти «баштовий або кімнатний годинник, що виконує невеликі музичні твори»

запозичене з французької мови, очевидно, за посередництвом польської;

фр. courante «курант (французький танець XVII ст.)», очевидно, виникло на основі словосполучення (la) danse courante (букв.) «біжучий танець»;

courant(e) є дієприкметником від courir «бігти», що продовжує лат. currere «тс.»;

значення «куранти (годинник)» розвинулося вже в польській мові;

р. бр. кура́нты «куранти», п. kuranty «музика (дзвін) курантів; (механізм) куранти», [kurant] «арія, мелодія; вид старовинного танцю»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кура́нт «весільна пісня»

куре́нта «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кура́нты «куранти»	білоруська
currere «тс.»	латинська
kuranty «музика (дзвін) курантів; (механізм) куранти»	польська
кура́нты «куранти»	російська
kurant «арія, мелодія; вид старовинного танцю»	українська
courante «курант (французький танець XVII ст.)»	французька
courir «бігти»	?
значення «куранти (годинник)»	?

курбе́т «стрибок верхового коня з зігнутими передніми ногами; вид акробатичного стрибка; дивний вчинок»

запозичення з французької мови;

фр. courbette «стрибок» є похідним від courbe «кривий, зігнутий», що продовжує лат. curvus «кривий», споріднене з гр. κυρτός «тс.», сірл. cor (знах. в. мн. curu) «круг», р. (на) ко́рточках «навпочіпки», укр. [корта́тися] «пробиватися, битися», а також псл. krivъ, укр. криви́й;

значення «стрибок коня» перейняте у французьку мову від іт. corvetta «тс.», того ж походження;

р. бр. болг. курбе́т «курбет», п. kurbeta «стрибок верхового коня», ч. courbette «тс.», слц. kurbet «переворот; витівка», схв. курбета «стрибок верхового коня»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
курбе́т «курбет»	білоруська
курбе́т «курбет»	болгарська
κυρτός «тс.»	грецька
corvetta «тс.»	італійська
curvus «кривий»	латинська
kurbeta «стрибок верхового коня»	польська
krivъ	праслов’янська
ко́рточках «навпочіпки» (на)	російська
курбе́т «курбет»	російська
курбета «стрибок верхового коня»	сербохорватська
cor «круг» (знах. в. мн. curu)	середньоірландська
kurbet «переворот; витівка»	словацька
корта́тися «пробиватися, битися»	українська
криви́й	українська
courbette «стрибок»	французька
courbette «тс.»	чеська
courbe «кривий, зігнутий»	?
значення «стрибок коня»	?

курс «напрям; цикл навчання; ряд лікувальних процедур; вартість цінних паперів»

запозичене, можливо, через французьке або німецьке посередництво з латинської мови;

лат. cursus «біг, швидка їзда; дорога, напрям; подорож» пов’язане з curro «біжу, поспішаю», спорідненим з скімр. carrawc (› кімр. carrog) «каскад», дірл. скімр. carr «двоколка, фургон», брет. karr «колісниця»;

значення «напрям руху, шлях (судна)», очевидно, запозичене за посередництвом голландської мови (гол. koers «курс, маршрут (корабля)»);

р. бр. болг. м. курс, п. ч. вл. нл. kurs, слц. kurz, схв. курс, слн. kúrz;

Фонетичні та словотвірні варіанти

курса́к «слухач навчальних курсів»

курса́нт

курси́стка

курсі́вка

курсува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
курс	білоруська
курс	болгарська
karr «колісниця»	бретонська
kurs	верхньолужицька
carr «двоколка, фургон»	давньоірландська
cursus «біг, швидка їзда; дорога, напрям; подорож»	латинська
курс	македонська
kurs	нижньолужицька
kurs	польська
курс	російська
курс	сербохорватська
carrawc «каскад» (› кімр. carrog)	середньокімрська
carr «двоколка, фургон»	середньокімрська
kurz	словацька
kúrz	словенська
kurs	чеська
curro «біжу, поспішаю»	?
значення «напрям руху, шлях (судна)»	?

куя́ти «куняти, дрімати; баритися»

псл. kujati «ремствувати, буркотіти»;

очевидно, споріднене з гр. κωκύο) «репетую, ридаю, гірко оплакую», дінд. kauti «кричить», kujati «відкашлюється, джеркотить, стогне», що зводяться до іє. *kau-/ku- «вити, ричати» звуконаслідувального походження;

значення «куняти», очевидно, розвинулося у деетимологізованого слова [куя́ти] на українському ґрунті в умовах звукової близкості обох слів;

р. [куи́м] «заїка, глухонімий; непутяща людина», схв. ст. kujati se «удавати, симулювати; опускати крила», слн. kújati se «дутися, буркотіти, упиратися, чинити опір; злитися; триматися осторонь від гнізда», стсл. коугати «ремствувати»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
κωκύο «репетую, ридаю, гірко оплакую»	грецька
kauti «кричить»	давньоіндійська
*kau-/ku- «вити, ричати»	індоєвропейська
kujati «ремствувати, буркотіти»	праслов’янська
куи́м «заїка, глухонімий; непутяща людина»	російська
kujati se «удавати, симулювати; опускати крила»	сербохорватська
kújati se «дутися, буркотіти, упиратися, чинити опір; злитися; триматися осторонь від гнізда»	словенська
коугати «ремствувати»	старослов’янська
kujati «відкашлюється, джеркотить, стогне»	?
значення «куняти»	?
куя́ти	?
kujati se «удавати, симулювати; опускати крила»	?

неверле́ «навпаки; навпростець; (сказати) грубо навпрямки»

результат злиття префіксів на-, нав- з тією самою основою, що і в словах верло́ «дишло кінського привода» (що вертиться), [верлоо́кий] «такий, що крутить очима» (?);

первісне значення «навпаки, навпроти, прямо»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

навверле́ «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
на-	?
нав-	?
верло́ «дишло кінського привода» (що вертиться)	?
верлоо́кий «такий, що крутить очима» (?)	?
значення «навпаки, навпроти, прямо»	?

напі́рити «надягти багато одягу»

очевидно, пов’язане з напі́рити «розсипати багато пір’я» через проміжне значення «підняти на собі пір’я» (як пишний птах);

пор. бр. [пы́рицьца, напы́рицьца] «надуватись, ніби піднімати своє пір’я; багато, пишно одягатись»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пы́рицьца, напы́рицьца «надуватись, ніби піднімати своє пір’я; багато, пишно одягатись»	білоруська
напі́рити «розсипати багато пір’я»	?
значення «підняти на собі пір’я» (як пишний птах)	?
пы́рицьца, напы́рицьца «надуватись, ніби піднімати своє пір’я; багато, пишно одягатись»	?

напра́сниця «лихоманка»

очевидно, первісне значення «причепа», пов’язане з напра́сний «причепливий, нав’язливий» (див.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
значення «причепа»	?
напра́сний «причепливий, нав’язливий»	?

на́рис «невеликий твір художньої прози; стислий опис, ескіз; (заст.) риска, накреслена лінія»

запозичення з чеської або польської мови;

ч. nárys «накреслення, ескіз, намітка; виклад справи в головних рисах», п. narys «накреслена лінія, ескіз, план» є похідними від дієслів ч. narýsovat, п. narysować «нарисувати», утворених за допомогою префікса na- від дієслів ч. rýsovat, п. rysować «рисувати»;

значення «літературний твір», відповідне до р. о́черк, нім. Abris, було пов’язане з цим словом в українській мові пізніше;

бр. на́рыс;

Фонетичні та словотвірні варіанти

нарисо́вець

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
на́рыс	білоруська
Abris	німецька
narys «накреслена лінія, ескіз, план»	польська
narysować «нарисувати»	польська
rysować «рисувати»	польська
о́черк	російська
nárys «накреслення, ескіз, намітка; виклад справи в головних рисах»	чеська
narýsovat	чеська
rýsovat	чеська
na-	?
значення «літературний твір»	?

на́рти «довгі вузькі сани (на півночі); кістяні ковзани з ребер тварин»

єдиного пояснення не має;

з одного боку, пов’язується з псл. rъtъ «рот» у значенні «носок взут- тя» (Німчук 319; Machek ESJČ 390; Brückner 356; Rudnicki Prasł. II 66; Moszyński PZJP 215), з другого, в російській мові виводиться від саам. комі nart «сани» (Räsänen UAJb 25, 23);

можливо, що значення «сани» в російській і звідси в українській та білоруській мовах не пов’язане з іншими значеннями української і західнослов’янських мов;

р. на́рта, на́рты «довгі сани (на півночі)», бр. на́рта, на́рты «тс.», п. narty «лижі», ч. nárt «підйом ноги», вл. narć «тс.; верх взуття»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

не́рти «лижі»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
на́рта	білоруська
narć «тс.; верх взуття»	верхньолужицька
narty «лижі»	польська
rъtъ «рот»	праслов’янська
на́рта	російська
комі nart «сани»	саамська
на́рты «довгі сани (на півночі)»	українська
на́рты «тс.»	українська
nárt «підйом ноги»	чеська
значенні «носок взут- тя»	?
значення «сани»	?

о (прийм.)

псл. о, ob, obь;

первіснішим є ob, яке перед приголосними спростилося в о;

результат злиття двох (або й трьох) давніших прийменників: іє. *obhi, до якого зводяться дінд. abhí «до, через, з-», ав. aibī, aivi «тс.», дперс. abiy «до», лат. ob «до, перед, для, за», op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *v^ьr̥těti, укр. верті́ти), та іє. *opi (*epi), що виступає в лит. apiẽ «про, навколо», арі-, арý-, ар- «о-, об-», лтс. ар «біля, навколо», дінд. арі «також, сюди, при, в», ав. аірі «також, до, в», гр. ἐπί, ἔπί «на», ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад», іон. атт. ὄπίσϑε(ν) «за, позаду»;

з огляду на давнє значення «по обидва боки» псл. ob(ь) зіставляється також з псл. oba «обидва», лат. ambi- «навколо», гр. ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi);

р. о, об, обо, бр. а, аб, аба, др. о, объ, п. о, ст. ob, ч. о, ob, слц. о, ob-, вл. wo, wob, нл. wo, wob, hob, болг. о, об, оби, м. об-, схв. о, ст. об, слн. о, ob, стсл. о, об;

Фонетичні та словотвірні варіанти

о-

об

об-

обі-

обо-

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
aibī	авестійська
аірі «також, до, в»	авестійська
ὄπίσϑε(ν) «за, позаду»	аттічний
а	білоруська
о	болгарська
wo	верхньолужицька
wob	верхньолужицька
ἐπί	грецька
ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi)	грецька
abhí «до, через, з-»	давньоіндійська
арі «також, сюди, при, в»	давньоіндійська
abiy «до»	давньоперська
о	давньоруська
*obhi	індоєвропейська
opi (epi)	індоєвропейська
ὄπίσϑε(ν) «за, позаду»	іонійський
ob «до, перед, для, за»	латинська
ambi- «навколо»	латинська
ар «біля, навколо»	латиська
apiẽ «про, навколо»	литовська
об-	македонська
wo	нижньолужицька
wob	нижньолужицька
hob	нижньолужицька
о	польська
о	праслов’янська
ob(ь)	праслов’янська
oba «обидва»	праслов’янська
о	російська
о	сербохорватська
о	словацька
ob-	словацька
о	словенська
ob	словенська
о	старослов’янська
об	українська
обо	українська
аб	українська
аба	українська
объ	українська
об	українська
оби	українська
об	українська
о	чеська
ob	чеська
ob	?
obь	?
aivi «тс.»	?
op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. v^ьr̥těti, укр. верті́ти)	?
арі-	?
арý-	?
ар- «о-, об-»	?
ἔπί «на»	?
ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад»	?
значення «по обидва боки»	?
ob	?
об	?

обашлува́ти «пообіцяти»

похідне утворення від башло́вка «розподіл здобичі» (пор. р. [ба́шловка] «почесний подарунок із здобичі»);

значення «пообіцяти» розвинулося через «пообіцяти подарунок» від «подарувати»;

наведені Грінченком контексти свідчать про близькість і навіть нерозрізнення цих значень;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
башло́вка «розподіл здобичі» (пор. р. [ба́шловка] «почесний подарунок із здобичі»)	?
значення «пообіцяти»	?
через «пообіцяти подарунок»	?
від «подарувати»	?

обганя́ти «стерегти; користуватися, володіти (землею)»

похідне утворення від гна́ти;

семантика через проміжне значення «берегти, оберігати» розвинулася з початкового «відганяти» (пор. обганяти мух, вовків, злодіїв);

Фонетичні та словотвірні варіанти

обганєнка «курінь для овець на полонині»

обгі́н «покриття щоденних витрат»

о́бгінок «тс.»

обігна́ти «заощадити; покрити витрати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гна́ти	?
значення «берегти, оберігати»	?
початкового «відганяти» (пор. обганяти мух, вовків, злодіїв)	?

обі́йстя́ «садиба, двір; околиця Ж»

виводиться від обійти́ (ст. обойти), причому припускається первісне значення «те, що обійдено, обведено на знак привласнення» (пор. [обихі́дка] «хата без огорожі», [обиходи] «належне до маєтку і його межі»);

зіставляється також з [би́ти] «бути» (*обыття › обыстя, подібно до ч. obydlí «житло»);

п. obejście «будинок, подвір’я, місце, на якому знаходяться господарські будівлі», obyjście «тс.», ст. obeście, obeszcie, obniście «тс.; обхід, патруль; обвід, межа, границя», слц. [obisco] «садиба, двір»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вби́сця

гобистя́ «місце, на якому знаходиться хата з господарськими будівлями»

гобістя́ «тс.»

обейстье

оби́йстя «садиба, двір»

оби́ста

обистье (XVII ст.)

оби́стя «селянська садиба; хата з господарськими будівлями без городу»

оби́сце «оселя, житло»

о́би́сця

обі́стя́ «тс.»

обі́сцє

обойстье

обыстье

убі́сця «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
obejście «будинок, подвір’я, місце, на якому знаходяться господарські будівлі»«тс.»	польська
obyjście «будинок, подвір’я, місце, на якому знаходяться господарські будівлі»«тс.»	польська
obisco «садиба, двір»	словацька
обійти́ (ст. обойти)	?
значення «те, що обійдено, обведено на знак привласнення» (пор. [обихі́дка] «хата без огорожі», [обиходи] «належне до маєтку і його межі»)	?
би́ти «бути» (обыття › обыстя*, подібно до ч. obydlí «житло»)	?
obeście «тс.; обхід, патруль; обвід, межа, границя»	?
obeszcie «тс.; обхід, патруль; обвід, межа, границя»	?
obniście «тс.; обхід, патруль; обвід, межа, границя»	?

огни́во «сталева пластинка в замку кремінної рушниці, об яку вдаряється кремінь; [кожна з чотирьох горизонтальних жердин, що становлять основу даху; кільце; частина ланцюга Ж, ВеНЗн; велике око між сіткою і канатом Берл; частина токарного верстата]»

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується (Brückner 375; Machek ESJČ 410) з вого́нь з припущенням, що від початкового значення «кресало» розвинулося значення «кільце ланцюга» за схожістю форми предметів, далі «ланцюг» й інші значення;

виводиться також (Bern. I 366; Варбот 144; Sl. Wortst. 150) від псл. ogъnǫti «обігнути» як назва зігнутого предмета;

р. огни́во «шматок каменя або сталі для висікання вогню з кременя; [крутий вигин у ребрі судна; поперечина на стовпах; лікоть пташиного крила]», бр. [во́гніва] «кресало», др. огниво «частина рукояті меча або шаблі», п. ogniwo «кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо, ряд», ч. ohnivo «кресало; [частина ланцюга]», слц. ohnivo «частина ланцюга», болг. огни́во «огниво у кресала», [огни́ло] «тс.», м. огнило «кресало», схв. о̀гњило «огниво»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

огни́ва «нитка, якою прикріплюються верхня і нижня частини полотна сітки»

огни́вина «балка даху оборогу»

о́гни́во «кресало» (заст., діал.)

огни́вце «частина ткацького верстата»

огни́ло «відстань на верхах чи сподах між двома точками, в яких полотно сітки прикріплюється огнивою»

о́гніло «кресало»

угни́ло «велике око між сіткою і верхами чи сподами»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
во́гніва «кресало»	білоруська
огни́во «огниво у кресала»	болгарська
огниво «частина рукояті меча або шаблі»	давньоруська
огнило «кресало»	македонська
ogniwo «кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо, ряд»	польська
ogъnǫti «обігнути»	праслов’янська
огни́во «шматок каменя або сталі для висікання вогню з кременя; [крутий вигин у ребрі судна; поперечина на стовпах; лікоть пташиного крила]»	російська
о̀гњило «огниво»	сербохорватська
ohnivo «частина ланцюга»	словацька
огни́ло «тс.»	українська
ohnivo «кресало; [частина ланцюга]»	чеська
вого́нь	?
значення «кресало»	?
значення «кільце ланцюга»	?
далі «ланцюг»	?

одна́к «але, проте; все-таки; все одно» (спол.)

похідне утворення від один, яке мало спочатку прислівникове значення «однаково» і вживалося при повідомленні про дію, що відбудеться однаково за будь-якої умови;

р. одна́ко, бр. адна́к, др. єдинако «однак», п. jednak «проте, однак, одначе», jednakże «тс.», цсл. ѥдинако;

Фонетичні та словотвірні варіанти

єднак (з п.)

одна́че «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
адна́к	білоруська
єдинако «однак»	давньоруська
jednak «проте, однак, одначе»«тс.»	польська
jednakże «проте, однак, одначе»«тс.»	польська
одна́ко	російська
ѥдинако	церковнослов’янська
один	?
значення «однаково»	?

мала́нка «вечір напередодні Нового року; новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів; учасник цього обряду; обрядова пісня, яку виконують учасники маланки МСБГ; обрядова гра при покійникові Ж»

пов’язане з Мала́нка «Меланія» з огляду на те, що переддень Нового року за церковним календарем є днем святої Меланії;

значення «гра при покійникові» вторинне;

р. [Мела́нки] «день 31 грудня за старим стилем»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

мала́нкати «виконувати новорічний обряд маланки»

маланкува́ти «тс.»

мела́нка «переддень Нового року»

мела́нки «тс.» (мн.)

мила́нка «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Мела́нки «день 31 грудня за старим стилем»	російська
Мала́нка «Меланія»	?
значення «гра при покійникові»	?

мали́но́вий (у виразі м. дзвін «дзвін приємного, м’якого тембру»)

пов’язане з мали́й, [маль] «молодняк овець»;

первісне значення «властивий дзвіночкам, що їх вішають на шию вівцям»;

пізніше зазнало зближення з мали́на за ознакою приємності;

р. мали́новый, бр. малі́навы «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
малі́навы «тс.»	білоруська
мали́новый	російська
мали́й	?
маль «молодняк овець»	?
значення «властивий дзвіночкам, що їх вішають на шию вівцям»	?
мали́на	?

манкірува́ти «легковажити, нехтувати»

запозичення з французької мови;

фр. manquer «помилятися; бракувати, нехтувати» походить від іт. mancare «бракувати; бути відсутнім; порушувати», яке зводиться до лат. mancus «недостатній, безсилий; покалічений», пов’язаного з manus «рука»;

первісне значення «такий; що має ваду руки»;

р. манки́ровать, бр. манкі́раваць, болг. манки́рам, схв. манкирати;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
манкі́раваць	білоруська
манки́рам	болгарська
mancare «бракувати; бути відсутнім; порушувати»	італійська
mancus «недостатній, безсилий; покалічений»	латинська
манки́ровать	російська
манкирати	сербохорватська
manquer «помилятися; бракувати, нехтувати»	французька
manus «рука»	?
значення «такий; що має ваду руки»	?

ма́ршал

запозичення з німецької мови;

н. Márschall походить від свн. marschalc, двн. marahscalc, що спочатку означало «конюх», а згодом набуло значення «наглядач над слугами князя в мандрівках та походах», звідки під час воєн «воєначальник»;

складається з двн. marah «кінь», спорідненого з дангл. mearh, англ. mare, дісл. marr «тс.», далі з дірл. marc, кімр. march «кінь», та scalc «служник», що відповідає свн. гол. schalk, днн. снідерл. дфриз. scalc, дангл. scealc, дат. шв. skalk, гот. skalks «тс.»;

р. бр. м. ма́ршал, п. marszałek, ч. maršál, слц. вл. нл. maršal, болг. марша́л, схв. мáршāл, слн. maršál;

Фонетичні та словотвірні варіанти

маршалкува́ти «бути маршалом» (заст.)

маршалова́ти «тс.»

ма́рша́льство

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
mare	англійська
ма́ршал	білоруська
марша́л	болгарська
maršal	верхньолужицька
schalk	голландська
skalks «тс.»	готська
mearh	давньоанглійська
scealc	давньоанглійська
marahscalc	давньоверхньонімецька
marah «кінь»	давньоверхньонімецька
marc	давньоірландська
marr «тс.»	давньоісландська
scalc	давньонижньонімецька
scalc	давньофризька
skalk	датська
march «кінь»	кімрська
ма́ршал	македонська
maršal	нижньолужицька
Márschall	німецька
marszałek	польська
ма́ршал	російська
мáршāл	сербохорватська
marschalc	середньоверхньнімецька
schalk	середньоверхньнімецька
scalc	середньонідерландська
maršal	словацька
maršál	словенська
maršál	чеська
skalk	шведська
означало «конюх»	?
значення «наглядач над слугами князя в мандрівках та походах»	?
воєн «воєначальник»	?
scalc «служник»	?

мацьку́ра «нечепура»

запозичення з польської мови;

п. [macykura] «хлопець, що втручається в жіночі роботи» складається з основ дієслова macać «мацати» та іменника kura «курка»;

первісне значення «той, хто мацає курей»;

пор. ч. [kuřimacek] «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
macykura «хлопець, що втручається в жіночі роботи»	польська
kuřimacek «тс.»	чеська
macać «мацати»	?
kura «курка»	?
значення «той, хто мацає курей»	?
kuřimacek «тс.»	?

ме́са «католицька обідня; багатоголосий хоровий твір із супроводом органа»

запозичення з французької мови, у старослов’янській і деяких інших слов’янських мовах безпосередньо з латинської;

фр. messe походить від лат. missa «тс.», пов’язаного з mittere «відпускати, звільняти», спорідненим з дангл. smittian «кидати, бити», свн. smizan «бити»;

значення «обідня» розвинулось на основі виразу, який промовлявся після закінчення богослужіння: лат. ite, missa est (concio), букв. «ідіть, (зібрання) відпущено» чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)»;

р. ме́сса, бр. ме́са, п. messa, ч. mše, слц. omša, вл. нл. mša, схв. ми́са, слн. maša, стсл. мъша;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ме́са	білоруська
mša	верхньолужицька
smittian «кидати, бити»	давньоанглійська
missa «тс.»	латинська
ite	латинська
mša	нижньолужицька
messa	польська
ме́сса	російська
ми́са	сербохорватська
smizan «бити»	середньоверхньнімецька
omša	словацька
maša	словенська
messe	французька
mše	чеська
mittere «відпускати, звільняти»	?
значення «обідня»	?
чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)»	?
мъша	?

ме́шкати «жити, проживати»

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язувалося з псл. měšati «мішати» (Фасмер–Трубачев II 615; Горяев 223);

виводиться також від mešьka «ведмедиця» у значенні «ходити незґрабно, по-ведмежому» (Преобр. І 582; Brückner 335; Holub–Kop. 221; Fraenkel IF 41, 403);

припускається первісне *mьžьkati від гіпотетичного *mьgь «мить» (Machek ESJČ 361);

значення «проживати» в українській і білоруській мовах з’явилося, очевидно, під впливом польської;

р. ме́шкать «гаятися», бр. [мѣшка́ць] «проживати», ст. мешкати «жити, знаходитися» (кін. XV ст.), п. mieszkać «перебувати, жити; (заст.) гаятися», ч. meškat «зволікати; гаятися; перебувати, знаходитися», слц. meškat’ «запізнюватися, відставати; гаятися», слн. [mečkati] «зволікати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

заме́шкалий «який проживає»

заме́шкати «поселитися; [зайняти під житло]»

ме́шка́льний «житловий»

мешкан(ь)е «місце для проживання (1454); зволікання, гаяння» (1448)

ме́шка́нець

ме́шканє «мешкання; подружнє співжиття»

ме́шка́ння

мешкати «проживати, мешкати» (1454)

мешкаючим (дав. в. мн., 1388)

мішка́нець

мішка́нє «подружнє співжиття»

мішка́нье

мі́шкати «гаятися; жити, проживати деякий час»

поме́шкання

проме́шканє «проживання»

промішка́нє «сумісне життя»

шканець «мешканець»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мѣшка́ць «проживати»	білоруська
mieszkać «перебувати, жити; (заст.) гаятися»	польська
měšati «мішати»	праслов’янська
ме́шкать «гаятися»	російська
mečkati «зволікати»	словенська
meškat «зволікати; гаятися; перебувати, знаходитися»«запізнюватися, відставати; гаятися»	чеська
cлц. meškat' «зволікати; гаятися; перебувати, знаходитися»«запізнюватися, відставати; гаятися»	чеська
mešьka «ведмедиця»	?
значенні «ходити незґрабно, по-ведмежому»	?
*mьgь «мить»	?
значення «проживати»	?
мешкати «жити, знаходитися» (кін. XV ст.)	?

мі́сто «великий населений пункт; (заст.) місцевість, місце»

псл. *město «місце», давніше, очевидно, «накидане на землю покриття для розташування», пов’язане з metati, mesti «кидати»;

зіставлення з лит. mìsti «харчування» та ін. (Фасмер II 608; Преобр. І 580; Trautmann 185) або з лит. miẽtas «кіл» та ін. (Bern. II 52; Holub–Kop. 225) позбавлені підстав;

розвиток значення «великий населений пункт» (через проміжне «базарна площа, ринок») відбувся, очевидно, під впливом польської мови;

р. ме́сто «місце; місцевість», месте́чко «місцина; містечко (селище)», бр. ме́ста (заст.) «місто; [базарна площа]», др. мѣсто, «місце; селище», п. miasto «місто; ринок», ч. město «місто», místo «місце», слц. mesto «місто», miesto «місце», вл. нл. město «місто; місце; площа», болг. мя́сто «місце; місцевість», м. место «місце; місто», схв. мȅсто (мјȅсто), слн. mesto «тс.», стсл. мѣсто «місце»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вміст

вмісти́лище

вмісти́тель «резервуар»

замісни́й

замісни́к

замісни́цтво

замісти́ти

замі́стя «передмістя»

замі́ськи́й

заміща́ти

зміст

змісто́вний

мі́йский «міський»

містечко «селище міського типу»

місти́вий «змістовний»

місти́лище «посудина, резервуар»

місти́на «місце, місцевість, [містечко Ж], [мі́стиско] «плацента»

місти́ти

мі́стич «міщанин»

місті́й «ТС.»

містки́й «такий, що багато вміщує»

мі́сто «замість; ніби»

містове́

мі́стови́й «міський»

мі́сто́чко «містечко, ринок»

мість «замість»

містю́к «мешканець міста»

містяне́

містяни́н «мешканець міста»

міськи́й

міща́ни́н

міща́нство

міщанчу́к «син міщанина»

міщу́к «мешканець міста, міщанин»

намі́сник

намі́сни́цтво

намісти́ти «помістити»

намі́стничий

невмі́стний «недоречний»

передмі́стя

передміща́нин «житель передмістя»

перемісти́ти

підміськи́й

позаміськи́й

помі́сто «посада»

по́мість «замість; неначе»

помі́стя

помі́щик

помі́щицтво

примісти́ти

приміськи́й

примі́щення

сумі́сник

сумі́сництво

сумісти́ти

суміща́ти

умісти́лище

умі́стище

умісті «разом»

умі́стка «вміщення об’яви в газеті»

умі́сто «замість»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ме́ста «місто; [базарна площа]» (заст.)	білоруська
мя́сто «місце; місцевість»	болгарська
město «місто; місце; площа»	верхньолужицька
мѣсто «місце; селище»	давньоруська
mìsti «харчування»	литовська
miẽtas «кіл»	литовська
место «місце; місто»	македонська
město «місто; місце; площа»	нижньолужицька
miasto «місто; ринок»	польська
*město «місце»	праслов’янська
ме́сто «місце; місцевість»	російська
мȅсто (мјȅсто)	сербохорватська
mesto «місто»«місце»	словацька
miesto «місто»«місце»	словацька
mesto «тс.»	словенська
мѣсто «місце»	старослов’янська
месте́чко «місцина; містечко (селище)»	українська
město «місто»«місце»	чеська
místo «місто»«місце»	чеська
mesti «кидати»	?
значення «великий населений пункт» (через проміжне «базарна площа, ринок»)	?

около́док «у царській Росії район міста, підвідомчий поліцейському наглядачеві; (заст.) медичний пункт при військовій частині»

загальноприйнятої етимології не має;

здебільшого давнішою вважається форма около́ток, пов’язана з колоти́ти «бити, калатати»;

у такому разі первісним могло бути значення «дільниця, яку охороняє (обходить) сторож з калаталом»;

виводиться також (Bern. I 548) від ко́ло «коло» як р. [межу́ток] «проміжок», промежу́ток «тс.», від [ме́жу] «між»;

недостатньо обґрунтованим є пов’язання около́ток (з первісним значенням «перегородка») з укр. [коло́т] «обмолочений сніп соломи», п. okłót «сніп соломи; дошки, якими оббивається дерев’яна хатина», okłot «тс.», ч. klát «колода, чурбак», klátek «тс.», полаб. klåtaí «колоди», прус. kalte «межовий стовп» (Matzenauer LF 8, 169; 11, 349; Torbiörnsson 1, 84);

деякі автори (Преобр. I 644; Горяев 238) первісною вважають форму около́док, яку зіставляють з коло́да «пасіка», пояснюючи слово як «поселення навколо колоди бджіл»;

р. около́док «поліцейська дільниця», около́ток «тс.; навколишня місцевість; околиця; округа», бр. акало́дак «околодок»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

около́дочний

око́лодочник «житель ближньої округи»

около́тиця «навколишня місцевість»

около́ток «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
акало́дак «околодок»	білоруська
klåtaí «колоди»	полабська
okłót «сніп соломи; дошки, якими оббивається дерев’яна хатина»	польська
kalte «межовий стовп»	прусська
межу́ток «проміжок»	російська
около́док «поліцейська дільниця»	російська
коло́т «обмолочений сніп соломи»	українська
около́ток «тс.; навколишня місцевість; околиця; округа»	українська
klát «колода, чурбак»	чеська
около́ток	?
колоти́ти «бити, калатати»	?
значення «дільниця, яку охороняє (обходить) сторож з калаталом»	?
ко́ло «коло»	?
промежу́ток «тс.»	?
ме́жу «між»	?
около́ток (з первісним значенням «перегородка»)	?
okłot «тс.»	?
klátek «тс.»	?
около́док	?
коло́да «пасіка»	?
як «поселення навколо колоди бджіл»	?

опа́лка «мішок або торба для годівлі коней, у краї якого зашиті дві палиці, рептух; мотузяна сітка або торба для сіна, з якої годують коней Л; корзина; кошик різної величини і форми на картоплю О; ночви; посуд, у якому провіюють зерно»

пов’язане з [опала́ти] «віяти зерно», похідним від [пала́ти] «тс.»;

первісним, очевидно, було значення «посудина для віяння зерна»;

перехід до значення «торба для годування, рептух» зумовлений зближенням назви опа́лка з па́лка і наявністю палиць у конструкції рептуха;

бр. [апалу́шкі] «коритце для очищення зерна в домашніх умовах», [опа́лкы] «ночви для віяння збіжжя», п. opałka «начиння для віяння збіжжя; кошик, коробка; кошик з рогожі, з лика, на дерев’яних, ліщинових прутах, для подавання вугілля до печі», ч. opálka «решето для просіювання зерна», слц. opálka «плетений кошик без ручки», нл. hopałka «віялка»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

опа́вка

опа́лкі «велика торба, зшита з двох мішків, для годівлі коней»

упа́лка «мішок для годівлі коней у дорозі»

упа́лки «мішок для годівлі коней у дорозі, що вішається на шию коню; в отвори по краях зашиті дві палиці»

упаўка «кошик різної величини і форми на картоплю»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
апалу́шкі «коритце для очищення зерна в домашніх умовах»	білоруська
hopałka «віялка»	нижньолужицька
opałka «начиння для віяння збіжжя; кошик, коробка; кошик з рогожі, з лика, на дерев’яних, ліщинових прутах, для подавання вугілля до печі»	польська
opálka «плетений кошик без ручки»	словацька
опа́лкы «ночви для віяння збіжжя»	українська
opálka «решето для просіювання зерна»	чеська
опала́ти «віяти зерно»	?
пала́ти «тс.»	?
значення «посудина для віяння зерна»	?
опа́лка	?
па́лка	?

опе́ньгати «одружити, видати заміж» (жарт.)

префіксальне похідне від [пе́ньгати] «запрягати; натягувати, напружувати; обтяжувати роботою», [пе́ньгатися] «напружуватися, робити зусилля, старатися»;

значення «одружити(ся)» розвинулось, очевидно, на основі жартівливого переосмислення значення «запрягати, обтяжувати роботою»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

опе́ньгатися «одружитися»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пе́ньгати «запрягати; натягувати, напружувати; обтяжувати роботою»	?
пе́ньгатися «напружуватися, робити зусилля, старатися»	?
значення «одружити(ся)»	?
значення «запрягати, обтяжувати роботою»	?

опи́туватися «вітатися Ж; брикатися ЛексПол»

похідне утворення від пита́ти;

значення «вітатися» розвинулось на основі значення «запитувати один одного про здоров’я, про справи (при зустрічі)» (напр., «як ся маєте?»);

значення «брикатися», очевидно, виникло в результаті жартівливого вживання слова, можливо, зближеного з копи́то;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пита́ти	?
значення «вітатися»	?
значення «запитувати один одного про здоров’я, про справи (при зустрічі)» (напр., «як ся маєте?»)	?
значення «брикатися»	?
копи́то	?

опле́нтати «обплутати; зжерти»

очевидно, видозмінене запозичення з польської мови;

п. oplątać «обплутати, обвити; обманути, приголомшити» є похідним від plątać «плутати», з яким пов’язане укр. плу́тати;

значення «жерти» виникло, очевидно, на українському ґрунті під впливом [опліта́ти] «їсти»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
oplątać «обплутати, обвити; обманути, приголомшити»	польська
плу́тати	українська
plątać «плутати»	?
значення «жерти»	?
опліта́ти «їсти»	?

осла́ «точильний камінь»

псл. osla, споріднене з ostrъ (‹ *osr-) «гострий»;

відповідає вірм. asełn (род. в. asłan) «голка, шпилька», днн. eggia «лезо, меч», дангл. egle «костриця, вусик, щетина», нн. agel, achel, двн. ahil «костриця», дкімр. ocoluin «осла», лат. aculeus «жало, колючка», а також гр. ἀκόνη «осла», дінд. aśániḥ «белемніт; вістря стріли»;

припускається також (ЭСБМ 1, 174–175) вихідне значення «камінь» і зіставляється з дінд. áśmā «камінь; небо»;

р. осело́к, осёлок, бр. асяло́к, др. осла, п. osła, osełka, [osołka, osełek], слц. osla, oslička, нл. wóslica, полаб. våslă, слн. ôsla, стсл. осла;

Фонетичні та словотвірні варіанти

осе́вка «шматок масла у вигляді точильного каменя»

осе́лка «тс.»

осе́лок «брусок, точило»

осьоло́к «брусок гострити бритву»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
асяло́к	білоруська
asełn «голка, шпилька» (род. в. asłan)	вірменська
ἀκόνη «осла»	грецька
egle «костриця, вусик, щетина»	давньоанглійська
ahil «костриця»	давньоверхньонімецька
aśániḥ «белемніт; вістря стріли»	давньоіндійська
áśmā «камінь; небо»	давньоіндійська
ocoluin «осла»	давньокімрська
eggia «лезо, меч»	давньонижньонімецька
осла	давньоруська
aculeus «жало, колючка»	латинська
wóslica	нижньолужицька
agel	нижньонімецька
våslă	полабська
osła	польська
osełka	польська
osla	праслов’янська
осело́к	російська
osla	словацька
oslička	словацька
ôsla	словенська
осла	старослов’янська
осёлок	українська
osołka	українська
osełek	українська
*osr- «гострий»	?
achel	?
значення «камінь»	?

о́шуст «наклепник, шахрай»

запозичення з польської мови;

п. oszust «шахрай», oszustać «ошукати» походять від szustać «розтрачувати, розкидатися (чимось)», що в XVII ст. вживалося в значенні «міняти», звідки й розвинулося значення «ошукувати, шахраювати»;

первісно мало значення швидкого руху, галасу;

споріднене з укр. шу́снути;

р. [ошу́стать] «обдурити», бр. [о́шуст] «шахрай»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ошу́ста «обманщик»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
о́шуст «шахрай»	білоруська
oszust «шахрай»	польська
ошу́стать «обдурити»	російська
шу́снути	українська
oszustać «ошукати»	?
szustać «розтрачувати, розкидатися (чимось)»	?
значення «ошукувати, шахраювати»	?

лі́то «найтепліша пора року; рік»

псл. lěto «найтепліша пора року», пізніше «рік»;

єдиної етимології немає;

найбільш переконливою здається думка про генетичний зв’язок з лит. lė˜tas «лагідний, спокійний, тихий; повільний, поступливий», лтс. lę͂ts «легкий», далі з лит. lėˊnas : lė˜nas «лагідний, спокійний; повільний», лат. lēnis «лагідний, спокійний, ніжний», псл. *lěnъ «лінивий», укр. ліни́вий, які зводяться до іє. *lē- «ослабнути, зменшитися, полегшати, відпустити»;

у такому разі lěto первісно мало значити «тепла, м’яка пора року, коли холод відпустив»;

зіставляється також з псл. *lějǫ, liti «лити», пов’язаним з лит. lytùs (lietùs) «дощ», лтс. liêtus «тс.», і реконструюється первісне значення «пора дощів, час дощів» (Mikl. EW 167; Brückner 291; Младенов 282);

на підтримку цієї думки наводиться як семантична паралель схв. гȍдина «рік; [дощ]» (Skok II 336 – 337);

пов’язувалося з давньогутнійським laþigs «навесні», шв. [låding, låing] «весна», lådigs «минулорічної весни» (від пгерм. *lēþ), ірл. laithe ( ‹ *lati-) «день» (Mikkola Ursl. Gr. I 46, 124; Bern. I 713 – 714; Pedersen Kelt. Gr. I 133, 177, 538) і як паралель наводилось співвідношення гот. dags «день», прус. dagis «літо», лит. dãgas «жнива» (Bern. I 713 – 714) від іє. *dheg^u̯h- «палити»;

реконструювалося іє. *lēto-/lǝto- «теплий час; літо, день» (Pokorny 680);

неприйнятною є думка про кельтське походження слова і зіставлення його з ірл. líth (Sachmatov AfSlPh 33, 91), a також зіставлення lěto ( ‹ *vleto) з алб. valẽ «кипіння, хвиля», лит. vìldyti «підігрівати», дісл. ylr «тепле випаровування», пов’язаними з р. волна́ (Jakobsson Le nom de temps lěto 76 – 80);

мало обгрунтоване пов’язання lěto з етимологічно неясним лат. laetus «веселий, приємний; багатий, сприятливий» і припущення про походження слова з первісного виразу *lěto vermę «прекрасний час», не засвідченого в слов’янських мовах, але семантично паралельного фр. [beau temps], нгр. καλοκαĩρι «літо» (Machek ESJČ 328; Мартынов Язык 67 – 68);

р. ле́то, бр. ле́та, др. лѣто, п. lato, ч. léto, слц. leto, вл. lěto «рік; річний шар дерева», lěco «найтепліша пора року», нл. lěto «рік», lěśe «найтепліша пора року», ст. lěto «весна» (XVI ст.), полаб. l’otü «рік; найтепліша пора року», болг. ля́то «найтепліша пора року; [рік]», м. лето «найтепліша пора року; рік», схв. љȅто «найтепліша пора року; шар деревини, річний приріст дерева; ст. рік», слн. léto «рік; ст. найтепліша пора року», стсл. лѣто «рік; час; (рідко) найтепліша пора року»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

влі́тку

долі́тний «повнолітній»

заліти́ти «зробити теплуватим»

за́літки «початок літа»

залі́ток «літній випас худоби»

залі́тувати «залишитись на літо; вистачити до нового урожаю»

злі́тки «віддавати на відгодівлю на чотири роки» (у сполученні [віддавати на з.] (телят)

злі́тній «середнього віку»

літа́ «роки; вік; часи» (мн.)

лі́ті «влітку»

лі́тком

літна́рка «літнє приміщення для овець»

літни́й «літній»

літник «однорічна декоративна садова рослина; [дачник]»

лі́тни́к «верхній жіночий літній одяг; літня спідниця; легкий одяг для літа Ва; піджак, жакет Me»

літниця «літня спідниця»

лі́тничок «літній жакет»

літній «який буває влітку, призначений для літа; немолодий; [теплуватий]»

лі́тній «який буває влітку»

літня́к «літня дорога; літній день Ж; південний вітер Ж; легкий одяг для літа Ва»

літня́чка «верхній жіночий літній одяг; легка літня спідниця Ва»

лі́товица «пасовище, куди виганяють худобу на все літо»

літови́ще «гірське пасовище Ж; літнє пасовище Ж; стадо, що йде на гірське пасовище Ж; місце і час літнього перебування в горах гуцульської худоби; назва гурту овець, що формується влітку Дз; шар деревини, який визначає вік дерева»

лі́том

літо́шній «немолодий»

лі́тошній «тс.»

лі́тувати «проводити десь літо; (спец.) залишатися влітку без води (про штучні водойми)»

лі́туватися «проводити літо»

літу́чка «жіноча літня кофточка»

літя́вий «тс.»

наліе́та «наступного року»

недолі́тній

недо́літок

недолі́тство «неповноліття»

недолі́ття «TG.»

о́блітку «влітку»

па́літок «сприятливе для врожаю літо, поліття»

перелі́тка «корова, яка телиться через рік»

пере́літок «однорічне теля»

по-лі́тньому

полі́тний

полі́тник «той, хто наймається на літні роботи»

полі́ток «одноліток; щорічний податок; річна оренда; поліття Нед; річний урожай з поля Нед; однорічний шар деревини»

полі́ття «сприятлива погода; урожайне літо»

про́літок «початок літа»

улі́ті «влітку»

улі́тку

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
valẽ «кипіння, хвиля»	албанська
ле́та	білоруська
ля́то «найтепліша пора року; [рік]»	болгарська
lěto «рік; річний шар дерева»«найтепліша пора року»	верхньолужицька
lěco «рік; річний шар дерева»«найтепліша пора року»	верхньолужицька
dags «день»	готська
ylr «тепле випаровування»	давньоісландська
лѣто	давньоруська
*lē- «ослабнути, зменшитися, полегшати, відпустити»	індоєвропейська
*dheg<SUP>u̯</SUP>h- «палити»	індоєвропейська
*lēto- «теплий час; літо, день»	індоєвропейська
lǝto-	індоєвропейська
laithe «день» ( ‹ *lati-)(Mikkola Ursl. Gr. I 46, 124; Bern. I 713 -- 714; Pedersen Kelt. Gr. I 133, 177, 538)	ірландська
*lati-	ірландська
líth	ірландська
lēnis «лагідний, спокійний, ніжний»	латинська
laetus «веселий, приємний; багатий, сприятливий»	латинська
lę͂ts «легкий»	латиська
liêtus «тс.»	латиська
lė˜tas «лагідний, спокійний, тихий; повільний, поступливий»	литовська
lėˊnas «лагідний, спокійний; повільний»	литовська
lė˜nas	литовська
lytùs «дощ» (lietùs)	литовська
lietùs	литовська
dãgas «жнива»	литовська
vìldyti «підігрівати»	литовська
лето «найтепліша пора року; рік»	македонська
lěto «рік»«найтепліша пора року»	нижньолужицька
lěśe «рік»«найтепліша пора року»	нижньолужицька
lěto «весна» (XVI ст.)? (ст.)	нижньолужицька
καλοκαĩρι «літо»	новогрецька
l'otü «рік; найтепліша пора року»	полабська
lato	польська
*lēþ	прагерманська
lěto «найтепліша пора року»	праслов’янська
*lěnъ «лінивий»	праслов’янська
lěto «тепла, м’яка пора року, коли холод відпустив»	праслов’янська
*lějǫ	праслов’янська
liti «лити»	праслов’янська
lěto	праслов’янська
*vleto	праслов’янська
dagis «літо»	прусська
волна́	російська
ле́то	російська
гȍдина «рік; [дощ]»	сербохорватська
љȅто «найтепліша пора року; шар деревини, річний приріст дерева; ст. рік»	сербохорватська
leto	словацька
léto «рік; ст. найтепліша пора року»	словенська
лѣто «рік; час; (рідко) найтепліша пора року»	старослов’янська
ліни́вий	українська
beau temps	французька
léto	чеська
låding «весна»	шведська
lådigs «минулорічної весни» (від пгерм. *lēþ)	шведська
låing	шведська
значення «пора дощів, час дощів»	?
laþigs «навесні»	?
*lěto vermę «прекрасний час»	?

сідоги́рий «сивий, сірий»

складне утворення з основ прикметника сіди́й та іменника ги́ря «коротко стрижений»;

буквальне значення «сивочубий»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сіди́й та іменника ги́ря «коротко стрижений»	?
значення «сивочубий»	?

сінтю́р «матеріал на борти одягу»

очевидно, запозичення з французької мови;

фр. ceinture «пояс» походить від лат. cinctūra «підперізування; коротка туніка», пов’язаного з cingo «підперізую, обвиваю, обрамляю», спорідненим з дінд. káñcatē «в’яже», kāñcīˊ «пояс», гр. ϰιγϰλίς «ґрати, решітка»;

значення «бортовина» могло розвинутись як вторинне на основі значення «твердий матеріал для пояса»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ϰιγϰλίς «ґрати, решітка»	грецька
káñcatē «в’яже»	давньоіндійська
cinctūra «підперізування; коротка туніка»	латинська
ceinture «пояс»	французька
cingo «підперізую, обвиваю, обрамляю»	?
kāñcīˊ «пояс»	?
значення «бортовина»	?
значення «твердий матеріал для пояса»	?

скало́зо́рий «глузливий, насмішкуватий»

очевидно, результат видозміни давнішого незафіксованого значення «більмастий» (пор. скалоо́кий «з більмом на оці»), зумовленої впливом слова скалозу́б «насмішник» (від ска́лити зуби «шкіритися»);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
значення «більмастий» (пор. скалоо́кий «з більмом на оці»)	?
скалозу́б «насмішник» (від ска́лити зуби «шкіритися»)	?

ска́па́ти «уникнути небезпеки»

запозичення з румунської мови;

рум. scăpá «рятувати; уникнути, звільнитися», як і іт. scappare «утекти, уникнути, звільнитися», ісп. порт. escapаr, фр. échapper «тс.», походять від нар.-лат. *excappare, утвореного з прийменника ех «із» та іменника caррa «плащ; капюшон»;

первісне значення «вислизнути з плаща, залишивши його в руках переслідувача»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
escapаr	іспанська
scappare «утекти, уникнути, звільнитися»	італійська
*excappare	народнолатинська
escapаr	португальська
scăpá «рятувати; уникнути, звільнитися»	румунська
échapper «тс.»	французька
ех «із»	?
caррa «плащ; капюшон»	?
значення «вислизнути з плаща, залишивши його в руках переслідувача»	?

суво́рий

неясне;

може бути зіставлене з [верий] «вигнутий, скручений» (пор. [уве́рий] «кривий, упертий»), сва́ра, свари́тися, [во́ркати] «бурчати»;

значення «суворий» розвинулось, очевидно, пізніше в результаті зближення з фонетично подібним суро́вий;

р. [суво́рый] «суворий; сердитий; бридкий, рябий, віспуватий», [суворь] «міцне місце в дереві, на суку», бр. [суво́ріна] «уперта людина; дерен, піднятий сохою»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

суво́ріти

суво́рішати

суво́рливий «суворий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
суво́ріна «уперта людина; дерен, піднятий сохою»	білоруська
суво́рый «суворий; сердитий; бридкий, рябий, віспуватий»	російська
суворь «міцне місце в дереві, на суку»	українська
верий «вигнутий, скручений» (пор. [уве́рий] «кривий, упертий»)	?
сва́ра	?
свари́тися	?
во́ркати «бурчати»	?
значення «суворий»	?
суро́вий	?

суро́вий «суворий»

псл. surovъ «грубий, суворий» (про людину), що є результатом видозміни значення «сировий, грубий» (про тканину, нитки тощо);

пор. аналогічний розвиток значень в лат. crūdūs «сирий, необроблений» і «грубий, суворий»;

р. суро́вый «суворий», бр. суро́вы «тс.», др. суровыи «дикий, жорстокий», п. surowy «суворий», ч. слц. surový «жорстокий, грубий», вл. surowy «суворий, жорстокий», нл. surowy «суворий, грубий, жорстокий, лютий, сердитий», болг. суро́в «суворий», м. суров «суворий, жорстокий», схв. су̏ров «суворий, грубий», слн. surа̏v «суворий, дикий, грубий», стсл. соуровъ «суворий, жорстокий»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

су́равий «норовистий (кінь)»

сурові́ти «ставати суворим»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
суро́вы «тс.»	білоруська
суро́в «суворий»	болгарська
surowy «суворий, жорстокий»	верхньолужицька
суровыи «дикий, жорстокий»	давньоруська
crūdūs «сирий, необроблений»	латинська
суров «суворий, жорстокий»	македонська
surowy «суворий, грубий, жорстокий, лютий, сердитий»	нижньолужицька
surowy «суворий»	польська
surovъ «грубий, суворий» (про людину)	праслов’янська
суро́вый «суворий»	російська
ров «суворий, грубий»	сербохорватська
surový «жорстокий, грубий»	словацька
surа̏v «суворий, дикий, грубий»	словенська
соуровъ «суворий, жорстокий»	старослов’янська
surový «жорстокий, грубий»	чеська
значення «сировий, грубий» (про тканину, нитки тощо)	?
аналогічний	?
і «грубий, суворий»	?

притя́ти «прикріпити, прив’язати»

результат видозміни значення «обрізати», звідки «прикоротити, перепинити, обмежити переміщення, припинити»;

р. [прити́н] «місце, де стають вартові; місце, де щось прив’язано; межа руху, точка стояння чогось»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

прити́н «місце, де стоять вартові, пост»

прити́на «тс.»

притина́ти «прикріплювати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
прити́н «місце, де стають вартові; місце, де щось прив’язано; межа руху, точка стояння чогось»	російська
значення «обрізати»	?
звідки «прикоротити, перепинити, обмежити переміщення, припинити»	?

прихо́д «парафія»

запозичення з російської мови;

р. прихо́д «прихід, прибуття; прибуток; парафія» пов’язане з приходи́ть «приходити», утвореним за допомогою префікса при- «при-» від дієслова ходи́ть;

значення «парафія» розвинулося на основі значення «сходка для виборів церковного старости»;

бр. прыхо́д «прихід, прибуття; прибуток; парафія»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

прихо́дник «(парафіяльний) священик»

прихо́дство «домівка священика»

прихожа́ни́н «парафіянин»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
прыхо́д «прихід, прибуття; прибуток; парафія»	білоруська
прихо́д «прихід, прибуття; прибуток; парафія»	російська
приходи́ть «приходити»	?
при- «при-»	?
ходи́ть	?
значення «парафія»	?
значення «сходка для виборів церковного старости»	?

каламу́ть «мутна рідина»

складне утворення з основ кал «бруд» і мут-ний (мут-ити);

значення «баламутити» розвинулось пізніше;

р. [каламу́т] «баламут; безладдя, сварка», [каламу́тить] «мутити (воду); баламутити», бр. каламу́ць, каламу́ціць, п. [kałamucić, kałamęcić], слц. [kalamuta] «безладдя, сумʼяття; дурниці; дурень»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

каламі́тний «каламутний»

каламу́т «неприємність, клопіт, сварка; [баламут]»

каламу́та «тс.; клопіт; сварка»

каламу́тити

каламу́тний

каламу́тник «баламут»

каламутні́ти

каламутні́шати

каламутнува́тий

каламу́ття «каламуть»

калому́т «каламут»

калому́тен «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
каламу́ць	білоруська
каламу́ціць	білоруська
kałamucić	польська
kałamęcić	польська
каламу́т «баламут; безладдя, сварка»	російська
каламу́тить «мутити (воду); баламутити»	російська
kalamuta «безладдя, сумʼяття; дурниці; дурень»	словацька
кал «бруд»	?
мут-ний (мут-ити)	?
значення «баламутити»	?

кали́ти «розжарювати; гартувати»

псл. kaliti «гартувати (залізо), робити твердим», очевидно, похідне від kalъ «бруд, болото, глина» (укр. кал);

початкове значення «обвалювати в болоті, обмазувати»;

розвиток нової семантики пояснюється тим, що гартування гончарних виробів і надавання їм міцності досягалося закопуванням їх у глину;

зіставлення з лтс. kàlst «засихати», kàlss «сухий, худий», дірл. calath, calad «твердий», лат. callum, callus «мозоль, загрубіла шкіра» (Bern. I 476; Machek ESJČ 236; Walde–Hofm. І 140; Pokorny 523–524), з р. [коле́ть] «деревʼяніти, костеніти» (Меіllet MSL 14, 373; Zupitza GG 107), з герм. *kōljan «студити» (Vaillant RÉS 19, 112), з гол. hal «мерзлий ґрунт» (Holthausen ZfSlPh 24, 268), з лат. calēre «бути гарячим» (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 149–150; Walde–Hofm. I 137) недостатньо обґрунтовані;

р. кали́ть «розжарювати; підсмажувати (горіхи), пекти (в печі)», бр. [каляніць] «гартувати, робити твердим», слц. kalitʼ «гартувати», болг. каля́, каля́вам «гартую», м. кали «гартує», схв. ка́лити «гартувати», слн. kalíti «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
каляніць «гартувати, робити твердим»	білоруська
каля́	болгарська
каля́вам «гартую»	болгарська
*kōljan «студити»	германські
hal «мерзлий ґрунт»	голландська
calath	давньоірландська
calad «твердий»	давньоірландська
callum	латинська
callus «мозоль, загрубіла шкіра»	латинська
calēre «бути гарячим»	латинська
kàlst «засихати»	латиська
kàlss «сухий, худий»	латиська
кали «гартує»	македонська
kaliti «гартувати (залізо), робити твердим»	праслов’янська
kalъ «бруд, болото, глина» (укр. кал)	праслов’янська
кали́ть «розжарювати; підсмажувати (горіхи), пекти (в печі)»	російська
ка́лити «гартувати»	сербохорватська
kalitʼ «гартувати»	словацька
kalíti «тс.»	словенська
значення «обвалювати в болоті, обмазувати»	?
коле́ть «деревʼяніти, костеніти»	?

кі́лька «шпрот, Sprattus sprattus (L.)» (іхт.)

запозичене з естонської або фінської мови за російським і, можливо, латиським посередництвом (пор. лтс. ķilava, [ķilata, ķilate, ķilis, ķilka] «шпрот, кілька»);

ест. kilu «кілька», фін. kilo «тс.» є, мабуть, скороченням ест. kilusilk, фін. kilohaili, де другий компонент (ест. silk, фін. haili) має значення «салака»;

у зв’язку з цим не позбавлене вірогідності припущення (Фасмер–Трубачев II 233) про походження ест. kilu, фін. kilo від германської назви кіля (пор. нвн. Kiel «кіль»);

у такому разі ест. kilusilk, фін. kilohaili означали б «кільова салака» – кільки відзначаються наявністю кіля на череві (Рыбы СССР 66);

про посередництво латиської мови може свідчити паралелізм р. килька «тюлька» –тюлька «тс.», як відбиття лтс. ķ-;

р. ки́лька «[кілька, шпрот]; тюлька», бр. кі́лька «тс.», п. kilka «кілька, шпрот»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

киль

килька «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кі́лька «тс.»	білоруська
kilu «кілька»	естонська
kilusilk	естонська
kilu	естонська
kilusilk	естонська
ķilava	латиська
ķilata	латиська
ķilate	латиська
ķilis	латиська
ķilka	латиська
Kiel	нововерхньонімецька
kilka «кілька, шпрот»	польська
килька «тюлька»	російська
тюлька «тс.»	російська
ки́лька «[кілька, шпрот]; тюлька»	російська
кіля	українська
kilo «тс.»	фінська
kilohaili	фінська
kilo (пор. нвн. Kiel «кіль»)	фінська
kilohaili «кільова салака»	фінська
значення «салака»	?

ковдо́ба «озерце»

певної етимології не має;

найвірогідніший зв’язок з псл. *kolti (пор. лит. kálti) «довбати, видовбувати» і вихідне значення «видовбана (яма)» (Откупщиков 127, 164);

менш обґрунтоване зближення з [ка́ довб] «кадіб» (Фасмер II 287; Толстой 220–222; Miklosich EW 108; Bern. I 467);

сумнівне також пояснення слова (Брандт РФВ 22, 139; Соболевский Slavia 5, 444) як рефлекса *kolod^ьlba, пов’язаного з коло (ко́лесо) і довба́ти;

р. колдо́ба «вибоїна, ковбаня», колдо́бина, [колды́бина, колдыба́нь, колдуба́нь, колтоба́нь] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кавте́ба «яма з водою; ковбаня»

кавто́ба

ковдо́башка «ковбаня, що лишається на лузі після повені»

ковдо́бина «вибій»

ковдо́вбина «тс.»

ко́вте́б

ко́втєб «тс.»

ковто́ба «ковбаня на лузі після повені»

ковто́біна

ковтьо́банка «тс.»

ковтьо́бина «тс.»

ковтю́ба «заглиблення на лузі, наповнене водою після повені і заросле осокою»

колдоб «тс.» (зб.)

колдо́бина «яма, заглиблення у землі»

колодо́вбина «вибій»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*kolti «довбати, видовбувати» (пор. лит. kálti)	праслов’янська
колдо́ба «вибоїна, ковбаня»	російська
колдо́бина	українська
колды́бина	українська
колдыба́нь	українська
колдуба́нь	українська
колтоба́нь «тс.»	українська
значення «видовбана (яма)»	?
ка́ довб «кадіб»	?
*kolod	?
коло (ко́лесо)	?

кови́зити «мучити»

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з [кови́зка] «палиця із загнутим кінцем, вид кийка»;

у такому разі первісним було значення «згинати, скручувати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

закови́знути «застигнути, змерзнути, заклякнути, закоцюбнути; зав’язнути, занепасти»

закови́зти «тс.»

кови́знути «животіти; хворіти, нездужати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кови́зка «палиця із загнутим кінцем, вид кийка»	?
значення «згинати, скручувати»	?

ко́жа «шкіра, шкура»

псл. koža ‹ *kozja, похідне від koza «коза»;

первісне значення «козяча шкура»;

пор. гр. ᾤα (ὤα, οἴα, ὅα) «овеча шкура» від ὅϊς «вівця, баран», псл. *azьno «шкіра, шкура», дінд. ajínam «тс.», лит. ožìnis «козлиний», ožỹs «козел», ožkà «коза», дінд. aja «тс.»;

р. бр. діал. др. болг. м. ко́жа «шкіра, шкура», п. ст. koża, ч. kůže, слц. вл. koža, нл. слн. koža, полаб. ťüzə (küza), схв. кȍжа, стсл. кожа «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кажано́к «хутряна або шкіряна куртка; короткий кожух Ж»

кажу́шка «короткий кожух; (ст.) шушон»

кожане́ць «черевик із суцільного шматка шкіри»

кожано́к «тс.»

ко́женець «вид черевика»

кожи́стий «шкірястий»

кожи́ця «шкіряний фартух»

кожівня́ «вид сорочки (?)»

кожня́р «кушнір»

кожова́тий «тс.»

кожуха́р «кравець, що шиє кожухи»

кожуха́рство «шубне ремесло»

кожуша́ний «пошитий з кожушини»

кожуша́нка «шуба з овечої шкури, покрита зверху сукном; [жіноча шуба, покроєна як свита Г; короткий кожух, хутряна куртка Ж; вид шапки (з овчини?) П»

кожуши́на «не покритий тканиною кожушок; вичинена овеча шкура; шматки старого кожуха; [шуба, легка шуба Пі, Г; короткий кожух, хутряна куртка Ж]»

кожу́шитися «здуватися, підніматися вверх, випинатися»

кожушка «жіноча шуба, покроєна як свита; вид шапки (з овчини?)»

кожу́шний «тс.»

кожу́шник «тс.»

кожу́шно «шуба, кожух»

кожу́шо́к «маленький кожух; густа плівка на поверхні захололого молока, киселю; зовнішній покрив комахи, гусениці; шкіра змії, скинута під час линяння; [жаб’яча шкіра; луска з горіха]»

накожні «шкіряні рукавиці»

на́коржень «шкіряна рукавиця»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ко́жа «шкіра, шкура»	білоруська
ко́жа «шкіра, шкура»	болгарська
koža	верхньолужицька
ᾤα «овеча шкура» (ὤα, οἴα, ὅα)	грецька
ajínam «тс.»	давньоіндійська
aja «тс.»	давньоіндійська
ко́жа «шкіра, шкура»	давньоруська
ožìnis «козлиний»	литовська
ко́жа «шкіра, шкура»	македонська
koža	нижньолужицька
ťüzə (küza)	полабська
koża	польська
koža	праслов’янська
*azьno «шкіра, шкура»	праслов’янська
ко́жа «шкіра, шкура»	російська
кȍжа	сербохорватська
koža	словацька
koža	словенська
кожа «тс.»	старослов’янська
kůže	чеська
koza «коза»	?
значення «козяча шкура»	?
ᾤα «овеча шкура» (ὤα, οἴα, ὅα)	?
ὅϊς «вівця, баран»	?
ožỹs «козел»	?
ožkà «коза»	?
ко́жа «шкіра, шкура»	?
koża	?

козде́рити «чіплятися, в’язнути; допікати, бурчати»

очевидно, результат видозміни незасвідченої форми *косте́рити, (пор. р. [костépи́ть] «лаяти, гудити», [кости́ть] «випорожнюватися, гидити; бруднити, лаяти»), що продовжує псл. *kostь (укр. кість) «тіло вбитого», яке, крім значення «кістка (частина кістяка)», набуло значення «ги дота»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kostь «тіло вбитого» (укр. кість*)	праслов’янська
кости́ть «лаяти, гудити»	російська
*косте́рити	?
костépи́ть «лаяти, гудити»«випорожнюватися, гидити; бруднити, лаяти»	?
значення «кістка (частина кістяка)»	?
значення «ги дота»	?

ко́лія «наїжджене заглиблення від коліс на дорозі; залізнична чи трамвайна лінія; [поїзд]; узвичаєний, природний хід життя, звичайний перебіг справ; [черга] Ж»

псл. [kolěja] «слід колеса», похідне від kolo «круг; колесо»;

значення «черга» є наслідком впливу з боку п. kolej, у якого воно виникло в процесі семантичного розвитку;

р. колея́ «колія, слід коліс; залізничне полотно; дорога; спосіб життя», бр. каляя́ «залізнична колія», каляі́на «колія», п. kolej «залізниця; черга; (заст.) слід від коліс, колія, дорога», ч. kolej «слід колеса, колія; рейка, залізничне полотно; [польова дорога]», ст. kolejě «слід колеса, колія», слц. kol’aj, kol’ajа «тс.», вл. kolijа «слід (особливо глибокий) коліс; колія», нл. kólej «тс.», слн. koléja «слід воза»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́лій «колія; черга»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
каляя́ «залізнична колія»	білоруська
каляі́на «колія»	білоруська
kolijа «слід (особливо глибокий) коліс; колія»	верхньолужицька
kólej «тс.»	нижньолужицька
kolej	польська
kolej «залізниця; черга; (заст.) слід від коліс, колія, дорога»	польська
kolěja «слід колеса»	праслов’янська
колея́ «колія, слід коліс; залізничне полотно; дорога; спосіб життя»	російська
kol'aj «тс.»	словацька
kol'ajа «тс.»	словацька
koléja «слід воза»	словенська
kolej «слід колеса, колія; рейка, залізничне полотно; [польова дорога]»	чеська
kolejě «слід колеса, колія»	чеська
kolo «круг; колесо»	?
значення «черга»	?

ко́лпи́ця «косар, Platalea leucorodia L.» (орн.)

звукові форми з ол (замість закономірного для української мови ов) запозичені з російської і, можливо, чеської мов;

р. колпи́ца, ко́лпик «косар», [колпь] «тс.», ст. колпь «якийсь білий птах», як і п. (каш.) [kiełp] «лебідь», слнц. [kөup, kөuṕ] «тс.», ч. kolpík «косар», вл. kołp «лебідь», схв. [kȗp] «тс.», зводяться до псл. *k^ъlрь «лебідь», очевидно, спорідненого з лит. gulbė «лебідь», gulbis, лтс. gùlbis, прус. gulbis «тс.»;

далі можливе пов’язання або з днн. galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися», свн. gelpfen «кричати, ревти», gelfen «тс.», дісл. gialpa «вихвалятися», що зводяться до звуконаслідувального іє. *ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом), або з іє. *g’hel- «блищати, сяяти; виблискувати», до якого зводяться також споріднені укр. зо́лото, зеле́ний, жо́втий і под. (у такому випадку назва птаха могла бути зумовлена його сніжно-білим забарвленням, як у псл. *olb ǫdb «лебідь», укр. ле́бідь);

значення «колпиця, косар», очевидно, у східнослов’янських мовах з’явилося вторинно замість початкового «лебідь»;

ч. kolpík є запозиченням з російської мови;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ковпик

колпа́

ко́лпик «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kołp «лебідь»	верхньолужицька
gialpa «вихвалятися»	давньоісландська
galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися»	давньонижньонімецька
*ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом)	індоєвропейська
*g'hel- «блищати, сяяти; виблискувати»	індоєвропейська
gùlbis	латиська
gulbė «лебідь»	литовська
kiełp «лебідь» (каш.)	польська
*k «лебідь»	праслов’янська
gulbis «тс.»	прусська
колпи́ца	російська
kȗp «тс.»	сербохорватська
gelpfen «кричати, ревти»	середньоверхньнімецька
kөup, kөuṕ «тс.»	словінцький
зо́лото	українська
kolpík «косар»	чеська
kolpík	чеська
ко́лпик «косар»	?
колпь «тс.»	?
колпь «якийсь білий птах»	?
gulbis	?
gelfen «тс.»	?
зеле́ний	?
жо́втий	?
значення «колпиця, косар»	?
початкового «лебідь»	?

командо́р «у середньовічних духовних і лицарських орденах -- одне з найвищих звань; один з вищих ступенів в ієрархії масонських лож; флотський чин (у Росії XVIII -- початку XIX ст.); звання голови яхт-клубу (в СРСР до 1926 p., y країнах Західної Європи і США); керівник пробігів та екскурсій; (заст.) начальник загону кораблів, який не має адміральського звання»

очевидно, через російське і, можливо, через польське посередництво запозичено з західноєвропейських мов;

фр. commandeur «командор (ордену)», ст. commandeor, гол. commandéur «тс.; військовий командир», англ. commander «командир, офіцер, який командує; старший офіцер, командуючий; (заст. рідк.) командор ордену» зводяться до нар.лат. commandare «доручати, наказувати», з яким генетично пов’язане також укр. команда;

конкретні джерела запозичення переконливо не встановлені, найвірогідніше, для окремих значень вони були різними;

до розвитку давніших значень «командор чернечого ордену» і «один з найвищих титулів духовно-лицарських орденів» пор. подібні п. kommendor (заст. рідк.) «кавалер ордена; начальник духовно-лицарського ордену (Мальтійського і ін.)», ст. comendor «магістр ордену іоаннітів (з 1530 р.– Мальтійського)», komendar, komender «тс.», ч. ст. komendor «монастирський начальник», р. ст. кумендеръ «командор ордену мечоносців», кумендерь «тс.», що, як і свн. kommendūr «командор (ордену)», kommendur, фр. ст. commendeor, походять з слат. commendor, паралельного до commendator «тс.», якому відповідають п. ст. komendator «магістр ордену іоаннітів», ч. komendátor «командор (ордену)», схв. слн. komendátor «тс.»;

до поширення пізнішого значення «флотський офіцерський чин, начальник загону кораблів» пор. укр. комодо́р «командир загону кораблів, який не має адміральського звання (у Великобританії, США і Нідерландах)», р. коммодо́р, п. komodor «тс.; титул голови яхт-клубу», ч. komodor «старший флотський і військово-повітряний чин (в англійській армії та ін.); командир, начальник», komodore «тс.», болг. комодо№р «флотський командир (по чину – після контр-адмірала)», слн. komodór «командир загону військових кораблів», що через посередництво західноєвропейських мов (англ. commodore «флотський офіцерський чин; начальник загону кораблів, старший офіцер ескадри; голова яхт-клубу; авангардний конвоїр купецьких суден», іт. commodoro «флотський офіцерський чин», ісп. comodoro «тс.; комодор») зводяться також до лат. commendāre;

тлумачення р. командо́р як видозміненого за аналогією до форм кома́нда, кома́ндовать запозичення з італійської мови (іт. commodoro, Фасмер II 300) викликає сумнів;

зовсім неприйнятне з огляду на семантику виведення р. командо́р «флотський чин» від п. komandor (Смирнов 147);

р. болг. командо́р, бр. командо́р, п. komandor «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
commander «командир, офіцер, який командує; старший офіцер, командуючий; (заст. рідк.) командор ордену»	англійська
командо́р	білоруська
комодо «флотський командир (по чину -- після контр-адмірала)»	болгарська
р «флотський командир (по чину -- після контр-адмірала)»	болгарська
командо́р	болгарська
commandéur «тс.; військовий командир»	голландська
commendāre	латинська
kommendor «кавалер ордена; начальник духовно-лицарського ордену (Мальтійського і ін.)» (заст. рідк.)	польська
komendator «магістр ордену іоаннітів»	польська
komodor «тс.; титул голови яхт-клубу»	польська
komandor	польська
komandor «тс.»	польська
кумендеръ «командор ордену мечоносців»	російська
коммодо́р	російська
командо́р як видозміненого за аналогією до форм кома́нда	російська
командо́р «флотський чин»	російська
командо́р	російська
komendátor «тс.»	сербохорватська
kommendūr «командор (ордену)»	середньоверхньнімецька
commendor	середньолатинська
komendátor «тс.»	словенська
komodór «командир загону військових кораблів»	словенська
команда	українська
комодо́р «командир загону кораблів, який не має адміральського звання (у Великобританії, США і Нідерландах)»	українська
commandeur «командор (ордену)»	французька
commendeor	французька
komendor «монастирський начальник»	чеська
komendátor «командор (ордену)»	чеська
komodor «старший флотський і військово-повітряний чин (в англійській армії та ін.); командир, начальник»	чеська
commandeor	?
commandare «доручати, наказувати»	?
значень «командор чернечого ордену»	?
і «один з найвищих титулів духовно-лицарських орденів»	?
подібні	?
comendor «магістр ордену іоаннітів (з 1530 р.-- Мальтійського)»	?
komendar	?
komender «тс.»	?
komendor «монастирський начальник»	?
кумендеръ «командор ордену мечоносців»	?
кумендерь «тс.»	?
kommendur	?
commendeor	?
commendator «тс.»	?
komendator «магістр ордену іоаннітів»	?
значення «флотський офіцерський чин, начальник загону кораблів»	?
комодо́р «командир загону кораблів, який не має адміральського звання (у Великобританії, США і Нідерландах)»	?
komodore «тс.»	?
кома́ндовать (іт. commodoro, Фасмер II 300)	?

комбіна́ція «сполучення або розташування чого-небудь у певному порядку; ряд цілеспрямованих прийомів гри; жіноча сорочка, яку надягають під сукню, та ін.»

запозичення з латинської мови;

слат. combīnātio «поєднання, з’єднання; об’єднання», рідк. combinacia «тс.» походять від лат. combīno «зв’язую по два, поєдную», до якого зводиться й укр. комбіна́т, до розвитку нового значення «жіноча сорочка» пор. фр. combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н), ст. combination «тс.», англ. combination «комбінація (білизна)», утворені від пізньолат. combīnātio «поєднання, з’єднання»;

форма комбіна́тор вважається запозиченням з французької мови;

фр. combinateur «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист» походить від слат. combīnātor «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує», пов’язаного з лат. combino «зв’язую по два, поєдную»;

р. болг комбина́ция, бр. камбіна́цыя, п. kombinacja, ч. kombinace, слц. kombinácia, вл. kombinacija, м. схв. комбина́ција, слн. kombinácija;

Фонетичні та словотвірні варіанти

комбіна́тор «(жарт.) спритний, хитрий ділок»

комбінато́рний

комбінаці́йний

комбіно́ваний

комбінува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
combination «комбінація (білизна)»	англійська
камбіна́цыя	білоруська
kombinacija	верхньолужицька
combīno «зв’язую по два, поєдную»	латинська
combino «зв’язую по два, поєдную»	латинська
комбина́ција	македонська
combīnātio «поєднання, з’єднання»	пізньолатинська
kombinacja	польська
комбина́ция	російська
комбина́ција	сербохорватська
combīnātio «поєднання, з’єднання; об’єднання»	середньолатинська
combīnātor «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує»	середньолатинська
kombinácia	словацька
kombinácija	словенська
комбіна́т	українська
combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н)	французька
combinateur «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист»	французька
kombinace	чеська
combinacia «тс.»	?
значення «жіноча сорочка»	?
combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н)	?
combination «тс.»	?
комбіна́тор	?

ша́хер-ма́хер «шайхрай» (вульг.)

запозичене (можливо, через польське посередництво) з німецької мови;

н. (розм.) Schacher-Macher «шахрай» складається зі слів Schacher «махінація; дрібна спекуляція» і Macher «ділок»;

перше слово, пов’язане з нвн. schachern «спекулювати», походить від гебр. sāḥar «торгувати; кружляти; обходити навколо», звідки пізніше значення «займатися ремеслом мандрівного торгівця»;

друге слово утворене від дієслова machen (свн. machen, двн. mahhōn) «робити, виконувати», пов’язаного з днн. makōn, дфриз. makia, дангл. macian (англ. make) «робити, творити», що продовжують пгерм. *makōn (іє. ‹ *mag̑-) і споріднені з лтс. (iz)muôzêt «побити; намазати; обдурити», псл. mazati, укр. ма́зати;

не виключене й безпосереднє запозичення з ідиш (пор. ід. šaхer-maхeráj «махінація»);

п. szacher-macher «шахрай»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ша́хер-ма́херство «шахрайство»

ша́хри-ма́хри «тс.» (мн.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
make	англійська
sāḥar «торгувати; кружляти; обходити навколо»	гебрайська
macian «робити, творити» (англ. make)	давньоанглійська
mahhōn	давньоверхньонімецька
makōn	давньонижньонімецька
makia	давньофризька
šaхer-maхeráj «махінація»	ідиш
*mag̑-	індоєвропейська
(iz)muôzêt «побити; намазати; обдурити»	латиська
Schacher-Macher «шахрай» (розм.)	німецька
Schacher «махінація; дрібна спекуляція»	німецька
Macher «ділок»	німецька
schachern «спекулювати»	нововерхньонімецька
szacher-macher «шахрай»	польська
makōn (іє. ‹ mag̑-)	прагерманська
mazati	праслов’янська
machen «робити, виконувати»	середньоверхньнімецька
ма́зати	українська
значення «займатися ремеслом мандрівного торгівця»	?

ю́лавий «слабосильний, знесилений»

не зовсім ясне;

можливо, походить від первісного др. [*вью́ла́вый] «виткий, гнучкий», утвореного від ви́ти;

значення «слабосилий» могло розвинутися через проміжне значення «той, що легко гнеться»;

р. [юла́вый] «проворний, непосидючий»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*вью́ла́вый «виткий, гнучкий»	давньоруська
юла́вый «проворний, непосидючий»	російська
ви́ти	?
значення «слабосилий»	?
значення «той, що легко гнеться»	?

ю́род «юродивий»

продовження др. форми юродъ «дурень, божевільний», утвореної від родъ за допомогою заперечного префікса \- (псл. ǫ-, укр. у-, пор. убо́гий «бідний»);

отже, первісно слово мало значення «не такий, як рід, відмінний від роду»;

р. юро́д, ст. юродивъ «юродивий» (XIV ст.), бр. юро́дзівы «юродивий», др. юродъ, уродъ «дурень, божевільний», уродивыи «дурень, безумний; юродивий», болг. (рідк.) юродив «юродивий», схв. jуродив «тс.», стсл. ѭодъ «дурень», ѭродивъ «дурний»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ю́рода «тс.»

юроди́вий

юро́дство

юро́дствувати

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
юро́дзівы «юродивий»	білоруська
юродив «юродивий» (рідк.)	болгарська
форми юродъ «дурень, божевільний»	давньоруська
юродъ	давньоруська
юро́д	російська
jуродив «тс.»	сербохорватська
ѭодъ «дурень»«дурний»	старослов’янська
ѭродивъ «дурень»«дурний»	старослов’янська
уродъ «дурень, божевільний»	українська
уродивыи «дурень, безумний; юродивий»	українська
родъ (псл. ǫ-, укр. у-, пор. убо́гий «бідний»)	?
значення «не такий, як рід, відмінний від роду»	?
юродивъ «юродивий» (XIV ст.)	?

щака́ти «розколювати (дерево)»

псл. (сх.) [ščakati] (‹ *ščěkati), що, можливо, зводиться до іє. *(s)kēk- «бути кривим, зігнутим», семантичний розвиток якого в праслов’янському дієслові міг дати значення «робити щілини, розщеплювати», звідки далі «розколювати»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*(s)kēk- «бути кривим, зігнутим»	індоєвропейська
значення «робити щілини, розщеплювати»	?
далі «розколювати»	?

ще «додатково до того самого; знову, заново, повторно» (присл.)

псл. (j)ešče;

достовірної етимології не має;

зводиться до іє. *etsku̯e/edsku̯e, де *ed вказівний займенник, *ku̯e післяйменник «і», елемент -s- є інфіксом у первісному сполученні *ed ku̯e (ЭССЯ 6, 32–33);

пов’язується з дінд. áččhā «до, напроти», гр. ἔστε «до, поки», лат. ūsque «аж до; безперервно, постійно» (Machek ESJČ 224; Uhlenbeck 4; Младенов 406; Соболевский ЖМНП 1886, 146; Mеillet MSL 9, 375);

виводиться також з псл. *et-če (*etsče) (‹ іє. *etqe/etsqe), зіставлюваного з лат. atque, ав. atča «і, і притому, а також» (Потебня AfSlPh III 376; Преобр. І 219; Bern. I 454; Mеillet Åtudes 155, IF Anz. 21, 85), з іє. *adsqe, де значення «до» відображене в лат. ad «до», дірл. ad, гот. дісл. at, двн. aӡ «тс.» (Bern. I 454);

зіставляється з ос. æstæj (‹ *ašča ‹ *ačča ‹ *atča);

псл. (j)ešče пояснюється також (Vaillant RES 25, 104–105) як праслов’янське утворення, що виникло з *(j)est-je, форми с. р. одн. дієприкметника від дієслова (j)est, byti з первісним значенням «справжнє»;

р. ещё, бр. яшчэ́, [ішчэ́], др. еще, още, п. jeszcze, ч. ještě, слц. ešte, вл. hišće, (розм.) šće, нл. hyšći, полаб. jist, болг. о́ще, [е́шче], м. уште, схв. jо̏ш, jо̏шт(е), слн. šè, [šče, ešče], стсл. ѥштє;

Фонетичні та словотвірні варіанти

єще́

иши «ще»

ище́

іще́

ше «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
atča «і, і притому, а також»	авестійська
яшчэ́	білоруська
о́ще	болгарська
hišće (розм.)	верхньолужицька
šće (розм.)	верхньолужицька
at	готська
ἔστε «до, поки»	грецька
aӡ «тс.»	давньоверхньонімецька
áččhā «до, напроти»	давньоіндійська
ad	давньоірландська
at	давньоісландська
еще	давньоруська
*etsku̯e/edsku̯e	індоєвропейська
*adsqe	індоєвропейська
ūsque «аж до; безперервно, постійно»	латинська
atque	латинська
ad «до»	латинська
уште	македонська
hyšći	нижньолужицька
æstæj (‹ ašča ‹ ačča ‹ *atča)	осетинська
jist	полабська
jeszcze	польська
et-če (etsče)(‹ іє. *etqe/etsqe)	праслов’янська
ещё	російська
ш	сербохорватська
ešte	словацька
šè	словенська
ѥштє	старослов’янська
ішчэ́	українська
още	українська
е́шче	українська
šče	українська
ešče	українська
ještě	чеська
*ed	?
післяйменник «і»	?
-s-	?
значення «до»	?
*(j)est-je	?
значенням «справжнє»	?

чепе́ць «очіпок; (анат.) сальник; [другий шлунок у жуйних Г]»

псл. čepьcь, похідне від дієслова čepiti/čepati з первісним значенням «те, що чіпляють»;

значення «головний убір» є вторинним (можливо, виникло через традицію одягати, «чіпляти» головний убір на голову молодої як елемент весільного обряду, пор. ч. čepiti «вбирати наречену»);

псл. čepьcь зіставлялося з лит. kepùrė «шапка», лтс. cepure «тс.», гр. σϰέπας «покрив, оболонка», σχεπάω «покриваю» (Bern. I 143–144), з слат. cappa «вид головного убору» (Ильинский РФВ 74, 124–125), з п. czapka (Brückner 75);

р. чепе́ц, бр. чапе́ц, др. чепьць, п. czepek, czepiec, ч. čepec, слц. čepiec, вл. čěpc, нл. copc, cepc, схв. чѐпац, слн. čepec, стсл. чєпьць;

Фонетичні та словотвірні варіанти

очіпок

поче́пини «надягання на молоду чіпця»

почепи́ти «надягти чепець на молоду»

почепи́чка «?»

че́пак «очіпок»

че́пчик

чє́пак

чє́пец «тс.»

чє́пік

чіпе́ць

чі́пиць «очіпок»

чіпка́р «той, хто робить чіпці»

чіпо́чник «бовван для чіпця»

чіпо́чниця «майстриня, що шиє чіпці»

чі́пчик «чепець»

чі́пчити «надягати чепець»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чапе́ц	білоруська
čěpc	верхньолужицька
σϰέπας «покрив, оболонка»	грецька
чепьць	давньоруська
cepure «тс.»	латиська
kepùrė «шапка»	литовська
copc	нижньолужицька
cepc	нижньолужицька
czapka	польська
czepek	польська
czepiec	польська
čepьcь	праслов’янська
čepьcь	праслов’янська
чепе́ц	російська
чѐпац	сербохорватська
cappa «вид головного убору»	середньолатинська
čepiec	словацька
čepec	словенська
чєпьць	старослов’янська
čepec	чеська
значенням «те, що чіпляють»	?
значення «головний убір»	?
σχεπάω «покриваю»	?

чепі́га «одна з двох дерев’яних ручок у плузі, за які тримається плугатар під час оранки» (переважно мн. чепі́ги)

утворення, пов’язане з дієсловом чепи́ти(ся), первісне значення «те, за що тримається орач»;

припускався також зв’язок із чіп «кілок, сук» (Bern. I 143; Соболевский РФВ 64, 171);

у російській і польській мові, можливо, з української;

р. чепы́га, [чапы́га] «ручка плуга», [чапи́га] «дерев’яний склад плуга», [чепи́га, чепы́га] «дерев’яна частина плуга», [чипи́га] «дерев’яний плуг», п. czepigi, [capiga, czapiga, cepiga, cepiha, czepyhy] «чепіги(га)»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

чапі́га

чепи́га

Чепі́га «Оріон» (астр.)

чепі́жки «нижні частини кінських копит»

чепі́йка

чепія́

чипі́га

чипі́я «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
czepigi	польська
чепы́га	російська
чапы́га «ручка плуга»	українська
чапи́га «дерев’яний склад плуга»	українська
чепи́га	українська
чепы́га «дерев’яна частина плуга»	українська
чипи́га «дерев’яний плуг»	українська
capiga «чепіги(га)»	українська
czapiga «чепіги(га)»	українська
cepiga «чепіги(га)»	українська
cepiha «чепіги(га)»	українська
czepyhy «чепіги(га)»	українська
чепи́ти(ся)	?
значення «те, за що тримається орач»	?
чіп «кілок, сук»	?

череня́к «кутній зуб»

утворення, похідне від псл. *černъ, спорідненого з лтс. ce̦ruoklis (ce̦ruokslis) «кутній зуб», кімр. cern «щелепа», далі, можливо, з дінд. сárvati «роздрібнює, пережовує»;

значення «кутній зуб» розвинулось із попереднього «корінь; стебло»;

р. череня́к, п. trzony (мн.) «кутні зуби», ч. třenák «кутній зуб», слц. črenovec, вл. čronak, нл. cŕonak «тс.», р.-цсл. чрhновьнъ «кутній (зуб)», стсл. чрѣновьнъ (зуб) «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

черемни́й

черенни́й «кутній (зуб)»

чере́нній «тс.»

черенный

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
čronak	верхньолужицька
сárvati «роздрібнює, пережовує»	давньоіндійська
cern «щелепа»	кімрська
ce̦ruoklis «кутній зуб» (ce̦ruokslis)	латиська
cŕonak «тс.»	нижньолужицька
trzony «кутні зуби» (мн.)	польська
*černъ	праслов’янська
череня́к	російська
чрhновьнъ «кутній (зуб)»	русько-церковнослов’янська
črenovec	словацька
чрѣновьнъ «тс.» (зуб)	старослов’янська
třenák «кутній зуб»	чеська
значення «кутній зуб»	?
попереднього «корінь; стебло»	?

чересло́ «ніж плуга, леміш»

псл. *čerslo ‹ *čertslo (‹ іє. *kert-slo-m), похідний іменник із суфіксом -sl- від іє. *ker-t- «різати»;

вихідне значення «те, чим ріжуть, знаряддя різання (ніж, різець, леміш плуга тощо)»;

найближче споріднені прус. kersle «сокира; кирка», лит. ker̃slas «знаряддя для пускання крові; ніж для стругання», віддаленіші гр. ϰείρω «рубаю», лат. culter «ніж», що також продовжують іє. *(s)ker- «різати»;

р. че́ресло́ «ніж плуга», п. заст. trzosło, ч. заст. číslo, слц. črieslo, вл. črjîsło, črîsło, нл. crjosło «тс.», болг. [чря́сло] «тс.; вид макогона», м. цресло «чересло»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

чересло

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чря́сло «тс.; вид макогона»	болгарська
črjîsło	верхньолужицька
črîsło	верхньолужицька
ϰείρω «рубаю»	грецька
*ker-t- «різати»	індоєвропейська
*(s)ker- «різати»	індоєвропейська
culter «ніж»	латинська
ker̃slas «знаряддя для пускання крові; ніж для стругання»	литовська
цресло «чересло»	македонська
crjosło «тс.»	нижньолужицька
trzosło	польська
čerslo ‹ čertslo (‹ іє. *kert-slo-m)	праслов’янська
kersle «сокира; кирка»	прусська
че́ресло́ «ніж плуга»	російська
črieslo	словацька
číslo	чеська
-sl-	?
значення «те, чим ріжуть, знаряддя різання (ніж, різець, леміш плуга тощо)»	?
trzosło	?
číslo	?

член «відокремлювана частина тіла людини або тварини; (спец.) одна із частин якогось цілого; особа як частина якоїсь спільноти (організації, об’єднання і под.)»

псл. *čеlnъ «член» (з раннім переходом е › о);

давніша форма *kеlnъ;

в українській мові запозичення з церковнослов’янської, про що свідчать фонетика і суто книжний характер слова;

чергуванням пов’язане з псл. kolěno «коліно; кривина; покоління, рід»;

споріднене з лит. kelỹs «коліно», kálnas «гора», kélti «піднімати», лтс. celіs «коліно», ķe̦l˜na «нога курки» (Osten-Sacken IF 24, 245; Mühl.–Endz. 2, 362), гр. ϰω̃λον «частина тіла (член)», ϰολωνός «пагорок», дінд. káta (‹ *kol-to-) «стегно»;

іє. *kel- «колоти, бити; підійматися, височіти, рости»;

зближення з н. Gelenk «суглоб», англ. link «член» ‹ пгерм. *hlenk- ‹ іє. *klenk-, з допущенням метатези (Machek ESJČ 105), малопереконливе;

значення «член якоїсь організації» виникло з початкового «член суду» (Смирнов 325);

р. член «член», [челено́] «три нижніх ряди кола зрубу», бр. член «член», др. члѣнъ, членъ «частина тіла», чланъкъ, челонъ «тс.», п. człon «член, складник, ланка», ч. člеn «член (організації); артикль», článek «суглоб; стаття», слц. člеn «член (організації); артикль», článok «суглоб; стаття», вл. čłîn «член (організації); частина чогось цілого», нл. cłonk «тс.», болг. м. член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону», схв. чла̑н «член (організації); суглоб; стаття закону», слн. člén «артикль; параграф», člán «член (організації)», цсл. члѣнъ «частина тіла»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

зчленівни́й

зчленува́ння

недочле́нці «з нерівною кількістю пальців ніг»

не́член «той, що не є членом якоїсь спільноти»

почле́нний

челе́н «член»

челенко

челенок «кістка, суглоб пальця»

чле́ник (зоол.)

чле́ни́стий

члени́ти

члені́вство «членство»

чле́нний

чле́нство

членува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
link «член»	англійська
член «член»	білоруська
член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону»	болгарська
čłîn «член (організації); частина чогось цілого»	верхньолужицька
káta «стегно» (‹ *kol-to-)	давньоіндійська
члѣнъ	давньоруська
*kel- «колоти, бити; підійматися, височіти, рости»	індоєвропейська
celіs «коліно»	латиська
kelỹs «коліно»	литовська
член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону»	македонська
cłonk «тс.»	нижньолужицька
Gelenk «суглоб»	німецька
człon «член, складник, ланка»	польська
*hlenk-	прагерманська
*čеlnъ «член» (з раннім переходом е › о)	праслов’янська
kolěno «коліно; кривина; покоління, рід»	праслов’янська
член «член»	російська
н «член (організації); суглоб; стаття закону»	сербохорватська
člеn «член (організації); артикль»«суглоб; стаття»	словацька
článok «член (організації); артикль»«суглоб; стаття»	словацька
člén «артикль; параграф»«член (організації)»	словенська
člán «артикль; параграф»«член (організації)»	словенська
челено́ «три нижніх ряди кола зрубу»	українська
членъ «частина тіла»	українська
чланъкъ	українська
челонъ «тс.»	українська
члѣнъ «частина тіла»	церковнослов’янська
člеn «член (організації); артикль»«суглоб; стаття»	чеська
článek «член (організації); артикль»«суглоб; стаття»	чеська
*kеlnъ	?
kálnas «гора»	?
kélti «піднімати»	?
ķe̦l˜na «нога курки»	?
ϰω̃λον «частина тіла (член)»	?
ϰολωνός «пагорок»	?
*klenk-	?
значення «член якоїсь організації»	?
початкового «член суду»	?

чубуко́вець «садовий жасмин, Philadelphus coronarius L.» (бот.)

очевидно, калька німецької назви рослини;

нім. Pfeifenstrauch «тс., (букв.) люльковий кущ», де Pfeife має значення «люлька» і «стебло»;

пор. також російську назву рослини чубу́шник (від р. чубу́к);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Pfeifenstrauch «тс., (букв.) люльковий кущ»	німецька
значення «люлька»	?
і «стебло»	?
чубу́шник (від р. чубу́к)	?

чупера́дло «опудало»

запозичення з польської мови;

п. czupiradło утворене від [czuper] «чуб, чуприна» за допомогою суфікса -dło з негативним забарвленням, пор. popychadło «попихач», skąpiradło «скнара» тощо;

первісне значення «людина зі скуйовдженим волоссям»;

п. czupiradło пов’язується також із запозиченим з укр. чепурни́й (Brückner 81–82);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
czupiradło «чуб, чуприна» утворене від [czuper]	польська
czupiradło	польська
чепурни́й	українська
-dło	?
popychadło «попихач»	?
skąpiradło «скнара»	?
значення «людина зі скуйовдженим волоссям»	?

хаба́р «гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп»

запозичення з арабської мови за посередництвом турецької (тур. haber «повідомлення, вістка, новина»);

ар. ḫabar «тс.» пов’язане з ḫabara «дізнаватися»;

значення «підкуп» могло розвинутися на підставі значення «плата за повідомлення»;

р. хаба́р, бр. ха́бар, [ха́бары], п. [chabar, chabor], болг. хабе́р «вістка, повідомлення», м. абер «вістка», схв. ха̏бар, ха̏бер «вістка, чутка»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

хаба́ра «хабар»

хаба́рина «малий хабар; кожен хабар окремо»

хабарі́й «хабарник»

хаба́рник

хаба́рництво

хаба́рничати

хаба́рство

хаборни́к «маклер»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ḫabar «тс.»	арабська
ха́бар	білоруська
хабе́р «вістка, повідомлення»	болгарська
абер «вістка»	македонська
chabar	польська
chabor	польська
хаба́р	російська
бар	сербохорватська
ха́бары	українська
бер «вістка, чутка»	українська
ḫabara «дізнаватися»	?
значення «підкуп»	?
значення «плата за повідомлення»	?

халту́ра «побічний легкий заробіток; несумлінна робота»

утворене на основі іменників хавту́р, хавту́ра «плата натурою за відправлення релігійних обрядів; поминки»;

значення «пожива, побічний легкий заробіток» набуло поширення в післяреволюційні роки, особливо серед російських акторів;

з театрального жаргону та з мови блатних слово ввійшло в розмовну мову;

р. бр. болг. халту́ра, п. chałtura;

Фонетичні та словотвірні варіанти

халту́рити

халту́рний

халту́рник

халту́рщина

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
халту́ра	білоруська
халту́ра	болгарська
chałtura	польська
халту́ра	російська
хавту́р	?
хавту́ра «плата натурою за відправлення релігійних обрядів; поминки»	?
значення «пожива, побічний легкий заробіток»	?

хами́ти «чистити, прибирати»

очевидно, похідне утворення від псл. *(s)kem-/(s)kom-/xō˘m- «різати, дробити» через значення «усувати що-небудь шляхом зрізування, відкидання» (пор. чи́стити о́дяг і чи́стити карто́плю);

Фонетичні та словотвірні варіанти

ха́мно «чисто, охайно»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*(s)kem-/(s)kom-/xō˘m- «різати, дробити»	праслов’янська
значення «усувати що-небудь шляхом зрізування, відкидання» (пор. чи́стити о́дяг і чи́стити карто́плю)	?

характе́рник «чаклун, чарівник»

пов’язане з хара́ктер;

виникло з давнішого значення «спосіб письма, шрифт, літера, чаклунські рисочки, знаки», звідки характе́рник власне «чорнокнижник, спеціаліст із чорної магії»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

характе́рництво «чарування, чаклунство»

характерни́чити «чарувати, чаклувати»

характе́рство «тс.»

характе́рствувати «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хара́ктер	?
значення «спосіб письма, шрифт, літера, чаклунські рисочки, знаки»	?
характе́рник «чорнокнижник, спеціаліст із чорної магії»	?

хваст «бур’ян, погана трава»

псл. xvastъ, що є етимологічно тотожним із xvostъ;

кореневе а з’явилося під впливом xvastati (ЭССЯ 8, 122–123);

припускалося також походження безпосередньо від xvastati ‹ *xvat-tati «хватати»;

значення «бур’ян» з’явилося спочатку в тих рослин, що чіпляються, пор. синонім до п. chwast «бур’ян» uczep і вислів przyczepił się jak rzep, також аналогічне укр. причепи́вся, як реп’я́х (Sławski I 91);

мотивування назви тим, що бур’яни «хапають» для себе землю (Brückner 187) є помилковим;

п. chwast «зілля, бур’ян», ст. fast «тс.», слнц. χvast «бур’ян», ч. [chfasty] «бур’яни»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

фаст «бур’ян»

фа́стисько «тс.»

хва́стиця пся́ча «глуха кропива, Leonurus cardiaca L.» (бот.)

хва́стни́к «переліска, Mercurialis perennis L.» (бот.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
chwast «бур’ян»	польська
chwast «зілля, бур’ян»	польська
xvastъ	праслов’янська
χvast «бур’ян»	словінцький
причепи́вся	українська
chfasty «бур’яни»	чеська
*xvat-tati «хватати»	?
значення «бур’ян»	?
синонім	?
як реп'я́х	?
бур'яни «хапають»	?
fast «тс.»	?

хірхи́льний «лукавий, хитрий»

очевидно, похідне утворення від хір (хер) «назва літери Х»;

до розвитку семантики пор. [хіри́ писа́ти] (про ходу п’яного) Бі, звідки могло виникнути значення «крутити, хитрувати, лукавити»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

хірхуля́ти «лукавити, хитрувати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хір «назва літери Х» (хер)	?
хіри́ писа́ти (про ходу п’яного)	?
значення «крутити, хитрувати, лукавити»	?

хлебча́ти «опоганювати, оскверняти»

очевидно, експресивне утворення на основі хлебта́ти (хлебчу́, хле́бчеш) «сьорбати», пор. др. хлепътати, хлепъчу «жадібно пити» (Срезн. III 1370);

значення «опоганювати» могло виникнути через загальну негативну семантику слова: «жадібно пити» → «некрасиво пити»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хлепътати	давньоруська
хлебта́ти «сьорбати» (хлебчу́, хле́бчеш)	?
хлепътати	?
хлепъчу «жадібно пити»	?
значення «опоганювати»	?
слова: «жадібно пити»	?

хльо́ра «шмагання, лупка»

не зовсім ясне;

можливо, експресивне утворення, що виникло внаслідок контамінації слів хлост «лупка» (пор. дієслово хльо́стати) і хля́ра «негода, сльота»;

значення «бити, шмагати» і «лити, литися» часто асоціюються, пор. джерело́ б’є, дощ пері́щить (тю́жить) і под;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хлост «лупка» (пор. дієслово хльо́стати)	?
хля́ра «негода, сльота»	?
значення «бити, шмагати»	?
і «лити, литися»	?
джерело́ б'є	?
дощ пері́щить (тю́жить)	?

хлюст «хитра, спритна людина; пройдисвіт»

експресивне утворення, пов’язане з хлю́скати «плескати; литися з шумом (про дощ)» (псл. xl’uskati/xl’ustati);

значення знаряддя праці, відбите у польському слові, первинне стосовно негативного значення «пройдисвіт» у східнослов’янських мовах;

пор. у семантичному плані укр. плеска́ти язико́м, прони́ра, проно́за, прола́за тощо;

р. хлюст, [хлю́зда] «пройдисвіт, шахрай», бр. хлюст «тс.», п. chlust «віха, береза, зрубана з вітами й листям, щоб трусити сажу в коминах; важкий держак із соломою покривати хату», ч. chlust «бульк, плесь», слц. chl’ust «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

хлюстува́тий «жевжикуватий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хлюст «тс.»	білоруська
chlust «віха, береза, зрубана з вітами й листям, щоб трусити сажу в коминах; важкий держак із соломою покривати хату»	польська
хлюст	російська
chl'ust «тс.»	словацька
плеска́ти язико́м	українська
хлю́зда «пройдисвіт, шахрай»	українська
chlust «бульк, плесь»	чеська
хлю́скати «плескати; литися з шумом (про дощ)» (псл. xl’uskati/xl’ustati)	?
значення «пройдисвіт»	?
у	?
прони́ра	?
проно́за	?
прола́за	?

хміль «однорічна або багаторічна витка рослина родини шовковицевих; який-небудь п’янкий напій; стан сп’яніння від п’янких напоїв»

псл. хъmelь;

загальноприйнятої етимології не має;

припускається давнє запозичення з іранських мов, при цьому реконструюється архаїчне ір. *хum-ala-, пор. ос. хumælæg;

звертається увага на давність у слов’янському слові значення «сп’яніння» і вторинність значення «назва рослини» (ЭССЯ 8, 141–145);

висловлювалися також припущення про запозичення з тюркських мов, пор. булг. *хumlaγ, чув. хǝ˘mlа, хømlа, тат. xomlak, звідки манс. qumlix і уг. komlî (див. Фасмер IV 249–250), з германських, з авестійської (там само);

непереконливе твердження про запозичення назви хмелю в слов’янські мови зі східнофінських (Mikl. EW 87; Bкüсkner 180; Bern. I 411);

існують думки й про автохтонність псл. хъmelь, яке пов’язується зі звуконаслідувальним коренем *khem- у зв’язку з одуром, який викликають хмільні напої (Ильинский ИОРЯС 20/4, 175);

у такому разі є ймовірною спорідненість з дінд. sîma «сома», ав. haōma, що зводяться до іє. *seu- «сік, витискувати сік» (Moszyński PZJP 217–224);

р. бр. хмель, др. хмель, хмѣль, п. chmiel, ч. chmel, слц. chmel’, вл. khmjel, нл. chmjel, полаб. x̓ėmil, болг. хмел, м. хмељ, схв. хме̏љ, слн. hmelj, стсл. хмѣль;

Фонетичні та словотвірні варіанти

охмеля́ти(ся)

підхмели́тися

похмеля́тися

похмі́лля

похмі́ль

похмі́льний

прохмеля́тися

хмелеви́й

хме́лик «рід узору у вишивці; (бот.) повитиця, Cuscuta L. Маk; конюшина темно-каштанова, Тrifolium spadiceum L. Mak; подорожник, Plantago arenaria W.H. Mak»

хмели́на «стебло хмелю; (бот.) [повитиця, Cuscuta L.]»

хмели́ння

хмели́сько

хмели́ти «заправляти хмелем, п’янити»

хмели́ще «плантації хмелю»

хмелі́ти «п’яніти»

хмель «хміль»

хмельни́й

хмельни́к «хмільник»

хмельни́на «хмелина»

хмельни́ця «хміль»

хмельо́вий «зроблений з хмелю»

хмелю́к «конюшина, Тrifolium agrarium L.» (бот.)

хмеля́к «хмельова гусениця, Hepiolus humuli» (ент.)

хмеля́р

хмеля́рство

хмілеви́й

хмільни́й

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
haōma	авестійська
хмель	білоруська
хмел	болгарська
*хumlaγ	булгарська
khmjel	верхньолужицька
sîma «сома»	давньоіндійська
хмель	давньоруська
*seu- «сік, витискувати сік»	індоєвропейська
*хum-ala-	іранські
хмељ	македонська
qumlix	мансійська
chmjel	нижньолужицька
хumælæg	осетинська
x̓ėmil	полабська
chmiel	польська
хъmelь	праслов’янська
хъmelь	праслов’янська
хмель	російська
љ	сербохорватська
chmel'	словацька
hmelj	словенська
xomlak	татарська
komlî (див. Фасмер IV 249--250)	угорська
хмѣль	українська
chmel	чеська
хǝ˘mlа	чуваська
хumælæg	?
значення «сп’яніння»	?
значення «назва рослини»	?
*хumlaγ	?
*khem-	?
хмѣль	?

хро́ми́й «кривий»

псл. xromъ(jь) «кривий, кульгавий» походить від давнішого *skromъ «обрізаний» (припускається, що первісно слово могло позначати каліцтво не тільки ніг, а й рук, інших частин тіла);

зіставлялося з н. Schramme «шрам, рубець», дінд. srāmáḥ «кривий, кульгавий» і зводилося до іє. *(s)krēm/(s)krǝm-, розширеного варіанта кореня *(s)ker- «різати, відсікати» з метатезою на слов’янському ґрунті sk › ks (› kch › ch) (Черных II 357; Bern. I 403; Pokorny I 945; сумніви див. Мейе MSL 19, 300; Ильинский ИОРЯС 16/4, 6);

існує також припущення, що початкове х- могло виникнути з іє. s через стадію експресивного š у назвах фізичної вади (Эндзелин СБЭ 71–72);

пропонувалося сумнівне виведення початкового х- з гіпотетичного словосполучення *nogu sromъ › *nogu xromъ «кульгавий на ноги» (Pedersen IF 5, 70);

слово виводилося й від кореня *skerm-, того, що в кре́мінь і скро́мний, у цьому випадку його первісне значення «поранений гострим предметом» (Brückner 184);

непереконлива думка (Machek IF 53, 93–94, ESJČ 206; Эндзелин СБЭ 71–72), що псл. xromъ споріднене з дінд. śramá- «кривий» і н. lahm «тс.» – чергування плавних r та l пояснюється як індоєвропейське, а слов’янський відповідник дістав початкове х- як інтенсифікуюче;

р. хромо́й, хрома́ть, бр. [хро́мы] Носович, др. хромыи, п. вл. нл. chromy, ч. слц. chromý, полаб. chrümĕ, болг. хром, м. [ром], схв. хро̏м, хро̀мац, слн. hròm, стсл. хромъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

охроми́ти

охромі́ти

прихроми́ти «?»

хма́рати «тс.»

хра́мати

храма́чка «копитна хвороба»

храми́й «тс.»

храмо́та «кульгаві тварини»

хрі́мка

хрома́к «кульгава вівця»

хрома́ти

хроме́ць

хроминде́й «кульгава людина»

хромі́ти

хро́мка «копитна хвороба»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хро́мы	білоруська
хром	болгарська
chromy	верхньолужицька
srāmáḥ «кривий, кульгавий»	давньоіндійська
śramá- «кривий»	давньоіндійська
хромыи	давньоруська
*(s)krēm/(s)krǝm-	індоєвропейська
s через стадію експресивного š у назвах фізичної вади	індоєвропейська
ром	македонська
chromy	нижньолужицька
Schramme «шрам, рубець»	німецька
lahm «тс.»	німецька
chrümĕ	полабська
chromy	польська
xromъ(jь) «кривий, кульгавий»	праслов’янська
xromъ	праслов’янська
хромо́й	російська
м	сербохорватська
chromý	словацька
hròm	словенська
хромъ	старослов’янська
хрома́ть	українська
хро̀мац	українська
chromý	чеська
*skromъ «обрізаний» (припускається, що первісно слово могло позначати каліцтво не тільки ніг, а й рук, інших частин тіла)	?
*(s)ker- «різати, відсікати»	?
х-	?
xromъ «кульгавий на ноги»	?
*skerm-	?
кре́мінь	?
скро́мний	?
значення «поранений гострим предметом»	?
х-	?

хуй «membrum virile»

псл. xujь чергуванням голосних пов’язане з хвоя (‹ *skou̯-i̯-o/sku̯-oi̯-ā);

первісне значення «колоти»;

споріднене з лит. skujà «хвоя; шишка», лтс. skujas «хвоя; ялинові шпильки», алб. hu «кілок; membrum virile»;

заперечення Уленбека (Uhlenbeck IF 17, 98) безпідставні;

р. бр. болг. хуй, п. слц. chuj;

Фонетичні та словотвірні варіанти

хуйня́ «нісенітниця»

хуйо́вий «кепський»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
hu «кілок; membrum virile»	албанська
хуй	білоруська
хуй	болгарська
skujas «хвоя; ялинові шпильки»	латиська
skujà «хвоя; шишка»	литовська
chuj	польська
xujь чергуванням голосних пов'язане з хвоя (‹ *skou̯-i̯-o/sku̯-oi̯-ā)	праслов’янська
хуй	російська
chuj	словацька
значення «колоти»	?

цве́нькати «говорити чужою мовою, для якої характерні звуки ц, дз; щебетати (про птахів); лепетати (про дитину) Нед»

похідне утворення від звуконаслідувального вигуку цвень, що імітує крик деяких птахів, зокрема синиць;

первісне значення «щебетати», інші значення вторинні, метафоричні;

до словотвору пор. дзе́нькати, бре́нькати;

р. цве́нькать «кричати цвень (про птахів); давати дзвенячий звук (про кулю)», цви́нькать «тс.», слц. zvendzat’ «дзвеніти»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

цве́ник «хвалько»

цвенька́ч «той, що бряжчить шаблею»

цве́рнюх «базіка»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
цве́нькать «кричати цвень (про птахів); давати дзвенячий звук (про кулю)»	російська
zvendzat' «дзвеніти»	словацька
цви́нькать «тс.»	українська
цвень	?
значення «щебетати»	?
дзе́нькати	?
бре́нькати	?

цу́ра́ «паличка Г; гра в цурки ЛЖит; відходи після перевіювання зерна Мо»

загальновизнаної етимології не має;

можна припустити давнє значення слів цу́ра, цу́рка «символічне зображення далекого предка (духа-охоронця дому)»;

до значення «гра» пор. спостереження О.О. Потебні про перехід язичницьких обрядів і вірувань до сфери дитячих ігор;

далі найімовірнішою є спорідненість зі щур (як нічною твариною);

менш прийнятними є зіставлення з лит. kiáuras «дірявий», лтс. саũrs «тс.», лит. kiùrti «ставати дірявим», skiaurė˜ «дірявий човен», снн. schore «щілина, тріщина» (Фасмер IV 387; Mühl.–Endz. I 365) та з н. scheren «стригти, обрізати», Schur «стрижка» (Горяев 417);

р. чу́рка «обрубок дерева або металу», [чура́к] «обрубок дерева», бр. цу́рка;

Фонетичні та словотвірні варіанти

цур'я «тс.»

цураки́ «об’їдки»

цурка

цурка́ «тріски» (зб.)

цу́рка «невелика паличка, обрубок; вид гри; (зб.) дрібні відходи з уламків стебел і колосків під час молотьби Чаб»

цурка́ль «учасник гри в цурки»

цурки́й «грубозернистий»

цуркува́ти «скручувати палицею мотузку»

цурува́ти «тс.; крутити»

цурува́ть «правити, вимагати, здирати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
цу́рка	білоруська
саũrs «тс.»	латиська
kiáuras «дірявий»	литовська
kiùrti «ставати дірявим»	литовська
scheren «стригти, обрізати»	німецька
чу́рка «обрубок дерева або металу»	російська
schore «щілина, тріщина»	середньонижньонімецька
чура́к «обрубок дерева»	українська
цу́ра	?
цу́рка «символічне зображення далекого предка (духа-охоронця дому)»	?
значення «гра»	?
спостереження	?
Потебні	?
щур (як нічною твариною)	?
skiaurė˜ «дірявий човен»	?
Schur «стрижка»	?

цю «вигук, яким відганяють свиней»

звуконаслідувальне утворення, що імітує звуки тварин під час їжі;

первісне значення «вигук підкликання»;

значення відгону тварин вторинне (вигук набуває такого значення при вимовлянні його з відповідною інтонацією);

п. сіu «вигук для підкликання свійських тварин»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ацю́ць «тс.»

цю-цю «вигук для підкликання малих поросят»

цюць

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сіu «вигук для підкликання свійських тварин»	польська
значення «вигук підкликання»	?

авто-

перший компонент порівняно нових складних слів, який у різних випадках зводиться до чотирьох різних лексичних одиниць: як скорочення до автомобі́льний, авто́бусний (напр., автотра́нспорт, автопа́рк), як скорочення до автомати́чний (напр., автопіло́т, пор. Азарова ВКР III 224), як виділений із складу слів грецького походження компонент;

авто- (гр. ;αυτό-, етимологічно не зовсім ясне) із значенням «само-» (напр., автопортре́т) І як основа, тотожна самостійному слову авто́ (напр., автомаши́на);

р. болг. м. авто-, бр. авта-, п. ч. слц. auto-, схв. ауто-, слн. avto-;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
авта-	білоруська
авто-	болгарська
авто-	македонська
auto-	польська
авто-	російська
ауто-	сербохорватська
auto-	словацька
avto-	словенська
auto-	чеська
автомобі́льний	?
авто́бусний (напр., автотра́нспорт, автопа́рк)	?
автомати́чний (напр., автопіло́т, пор. Азарова ВКР III 224)	?
значенням «само-» (гр. ;αυτό-, етимологічно не зовсім ясне)(напр., автопортре́т)	?
авто́ (напр., автомаши́на)	?

а́втор

запозичене з латинської мови, можливо, через польське посередництво, спочатку з ширшим значенням «творець, винахідник»;

сучасне значення вперше фіксується в XVII ст;

лат. auctor «засновник, творець, письменник, знавець, захисник» походить від дієслова augeo «збільшую, наділяю, сприяю, завдаю»;

р. болг. м. а́втор, бр. а́ўтар, п. слц. autor, ч. autor, auktor, вл. awtor, схв. àyтоp, слн. ávtor;

Фонетичні та словотвірні варіанти

а́вторка

а́вторство

авторъ (XVI ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
а́ўтар	білоруська
а́втор	болгарська
awtor	верхньолужицька
auctor «засновник, творець, письменник, знавець, захисник»	латинська
а́втор	македонська
autor	польська
а́втор	російська
àyтоp	сербохорватська
autor	словацька
ávtor	словенська
autor	чеська
auktor	чеська
значенням «творець, винахідник»	?
augeo «збільшую, наділяю, сприяю, завдаю»	?

арсена́л

засвоєне через польську (чеську) та російську мови з італійської спочатку в значенні «місце, де переховуються кораблі»;

іт. arsenale походить від ар. dār aṣ ṣinā’a «воєнна фабрика, судноверф» (dar «будівля, приміщення», aṣ (‹al) – артикль і ṣinā᾿a «виробництво, індустрія»);

р. бр. болг. м. арсена́л, п. arsenał, ч. слц. слн. arzenál, вл. arsenal, схв. арсèнāл;

Фонетичні та словотвірні варіанти

арсена

арсена́лець

арсеналный (всі -- XVIII ст.)

арсеналъ

арсенарисъ

арсенаръ

арсенасъ

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
dār aṣ ṣinā'a «воєнна фабрика, судноверф» (dar «будівля, приміщення», aṣ (‹al)	арабська
арсена́л	білоруська
арсена́л	болгарська
arsenal	верхньолужицька
arsenale	італійська
арсена́л	македонська
arsenał	польська
арсена́л	російська
арсèнāл	сербохорватська
arzenál	словацька
arzenál	словенська
arzenál	чеська
значенні «місце, де переховуються кораблі»	?
ṣinā'a «виробництво, індустрія»	?

Аско́льд

запозичення з давньоскандинавської мови;

дісл. Hǫskuldr загальноприйнятої етимології не має;

Фріз вважає пояснення Hǫskuldr як «сивоголовий» непереконливим і зводить його до *Hǫkstaldr, порівнюючи з haukstaldr «воїн, ватажок» з давнішим значенням «той, що належить до князівського оточення»;

р. бр. Аско́льд, др. Асколдъ;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Аско́льд	білоруська
Hǫskuldr	давньоісландська
Асколдъ	давньоруська
*Hǫkstaldr	?
haukstaldr «воїн, ватажок»	?
значенням «той, що належить до князівського оточення»	?
Аско́льд	?

аташе́

запозичено з французької мови, можливо, через російську;

фр. attaché «прикомандирований» є дієприкметниковою формою від attacher «прикомандирувати, прикріпити, приєднати», утвореного під впливом фр. ст. estachier «забивати, втикати» на основі прийменника à «в, до», що походить від лат. ad «до, при», і іменника tache y давньому значенні «гачок, застібка», що зводиться до франк. *tēkan «знак», спорідненого з гот. taikns «знак, диво, доказ», двн. zeihhan «знамення», нвн. Zéichen «знак»;

р. атташе́, бр. аташэ́, п. attaché, ч. слц. слн. atašé, вл. atašej, болг. м. аташе́, схв. атàшē;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
аташэ́	білоруська
аташе́	болгарська
atašej	верхньолужицька
taikns «знак, диво, доказ»	готська
zeihhan «знамення»	давньоверхньонімецька
ad «до, при»	латинська
аташе́	македонська
Zéichen «знак»	нововерхньонімецька
attaché	польська
атташе́	російська
атàшē	сербохорватська
atašé	словацька
atašé	словенська
*tēkan «знак»	франкська
attaché «прикомандирований»	французька
estachier «забивати, втикати»	французька
atašé	чеська
attacher «прикомандирувати, прикріпити, приєднати»	?
estachier «забивати, втикати»	?
à «в, до»	?
значенні «гачок, застібка»	?

байца́рка «частина ткацького верстата»

запозичення з румунської мови;

рум. brăţáră «скоба; браслет» пов’язане з braţ «рука, ручка», що походить від лат. bracchium «рука», запозиченого з грецької мови;

гр. βραχίων «верхня частина руки» тлумачиться як форма вищого ступеня від прикметника βραχύς «короткий», нібито в значенні «коротший від передпліччя»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
βραχίων «верхня частина руки»	грецька
bracchium «рука»	латинська
brăţáră «скоба; браслет»	румунська
braţ «рука, ручка»	?
βραχύς «короткий»	?
значенні «коротший від передпліччя»	?

ба́ня «купол на будівлі»

здебільшого пояснюється як результат видозміни значення слова ба́ня¹ «лазня» через проміжний ступінь «ванна, посуд для води» (Шанский ЭСРЯ І 2, 34; Фасмер І 121; Machek ESJČ 45; ЭССЯ 1,151–152; Sadn.–Aitz. VWb. I 8586; Bern. I 43);

висловлювались і заперечення зв’язку між значеннями «опукла річ» і «лазня» (Brückner 14; Преобр. I 15);

р. ба́нка, бр. ба́нька «банка», n. bania «опукла річ; опуклий посуд; купол», ч. báň «купол; опукла посудина або річ», слц. baňa «купол, опукла річ», baňatý «опуклий», вл. нл. banja «кухоль, гарбуз», слн. bánjka «посуд для рідини»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бан'ка «опукла посудина; купол» (XVI ст.)

банька (XVII ст.)

ба́нька «куля; посуд з вузьким горлом; водяна бульбашка; білок ока»

банька́тий

банька́ч «з випуклими очима»

баньки́ «очі»

банькува́тий «тс.»

баня́ «чашечка»

баня́к «чавунний горщик, казан, глиняний або скляний посуд, дзбан»

баня́чка «яйце»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ба́нька «банка»«опукла річ; опуклий посуд; купол»	білоруська
banja «кухоль, гарбуз»	верхньолужицька
banja «кухоль, гарбуз»	нижньолужицька
ба́нка	російська
baňa «купол, опукла річ»«опуклий»	словацька
baňatý «купол, опукла річ»«опуклий»	словацька
bánjka «посуд для рідини»	словенська
báň «купол; опукла посудина або річ»	чеська
ба́ня «лазня»	?
ступінь «ванна, посуд для води»	?
значеннями «опукла річ»	?
і «лазня»	?

бе́рдо (частина ткацького верстата)

псл. *b^ьrdo;

лтс. birde «ткацький верстат» (можливо, запозичення з слов’янських мов, пор. Трубачев Этимология 1963, 31), гот. baúrd (у fotubaúrd «стільчик для ніг»), двн. bort «борт», дангл. bord «дошка, щит, стіл»;

спочатку бердо мало вигляд дощечки, якою прибивалась нитка ткання між нитками основи до тканини, згодом набуло вигляду довгого гребеня, ще пізніше – сучасного берда з двома рамками;

слов’янська назва виводиться також (Bern. I 118) від праформи *bhrdom із значенням «вістря, грань» і пов’язується з дісл. barða, двн. barta «сокира»;

деякі дослідники (Uhlenbeck 187, 193; Hirt Ablaut 127; Reichelt KZ 39, 35) через праформу *bheredh- зіставляють з дінд. bardhakaḥ «який відрізує, стриже», гр. πέρϑω «руйную», лат. fortex «ножиці»;

думка про походження слов’янського і латинського слова з германських мов (Pokorny 138) безпідставна;

р. бёрдо, бр. бёрда, п. нл. bardo, ч. слц. brdo, полаб. b’ordü «бительня, поліно; бердо», болг. бъ́рдо, м. брдо, схв. брдо, слн. bŕdo;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бepдій «тс.»

бе́рдник «виготовлювач берд»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бёрда	білоруська
бъ́рдо	болгарська
baúrd (у fotubaúrd «стільчик для ніг»)	готська
πέρϑω «руйную»	грецька
bord «дошка, щит, стіл»	давньоанглійська
bort «борт»	давньоверхньонімецька
barta «сокира»	давньоверхньонімецька
bardhakaḥ «який відрізує, стриже»	давньоіндійська
barða	давньоісландська
fortex «ножиці»	латинська
birde «ткацький верстат» (можливо, запозичення з слов’янських мов, пор. Трубачев Этимология 1963, 31)	латиська
брдо	македонська
bardo	нижньолужицька
b'ordü «бительня, поліно; бердо»	полабська
bardo	польська
*b	праслов’янська
бёрдо	російська
брдо	сербохорватська
brdo	словацька
bŕdo	словенська
brdo	чеська
значенням «вістря, грань»	?
*bheredh-	?

берлао́ки «витрішкуватий; більмастий»

очевидно, псл. *b²rlookъ– складний прикметник, утворений з основ *b^ьrl- із значенням «вертітися» і ok- «око»;

п. ст. brłok (brlok) «зизоокий, косоокий», ч. ст. brlooký «такий, що швидко крутить очима в різні боки», [brlavý] «кривий (про веретено, трубку); кульгавий», ст. «косоокий», слц. brloočný «косоокий», ст. brlavý «тс.», схв. брљ «овеча вертячка», слн. bȓlja «дзиґа», brljàv «короткозорий»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
brłok «зизоокий, косоокий» (brlok)	польська
брљ «овеча вертячка»	сербохорватська
brloočný «косоокий»	словацька
bȓlja «дзиґа»«короткозорий»	словенська
brljàv «дзиґа»«короткозорий»	словенська
brlavý «кривий (про веретено, трубку); кульгавий»	українська
brlooký «такий, що швидко крутить очима в різні боки»	чеська
*b	?
значенням «вертітися»	?
ok- «око»	?
brłok «зизоокий, косоокий» (brlok)	?
brlooký «такий, що швидко крутить очима в різні боки»	?
brlavý «тс.»	?

білозі́р «красень; епітет місяця»

складні утворення, можливо, вже праслов’янського періоду, з основ слів бі́лий (běl-) і зір (zor-/zar-);

очевидно, в одній частині утворень основа zor- у значенні «погляд, очі», а в іншій – у значенні «вигляд, обличчя» (у кречетів білявий живіт; північні соколи старшого віку білішають);

у слові білозерець Булаховський вбачає вплив слова о́зеро (НЗ КДУ 7/3, 56);

п. białozor «кречет, сокіл, Falco L.», ст. białozorzec «великий північний сокіл, кречет, Falco gyrfalco L.» (з укр.?), ч. ст. bělozor, bělozorec «білий сокіл», слц. [belozor] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

білозе́рець «тс.»

білозі́рець «епітет сокола»

білозі́рка «[красуня]; вид кримської солі»

білозо́р «тс.»

білозо́рець

білозо́рий «світлоокий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
białozor «кречет, сокіл, Falco L.»	польська
belozor «тс.»	словацька
bělozor «білий сокіл»	чеська
bělozorec «білий сокіл»	чеська
бі́лий (běl-)(zor-/zar-)	?
значенні «погляд, очі»	?
значенні «вигляд, обличчя» (у кречетів білявий живіт; північні соколи старшого віку білішають)	?
білозерець	?
о́зеро	?
białozorzec «великий північний сокіл, кречет, Falco gyrfalco L.» (з укр.?)	?
bělozor «білий сокіл»	?
bělozorec «білий сокіл»	?

брусли́на «бересклет, Evonymus L.» (бот.)

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з берескле́т (ЭССЯ 3, 59–60; Фасмер І 156; Попов Ист. лекc. 29);

можна припустити також зв’язок із словами брусни́ця (бот.) «Vaccinium vitis idaea L.», [бруснаки́] «сорт яблук», р. [бруск] «пурпур, червоний колір», в яких може бути виділена праслов’янська основа brus-(‹*brous-) із значенням «червоний»;

р. [бруслина, брусленина, бруслён, брускле́н], бр. брызлі́на, [брузлявіна, брызгеліна, бруслён];

Фонетичні та словотвірні варіанти

бризлели́на «Evonymus verrucosa Scop.»

брузлевина «тс.»

брузлели́на «Evonymus L.»

бруселина «Evonymus europaea L.»

брусилина

брусинина «тс.»

брусле́вина

брусле́нина

брусни́на «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
брызлі́на	білоруська
бруск «пурпур, червоний колір»	російська
бруслина	російська
брусленина	українська
бруслён	українська
брускле́н	українська
брузлявіна	українська
брызгеліна	українська
бруслён	українська
берескле́т	?
брусни́ця «Vaccinium vitis idaea L.» (бот.)	?
бруснаки́ «сорт яблук»	?
значенням «червоний»	?

бруснаки́ «яблука з брусначки»

не зовсім ясне;

можливо пов’язане з брусни́ця (бот.) «Vaccinium vitis idaea L.», брусли́на «Evonymus L.», р. [бруск] «пурпур, червоний колір», [брусвя́ный] «червоний, багряний», у яких може бути виділена праслов’янська основа brus- (‹*brous-) із значенням «червоний»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

брусна́чка «вид яблуні з солодкими яблуками»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
брусни́ця «Vaccinium vitis idaea L.» (бот.)	?
брусли́на «Evonymus L.»	?
бруск «пурпур, червоний колір»	?
брусвя́ный «червоний, багряний»	?
значенням «червоний» (‹*brous-)	?

варю́га «западина, глибока яма»

неясне;

можливо, наслідок контамінації слц. varák «казан для варіння» (похідне від variť «варити»), вжитого у значенні «глибока яма» (пор. як семантичні паралелі р. [котёл] «западина, глибока яма», ΗΒΗ. Kessel «казан; улоговина», порт. caldeira «казан; бухта», рум. găván «дерев’яна миска» – укр. [ґава́н] «улоговина»), і яру́га;

можливо також, що компонент -юга слід розглядати як аугментативний суфікс;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
varák «казан для варіння» (похідне від variť «варити»)	словацька
значенні «глибока яма» (пор. як семантичні паралелі р. [котёл] «западина, глибока яма», ΗΒΗ. Kessel «казан; улоговина», порт. caldeira «казан; бухта», рум. găván «дерев’яна миска» -- укр. [ґава́н] «улоговина»)	?
яру́га	?
юга	?

весь

псл. ѵьsь‹ *ѵьхъ;

споріднене з лит. vìsas «весь, цілий», лтс. viss, прус. wissa- «тс.», дінд. viṣu «в різні (в усі) боки», ví- «роз-, в усі боки» (при дієсловах, що означають випромінювання, поширення світла тощо), viśva «кожний, весь», ав. дперс. vīspa- «тс.»;

іє. *ui (*dui) «два»;

виводилось також (Mikkola Studi baltici І933 III 132) від основи із значенням «виводити» (пор. лит. veisti «виводити, розводити», veĩslė «порода, виводок», veislùs «плодотворний» тощо);

пов’язувалось (Machek ESJČ 685–686) із псл. vьsь «село»;

р. весь, бр. уве́сь, др. вьсь, весь, п. ст. wszy, ч. ves, вл. wšon, нл. wšón, болг. все, вcu, м. сиот, сите, схв. сȁв, заст. вȁс, слн. vès, стсл. вьсь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ввесь

ве́ський

все

всень

все́нький

вся

зо́всі «зовсім»

зо́всі́м

уве́сь

усе́

усе́й

усе́нький

уся́

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
vīspa- «тс.»	авестійська
уве́сь	білоруська
все	болгарська
wšon	верхньолужицька
viṣu «в різні (в усі) боки»	давньоіндійська
vīspa- «тс.»	давньоперська
вьсь	давньоруська
ui «два» (d$ui)	індоєвропейська
viss	латиська
vìsas «весь, цілий»	литовська
сиот	македонська
wšón	нижньолужицька
wszy	польська
ѵьsь	праслов’янська
vьsь «село»	праслов’янська
wissa- «тс.»	прусська
весь	російська
сȁв	сербохорватська
vès	словенська
вьсь	старослов’янська
весь	українська
вcu	українська
сите	українська
ves	чеська
ví- «роз-, в усі боки» (при дієсловах, що означають випромінювання, поширення світла тощо)	?
viśva «кожний, весь»	?
значенням «виводити» (пор. лит. veisti «виводити, розводити», veĩslė «порода, виводок», veislùs «плодотворний» тощо)	?
wszy	?
вȁс	?

ви́хвоськати «видудлити, випити»

результат переносного вживання слова хво́ськати «хльоскати, бити» в значенні «хлистати, хлебтати»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хво́ськати «хльоскати, бити»	?
значенні «хлистати, хлебтати»	?

ві́дати

псл. věděti «знати»;

споріднене з прус. waidimai «знаємо», дінд. vḗda «знаю», гр. (F)oἰδα, гот. wait, нвн. (ich) weiß «тс.»;

іє. *uoid-, *ueid-, *uid- «бачити, знати»;

семантичний перехід від «бачити» до «знати» цілком натуральний, але вже в індоєвропейській прамові дієслово, очевидно, розпалося на два – одно із значенням «бачити» (псл. viděti, лат. videre «бачити»), а друге із значенням «знати» (псл. věděti);

р. ве́дать, бр. ве́даць, др. вѣдѣти, вѣдати, вѣсти, вѣмь, п. wiedzieć, ч. věděti, слц. vedeť, вл. wědźeć, нл. wěźeś, болг. вестя́ «повідомляти», м. вести, схв. вéстити «тс.», слн. védeti «знати», стсл. вѣдѣти, вѣмь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бе́звісти

бе́звість

виві́дач «той, хто вивідує; розвідник, шпигун»

ви́відка «розвідка»

ви́відник «шпигун»

ви́відниця

ві́да «звістка, повідомлення»

відві́дати

відві́дач

відві́дини

відві́дувач

ві́дом (у виразах без відома, до ві́дома, нема ві́дома)

відо́мий

ві́домство

відомця «свідок»

ві́домчий

відповіда́льний

відповіда́ти

відповіда́ч

відпові́дний

відпові́дник

ві́дповідь

відпові́сти́

ві́жливий «обізнаний, знаючий»

ві́сник

ві́стка

вістови́к

вість

дові́датися

до́відка

дозві́датися

доповіда́ти

допові́да́ч

доповідне́

доповідни́й

до́повідь

доповісти́

до́свід

досві́дити «досвідчити»

до́свідний

досві́дчити

досві́дчитися

за́від «завідування»

заві́домити «повідомити»

завідомля́ти

заві́дувати

заві́дувач

за́відця «завідувач»

заповіща́ти «сповіщати»

зві́ди «розвідини»

зві́дини «тс.»

зві́до́млення

зві́дувати

звіду́н «розвідник, шпигун»

звіжа́лий «досвідчений»

зві́жити «узнати, пізнати»

зві́сний

звісти́тель

зві́стка

зві́стувати

звісту́н

звість

звісь

звіща́ти

зневі́жити «одурити»

міжві́домчий

на́від «відвідини»

наві́дати

наві́датися

наві́дач «відвідувач»

навіджа́ти

наві́дини «відвідини»

на́ві́дка «відвідання»

навіжки́ (у виразі дати н. «дати знати»)

навіща́ти

неві́да «незнання»

не́відь «невідомо»

неві́жа «тс.»

неві́жий «незнаючий»

недовідо́мий «невідомий»

обві́стка

обвіща́ти

одві́дини

о́двідь «відвідини»

одвісти́ти «віддати звістку, відповідь»

одвість «вістка, депеша»

одпові́ддя «відплата; захист»

оповіда́нка

оповіда́ння

оповіда́ти

опові́да́ч

оповіда́чка

опові́дка

о́повідь

опові́сник

опові́стка

о́повість

переві́дати

передвіща́ти

пові́дати

повідо́мити

повідо́млення

повідомля́ти

пові́стка

по́вість

повістя́р

подсві́дчення

по́свідка

посві́дник

посві́дчувач «свідок»

при́звістка

припові́дка

припові́стка

при́повість

присвідча́ти

провіда́ти

про́віди «розвідини»

прові́дини

про́відки «тс.»

прові́сний

прові́сник

про́вістка

про́вість

провіща́ти

пропові́дник

пропові́дництво

пропові́дничий

пропові́дувати

про́повідь

розві́дати

розві́дач «розвідник»

ро́звіди

розві́дини

ро́звідка

розві́дний

розві́дник

розві́дувальний

розві́дувач

розві́дчий

розповіда́ти

розповіда́ч

розповіда́чка

розпові́дка

ро́зповідь

сві́да «знання»

сві́дка

свідкува́ти

сві́док

сві́дом (у виразі до сві́дома «до відома» Ж)

свідо́мий

свідо́мість

свідува́ти «знати Ж; оглядати хворого (про лікаря)»

свіду́чий «свідомий»

сві́дчий «свідок»

сві́дчик «тс.»

сві́дчити

сві́дчиця

со́вість

сповіда́льник

сповіда́льниця

сповіда́льня

сповіда́ти

сповіда́ч

спові́дник

спо́відь

сповіща́ти

спові́щення

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ве́даць	білоруська
вестя́ «повідомляти»	болгарська
wědźeć	верхньолужицька
wait	готська
vḗda «знаю»	давньоіндійська
вѣдѣти	давньоруська
*uoid-	індоєвропейська
вести	македонська
wěźeś	нижньолужицька
weiß «тс.» (ich)	нововерхньонімецька
wiedzieć	польська
věděti «знати»	праслов’янська
waidimai «знаємо»	прусська
ве́дать	російська
вéстити «тс.»	сербохорватська
vedeť	словацька
védeti «знати»	словенська
вѣдѣти	старослов’янська
вѣдати	українська
вѣсти	українська
вѣмь	українська
вѣмь	українська
věděti	чеська
*ueid-	?
*uid- «бачити, знати»	?
від «бачити»	?
до «знати»	?
значенням «бачити» (псл. viděti, лат. videre «бачити»)	?
значенням «знати» (псл. věděti)	?

ві́йник «гілка, пруття; віник»

очевидно, похідні утворення від псл. věja «вітка, гілка», пов’язаного з větъvь «гілка» і, можливо, з дінд. vajā «тс.»;

об’єднання значень «вітка» і «віник» є, мабуть, наслідком взаємодії слів різного походження ві́йник і ві́ник;

ч. vějík «прутик», слн. véjnik «зв’язка прутиків»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́нник «гілка; віник»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
vajā «тс.»	давньоіндійська
věja «вітка, гілка»	праслов’янська
véjnik «зв’язка прутиків»	словенська
vějík «прутик»	чеська
větъvь «гілка»	?
значень «вітка»	?
і «віник»	?
ві́йник	?
ві́ник	?

галапа́с «дармоїд»

можливо, штучне (бурсацьке) складне утворення з гр. γάλα «молоко» і παῖς (род. в. παιδός) «дитина» у значенні «немовля» для глузливого підкреслення бездіяльності дармоїдів;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Галапа́йда (прізвисько)(Me)

галапа́сний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
γάλα «молоко»	грецька
παιδός «дитина»	?
значенні «немовля»	?

гарч «чорна гадюка, Relias prester; гадюка звичайна, Pelias berus L.»

неясне;

можливо, походить від уг. harcsa «сом», тут ужитого в значенні «змія»;

приводом для застосування назви могла стати певна подібність змій до риб;

Фонетичні та словотвірні варіанти

га́рче «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
harcsa «сом»	угорська
значенні «змія»	?

ґди́ра́ти «безперервно говорити, наполегливо нагадувати комусь щось»

прискіпуватися;

говорити з досадою Я»;

запозичення з польської мови;

п. gderać ([gdyrać]) «бурчати, докоряти до нудоти», можливо, містить у собі той самий корінь, що і gdakać (псл. *kbdakati «кудкудакати»), яке в польській мові (до XVIII ст.) вживалося іноді в значенні «багато говорити, базікати»;

менш імовірне пов’язання з коренем *gbd-, значення якого не подається (Brückner 138), а також зіставлення (Karłowicz SWO 179) з ч. kňourati «квилити, нарікати», яке розглядається як запозичення з германських мов (від нім. gnurren, knurren «бурчати-, докоряти»);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
gderać «бурчати, докоряти до нудоти» ([gdyrać])	польська
kňourati «квилити, нарікати»	чеська
значенні «багато говорити, базікати»	?
*gbd-	?

глава́ «розділ (книги та ін.); керівник; (кн. заст.) голова»

через давньоруську мову запозичене з старословʼянської;

стсл. (цсл.) ГЛАВА є закономірним відповідником до укр. голова́;

у значенні «розділ» стсл. ГЛАВА є, очевидно, калькою гр. κεφάλαιον «тс.», похідного від κεφαλή «голова»;

р. глава́ «розділ; керівник», бр. глава́ «розділ», др. кн. глава «голова; розділ; керівник»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

глави́за «ватажок»

глави́ця «голова»

о́глав «зміст»

озагла́вити

при́главки «деталь у млині»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
глава́ «розділ»	білоруська
κεφάλαιον «тс.»	грецька
глава «голова; розділ; керівник»	давньоруська
глава́ «розділ; керівник»	російська
ГЛАВА	старослов’янська
голова́	українська
значенні «розділ»	?
κεφαλή «голова»	?
глава «голова; розділ; керівник»	?

глазе́т (текст.)

запозичення з французької мови;

фр. glacet «глазет» повʼязане з прикметником glacé «лискучий», похідним від дієслова glacer «заморожувати; наводити глянс, блиск, глазурувати», утвореним від glace «лід», що походить від лат. glacies «ТС.», спорідненого з дісл. klaki «замерзла земля»;

форма глазе́т зам. очікуваної *гласе́т пояснюється, можливо, проникненням слова через німецьку мову, в якій форма glasiert «глазурований» вживається також у значенні «лайковий» (зам. glaciert);

р. бр. болг. глазе́т;

Фонетичні та словотвірні варіанти

глясе́т «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
глазе́т	білоруська
глазе́т	болгарська
klaki «замерзла земля»	давньоісландська
glacies «ТС.»	латинська
глазе́т	російська
glacet «глазет»	французька
glacé «лискучий»	?
glacer «заморожувати; наводити глянс, блиск, глазурувати»	?
glace «лід»	?
глазе́т	?
очікуваної	?
glasiert «глазурований»	?
значенні «лайковий» (зам. glaciert)	?

гливі́ти «псуватися (про сир)»

похідне утворення від псл. *gliva «вид гриба», субстантивованого прикметника з первісним значенням «слизький, клейкий»;

п. gliwieć, [glewieć] «псуватися» (про сир), ч. (мор.) [hlivěť] «животіти», слц. hlivieť «тс.; гнити; лінуватися»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

глева́вий

глеві́ти «тс.»

гле́віти «дубіти» (про варену картоплю)

глевки́й

глевкува́тий

гле́воть «глевкий хліб»

глевтю́к

глевтя́к

глевтякува́тий

глевча́к

глевя́к

гливкий

гливтякува́тий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
gliwieć	польська
*gliva «вид гриба»	праслов’янська
hlivieť «тс.; гнити; лінуватися»	словацька
glewieć «псуватися» (про сир)	українська
hlivěť «животіти» (мор.)	чеська
значенням «слизький, клейкий»	?

гли́ця «голки, колючки деяких рослин, хвоя; деревʼяна голка; [щабель полудрабка Me; жердина; кладка]»

псл. *jьgъlica, похідне від *jьgъla «голка», з первісним значенням «голочка», пізніше «голка (шпилька) особливого призначення; тонкий предмет, подібний до голки»;

пояснюється також (Machek ESJČ 220 – 221) як похідне від псл. jьgo «ярмо» з первісним значенням «заноза у ярмі»;

р. [игли́ца] «велика голка; жердина», п. iglica «велика голка; шпилька для волосся; спиця для плетіння панчох; гостра вершина гори, вежі; (ст.) тонка голінкова кістка», [glice] «жердинки, що зʼєднують зуби у бороні», ч. [jehlice] «голка; хвоя», слц. ihlica «голка; шпилька; предмет, подібний до голки», нл. jeglica «голочка; хвоїна», слн. iglíca «голочка»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гли́чка (назва худого вола; назва худої тонкої жінки Mo)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
jeglica «голочка; хвоїна»	нижньолужицька
iglica «велика голка; шпилька для волосся; спиця для плетіння панчох; гостра вершина гори, вежі; (ст.) тонка голінкова кістка»	польська
*jьgъlica	праслов’янська
jьgo «ярмо»	праслов’янська
игли́ца «велика голка; жердина»	російська
ihlica «голка; шпилька; предмет, подібний до голки»	словацька
iglíca «голочка»	словенська
glice «жердинки, що зʼєднують зуби у бороні»	українська
jehlice «голка; хвоя»	чеська
*jьgъla «голка»	?
значенням «голочка»	?
пізніше «голка (шпилька) особливого призначення; тонкий предмет, подібний до голки»	?
значенням «заноза у ярмі»	?

ґмах «кімната, покій, світлиця»

запозичене через польську мову з середньоверхньонімецької;

свн. gemach «спокій, блаженство, вигоди, приємність; плекання», пізніше також «місце відпочинку, покій (кімната), квартира» (нвн. Gemach «кімната, покій») утворене за допомогою префікса ge- від дієслова machen у його первісному значенні «формувати, виробляти» (звідки пізніше «робити»), спорідненого з гр. μαγίς «замішана, розімʼята маса, тісто», псл. mazati, укр. ма́зати;

бр. гмах «велика споруда», п. gmach «великий будинок; (ст. також) квартира, кімната», слн. [gmȃh] «спокій; кімната»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

въ «покій, кімната, горниця; велика споруда» (XVI ст.)

до (XVII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гмах «велика споруда»	білоруська
μαγίς «замішана, розімʼята маса, тісто»	грецька
gmach «великий будинок; (ст. також) квартира, кімната»	польська
mazati	праслов’янська
gemach «спокій, блаженство, вигоди, приємність; плекання»	середньоверхньнімецька
gmȃh «спокій; кімната»	словенська
ма́зати	українська
значенні «формувати, виробляти» (звідки пізніше «робити»)	?

гніди́й

псл. [gnědъ];

етимологія не зовсім ясна;

очевидно, утворене за зразком псл. blědъ «блідий» від дієслова gnětiti «запалювати» (укр. гніти́ти (хліб) «підрумʼянювати вогнем»);

первісне значення в такому разі – «який має колір чогось обпаленого, засмаглого» (Kořínek LF 61, 43 – 54);

незадовільне з фонетичного погляду повʼязання з гр. κνĩτα (κνίσσα) «пара, пахощі, запах», ісл. hniss «запах», лат. nīdor «тс.; дим» (Bern. I 312);

непереконливе зіставлення з лат. (g)naevus «родимка» (Petersson Verm. Beitr. 137);

сумнівне твердження Нерінга про звʼязок із псл. *gnida (укр. гни́да), тобто з первісним значенням «який має колір воші» (Schrader Reallexikon І 161);

мало переконливе зіставлення (Маchek ESJČ 171) з ч. snědý «смуглявий», ст. smědy «тс.» і виведення всіх цих форм з *mědý;

р. гнедо́й, бр. гняды́, п. gniady, ч. hnědý «коричневий», слц. hnedý «тс.», схв. [gnjed], слн. gnéd «сорт винограду з синювато-червоними ягодами»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гніда́н «гнідий кінь»

гніда́ш

гнідко́ «тс.»

гніду́ля «руда корова»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гняды́	білоруська
κνĩτα «пара, пахощі, запах» (κνίσσα)	грецька
hniss «запах»	ісландська
nīdor «тс.; дим»	латинська
gniady	польська
gnědъ	праслов’янська
blědъ «блідий»	праслов’янська
gnida (укр. гни́да*)	праслов’янська
гнедо́й	російська
gnjed	сербохорватська
hnedý «тс.»	словацька
gnéd «сорт винограду з синювато-червоними ягодами»	словенська
snědý «смуглявий»	чеська
hnědý «коричневий»	чеська
gnětiti «запалювати» (укр. гніти́ти (хліб)	?
значенням «який має колір воші»	?
smědy «тс.»	?
*mědý	?

гніздо́

псл. gnězdo;

результат не зʼясованої поки що видозміни іє. *ni-sd-o-s «гніздо», складного слова, утвореного з префікса *nі- на позначення руху зверху вниз, спорідненого з псл. nісь, укр. ниць, низьки́й, і нульового ступеня основи *sēd- (*sd-) «сидіти», що мали б дати псл. *nьzdo з первісним значенням «усаджування, сідання»;

споріднене з двн. nёst «гніздо», нвн. Nest, лат. nīdus, ірл. net «тс.», вірм. nist «становище, сидіння», дінд. niḍáḥ, niḍám «місце відпочинку, стоянка, сітка»;

початкове g пояснюється по-різному: зближенням з gnesti (укр. [гне́сти]) (Nehring IF 4, 398; Bern. I 313), gnětiti «розпалювати» (укр. гніти́ти (хліб) «підрумʼянювати») (Nehring там же), *gnьs- «бруднити» (Vaillant RES 76), а також впливом хибної декомпозиції *vъn-nězdi-ti › › *vъ-gnězditi (Vaillant Gr. comp. I 92);

ě є спроба пояснити зближенням з *gnětati (Machek ESJČS 135);

реконструюється також (Откупщиков 144 – 145) як *gnoi-z-dom з початковим значенням «випалене в лісі місце для житла», повʼязане з псл. *gně-(ti) «палити, запалювати», укр. [гне́сти];

менш переконливі думки про виникнення gnězdo під впливом нім. Geniste «гніздо» (Walde KZ 34, 508), з вихідного *nē(i)zdos, y якому *nē споріднене з гр. νη- «унизу, вниз» (Bern. I 313), з первісного *gnoi-zdo-‹*gnoi-sd-o-s, тобто «сидіння в гною» (Младенов Baudouinowi de Courtenay 23; Нахтигал 55);

р. гнездо́, бр. гняздо́, др. гнѣздо, п. gniazdo, ч. hnízdo, слц. hniezdo, вл. hnězdo, нл. gnězdo, полаб. gńozdă «гнізда», болг. гнездо́, м. гнездо, схв. гне́здо, слн. gnézdo, стсл. ГNѢЗДО;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гнізда́р «пташеня, що не вилетіло з гнізда»

гнізди́на «чарунка, чашечка»

гнізди́ти «бити весь час у те саме місце»

гнізди́тися

гнізді́вка «час звивання гнізда»

гніздува́ння

гніздю́к «козак, що осів на господарство; невдалий хліб»

гніздю́х «домовитий птах, що не кидає гнізда»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гняздо́	білоруська
гнездо́	болгарська
hnězdo	верхньолужицька
nist «становище, сидіння»	вірменська
νη- «унизу, вниз»	грецька
nёst «гніздо»	давньоверхньонімецька
niḍáḥ	давньоіндійська
гнѣздо	давньоруська
net «тс.»	ірландська
nīdus	латинська
гнездо	македонська
gnězdo	нижньолужицька
Geniste «гніздо»	німецька
Nest	нововерхньонімецька
gńozdă «гнізда»	полабська
gniazdo	польська
gnězdo	праслов’янська
nісь	праслов’янська
*nьzdo «усаджування, сідання»	праслов’янська
*gně-(ti) «палити, запалювати»	праслов’янська
гнездо́	російська
гне́здо	сербохорватська
hniezdo	словацька
gnézdo	словенська
ГNѢЗДО	старослов’янська
ниць	українська
гне́сти	українська
hnízdo	чеська
*ni-sd-o-s «гніздо»	?
*nі-	?
низьки́й	?
sēd- «сидіти» (sd-)	?
niḍám «місце відпочинку, стоянка, сітка»	?
gnětiti «розпалювати» (укр. гніти́ти (хліб)	?
*gnьs- «бруднити»	?
*vъn-nězdi-ti	?
*gnětati	?
значенням «випалене в лісі місце для житла»	?
*nē(i)zdos	?
*nē	?
gnoi-zdo-‹gnoi-sd-o-s	?
тобто «сидіння в гною»	?

годува́ти

псл. godovati, похідне від godъ у значенні «свято, святковий бенкет», отже, первісне значення, очевидно, «частувати (на святковому бенкеті)»;

р. [годова́ть] «жити, перебувати десь цілий рік; вирощувати, вигодовувати, виховувати», бр. гадава́ць «вирощувати, виховувати, переживати рік», п. hodować «вирощувати, виховувати» (з укр. або бр.), ст. godować «бути на весіллі, бенкетувати; відзначати свято; частувати», ч. hodovati «влаштовувати свято, бенкет; бенкетувати», слц. hodovať «бути в гостині, гостювати; [святкувати, відзначати свято]», схв. годòвати «урочисто відзначати, святкувати», слн. godováti «відзначати іменини», стсл. негодовати «гніватися, обурюватися», годовати «дозволяти»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безгоді́вля

вигодо́ванець

відгоді́вля

годіве́льний

годі́вля

годівни́к

годівни́ця

годо́ванець

годо́ванок «годованець»

годо́вник «той, що вирощує»

годува́льник

годува́н «годувальник»

году́ля «пожива, корм»

году́н «годувальник» (у загадці)

годуне́ць «тс.»

підгоді́вля

угодо́ванець

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гадава́ць «вирощувати, виховувати, переживати рік»	білоруська
hodować «вирощувати, виховувати» (з укр. або бр.)	польська
godovati	праслов’янська
годова́ть «жити, перебувати десь цілий рік; вирощувати, вигодовувати, виховувати»	російська
годòвати «урочисто відзначати, святкувати»	сербохорватська
hodovať «бути в гостині, гостювати; [святкувати, відзначати свято]»	словацька
godováti «відзначати іменини»	словенська
негодовати «гніватися, обурюватися»	старослов’янська
годовати «дозволяти»	українська
hodovati «влаштовувати свято, бенкет; бенкетувати»	чеська
значенні «свято, святковий бенкет»	?
godować «бути на весіллі, бенкетувати; відзначати свято; частувати»	?

голі́нка «гомілка»

псл. golěnь, очевидно, похідне від golъ «голий» з первісним значенням «кістка, не покрита мʼязами» (пор. р. [го́лень] «не покрита гіллям частина стовбура дерева», п. ст. golanka «завʼязь плоду після відпадіння цвіту», [golanka] «голінкова кістка в худоби»);

непереконливі з фонетичного боку спроби повʼязання з гр. γύαλον «западина, пригорщ», γυĩον «член, рука, нога» з припущенням впливу псл. kolěno «коліно» (Bern. I 320 – 321; Младенов 105);

р. го́лень, бр. галёнка, др. голѣнъ, п. goleń, ч. holeň (holeno), слц. holeň, болг. го́лен, схв. гȍлēн (голèница, голèњача), слн. golén, стсл. голѣнь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

голени́ця «тс,»

голіна́стий

голіна́тий

голіна́ч «цибата людина»

голі́нниці «гомілки в людському кістяку»

голя́шка «нога зарізаної вівці, теляти, вола»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
галёнка	білоруська
го́лен	болгарська
γύαλον «западина, пригорщ»	грецька
голѣнъ	давньоруська
goleń	польська
golěnь	праслов’янська
kolěno «коліно»	праслов’янська
го́лень	російська
гȍлēн (голèница, голèњача)	сербохорватська
holeň	словацька
golén	словенська
голѣнь	старослов’янська
holeň (holeno)	чеська
golъ «голий»	?
значенням «кістка, не покрита мʼязами» (пор. р. [го́лень] «не покрита гіллям частина стовбура дерева», п. ст. golanka «завʼязь плоду після відпадіння цвіту», [golanka] «голінкова кістка в худоби»)	?
γυĩον «член, рука, нога»	?

голо́вня «сажка, Ustilago (Pers.) Rouss.; зона, Tilletia Tulasne» (бот.)

псл. *golvьnja, яке являє собою, очевидно, результат перенесення тієї самої назви в значенні «головешка» (недогоріле поліно) у звʼязку з зовнішнім виглядом рослин, уражених цими хвороботворними грибами, що скидаються на головню (пор. іншу назву тієї самої хвороби – са́жка від са́жа);

допускається також (Шанский ЭСРЯ І 4, 119) звʼязок із словом *golva «голова» за зовнішнім виглядом пузирчастої сажки, яка своїми наростами нагадує голову;

думка про запозичення слова в українську і російську мови з польської (Шанский тж) викликає сумнів;

р. головня́ (пыльная) «сажка», п. głownia, głównia «сажка; зона», болг. главня́, м. гламна, [главна], схв. глàвница «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

головенька «сажка; ріжки, Claviceps purpurea Tul.»

головува́тий «хворий зоною, сажкою»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
главня́	болгарська
гламна	македонська
głownia «сажка; зона»	польська
głównia «сажка; зона»	польська
*golvьnja	праслов’янська
головня́ «сажка» (пыльная)	російська
глàвница «тс.»	сербохорватська
главна	українська
значенні «головешка» (недогоріле поліно)	?
*golva «голова»	?

голо́моро́зь «ожеледь; мороз без снігу»

псл. *golomorzъ (або похідне від нього *golomorzь) складне утворення з основ прикметника golъ «голий» та іменника *morzъ «мороз» у значенні «мороз на голу землю, мороз без снігу»;

р. [голоморо́зица] «тривалі осінні морози без снігу», п. ст. діал. gołomróz «ожеледь», ч. слц. holomráz «сухий мороз без снігу», м. голомразица «мороз без снігу; ожеледь», схв. голòмразица «мороз без снігу при ясній погоді»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

голоморо́жа

голоморо́жжя

голоморо́ззя

голоморо́зиця

голоморо́зя «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
голомразица «мороз без снігу; ожеледь»	македонська
gołomróz «ожеледь»	польська
golomorzъ складне утворення з основ прикметника golъ «голий» (або похідне від нього golomorzь)	праслов’янська
голоморо́зица «тривалі осінні морози без снігу»	російська
голòмразица «мороз без снігу при ясній погоді»	сербохорватська
holomráz «сухий мороз без снігу»	словацька
holomráz «сухий мороз без снігу»	чеська
*morzъ «мороз»	?
значенні «мороз на голу землю, мороз без снігу»	?
gołomróz «ожеледь»	?
gołomróz «ожеледь»	?

Да́рія

через церковнослов’янську мову запозичено з грецької;

гр. Δαρεία, утворено від Δᾱρειος «Дарій», що є грецькою формою імені трьох давньоперських царів;

у давньоперській мові йому відповідає Dāraya^h-vahav, яке означає «той, хто має добро»;

оскільки відповідне жіноче ім’я виникло, очевидно, вже на ґрунті грецької мови, пояснення його (Суперанская 86) як перського імені із значенням «сильна, переможна» не має підстав;

необґрунтованим є виведення (Фасмер І 485) р. Да́рья від Дорофе́я;

р. Да́рья, заст. Да́рия, бр. Дар’я, болг. заст. Дарий, стсл. Дарига;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Дари́а «взыскаючая» (1627)

Дари́на

Да́рка

Ода́рка

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Дар'я	білоруська
Дарий	болгарська
Δαρεία	грецька
Да́рья від Дорофе́я	російська
Да́рья	російська
Дарига	старослов’янська
Δᾱρειος «Дарій»	?
означає «той, хто має добро»	?
значенням «сильна, переможна»	?
Да́рия	?
Дарий	?

джгут «хустка або що-небудь інше, скручене, як вірьовка; [гра, в якій того, хто програв, б’ють джгутом]»

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з дієслівним коренем *žeg-/ *žьg- (р. жгу) як давній дієприкметник теперішнього часу žegǫt- з первісним значенням «запалювальний шнур»;

зіставляється також (Шанский ЭСРЯ І 5, 279) з укр. джигону́ти «сильно вдарити», р. жига́ть «бити чимсь тонким і гнучким», бр. жыга́ць «тс.» (пор. р. [жигут] «джгут», бр. [жигу́н] «батіг»);

виводиться (Варбот у зб. «Этимология русских диалектных слов», Свердловск, 1978) від іє. *ghegh- «гнути»;

немає достатніх підстав розглядати це слово як запозичення з румунської мови (Kalužn. 10);

р. бр. жгут;

Фонетичні та словотвірні варіанти

джґут

джгу́тик (зоол.)

джгу́тикові (зоол.)

джут

жгут

жґут «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
жыга́ць «тс.» (пор. р. [жигут] «джгут», бр. [жигу́н] «батіг»)	білоруська
жгут	білоруська
*ghegh- «гнути»	індоєвропейська
жига́ть «бити чимсь тонким і гнучким»	російська
жгут	російська
джигону́ти «сильно вдарити»	українська
значенням «запалювальний шнур» (р. жгу)	?

дистрибути́вний

запозичення з західноєвропейських мов;

н. distributív, фр. distributif, англ. distributive походять від пізньолат. distribūtīvus, пов’язаного з лат. distribuere «розділяти, розчленовувати», утвореним за допомогою префікса dis- «роз-» від tribuere «ділити», яке походить від іменника tribus у значенні «частина»;

р. дистрибути́вный, бр. дыстрыбуты́ўны, п. dystrybutywny, ч. distributivní, слц. distributívny, болг. дистрибути́вен, схв. дистрибутиван, слн. distributíven;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
distributive	англійська
дыстрыбуты́ўны	білоруська
дистрибути́вен	болгарська
distribuere «розділяти, розчленовувати»	латинська
distributív	німецька
distribūtīvus	пізньолатинська
dystrybutywny	польська
дистрибути́вный	російська
дистрибутиван	сербохорватська
distributívny	словацька
distributíven	словенська
distributif	французька
distributivní	чеська
dis- «роз-»	?
tribuere «ділити»	?
значенні «частина»	?

діра́

віддієслівне ім’я із значенням «подране, роздерте», пов’язане з псл. dьrati «дерти», *derti «тс.»;

голосний кореня в різних слов’янських мовах свідчить про наявність у праслов’янській мові паралельних форм *děra (від *děrati) i dira (від *dirati);

форми р. дыра́, п. ст. dura єдиного пояснення не мають;

розглядаються як балтослов’янські варіанти кореня *der- з голосними заднього ряду, споріднені з лит. dùrti «колоти, пробивати», dũris «укол» (Brückner 113; Pokorny 208; Sławski I 208), як результат контамінації псл. *dora (гр. δορά) і dira (Meillet Études 252; Фасмер І 559), як пов’язані з dveri, гр. ϑύρα (Соболевский Slavia 5, 444; ЖМНП 1886 вересень 148) та іи;

п. dziura, до якого зводять укр. [дюра́], бр. дзюра́, пояснюється як результат видозміни п. ст. dura під впливом dzióra (‹*dera) (Sławski I 209);

чергування голосних кореня пояснюється й як рефлексація варіантів коренів іє. *dēr- (der-)/*duer- (deur-)/ *duor- (dour-) (Ondruš Sl. Wortst. 126) або як явище, викликане експресивними факторами (Holub–Kop. 100);

р. дыра́, [дира́], бр. дзіра́, дзюра́, др. дира, п. dziura, ст. dura, ч. díra, ст. diera, děravý, [doura], слц. diera, вл. dźěra, нл. źěra, ст. [źura], полаб. dară, болг. ди́ря «слід», схв. дȕра, дùра, [дȗра], слн. déra, стсл. дира, дирга;

Фонетичні та словотвірні варіанти

дирка́вий

дирка́вница «частина ткацького верстата; металічна планка з багатьма отворами»

дирко́ватий

дирко́вница «тс.»

діра́вий

діра́вити

діра́вка «друшляк»

діри́стий

ді́рка

дірка́виця

дірка́тий

діркова́тіти

діркува́льня «прилад, яким роблять отвори»

діркува́тий

дірча́вий

дірча́віти

дірча́стий

дірча́тий

діря́вий

діря́вити

діря́віти

діря́вка «дірявий предмет (сумка, миска і под.)»

дюра́

дюра́вий (Me)

дю́рка

дюрко́ватий (Me)

подіркува́тий

про́дір

продіркува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дзюра́	білоруська
дзіра́	білоруська
ди́ря «слід»	болгарська
dźěra	верхньолужицька
ϑύρα	грецька
дира	давньоруська
dēr- (der-)/d$uer- (deur-)/ *d$uor- (dour-)(Ondruš Sl. Wortst. 126)	індоєвропейська
dùrti «колоти, пробивати»	литовська
źěra	нижньолужицька
dară	полабська
dura	польська
dziura	польська
dura під впливом dzióra (‹*dera)(Sławski I 209)	польська
dziura	польська
dьrati «дерти»	праслов’янська
*dora (гр. δορά)(Meillet Études 252; Фасмер І 559)	праслов’янська
дыра́	російська
дыра́	російська
дȕра	сербохорватська
diera	словацька
déra	словенська
дира	старослов’янська
дюра́	українська
дира́	українська
дзюра́	українська
doura	українська
дùра	українська
дȗра	українська
дирга	українська
díra	чеська
значенням «подране, роздерте»	?
*derti «тс.»	?
děra (від děrati)(від *dirati)	?
dura	?
*der-	?
dũris «укол»	?
dura під впливом dzióra (‹*dera)(Sławski I 209)	?
dura	?
diera	?
děravý	?
źura	?

Дмитро́

р. Дми́трий, заст. Димитрий, бр. Дзмі́трый, др. Димитрий, Дмитрей, ч. Dimitrij, ст. Dimitr, слц. Demeter, [Demiter], болг. Дими́тър, м. Димитар, заст. Димитрија, схв. Dmȉtar, слн. Demetrij, стсл. Димитрий;

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. Δημήτριος за формою є присвійним прикметником від імені богині землеробства та родючості Δημήτηρ, яке розглядається як складне слово з первісним значенням «мати землі»;

другий його компонент μήτηρ «мати» відповідає укр. ма́ти (род. в. ма́тері), перша частина слова неясна: вона тлумачиться як іллірійське слово або як назва землі *δᾱ, існування якої не підтверджене;

пов’язується також з δηαί «ячмінне зерно»;

зіставляється з іє. *dṃs (род. в. від *dem- «дім»);

р. Дми́трий, заст. Димитрий, бр. Дзмі́трый, др. Димитрий, Дмитрей, ч. Dimitrij, ст. Dimitr, слц. Demeter, [Demiter], болг. Дими́тър, м. Димитар, заст. Димитрија, схв. Dmȉtar, слн. Demetrij, стсл. Димитрий;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Ґми́трик

Ґмитро́

Дима́ра

Димитрии (1366)

Димитрій «землен, плод зем(е)лный, з збожа. аб(о) двоематерній» (1627)

Дми́тер

Дми́терко

Дмитра́шко

Дми́трик

Дмитру́сь

Дмитру́хно

Ми́трик

Митро́

Ми́тя

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Дзмі́трый	білоруська
Дими́тър	болгарська
Δημήτριος	грецька
Димитрий	давньоруська
Дмитрей	давньоруська
Димитар	македонська
Димитрија	македонська
Дми́трий	російська
Dmȉtar	сербохорватська
Demeter	словацька
Demiter	словацька
Demetrij	словенська
Димитрий	старослов’янська
ма́ти (род. в. ма́тері)	українська
Dimitrij	чеська
Dimitr	чеська
значенням «мати землі»	?
μήτηρ «мати»	?
*δᾱ	?
δηαί «ячмінне зерно»	?
dṃs (род. в. від dem- «дім»)	?

досто́йний

пов’язане з псл. dostojati, dostati «вистачати, бути достатнім» з дальшим розвитком значень «бути відповідним, придатним, гідним»;

пор. др. достоино есть «годиться», п. ст. dostojno (jest) «тс.», ч. ст. dostati «бути гідним, заслужити», схв. достòjати «виявитися гідним»;

р. досто́йный, бр. досто́йны, др. достоиныи, п. вл. нл. dostojny, ч. důstojný, слц. dôstojný, болг. досто́ен, м. достоен, схв. дòстōjан, слн. dostójen, стсл. достоинъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

досто́їнство «позитивна якість; гідність, [посада, звання]»

досто́йник «особа, що займає високу посаду, має високе звання» (заст.)

досто́йність

удосто́їти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
досто́йны	білоруська
досто́ен	болгарська
dostojny	верхньолужицька
достоино «годиться»	давньоруська
есть «годиться»	давньоруська
достоиныи	давньоруська
достоен	македонська
dostojny	нижньолужицька
dostojno «тс.» (jest)	польська
dostojny	польська
dostojati	праслов’янська
досто́йный	російська
достòjати «виявитися гідним»	сербохорватська
дòстōjан	сербохорватська
dôstojný	словацька
dostójen	словенська
достоинъ	старослов’янська
dostati «бути гідним, заслужити»	чеська
důstojný	чеська
dostati «вистачати, бути достатнім»	?
значень «бути відповідним, придатним, гідним»	?
достоино «годиться»	?
есть «годиться»	?
dostojno «тс.» (jest)	?
dostati «бути гідним, заслужити»	?

дре́вній «стародавній»

псл. drevьnь;

етимологія не з’ясована;

одні вбачають найближчі відповідники в прус. druwis «віра», лит. drútas «сильний», гр. δροόν «сильний, витривалий», дінд. dhruvá- «постійний, незмінний», гот. triggws «вірний» (Sławski І 174; Brückner 100; Zubatý St. a čl. І 1, 6–13) з розвитком значень «сильний, міцний, незмінний, старий, давній»;

інші зіставляють ще з лит. dreve «дуплистий стовбур, вулик», лтс. dreve «вулик, видовбане дерево», а також з лит. draveti «видовбувати», drove, drõvė «дуплисте дерево» (Būga RR І 327; Эндзелин СБЭ 98–99);

сумнівне зіставлення (Machek ESJČ 132) з лат. dūdum «давно, первісно» як видозміненим dūrum (іє. *dreu-/deur-);

р. дре́вний, п. ст. drzewiejszy «давній, колишній, старий», ч. dřívější «тс.», dříve «колись», ст. dřevní «стародавній», слц. drievny, болг. м. дре́вен, схв. дрȇван, слн. ст. drevišnij, стсл. древьнь, древльнь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

предре́вний «дуже старий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дре́вен	болгарська
triggws «вірний»	готська
δροόν «сильний, витривалий»	грецька
dhruvá- «постійний, незмінний»	давньоіндійська
dūdum «давно, первісно»	латинська
dreve «вулик, видовбане дерево»	латиська
drútas «сильний»	литовська
dreve «дуплистий стовбур, вулик»	литовська
draveti «видовбувати»	литовська
дре́вен	македонська
drzewiejszy «давній, колишній, старий»	польська
drevьnь	праслов’янська
druwis «віра»	прусська
дре́вний	російська
дрȇван	сербохорватська
drievny	словацька
drevišnij	словенська
древьнь	старослов’янська
древльнь	українська
dřívější «тс.»«колись»	чеська
dříve «тс.»«колись»	чеська
значень «сильний, міцний, незмінний, старий, давній»	?
drove	?
drõvė «дуплисте дерево»	?
drzewiejszy «давній, колишній, старий»	?
dřevní «стародавній»	?
drevišnij	?

екс- (префікс у словах типу ексголова́, екс-президе́нт, екс-чемпіо́н із значенням «колишній»)

запозичено з латинської мови через французьку (фр. ex-ministre «колишній міністр» і под.);

лат. ex, ē (ex-, ē-) «із, ви-» споріднене з псл. iz- ‹ *(j)ьz(-), укр. з(-), із(-) (прийменником і префіксом);

функцію префіксального компонента із значенням «колишній» ex y народній латині розвинуло в словосполученнях з іменником спочатку в формі аблатива (ex consule «(вийшовши) з (посади) консула»), що згодом замінилась формою називного відмінка (expatricius «колишній патрицій»);

р.-бр. экс-, п. слн. eks-, ч. слц. ех-, болг. м. схв. екс-;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
екс-	болгарська
ex	латинська
екс-	македонська
eks-	польська
iz-	праслов’янська
екс-	сербохорватська
ех-	словацька
eks-	словенська
з	українська
ех-	чеська
ē- «із, ви-»	?
із (прийменником і префіксом)	?
значенням «колишній»	?
экс-	?

Елеоно́ра

нове запозичення з однієї з західноєвропейських мов, найвірогідніше через німецьку (нвн. Eleonore) з англійської;

англ. Eleanor (Elinor) є ім’ям, запозиченим через старофранцузьку мову (фр. ст. Elienor, Alienor) із старопровансальської;

пров. ст. Alienor, можливо, походить від гр. ἔλεος «милосердя, співчуття, уболівання», етимологічно нез’ясованого;

менш переконливе пояснення імені (Paul Kl. Vnb. 89) як гебрайського за походженням із значенням «бог – моє світло», при якому припущуваного гебрайського прототипу не наводиться;

р. Элеоно́ра, бр. Элеано́ра, п. ч. Eleonora, слц. слн. Eleonóra, болг. Елеоно́ра;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Леоно́ра

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Eleanor	англійська
Элеано́ра	білоруська
Елеоно́ра	болгарська
ἔλεος «милосердя, співчуття, уболівання»	грецька
Eleonora	польська
Alienor	провансальська
Элеоно́ра	російська
Eleonóra	словацька
Eleonóra	словенська
Eleonora	чеська
Alienor	?
значенням «бог -- моє світло»	?

ет (вигук для вираження нетерпіння, незадоволення, розчарування, досади)

очевидно, новотвір, що виник фонетично з вигуку *ать, колишньої частки із значенням «хай»;

утрата м’якості відбулася, можливо, під впливом вигуку am, варіанта *ать;

п. et «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

um

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
et «тс.»	польська
ать	?
значенням «хай»	?
am	?
ать	?

Євстигні́й

через церковнослов’янську мову запозичено з грецької;

гр. Εὐσίγνιος, з початковим значенням «благознаменний» складено з гр. εὐ- «добрий» і лат. signum «знак, знамення»;

р. Евстигне́й, розм. Евсигне́й, Сигне́й, ст. Евсигний, бр. Еўсцігне́й, стсл. Єγсигнии, Єγсигнъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Євсага́н

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Еўсцігне́й	білоруська
Εὐσίγνιος	грецька
εὐ- «добрий»	грецька
signum «знак, знамення»	латинська
Евстигне́й	російська
Єγсигнии	старослов’янська
Сигне́й	українська
значенням «благознаменний»	?
Евсигне́й	?
Евсигний	?

замушка́рити «замучити, затягати»

можливо, утворене від мошкара́, [мушка́] «мошка» з первинним значенням «замучити, віддавши на з’їдання мошкарі» (у запорожців була така кара щодо зрадників);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мошкара́	?
мушка́ «мошка»	?
значенням «замучити, віддавши на з’їдання мошкарі» (у запорожців була така кара щодо зрадників)	?

кру́пний «великий»

псл. *krupьnъ (krupъ), прикметник, похідний від krupa «крупнозмелене зерно, збіжжя; крихта; зернисті опади»;

семантичний розвиток від первісного відносного значения прикметника (пор. укр. [кру́пний] «крупчастий», п. krupny «круп’яний», вл. krupny, ч. krupný, нл. kšupny «тс.», ч. ст. krúpný «градовий») привів до створення двох протилежних якісних значень «.малий» і «великий»;

друге з цих з’явилося внаслідок порівняння крупнозмеленого зерна з борошном (пор. болг. діал. крупно брашно «борошно грубого помолу»);

в українській мові слово, можливо, є запозиченням з російської;

р. кру́пный «великий », др. круподухыи «малодушний», крупнодушьныи «тс.», ч. ст. krupný «грубий», болг. кру́пен «крупний», схв. крýпан (крŷпнӣ) «тс.», стсл. кроупъ «малий»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

розукрупни́ти

укрупни́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кру́пен «крупний»	болгарська
круподухыи «малодушний»	давньоруська
*krupьnъ (krupъ)	праслов’янська
крýпан «тс.» (крŷпнӣ)	сербохорватська
кроупъ «малий»	старослов’янська
крупнодушьныи «тс.»	українська
krupný «грубий»	чеська
krupa «крупнозмелене зерно, збіжжя; крихта; зернисті опади»	?
значень «.малий»	?
і «великий»	?
кру́пный «великий »	?
krupný «грубий»	?

кульба́ка «сідло; [примітивне сідло Ж]»

псл. *kulьba «згинання; щось зігнуте», похідне від kuliti «гнути, згинати, кривити»(‹ *kou-l-/keu-l-);

словотвір слова кульба́ка, похідного від *kulьba, не зовсім ясний, так само, як і його поширення в слов’янських мовах (можливо, первісно це був вузький діалектизм);

менш переконливе пов’язання з непевним тур. kaltak «сідло» (Фасмер II 412; Bern. I 641), а також відокремлювання слів із значенням «сідло» від слів із значенням «кривий кий (палиця), ярмо» (Sławski III 344–345);

р. [кульба́ка] «козаче сідло», [кульва́ка] «тс.», бр. кульба́ка «костур; [сідло; частина ярма]», ку́льба «костур», п. kulbaka «сідло з високою лукою», [kulbåk, kulpåk, kulpok, kulpak] «ручиця», [kulpoki] (ми.) «коромисло», слц. [kul’baka] «товстий кий, ломака»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кульба́стий «горбатий, загнутий»

кульба́чити «сідлати»

кульба́чка «сіделко в кінській упряжі»

кульба́чний «сідельний»

кульба́чник «сідляр»

ку́льбитиси «корчитися, щулитися»

поку́льбити «покоробити, скорчити, скарлючити»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кульба́ка «костур; [сідло; частина ярма]»	білоруська
kulbaka «сідло з високою лукою»	польська
*kulьba «згинання; щось зігнуте»	праслов’янська
кульба́ка «козаче сідло»	російська
kul'baka «товстий кий, ломака»	словацька
kaltak «сідло»	турецька
кульва́ка «тс.»	українська
ку́льба «костур»	українська
kulbåk «ручиця»	українська
kulpåk «ручиця»	українська
kulpok «ручиця»	українська
kulpak «ручиця»	українська
kulpoki «коромисло» (ми.)	українська
kuliti «гнути, згинати, кривити»	?
кульба́ка	?
*kulьba	?
значенням «сідло»	?
значенням «кривий кий (палиця), ярмо»	?

купа́ти

kupać, нл. kupaś, полаб. kǫpăt, болг. къпя, м. капе, схв. кýпати, слн. kópati, цсл. кѫпати «обмивати»;

псл. kǫpati «занурювати в воду, освіжати, обмивати»;

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується (Brückner 224–225) з псл. *[čępěti] (п. [czępieć] «сидіти навпочіпки», ст. uczępnąć, przyczępnąć «присідати навпочіпки», ч. розм. čapati «сидіти навпочіпки», čapěti «тс.», [čapat sa] «бродити по воді, болоту, хлюпати», вл. čapać «сидіти навпочіпки», п. cupnąć «припасти до землі», kępa «купина») з первісним значенням «сидіти, зігнувшись (при купанні)» або «хвилювати, робити хвилі» (Moszyński PZJP 215);

пропонується також пов’язання з *kǫpa «віник (у лазні)», kǫpati (sę) з первісним значенням «хльоскати(ся) в лазні» (Bern. I 600), зближення з псл. *konopja, укр. коноплі у зв’язку з використанням конопляного сім’я скіфами при митті в лазні (ЭССЯ 12, 58–61; Machek ESJČ 285; Skok II 237–238) або з дісл. haf «море», нвн. Haff «затока, відокремлена косою від моря, гаф» (Jacobsohn KZ 42, 161);

р. купа́ть, бр. купа́ць, др. купати, п. kąpać, ч. koupati, слц. kúpať, вл. kupać;

Фонетичні та словотвірні варіанти

куп «купати» (виг.)

куп «купання»

купа́ва «купальниця; чистьоха»

купа́ло «водойма, яма з водою»

купа́льник «той, хто купається; купальний костюм»

купа́льниці «місце купання»

купа́льня

купани́на «безперестанне купання»

ку́панка «купання»

купа́тоньки (зменш. від купа́ти, купа́тися)

купа́чка «посудина для купання дітей»

купе́ла «озеро в лісі»

купе́ло «тс.; яма з водою»

ку́пель «купіль»

ку́пі «купатися» (дит.)

ку́піль «тепла вода для купання; посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення; [незамерзаюче місце у болоті ВеУг]»

купі́льник «ванна»

купі́льниця «тс.»

купі́льня «корито для купання дітей»

ку́пки

ку́поньки

ку́почки

купу́ні

ку́пці «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
купа́ць	білоруська
haf «море»	давньоісландська
купати	давньоруська
Haff «затока, відокремлена косою від моря, гаф»	нововерхньонімецька
kąpać	польська
kǫpati «занурювати в воду, освіжати, обмивати»	праслов’янська
*čępěti «сидіти, зігнувшись (при купанні)» (п. [czępieć] «сидіти навпочіпки», ст. uczępnąć, przyczępnąć «присідати навпочіпки», ч. розм. čapati «сидіти навпочіпки», čapěti «тс.», [čapat sa] «бродити по воді, болоту, хлюпати», вл. čapać «сидіти навпочіпки», п. cupnąć «припасти до землі», kępa «купина»)	праслов’янська
*konopja	праслов’янська
купа́ть	російська
kúpať	словацька
коноплі	українська
kupać	українська
koupati	чеська
або «хвилювати, робити хвилі»	?
*kǫpa «віник (у лазні)»	?
значенням «хльоскати(ся) в лазні»	?

ку́рва «розпусниця»

псл. *kury (род. в. одн. kurъve) утворене від kurъ «півень» (як svekry «свекруха» від svekrъ «свекор») з початковим значенням «курка», пізніше «розпусниця»;

щодо семантичного розвитку пор. фр. cocotte «розпусниця» від coq «півень»;

зіставляється також (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 207–210) з гр. κύριος «пан, господар», псл. praščurъ «родоначальник», лит. prakurejas «прабатько»;

спроба вважати псл. *kurva результатом скорочення псл. *kuropъťъva «куріпка» (Маchek ESJČ 309), як і виведення від герм. *hōriōn, *hōra (гот. hors «перелюбник», двн. huora (› нвн. Hure) «розпусниця» (Skok II 245; Bern. I 651; Milewski RSl 26, 132; Mikl. EW 149), не має підстав;

р. бр. болг. м. ку́рва, п. вл. нл. kurwa, ч. слц. kurva, схв. кŷрва, слн. kúrva, kúrba;

Фонетичні та словотвірні варіанти

курва́ль «роспусник»

курвалькува́тий «розпусний»

курва́ч

ку́рви́ти «розпусничати»

ку́рвитися «тс.»

курві́й

курвіне́ць «тс.»

куре́вство «розпуста»

прокурва́тити «розтратити на повій»

скурва́й «син розпутної жінки»

ску́рвий «розпусний» (також у лайливому словосполученні с. син)

ску́рвитися

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ку́рва	білоруська
ку́рва	болгарська
kurwa	верхньолужицька
*hōriōn	германські
κύριος «пан, господар»	грецька
prakurejas «прабатько»	литовська
ку́рва	македонська
kurwa	нижньолужицька
kurwa	польська
praščurъ «родоначальник»	праслов’янська
*kurva	праслов’янська
*kuropъťъva «куріпка»	праслов’янська
ку́рва	російська
кŷрва	сербохорватська
kurva	словацька
kúrva	словенська
kúrba	словенська
cocotte «розпусниця»	французька
kurva	чеська
*kury утворене від kurъ «півень» (род. в. одн. kurъve)(як svekry «свекруха» від svekrъ «свекор»)	?
значенням «курка»	?
пізніше «розпусниця»	?
cocotte «розпусниця»	?
coq «півень»	?
*hōra «розпусниця» (гот. hors «перелюбник», двн. huora (› нвн. Hure)(Skok II 245; Bern. I 651; Milewski RSl 26, 132; Mikl. EW 149)	?

напла́вити «влаштувати каверзу»

очевидно, похідне від пла́вити «топити» в значенні «чаклувати за допомогою топленого воску, що виливається у воду»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пла́вити «топити»	?
значенні «чаклувати за допомогою топленого воску, що виливається у воду»	?

напряда́ти «покривати, накривати, натягати»

давнє похідне утворення від основи псл. prędǫ, *prędti (› pręsti), паралельної до pręgǫ, *pręgti з первісним значенням «натягати, витягати», звідки походить і пря́сти (див.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

на́прядка «брезент, покривало для воза з шкіри, повсті або ряднини, вимоченої в дьогті»

напряну́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
prędǫ	праслов’янська
*prędti (› pręsti)	?
значенням «натягати, витягати»	?
пря́сти	?

оа́зис

запозичення із західноєвропейських мов;

н. Oáse, фр. англ. oasis пов’язані з лат. Oasis, назвою місцевості в Єгипті, гр.Ὄαςις «тс.», яке виводиться з коптської або єгипетської мови;

пор. копт. ouahe «оазис» (звідки також араб. wā́ha^h «тс.»), можливо, з первісним значенням «місце проживання» від ouah «мешкати»;

р. оа́зис, (заст.) оа́з, бр. аа́зіс, п. oaza, ст. oazis, ч. oasa, oа́za, слц. слн. oа́za, вл. нл. oаza, болг. оа́зис, м. схв. оа́за;

Фонетичні та словотвірні варіанти

оа́за

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
oasis	англійська
аа́зіс	білоруська
оа́зис	болгарська
oаza	верхньолужицька
ouahe «оазис» (звідки також араб. wā́ha^h «тс.»)	коптська
Oasis	латинська
оа́за	македонська
oаza	нижньолужицька
Oáse	німецька
oaza	польська
оа́зис (заст.)	російська
оа́за	сербохорватська
oа́za	словацька
oа́za	словенська
oasis	французька
oasa	чеська
oа́za	чеська
гр.Ὄαςις «тс.»	?
ouahe «оазис» (звідки також араб. wā́ha^h «тс.»)	?
значенням «місце проживання»	?
ouah «мешкати»	?
oazis	?

облу́да «удавання, лицемірство, фальш, лицемір; примара; мана; [зовнішній вигляд; оболонка]»

префіксальне утворення від [луди́ти] «приваблювати, заманювати»;

у значенні «зовнішній вигляд, оболонка», можливо, зазнало впливу [лу́ди́на] «верхній одяг» (р. [лу́да] «тс.»);

помилково пов’язувалося (Vaillant у Махека) з псл. blǫdъ «блуд»;

бр. аблу́да «омана», п. obłuda «лицемірство», ч. ст. oblud «обман, брехня; примара», obluda «тс.», слц. obluda «страховисько»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

облу́дка «оболонка, верхня шкірка»

облу́дливий

облу́дний

облу́дник «лицемірна людина»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
аблу́да «омана»	білоруська
obłuda «лицемірство»	польська
blǫdъ «блуд»	праслов’янська
obluda «страховисько»	словацька
oblud «обман, брехня; примара»«тс.»	чеська
obluda «обман, брехня; примара»«тс.»	чеська
луди́ти «приваблювати, заманювати»	?
значенні «зовнішній вигляд, оболонка»	?
лу́ди́на «верхній одяг» (р. [лу́да] «тс.»)	?
oblud «обман, брехня; примара»«тс.»	?
obluda «обман, брехня; примара»«тс.»	?

одр «ліжко, постіль»

псл. odrъ, можливо, споріднене з *dervo, drъva як форма з початковим значенням «настил нав-круги дерева» (Ильинский ЖМНП 1904, квітень, 382);

може бути також спорідненим з дангл. eodor «загорода, тин, житло», дісл. jaðarr, joðurr «край», двн. etar, свн. etter «паркан, край, обгороджене поле», гр. ὄστριμον «стійло, хлів», в основі яких лежить іє. *edh- «городити; частокіл» (Holthausen AeWb. 91; Bezzenberger BB 27, 144; Uhlenbeck PBrB 26, 295; Meringer IF 18, 256–257; Torp 24; Pedersen Kelt. Gr. I 178; Jóhannesson 54);

існує думка про зв’язок слова з деру́, дра́ти (Jagić AfSlPh 24, 581; Соболевский ЖМНП 1904, березень, 180; 1914, серпень, 365; Брандт РФВ 23, 95);

при цьому розвиток семантики слова залишається нез’ясованим;

непереконливе припущення (Machek Slavia 18, 73) про походження одр від *vodrъ «сушарня», нібито пов’язаного з ǫditi, vędnǫti, vedro, спорідненими з укр. ве́дро, в’я́нути;

р. одр «ліжко, ложе, постіль; піл; поміст (западня) у лісі на ведмедя», [одёр] «тс.», [одри́на] «хлів, сінник», [о́дрина] «спальня», бр. [адры́на] «сінник», [адзёр] «пристосування, на якому сушать вику, горох», др. одръ «ліжко, постіль; лавка; спальня», одрина «хлів (?), сінник (?); хата», п. odryna «приміщення для сіна», ч. odr «стовп, остов; альтанка», [vodr] «горище в повітці», слц. vodôr «клуня», болг. о́дър «поміст, ложе; віконниця», м. одар «дерев’яна лежанка», схв. о̀дар «ложе, поміст», слн. óder «настил, сінник», стсл. одръ «ложе, постіль; труна»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

одри́на «тс.; спальня або кімната взагалі Ж, Пі; приміщення для воза, саней, сіна ЛексПол»

одри́ня «ліжко, постіль»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
адры́на «сінник»	білоруська
о́дър «поміст, ложе; віконниця»	болгарська
ὄστριμον «стійло, хлів»	грецька
eodor «загорода, тин, житло»	давньоанглійська
etar	давньоверхньонімецька
jaðarr	давньоісландська
одръ «ліжко, постіль; лавка; спальня»	давньоруська
*edh- «городити; частокіл»	індоєвропейська
одар «дерев’яна лежанка»	македонська
odryna «приміщення для сіна»	польська
odrъ	праслов’янська
одр «ліжко, ложе, постіль; піл; поміст (западня) у лісі на ведмедя»	російська
о̀дар «ложе, поміст»	сербохорватська
etter «паркан, край, обгороджене поле»	середньоверхньнімецька
vodôr «клуня»	словацька
óder «настил, сінник»	словенська
одръ «ложе, постіль; труна»	старослов’янська
ве́дро	українська
одёр «тс.»	українська
одри́на «хлів, сінник»	українська
о́дрина «спальня»	українська
адзёр «пристосування, на якому сушать вику, горох»	українська
одрина «хлів (?), сінник (?); хата»	українська
vodr «горище в повітці»	українська
odr «стовп, остов; альтанка»	чеська
*dervo	?
значенням «настил нав-круги дерева»	?
joðurr «край»	?
деру́	?
дра́ти	?
одр «сушарня»	?
vędnǫti	?
vedro	?
в'я́нути	?

Маріа́мна (жіноче ім’я)

біблійне ім’я гебрайського походження;

гебр. Maryām пов’язується з mārā «чинити »пір, відкидати» або mārar «бути гірким»;

розглядається також як запозичення з єгипетської мови із значенням «улюблена богом» або з арамейської («пані; гарна» та ін.);

р. Мариа́мна;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Марїамна (1627)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Maryām пов'язується з mārā «чинити »	гебрайська
Мариа́мна	російська
mārar «бути гірким»	?
значенням «улюблена богом»	?

ма́тка (гра в м’яч)

пов’язане з ма́тка «мати» в значенні «головна особа»;

р. [ма́тка] «ватажок в іграх, особливо в тих, де гравці діляться на дві частини», [быть на матках] «бути ватажком у грі», п. matka «найважливіший учасник ігор; вид дитячої гри»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
matka «найважливіший учасник ігор; вид дитячої гри»	польська
ма́тка «ватажок в іграх, особливо в тих, де гравці діляться на дві частини»	російська
быть «бути ватажком у грі»	українська
ма́тка «мати»	?
значенні «головна особа»	?

ме́лос «мелодійна, пісенна основа в музиці»

запозичення з грецької мови;

гр. μέλος «пісня, наспів; суглоб, частина тіла» зіставляється в значенні «кісточка, щиколотка; згин пальців» з брет. mell, корн. mal, мн. mellow, а також з кімр. cymmal «суглоб, частина тіла» (пракельт. * mel-sā);

поєднання в одному давньогрецькому слові двох значень «пісня, наспів» і «суглоб, частина тіла» можна пояснити тим, що найдавніші музичні інструменти виготовлялися з кісток (див. Бибиков, Древнейший музыкальный комплекс из костей мамонта, К., 1981);

р. болг. ме́лос, бр. ме́лос, п. ч. melos, схв. мȇлос, слн. mélos;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ме́лос	білоруська
ме́лос	болгарська
mell	бретонська
μέλος «пісня, наспів; суглоб, частина тіла»«кісточка, щиколотка; згин пальців»	грецька
cymmal «суглоб, частина тіла» (пракельт. * mel-sā)	кімрська
mal	корнська
melos	польська
ме́лос	російська
мȇлос	сербохорватська
mélos	словенська
melos	чеська
mellow	?
значень «пісня, наспів»	?
і «суглоб, частина тіла»	?

мошкоро́дити «чаклувати; робити фокуси»

очевидно, результат контамінації дієслів [мо́шити] «возитися» (давніше, мабуть, «бабувати, приймати роди») і роди́ти;

могло виникнути із значенням «бабувати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

божкоро́діти «робити фокуси»

машкоро́дитися «тс.»

мошкоро́дитися «возитися»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мо́шити «возитися» (давніше, мабуть, «бабувати, приймати роди»)	?
роди́ти	?
значенням «бабувати»	?

опа́чи́на «весло СУМ; правильне весло Л, Ж; весло на гребному судні Г; кермо на плотах О; велике весло Пі, Ж»

псл. opačina, похідне від opakъ, opako «назад, навпаки, у зворотному напрямі», оскільки веслом гребуть у напрямі, протилежному напряму руху;

на думку Махека, спочатку опачина уможливлювала зворотний хід причіпного судна;

менш імовірна можливість зв’язку з укр. [па́чити] «повертати» (? – очевидно, [па́читися] «коробитися») з розвитком значень «кермове весло» › «весло», або з др. опашь «хвіст», болг. опашка «тс.» (ЭСБМ 1, 122–123);

бр. [апачы́на] «пристосування для керування плотом», [пачы́на] «весло», п. ст. paczyna «кермове весло», ч. ст., слц. opačina «заднє весло; довгий брус у задній частині воза; противага», болг. опачи́на «упертість», м. опачина «зворотний бік», схв. опа̀чина «грубість, жорстокість», слн. [opačína] «помилка»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
апачы́на «пристосування для керування плотом»	білоруська
опашка «тс.»	болгарська
опачи́на «упертість»	болгарська
опашь «хвіст»	давньоруська
опачина «зворотний бік»	македонська
paczyna «кермове весло»	польська
opačina	праслов’янська
опа̀чина «грубість, жорстокість»	сербохорватська
opačina «заднє весло; довгий брус у задній частині воза; противага»	словацька
opačína «помилка»	словенська
па́чити «повертати» (? -- очевидно, [па́читися] «коробитися»)	українська
пачы́на «весло»	українська
opačina	чеська
opako «назад, навпаки, у зворотному напрямі»	?
значень «кермове весло»	?
paczyna «кермове весло»	?

стопа́ «кінцева частина ноги, ступня; нижня частина гори; одиниця довжини в деяких країнах; [фут]; одиниця виміру віршованих рядків; стіс, ряд однорідних предметів, складених вертикально; [стріла плуга О]»

псл. stopa «підошва (ноги); слід ноги (ступні); слід», пов’язане чергуванням голосних із stepenь «ступінь», stǫpenь «тс.», stǫpati «ступати»;

споріднене з лит. stapótis «зупинитися», pãstapas «стовп», stẽpinti «зміцнити», stẽpas «апоплексичний удар», лтс. stepis «карапуз, крихітка», дінд. sthāpayati «ставить», свн. stapf(e) «крок, слід ноги», двн. stapf(o), staffo, снн. stappe, снідерл. гол. дфриз. stap «тс.; крок, хода», дангл. stœpe «крок; хода; ступінь», дісл. stapi «висока крута скеля»;

іє. *steb(h)-/stemb(h)-/step-/stemp-;

слов’янські форми із значенням «віршова стопа», очевидно, є пізньою калькою гр. (атт.) πούς «тс.», первісно «нога; підніжжя, підошва; ніжка, підставка», лат. pes «віршова стопа», первісно «нога, ступня; ніжка, хід, рух; площа; міра»;

р. стопа́ «стопа, ступня; стара міра кількості паперу; стара міра місткості посудини для вина; давня міра довжини; одиниця виміру віршованих рядків», бр. стапа́ «одиниця рахування паперу; одиниця виміру віршованих рядків», др. стопа «ступня, підошва ноги; нога; крок; слід; долоня», п. stopa «стопа, ступня; слід; міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків», ч. stopa «ступня; підошва, слід; стара міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків», слц. stopa «стопа, ступня; стара міра довжини; віршова стопа», вл. stopa «нога; слід (ноги); ступня; крок, хода; підошва (ноги); фут; віршова стопа», нл. stopa «слід, ступня; крок, хода; нога, фут», полаб. stüpă «ступня», болг. стъпа́ло «ступня; нижня частина панчохи; ступінь», стъ́пка «слід; крок; віршова стопа», м. стапалка «ступня, слід ступні», стапало «ступня», стапка «крок; віршова стопа; одиниця міри», схв. ста̏па «стопа (ноги); слід; ступня; фут; крок; віршова стопа», слн. stópa «крок, слід, стопа», stopáj, stopínja «тс.», stopálo «стопа, ступня», stópica «віршова стопа», стсл. стопа «слід, стопа, крок»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сто́пень «стопа О; ступінь, крок Бі»

сто́пка «стосик»

сто́пок «один метр» (міра полотна)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
πούς	аттічний
стапа́ «одиниця рахування паперу; одиниця виміру віршованих рядків»	білоруська
стъпа́ло «ступня; нижня частина панчохи; ступінь»	болгарська
стъ́пка «слід; крок; віршова стопа»	болгарська
stopa «нога; слід (ноги); ступня; крок, хода; підошва (ноги); фут; віршова стопа»	верхньолужицька
stap «тс.; крок, хода»	голландська
πούς «тс.» (атт.)	грецька
stœpe «крок; хода; ступінь»	давньоанглійська
stapf(o)	давньоверхньонімецька
staffo	давньоверхньонімецька
sthāpayati «ставить»	давньоіндійська
stapi «висока крута скеля»	давньоісландська
стопа «ступня, підошва ноги; нога; крок; слід; долоня»	давньоруська
stap «тс.; крок, хода»	давньофризька
*steb(h)- / stemb(h)- / step-/stemp-	індоєвропейська
pes «віршова стопа»	латинська
stepis «карапуз, крихітка»	латиська
stapýtis «зупинитися»	литовська
pãstapas «стовп»	литовська
stẽpinti «зміцнити»	литовська
stẽpas «апоплексичний удар»	литовська
стапалка «ступня, слід ступні»	македонська
стапало «ступня»	македонська
стапка «крок; віршова стопа; одиниця міри»	македонська
stopa «слід, ступня; крок, хода; нога, фут»	нижньолужицька
stüpă «ступня»	полабська
stopa «стопа, ступня; слід; міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків»	польська
stopa «підошва (ноги); слід ноги (ступні); слід»	праслов’янська
stepenь «ступінь»	праслов’янська
stǫpenь «тс.»	праслов’янська
stǫpati «ступати»	праслов’янська
стопа́ «стопа, ступня; стара міра кількості паперу; стара міра місткості посудини для вина; давня міра довжини; одиниця виміру віршованих рядків»	російська
стòпа «стопа (ноги); слід; ступня; фут; крок; віршова стопа»	сербохорватська
stapf(e) «крок, слід ноги»	середньоверхньнімецька
stappe	середньонижньонімецька
stap «тс.; крок, хода»	середньонідерландська
stopa «стопа, ступня; стара міра довжини; віршова стопа»	словацька
stópa «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа»	словенська
stopáj «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа»	словенська
stopínja «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа»	словенська
stopálo «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа»	словенська
stópica «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа»	словенська
стопа «слід, стопа, крок»	старослов’янська
stopa «ступня; підошва, слід; стара міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків»	чеська
значенням «віршова стопа»	?

суршко́вий «тканий домашньою пряжею по основі з фабричних ниток» (про полотно)

похідне утворення від суржо́к «суржик» з переносним значенням «суміш, мішанина»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
суржо́к «суржик»	?
значенням «суміш, мішанина»	?

ко́ло́ворот «ручне свердло; вир; (заст.) ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин; [верхня (рухома) подушка на передній осі воза; колода, якою повертається вітряк Г, Ж]»

псл. *kolovortъ, складне слово, утворене з основ kolo «колесо» і *v^ьrtěti «вертіти» з вихідним значенням «знаряддя, що обертається за допомогою колеса; обертання навколо (колесом), кружляння»;

р. коловоро́т «ручне свердло; [вир; ворот для підіймання вантажів; вигин річки; непостійна людина]», бр. калаваро́тны «коловоротний», п. kołowrót «вал, що обертається (з різним призначенням, – напр., у лебідці); прядка; коловорот (ворота у селі); вир», ч. kolovrat «прядка; коловорот (у знаряддях для підіймання вантажів)», вл. kołwrot «прядка; махоне колесо», нл. kołowrot «обертальний рух; прядка; коловорот (у підіймальних механізмах); знаряддя для звивання ниток; свердло; вертячка (хвороба овець)», схв. кȍловрāт «прядка; вир», слн. kolovrat «прядка; коловорот (як підіймальний механізм)»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

коли́ворот «прядка; дерев’яна колода для намотування каната; турнікет; кінний привод; верхня (рухома) подушка на передній осі воза»

ко́ловоріт «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
калаваро́тны «коловоротний»	білоруська
kołwrot «прядка; махоне колесо»	верхньолужицька
kołowrot «обертальний рух; прядка; коловорот (у підіймальних механізмах); знаряддя для звивання ниток; свердло; вертячка (хвороба овець)»	нижньолужицька
kołowrót «вал, що обертається (з різним призначенням, -- напр., у лебідці); прядка; коловорот (ворота у селі); вир»	польська
*kolovortъ	праслов’янська
коловоро́т «ручне свердло; [вир; ворот для підіймання вантажів; вигин річки; непостійна людина]»	російська
кȍловрāт «прядка; вир»	сербохорватська
kolovrat «прядка; коловорот (як підіймальний механізм)»	словенська
kolovrat «прядка; коловорот (у знаряддях для підіймання вантажів)»	чеська
*v «вертіти»	?
значенням «знаряддя, що обертається за допомогою колеса; обертання навколо (колесом), кружляння»	?

комана́ «конюшина, клевер, Trifolium L.; фіалка триколірна, братки, Viola tricolor L.» (бот.)

псл. komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин», найвірогідніше, похідне від komonjь «кінь»;

назва зумовлена тим, що більшість з цих рослин є цінним кормом для коней, а деякі вживаються як ліки для них;

до словотвору і розвитку семантики пор. подібні укр. конюши́на «Trifolium L.», п. koniczyna, ст. [konik, konicz], ч. заст. koníček, konníček «тс.», р. [ко́ники] «полин звичайний», а також ч. koňský dětel «Trifolium caballinum»;

тлумачення первісного значення як «бджолина рослина, бджолина трава» й пов’язання слов’янських форм з якимось гіпотетичним праслов’янським апелятивом у значенні «(дика) бджола», спорідненим з лит. kamanė «джміль», лтс. kamane «тс.; дика бджола» (Moszyński JP 33, 364; 35, 295–297; Holub–Lyer 251; Machek ESJČ 271; ESJČS 216), непереконливі;

зближення з псл. komъ «грудка, брила», р. ком, комо́к «тс.» (Младенов 247–248) неприйнятне, як і виведення від кореня *kъn- «жива істота; рослина» і, далі, пов’язання з р. [комя́га] «човен», [камя́га], п. komięga «тс.» (Schuster-Šewc Probeheft 48);

р. [комани́ка] «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»,[комани́ца] «тс.; лядвенець рогатий», [комони́ка] «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.», [комони́ца] «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.», п. kornonica «лядвенець, Lotus L.; [комонник лучний; буркун, Melilotus Adans.; конюшина]» (з ч.), [komonika] «лядвенець», komunica «[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина», ч. komonice «буркун», [komonka], ст. komonicě, komonnicě «тс.», слц. komonica «тс.; конюшина», вл. заст. komonica «вид конюшини», komonc «буркун», болг. комони́ча «тс.; [буркун жовтий, медова конюшина, Melilotus officinalis (L.) Desr.; шавлія лучна, Salvia pratensis L.; фіалка лісова, Viola silvestris Lam.; фіалка триколірна]», [комани́ча, комани́ка, кому́нича] «тс.», [комони́ка] «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова», м. комоника «буркун», схв. комòника «полин звичайний; [ромашка, Matricaria L.]», комòњика, комòљика «тс.», komòtljika «полин звичайний», слн. komónika, komónjica «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кома́н «конюшина лучна, Trifolium pratense L.»

комани́на «конюшина»

комани́чина «конюшина»

комани́чка «конюшина лучна»

кома́нка «тс.; фіалка триколірна»

команниця «конюшина хмельова, Trifolium agrarium L.»

кома́ця «тс.; фіалка триколірна»

комениця «конюшина лучна»

комони́ця «тс. Mak; конюшина польова, Trifolium arvense L. Mak, НЗ УжДУ 26/2; лядвенець рогатий, Lotus corniculatus L. Mak»

комо́нник «Succisa M. et. К.»

комо́нниця «конюшина польова»

кумани́ч «конюшина»

куманичина «конюшина лучна»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
комони́ча «тс.; [буркун жовтий, медова конюшина, Melilotus officinalis (L.) Desr.; шавлія лучна, Salvia pratensis L.; фіалка лісова, Viola silvestris Lam.; фіалка триколірна]»	болгарська
komonica «вид конюшини»«буркун»	верхньолужицька
komonc «вид конюшини»«буркун»	верхньолужицька
kamane «тс.; дика бджола»	латиська
kamanė «джміль»	литовська
комоника «буркун»	македонська
koniczyna	польська
komięga «тс.»	польська
kornonica «лядвенець, Lotus L.; [комонник лучний; буркун, Melilotus Adans.; конюшина]» (з ч.)	польська
komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин»	праслов’янська
komъ «грудка, брила»	праслов’янська
ко́ники «полин звичайний»	російська
ком	російська
комя́га «човен»	російська
комани́ка «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»	російська
комòника «полин звичайний; [ромашка, Matricaria L.]»	сербохорватська
komonica «тс.; конюшина»	словацька
komónika «тс.»	словенська
komónjica «тс.»	словенська
конюши́на «Trifolium L.»	українська
комани́ца «тс.; лядвенець рогатий»	українська
комони́ка «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.»	українська
комони́ца «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.»	українська
komonika «лядвенець»«[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина»	українська
komunica «лядвенець»«[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина»	українська
komonka	українська
комани́ча	українська
комани́ка	українська
кому́нича «тс.»	українська
комони́ка «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова»	українська
комòњика	українська
комòљика «тс.»«полин звичайний»	українська
koníček	чеська
koňský dětel «Trifolium caballinum»	чеська
komonice «буркун»	чеська
komonjь «кінь»	?
подібні	?
konik	?
konicz	?
koníček	?
konníček «тс.»	?
як «бджолина рослина, бджолина трава»	?
значенні «(дика) бджола»	?
комо́к «тс.»	?
*kъn- «жива істота; рослина»	?
камя́га	?
komonicě «тс.»	?
komonnicě «тс.»	?
komonica «вид конюшини»«буркун»	?
komonc «вид конюшини»«буркун»	?

комба́йн

запозичення з англійської мови;

англ. combine (c.-r.) «комбайн» виникло в результаті скорочення термінологічного словосполучення combine harvester букв. «комбінована збиральна машина», де слово combine як субстантивована форма із значенням «з’єднання, поєднання» відповідає дієслову combine «об’єднувати; комбінувати, сполучати, змішувати», що походить від пізнього лат. combinare «з’єднувати дві одиниці, дві частини у щось ціле», до якого зводиться й укр. комбіна́т;

форма комба́йнер походить від англ. combiner «комбайнер», пов’язаного з combine;

р. болг. комба́йн, бр. камба́йн, п. ч. слц. вл. kombajn, м. Комба́јн, схв. кȍмбајн, слн. kombájn;

Фонетичні та словотвірні варіанти

комба́йнер

комбайнува́ння

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
combine «комбайн» (c.-r.)	англійська
combiner «комбайнер»	англійська
камба́йн	білоруська
комба́йн	болгарська
kombajn	верхньолужицька
combinare «з’єднувати дві одиниці, дві частини у щось ціле»	латинська
Комба́јн	македонська
kombajn	польська
комба́йн	російська
кȍмбајн	сербохорватська
kombajn	словацька
kombájn	словенська
комбіна́т	українська
kombajn	чеська
значенням «з’єднання, поєднання»	?
combine «об’єднувати; комбінувати, сполучати, змішувати»	?
комба́йнер	?

юкаги́р «представник палeоазіатської народності на півночі Східного Сибіру»

запозичене з евенкійської мови зa російським посередництвом;

евенк. jekēgir «якути» (jekēgin «якут») утворене від jeke [jako] «якут» за допомогою cуфікса -gir (одн. -gin), що означає належність до племені;

змішування значень «якут» і «юкагир» сталося, очевидно, в евенкійській мові;

р. юка́ги́р, бр. юкагі́р «тс.», п. jukagirski «юкагирський»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
юкагі́р «тс.»	білоруська
jukagirski «юкагирський»	польська
юка́ги́р	російська
jekēgir «якути» (jekēgin «якут»)	?
jako «якут»	?
-gir (одн. -gin)	?
значень «якут»	?
і «юкагир»	?

черв «повзуча безхребетна тварина, хробак»

псл. *čr̥vь, утворення, що витіснило давніше *čr̥mь, збережене тільки в словах з переносним значенням або в похідних, зокрема, в псл. *čr̥mьnъ(jь) «червоний», укр. (поет.) черле́ний;

припускається, що v замість первісного m з’явився під впливом семантично й етимологічно спорідненого псл. *čr̥viti, де одне зі значень «кишіти (про черв’яків і мурашок)»;

спроби зіставити з лит. kìrvarpa «черв’як; червоточина» (‹ *kirv-varpa поряд з kirm̃varpa) (Bern. I 173), з реконструйованим лит. *skirvis, пор. лит. skirvina «біжить, як мурашка» (Specht 45), з лат. carvus «кривий» (Fick I 385–386) непереконливі;

р. червь, бр. чарвя́к, др. чьрвь (чол. р.) «черв’як», (жін. р.) «червона фарба, тканина», п. czerw, ч. слц. červ, вл. čerw, нл. cerw, полаб. carv lezącě «равлик», (букв.) «черв повзучий», болг. че́рвей, ст. черв, м. црв, схв. цр̑в, слн. čŕv, стсл. чрьвь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

зачерви́вити «завести черви»

зачервля́ти «червити»

почерва́чений «поточений черв’яками»

черв'я́к

черв'я́чий

черв'ячки́ «страва з гороху або гречки»

че́рва́ (зб.)

черва́к «хробак; хвороба овець»

червакови́тий «червивий»

червакува́тий «червоподібний»

червачни́к «листовійка» (ент.)

че́рве́ць «кошеніль; шовк, пофарбований кошеніллю; кров із дівочої пліви» (ент., спец.)

черви́вий

черви́віти

черви́на «черв’ячок»

че́рвити «плодити черву»

че́рви́ця «шашіль»

черви́шник «місце, де є черви»

че́рвіти «хворіти»

червце́вий «кошенільний; яскраво-червоний»

червча́тий «пофарбований кошеніллю, яскраво-червоний; шовковий»

червча́тка «шовкова плахта»

че́рвчик «червець»

червчи́стий «червцевий»

червь «тс.»

че́ре́ць «тс.»

чери́ти «тс.»

черцьо́вий «червчатий»

черч «кошеніль»

че́рча

черча́тий «тс.»

черча́тка «тс.»

черче́стий «багряний»

че́рчеть «тс.»

че́рчик «тс.»

черчиковий «червоний»

черчи́стий «тс.»

черчу́к «червець»

чи́рва́ «тс.»

чирь «черва»

чірівни́й «червивий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чарвя́к	білоруська
че́рвей	болгарська
čerw	верхньолужицька
чьрвь «черв’як»«червона фарба, тканина» (чол. р.)(жін. р.)	давньоруська
carvus «кривий»	латинська
kìrvarpa «черв’як; червоточина» (‹ *kirv-varpa поряд з kirm̃varpa)	литовська
*skirvis	литовська
skirvina «біжить, як мурашка»	литовська
црв	македонська
cerw	нижньолужицька
carv lezącě «равлик»«черв повзучий» (букв.)	полабська
czerw	польська
*čr̥vь	праслов’янська
*čr̥mьnъ(jь) «червоний»	праслов’янська
*čr̥viti	праслов’янська
червь	російська
в	сербохорватська
červ	словацька
čŕv	словенська
чрьвь	старослов’янська
červ	чеська
*čr̥mь	?
значень «кишіти (про черв’яків і мурашок)»	?
skirvina «біжить, як мурашка»	?
черв	?

че́реп «кістяк голови; великий черепок; [глиняна посудина; горщик на квіти]»

псл. *čerpъ;

споріднене з прус. kerpetis «череп», а також з лтс. šķẽrpele «черепок», лит. kir̃pti «різати», дісл. skarfr «оцупок, пеньок», снн. scharf «черепок», двн. scirbi «тс.», дінд. karpara- «черепок, шкаралупа, череп»;

іє. *(s)ker- «різати, кроїти», що далі пов’язується з *kerp- в значенні «плести»;

очевидно, реалія первісно позначала глиняний горщик, який виготовлявся спочатку плетенням з лози, що потім обмазувався глиною і після цього обпалювався;

псл. *čerp- ( іє. *kerp-) зіставляється з псл. *k^ъr̥pati, укр. ко́рпа́ти «колупати» (Трубачев Рем. терминол. 228; ЭССЯ 4, 72–73; Черных II 382);

р. че́реп «череп», бр. чэ́рап «тс.», п. czerep, ст. [trzop] «шкаралуща, оболонка; глиняний горщик, старий черепок», ч. střep «черепок», слц. črep «черепок, кахля; череп», вл. črjop «черепок», нл. crjop «тс.», болг. че́реп, [чръп] «черепок; череп», м. цреп «горщик на квіти; черепок», схв. цре̑п «черепиця; черепок», слн. črép «черепок, череп», цсл. чрѣпъ «глиняний горщик; цегла; череп»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

надчерепни́й

розчере́пи́ти «розбити на черепки»

чере́п'я (зб.)

череп'я́ний

череп'я́нка

черепа́ня «глиняна люлька; накривка з випаленої глини»

черепи́нка «черепочок»

черепи́ця

черепичи́на

черепи́чник (спец.)

чере́пниця «раковина»

черепо́к «осколок; горщик; (перен., знев.) череп»

черепу́лька «глиняна люлька»

черепу́шка «чарка; [мушля]»

черепъ

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чэ́рап «тс.»	білоруська
че́реп	болгарська
črjop «черепок»	верхньолужицька
scirbi «тс.»	давньоверхньонімецька
karpara- «черепок, шкаралупа, череп»	давньоіндійська
skarfr «оцупок, пеньок»	давньоісландська
*(s)ker- «різати, кроїти»	індоєвропейська
šķẽrpele «черепок»	латиська
kir̃pti «різати»	литовська
цреп «горщик на квіти; черепок»	македонська
crjop «тс.»	нижньолужицька
czerep	польська
*čerpъ	праслов’янська
čerp- ( іє. kerp-)	праслов’янська
*k	праслов’янська
kerpetis «череп»	прусська
че́реп «череп»	російська
п «черепиця; черепок»	сербохорватська
scharf «черепок»	середньонижньонімецька
črep «черепок, кахля; череп»	словацька
črép «черепок, череп»	словенська
ко́рпа́ти «колупати»	українська
чръп «черепок; череп»	українська
чрѣпъ «глиняний горщик; цегла; череп»	церковнослов’янська
střep «черепок»	чеська
значенні «плести»	?
trzop «шкаралуща, оболонка; глиняний горщик, старий черепок»	?

черстви́й «затверділий, засохлий, несвіжий; твердий, міцний; [свіжий]; (перен.) холодний, нечулий»

псл. *čr̥stvъ(jь) «твердий, жорсткий, міцний» (значення «свіжий, бадьорий» вторинне);

розглядається як утворення, похідне від дієслова *čersti, *čr̥tǫ з первісним значенням «рубати, завдавати вдари»;

зіставляється з лит. kir̃sti, kertù «рубати, бити» (ЭССЯ 4, 159–161);

припускається спорідненість з дінд. kṛtsná- «цілий; цілковитий», лат. crassus «товстий, грубий», з прус. corto «огорожа, пліт», гр. ϰαρτάλι «кошик» (Schuster-Šewc 112; Bern. I 171; Walde–Hofm. I 285–286; Mayrhofer 259; Sł. prasł. II 250–252);

іє. *kert- «плести, вити, в’язати», пор. семантичну паралель псл. kratъ «крутий, міцний» від kratiti «крутити» (Sławski I 118–119; Sł. prasł. II 250–252; Bern. I 171);

зближується також з гот. hardus «жорсткий, твердий», дісл. herstr «різкий», лит. ker̃štas «гнів» (Bezzenberger KZ 22, 476);

неприйнятне припущення про походження з *čе-vr̥stъ при підсилювальному префіксі čе- і *vr̥stъ, пов’язаним з дінд. vṛddhá- «вирослий, сильний» ‹ іє. *u̯erdh- «рости» (Machek ESJČ 99);

р. чёрствый «черствий, твердий», бр. чэ́рствы «тс.», др. чьрствъ «твердий; сухий; ясний; значний», п. czerstwy «черствий; твердий; бадьорий», ч. слц. čerstvó «свіжий, бадьорий», вл. čerstwy «бадьорий», болг. чевръ́ст «спритний, швидкий, моторний», м. цврст «міцний», схв. чвр̑ст «твердий, міцний; жорсткий; щільний, важкий; серйозний», слн. čvŕst, čŕstev «сильний, здоровий, міцний; щільний, твердий», цсл. чрьствъ «сильний, міцний; густий»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

чверськи́й «тс.»

черстви́ти

че́рстві́ти

черстві́шати

черствува́тий

чи́рствий

чирствый «міцний, твердий; бадьорий, свіжий»

чи́рстий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чэ́рствы «тс.»	білоруська
чевръ́ст «спритний, швидкий, моторний»	болгарська
čerstwy «бадьорий»	верхньолужицька
hardus «жорсткий, твердий»	готська
ϰαρτάλι «кошик»	грецька
kṛtsná- «цілий; цілковитий»	давньоіндійська
vṛddhá- «вирослий, сильний»	давньоіндійська
herstr «різкий»	давньоісландська
чьрствъ «твердий; сухий; ясний; значний»	давньоруська
*kert- «плести, вити, в’язати»	індоєвропейська
*u̯erdh- «рости»	індоєвропейська
crassus «товстий, грубий»	латинська
kir̃sti	литовська
ker̃štas «гнів»	литовська
цврст «міцний»	македонська
czerstwy «черствий; твердий; бадьорий»	польська
*čr̥stvъ(jь) «твердий, жорсткий, міцний» (значення «свіжий, бадьорий» вторинне)	праслов’янська
kratъ «крутий, міцний»	праслов’янська
corto «огорожа, пліт»	прусська
чёрствый «черствий, твердий»	російська
ст «твердий, міцний; жорсткий; щільний, важкий; серйозний»	сербохорватська
čerstvó «свіжий, бадьорий»	словацька
čvŕst «сильний, здоровий, міцний; щільний, твердий»	словенська
čŕstev «сильний, здоровий, міцний; щільний, твердий»	словенська
чрьствъ «сильний, міцний; густий»	церковнослов’янська
čerstvó «свіжий, бадьорий»	чеська
*čersti	?
значенням «рубати, завдавати вдари»	?
kertù «рубати, бити»	?
семантичну	?
kratiti «крутити»	?
*čе-vr̥stъ	?

чех «представник основного народу Чехії»

остаточно не з’ясоване;

виводиться від četьnikъ, похідного від četa «загін, юрба» (укр. чета́) або від čeljadinъ (спорідненого з укр. че́лядь) (Фасмер IV 353; Mikkola Ursl. Gr. I 8, РФВ 48, 273; Bern. I 152);

є також думка про походження від власних імен Česlavъ, Časlavъ (Jagić AfSlPh 10, 218–219), Čьstislavъ або Čьstiměrъ (Holub–Kop. 90; Brückner 74);

зіставляється з čęsti̯ā ( čęstъ «частий») з первісним значенням «мешканець хащ, лісів» (Jagić AfSlPh 34, 283), з дісл. kėfsir «служник», двн. kebis(a) «служниця, підложниця» (Соболевский AfSlPh 27, 245, РФВ 64, 170–171), з чепа́ть, ча́пать (Соболевский, там само), з псл. čędo, р. ча́до (Jacobson «Slavische Rundschau» 10/6, 1938, 10);

оскільки попередниками чехів на їхній території були кельти (галли або бойї), запропоновано етимології на підставі слів, що калькують кельтські етноніми: від *kek-s-os/kēk-s-os, спорідненого зі стсл. кокотъ «півень», пор. лат. gallus «півень; галл, кельт» (Rudnicki Prasł. II 166), або від псл. česati, (експресивне) čexati «бити», кальки Boii (лат.) «бойї», назви кельтського племені, від іє. *bhei-/bhoi- «бити»;

р. чех, бр. чэх, др. чехы (мн.), п. Czech, ч. слц. вл. Čech, нл. Сech, болг. м. Чех, схв. Че̏х, слн. Čeh;

Фонетичні та словотвірні варіанти

че́ський

чехіза́ція

чехі́ст

чехі́стика

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чэх	білоруська
Чех	болгарська
Čech	верхньолужицька
kebis(a) «служниця, підложниця»	давньоверхньонімецька
kėfsir «служник»	давньоісландська
чехы (мн.)	давньоруська
*bhei-/bhoi- «бити»	індоєвропейська
gallus «півень; галл, кельт»	латинська
Чех	македонська
Сech	нижньолужицька
Czech	польська
čędo	праслов’янська
česati	праслов’янська
ча́до	російська
чех	російська
х	сербохорватська
Čech	словацька
Čeh	словенська
кокотъ «півень»	старослов’янська
Čech	чеська
četa «загін, юрба» (укр. чета́)	?
Časlavъ	?
значенням «мешканець хащ, лісів»	?
чепа́ть	?
ча́пать	?
*kek-s-os/kēk-s-os	?
gallus «півень; галл, кельт»	?
čexati «бити»	?

чи́ни «місце, де перехрещуються нитки основи; кілочки у снувалки»

псл. činъ;

лексико-семантичне утворення, пов’язане з псл. činiti, укр. чини́ти, з первісним значенням «лад, порядок, упоряджування»;

пор. болг. [чи́нем] «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків», [чино́свам] «поправляю; латаю; намічаю», схв. [чи̏нкати] «витягати пасмо з клаптя»;

іє. *(s)kei̯-n-, похідне з суф. -n- від іє. *(s)kei̯- «розщеплювати, розколювати»;

споріднене з псл. činъ і cěnъ, р. [це́ны] «пасма в нитках»;

далі зіставляється з лит. skiemuõ, мн. skiẽmenys «ціни в ткацькому верстаті», лтс. šķiemenis «ціни» (балт. *skai̯men-, похідне від того самого індоєвропейського кореня з суфіксом -men-);

припущення про походження з свн. schin «тоненька дощечка у ткацькому верстаті, яка служить для розпрямлення основи», нвн. Schiene «рейка» (Machek ESJČ 103) викликає сумнів;

р. [цен] «кожний з двох рядів основи, які утворюють у ткацькому стані зів», бр. [цыны́] «дощечки, що розділяють основу», др. чинъ «нитка пряжі, тканини», п. czyny «дощечки в кросні ткацького верстата», ч. činek «(у ткацькому верстаті) жердина, на якій закріплюються нитки», слц. činy «(у ткацькому верстаті) дощечки, які кладуть до основи, щоб пряжа не сплуталась», болг. [чин] «один з трьох кілочків, забитих у землю для сукання пряжі», схв. чини «(у ткацькому верстаті) зів між дощечками, що відділяють бердо від навою»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

чи́новат(н)а ли́ства «частина снувалки, за допомогою якої робляться чини»

чинова́т(н)ий

чи́новат(н)ий

чинова́т(н)ий мі́ток «міток (міра ниток), у якому одне пасмо має 30 ниток замість 60»

чи́новате полотно́ «полотно, під час ткання якого нитки основи в чинах перехрещуються не пара з парою, а кожні три з одною»

чи́новатий

чинова́тина «чиновате полотно»

чи́новатною «спосіб ткання»

чинова́ть «тс.; міток (міра ниток), у якому одне пасмо з 30 ниток замість 60»

чіни «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
цыны́ «дощечки, що розділяють основу»	білоруська
чи́нем «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків»	болгарська
чин «один з трьох кілочків, забитих у землю для сукання пряжі»	болгарська
чинъ «нитка пряжі, тканини»	давньоруська
*(s)kei̯-n-	індоєвропейська
*(s)kei̯- «розщеплювати, розколювати»	індоєвропейська
šķiemenis «ціни» (балт. *skai̯men-, похідне від того самого індоєвропейського кореня з суфіксом -men-)	латиська
skiemuõ	литовська
Schiene «рейка»	нововерхньонімецька
czyny «дощечки в кросні ткацького верстата»	польська
činъ	праслов’янська
činiti	праслов’янська
činъ	праслов’янська
це́ны «пасма в нитках»	російська
цен «кожний з двох рядів основи, які утворюють у ткацькому стані зів»	російська
чи̏нкати «витягати пасмо з клаптя»	сербохорватська
чини «(у ткацькому верстаті) зів між дощечками, що відділяють бердо від навою»	сербохорватська
schin «тоненька дощечка у ткацькому верстаті, яка служить для розпрямлення основи»	середньоверхньнімецька
činy «(у ткацькому верстаті) дощечки, які кладуть до основи, щоб пряжа не сплуталась»	словацька
чини́ти	українська
činek «(у ткацькому верстаті) жердина, на якій закріплюються нитки»	чеська
значенням «лад, порядок, упоряджування»	?
чи́нем «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків»	?
чино́свам «поправляю; латаю; намічаю»	?
-n-	?
skiẽmenys «ціни в ткацькому верстаті»	?

чка́тися «гикати»

псл. čьkаtі «ударяти, стукати, штовхати; гикати» звуконаслідувального походження;

можливо, спрощене з початкового *ščьkatі «тс.»;

чергуванням пов’язане з čіkati;

не виключено, що в значенні «гикати» запозичене із західнослов’янських мов;

р. [чкать] «бити, стукати», п. сzkаć «гикати», ч. [čkátі], слц. čkat’ «тс.», čkat’ sa (komu) «гикатися (кому)», м. чкота «копається; порпається», схв. [чка̏ти] «колупатися (в чомусь)»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чкота «копається; порпається»	македонська
сzkаć «гикати»	польська
čьkаtі «ударяти, стукати, штовхати; гикати»	праслов’янська
чкать «бити, стукати»	російська
ти «колупатися (в чомусь)»	сербохорватська
čkat' «тс.»«гикатися (кому)» (komu)	словацька
čkat' sa «тс.»«гикатися (кому)» (komu)	словацька
čkátі	чеська
*ščьkatі «тс.»	?
значенні «гикати»	?

чохо́л «покриття з тканини або іншого матеріалу для захисту предмета від пошкоджень СУМ; [обшлаг рукава у верхній чоловічій сорочці] ЛЖит»

псл. čexъlъ/čexъlо/čexъla;

найвірогідніше, похідне утворення із суфіксом -ъl- від основи дієслова česati/ čexati зі значенням «рвати; дерти» (нерідким при назвах тканин, одягу) або зі значенням «чесати вовну, волокно»;

інші етимологічні зближення – з čepьсь (Ильинский РФВ 24, 124–125), з п. żgło, gzło «сорочка; саван» (Bern. I 139; Mikl. EW 31), з гот. hakuls «плащ» (Matzenauer LF 7, 29) сумнівні;

р. чехо́л «чохол», бр. чахо́л «тс.», др. чехълъ, чехолъ, чехлъ, чахолъ «покривало; білизна», п. ст. czecheł, czechło «сорочка жіноча; довге убрання; халат; саван; одяг з бавовняної тканини», слц. [čachol] «спідниця, пришита до сорочки», болг. че́хъл «вид жіночого або домашнього взуття без задника», м. чевол «чобіт», цсл. чeхлъ «покривало; завіса»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

чо́хла́ «манжета СУМ, Па; [широкий кінець на рукавах жіночих сорочок] Нед»

чохла́тий «(про сорочку, що має чохли на рукавах)»

чохли́ти «закривати чохлом»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чахо́л «тс.»	білоруська
че́хъл «вид жіночого або домашнього взуття без задника»	болгарська
hakuls «плащ»	готська
чехълъ	давньоруська
чевол «чобіт»	македонська
żgło	польська
czecheł «сорочка жіноча; довге убрання; халат; саван; одяг з бавовняної тканини»	польська
czechło «сорочка жіноча; довге убрання; халат; саван; одяг з бавовняної тканини»	польська
čexъlъ/čexъlо/čexъla	праслов’янська
чехо́л «чохол»	російська
čachol «спідниця, пришита до сорочки»	словацька
чехолъ	українська
чехлъ	українська
чахолъ «покривало; білизна»	українська
чeхлъ «покривало; завіса»	церковнослов’янська
значенням «рвати; дерти» (нерідким при назвах тканин, одягу)	?
значенням «чесати вовну, волокно»	?
čepьсь	?
gzło «сорочка; саван»	?
czecheł «сорочка жіноча; довге убрання; халат; саван; одяг з бавовняної тканини»	?
czechło «сорочка жіноча; довге убрання; халат; саван; одяг з бавовняної тканини»	?

чудь «давньоруська назва естів, а також інших неслов’янських (прибалтійсько-фінських племен), що жили на землях Новгорода Великого» (зб.)

вважається запозиченням з готської мови;

гот. þiuda «народ», споріднене з двн. diot, дангл. þeod, дісл. þjōð, дірл. tuoth, лит. ст. tautà ‹ іє. *teutā- «тс.», а також нім. deutsch «німецький» (‹ *diutisc «народний», на відміну від ученого, латинського) з первісним значенням «германці»;

існує також припущення (Wiklund MO 5, 195) про зв’язок із саам. (норв.) čutte, cuđđe, саам. (шв.) čute, čude «переслідувач, розбійник; назва ворога, що пригноблює саамів (у казках)», саам. (кольське) čutte, čut «тс.»;

спроба пов’язати *čudь з гр. Σϰύϑαι «скіфи» (Brückner AfSlPh 29, 111) викликає сумнів;

припущення про зв’язок саамських форм з фін. suude «затичка, клин» (Itkonen UAJb 27, 43) також сумнівне;

р. чудь, бр. чудзь, др. Чудь «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чудзь	білоруська
þiuda «народ»	готська
Σϰύϑαι «скіфи»	грецька
þeod	давньоанглійська
diot	давньоверхньонімецька
tuoth	давньоірландська
þjōð	давньоісландська
Чудь «тс.»	давньоруська
*teutā- «тс.»	індоєвропейська
tautà	литовська
deutsch «німецький» (‹ *diutisc «народний», на відміну від ученого, латинського)	німецька
чудь	російська
suude «затичка, клин»	фінська
tautà	?
значенням «германці»	?
cuđđe	?
čude «переслідувач, розбійник; назва ворога, що пригноблює саамів (у казках)»	?
čut «тс.»	?
*čudь	?

хвата́ти «швидко, поривчасто брати, хапати»

псл. xvаtati/xvatiti, можливо, з первісним значенням «присвоювати, робити чуже своїм»;

у корені давнє чергування: xvatati/xytiti (з первісним значенням «різати, розпорювати»), яке зводиться до іє. *ksūt- ‹ *skūt- від кореня *skēu-;

до форми xvatati реконструюється давніше *xvot-, при цьому припускається x ‹ s (*su̯e- у займенниковому корені – пор. svojü) – ЭССЯ 8, 123;

*xv- могло розвинутися із *sv- після префіксів на i, u (Vaillant RES 22, 45);

є спроби розрізняти чеські дієслова chvátiti «хапати» і chvátati «поспішати» (слц. chvatat’, вл. сhwatać, нл. chwataś);

при цьому chvátiti (укр. хвата́ти, псл. xvatati) пов’язується не з xytiti, а з xapati (укр. хапа́ти), з фонетичним підсиленням початкового приголосного (x- › xv-), а chvatati зіставляється з kvapiti, звідки укр. ква́пити (Machek ESJČ 210);

надійних відповідників поза слов’янськими мовами немає;

р. хвата́ть, бр. хвата́ць, др. хватити, хвачу, п. chwatać, ч. chvátatі «хапати», слц. chvátat’ «хватати; поспішати», вл. сhwatać, нл. chwataś, болг. хва́щам, хва́тя «хватаю, ловлю», схв. хва̏тати, хва̏тити, слн. hvátati, hvátam, стсл. хватати;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́хват

ви́хватень «легкий, зручний одяг Я; коржик, спечений нашвидкуруч Мо»

ви́хватка

ви́хватки «здобне печиво»

захва́т

захва́тич

захватни́й

наза́хва́т

напо́хваті

наро́зхват

нахвата́тися

недо́хва́т

незахва́т «пропуск у косінні»

обхва́т

отхвати́тись

о́фат

охва́т

о́хват «хвороба коней, спричинена обгодуванням або опоєм»

о́хва́т

охвати́лно

охва́тки «рогач»

перехва́т

перехвати́ти

перехва́тка

пере́хватний

пере́хватно

підхва́т

підхва́тистий

підхва́тчик

подхва́тка

по́хва́т

похва́тань

по́хваткий

по́хватний

по́хватом

по́хватцем

при́хват

при́хватком

про́фатень «елемент гри у вивертень»

прохватня́

спо́хвату

спо́хвачу

схват

схва́тка

ухва́т «хапуга»

у́хват «рогач»

фата́ти

фа́тка «знаряддя ловити рибу, здебільшого коропів, щук узимку»

фа́тушник «рибалка, що ловить рибу фаткою взимку»

хвата́льний

хватани́на «хапанина»

хва́танка «гра в піжмурки»

хвата́ч

хва́тка «прийом, спосіб; [рибальська сітка] Шейк»

хва́тки́ «рогачі»

хватки́й

хватко́м

хвато́к «наспіх, нашвидкуруч»

хвату́н

хвать

хватькома́

хва́цтво

хвіть

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хвата́ць	білоруська
хва́щам	болгарська
сhwatać	верхньолужицька
хватити	давньоруська
*ksūt-	індоєвропейська
chwataś	нижньолужицька
chwatać	польська
xvаtati/xvatiti	праслов’янська
хвата́ть	російська
тати	сербохорватська
chvátat' «хватати; поспішати»	словацька
hvátati	словенська
hvátam	словенська
хватати	старослов’янська
ква́пити	українська
хвачу	українська
хва́тя «хватаю, ловлю»	українська
тити	українська
chvátatі «хапати»	чеська
значенням «присвоювати, робити чуже своїм»	?
*xvot-	?
xvatati	?
*xv-	?
u	?
chvátiti «хапати»	?
chvátati «поспішати» (слц. chvatat’, вл. сhwatać, нл. chwataś)	?

хла́мати «жадібно їсти»

р. [хламать] «стукати», п. klamać «чавкати», ч. chlamat «хламати», слц. chlamat’ «ковтати», вл. klamać so, klemić so «кричати»;

псл. xlamati звуконаслідувального походження;

об’єднання значень «жадібно їсти, глитати» і «кричати» цілком вірогідне, пор. укр. гам «шум, крик» і гам! (вигук, що імітує шум жадібного ковтка, глитання);

р. [хла́мать] «гуркотіти, стукати (дверима); жадібно їсти», [хло́мать] «стукати, грюкати»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
klamać	верхньолужицька
klamać «чавкати»	польська
xlamati	праслов’янська
хламать «стукати»	російська
хла́мать «гуркотіти, стукати (дверима); жадібно їсти»	російська
chlamat' «ковтати»	словацька
гам «шум, крик»	українська
хло́мать «стукати, грюкати»	українська
chlamat «хламати»	чеська
so «кричати»	?
значень «жадібно їсти, глитати»	?
і «кричати»	?
гам «шум, крик»	?
гам (вигук, що імітує шум жадібного ковтка, глитання)	?

хлебеста́ти «бити, хлистати; пити»

утворення, що виникло в результаті розширення дієслова хлебта́ти експресивним формантом -ес-;

припускалося також (Ильинский ИОРЯС 16/4, 10), що слово з’явилося внаслідок контамінації форм *хlebezati і *хlebetati;

дo словотвору пор. укр. рю́мати «плакати» : рю́мсати «голосно плакати», ре́мсати «тс.»;

р. хло́мать «стукати, бити» : хломызда́ть «гриміти»;

щодо суміщення значень «бити» і «пити» пор. укр. хлиста́ти кого і хлиста́ти горі́лку;

р. [хлебеста́ть] «хлистати; базікати», [хлобы́ста́ть] «хлистати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

хлебесну́ти «сьорбнути, ковтнути»

хлебесту́н «хвіст»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хло́мать «стукати, бити»	російська
хлебеста́ть «хлистати; базікати»	російська
рю́мати «плакати»	українська
хлиста́ти кого і хлиста́ти горі́лку	українська
хлобы́ста́ть «хлистати»	українська
хлебта́ти	?
-ес-	?
*хlebezati	?
рю́мати «плакати»	?
рю́мсати «голосно плакати»	?
ре́мсати «тс.»	?
хломызда́ть «гриміти»	?
значень «бити»	?
і «пити»	?
хлиста́ти кого і хлиста́ти горі́лку	?

хли́нути «политися бурхливо, раптово, у великій кількості звідкись; ринути»

псл. xlynǫti, xlunǫti, *xlyti;

утворене від кореня *хlū- (*xle(u)-/хlo(u)-) з первісними значеннями «потекти, политися, прорватися потоком» і «пити, глитати, сьорбати» (тобто «лити собі в горло»);

менш імовірний зв’язок з іє. *sreu- (дінд. srávati «тече», лит. sravėˊti «текти», укр. стру́мінь), де відбувся перехід іє. *s- › псл. х- (Потебня РФВ 4, 204);

висловлювалося припущення про запозичення з герм. *flōjan «текти» (дісл. flîa «текти») (Uhlenbeck AfSlPh 15, 485, проти Фасмер IV 247; Bern. I 390);

п. сhłonąć «всмоктувати, поглинати» зводилося до псл. *хъl- / хоl- «горнути», звідки псл. xoliti «чистити, пестити, доглядати» (укр. холи́ти) (Lehr-Spławiński JP 24, 40–45; Sławski I 68);

з псл. *xlū- «лити, литися; глитати» зіставлялося гр. χαλάω «відпускати, слабнути», яке достовірної етимології не має (Frisk II 1066);

р. хлы́нуть, бр. хлы́нуць, п. chlunąć, lunąć «хлинути, раптово политися», болг. хлу́йка, хлу́на «потекти, полинути», схв. ст. hlinuti «подути, повіяти», слн. hleniti «раптово виглянути, засяяти (про сонце)»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

захлина́тися

захлину́тися

похлина́тися

похли́ня «вплив, враження»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хлы́нуць	білоруська
хлу́йка	болгарська
*flōjan «текти» (дісл. flîa «текти»)	германські
χαλάω «відпускати, слабнути»	грецька
sreu- (дінд. srávati «тече», лит. sravėˊti «текти», укр. стру́мінь*)	індоєвропейська
*s-	індоєвропейська
сhłonąć «всмоктувати, поглинати»	польська
chlunąć «хлинути, раптово политися»	польська
lunąć «хлинути, раптово политися»	польська
xlynǫti	праслов’янська
х-	праслов’янська
*хъl- / хоl- «горнути»	праслов’янська
*xlū- «лити, литися; глитати»	праслов’янська
хлы́нуть	російська
hlinuti «подути, повіяти»	сербохорватська
hleniti «раптово виглянути, засяяти (про сонце)»	словенська
хлу́на «потекти, полинути»	українська
xlunǫti	?
*xlyti	?
значеннями «потекти, политися, прорватися потоком» (*xle(u)-/хlo(u)-)	?
і «пити, глитати, сьорбати» (тобто «лити собі в горло»)	?
xoliti «чистити, пестити, доглядати» (укр. холи́ти)	?
hlinuti «подути, повіяти»	?

хля́ти «бурлити, литися потоком; виснажуватися»

псл. xlęti «литися» з вторинним значенням «знесилюватися (сходити силою)»;

через чергування голосних споріднене з псл. хlǫdъ, укр. хлуд;

р. [хля́ла] «ослабла, схудла людина»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

захля́(ну)ти «ослабіти»

охля́б(ну)ти «тс.»

охля́лість «виснаженість»

охля́нути «знесиліти, виснажитися»

охля́сти «тс.»

хля́нути

хля́сти

хля́тьба «мокротиння, харкотиння»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
xlęti «литися»	праслов’янська
хlǫdъ	праслов’янська
хля́ла «ослабла, схудла людина»	російська
хлуд	українська
значенням «знесилюватися (сходити силою)»	?

холости́й «неодружений»

псл. *xolstъ «холостий»;

зіставляється з псл. *xolpъ «холоп» і xoliti в значенні «стригти коротко» (слова осмислюються у зв’язку з віковими позначеннями людини й обрядністю підстригання волосся у підлітків);

припускалося найдавніше значення псл. *xolstъ «кастрований» і, отже, зв’язок з іє. коренем *(s)kel-/(s)kol- «різати, відсікати» (Черных II 349);

припускалася також спорідненість з п. chłostać «хльостати», слц. chlástat’ «тс.» (Bern. I 394), п. chełstać, chełznąć «приборкувати, угамовувати», ocheltać «зносèти; витерти» (Brückner KZ 48, 225–226), дінд. khalatíṣ «лисий» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 140), лат. sōlus «самітній» (Pedersen IF 5, 64; Walde–Hofm. II 557), гот. halbs «пів-» (Pedersen IF 5, 64; Эндзелин СБЭ 124);

р. холосто́й «неодружений; [коротко підстрижений]», бр. халасты́, др. холостыи, ч. ст. chlastý «холостий», слн. hlast «гроно без ягід», р.-цсл. хластъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вхолосту́

по-холостя́цькому

халасті́к «тс.»

холостя́к

холостякува́ти

холостя́цький

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
халасты́	білоруська
halbs «пів-»	готська
khalatíṣ «лисий»	давньоіндійська
холостыи	давньоруська
коренем *(s)kel-/(s)kol- «різати, відсікати»	індоєвропейська
sōlus «самітній»	латинська
chłostać «хльостати»	польська
chełstać	польська
*xolstъ «холостий»	праслов’янська
*xolpъ «холоп»	праслов’янська
*xolstъ «кастрований»	праслов’янська
холосто́й «неодружений; [коротко підстрижений]»	російська
хластъ	русько-церковнослов’янська
chlástat' «тс.»	словацька
hlast «гроно без ягід»	словенська
chlastý «холостий»	чеська
значенні «стригти коротко» (слова осмислюються у зв’язку з віковими позначеннями людини й обрядністю підстригання волосся у підлітків)	?
chełznąć «приборкувати, угамовувати»	?
ocheltać «зносèти; витерти»	?
chlastý «холостий»	?

хорони́ти «закопувати в землю, ховати (померлого); зберігати; охороняти»

псл. *xorniti, похідне від *xorn-a з первісним значенням «їжа, харчі»;

достовірної етимології не має;

наявність ав. xvarǝna- «їжа, питво», ос. xwar «хліб у зерні, ячмінь» дає певні підстави припускати можливість запозичення зі скіфо-сарматських мов (Трубачев Этимология 1965, 36);

традиційно зіставляється з лат. servō, -āre «рятувати; зберігати», ав. haraitē (pairi) «остерігається, бережеться», haurvaiti «стереже» (Mikl. EW 89; Bern. I 397–398), лит. šårti, šeriù «годувати», pãšaras «корм худобі» (Sławski I 81; Jagić AfSlPh 10, 194; Matzenauer LF 8, 1–2; Brückner KZ 51, 232; Mikkola Ursl. Gr. I 175, проти Трубачев Этимология 1965, 36);

менш імовірне зближення з гр. ϰτέρας «володіння, надбання, майно», ϰτέρεα «почесні дари померлому» (Pedersen JF 5, 65, проти Bern. I 398; Boisacq 524–525), з дінд. c̦árman «захист, сховище, навіс» (Jagić AfSlPh 4, 528; Machek Slavia 16, 191–192);

р. хорони́ть, бр. [харані́ць], др. хоронити, п. chronić «берегти, захищати», ч. chrániti «охороняти, захищати», слц. chránit’ «захищати», полаб. chîrnėt «годувати», chorna «їжа», болг. хра́ня, хра́на «їжа», м. храни, схв. хра́нити «берегти», хра́на «їжа», слн. hrániti «зберігати», hrána «їжа», стсл. хранити;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́хранути «зберегти»

захоро́на «сховище»

захоро́нка

захоро́нний

захоро́нок «притулок, ясла»

охоро́на

охоро́нець

охорони́тель

охоро́нний

охоро́нник

по́хорон

похоро́нка «тайник, схованка»

похоро́нна «повідомлення про смерть»

похоро́нний

по́хороння «похорон»

похоро́нок «похорон»

по́хоронок «сховище, притулок»

прихоро́на «сховище»

со́хорон «тс.»

схоро́на «зберігання»

схоро́нення

схорони́тель

схоро́нність

схороня́ти(ся)

схрон «тайник, місце схову»

хороне́ння «похорон»

хорони́тель

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
xvarǝna- «їжа, питво»	авестійська
haraitē «остерігається, бережеться» (pairi)	авестійська
харані́ць	білоруська
хра́ня	болгарська
ϰτέρας «володіння, надбання, майно»	грецька
c̦árman «захист, сховище, навіс»	давньоіндійська
хоронити	давньоруська
servō	латинська
šårti	литовська
храни	македонська
xwar «хліб у зерні, ячмінь»	осетинська
chîrnėt «годувати»«їжа»	полабська
chorna «годувати»«їжа»	полабська
chronić «берегти, захищати»	польська
*xorniti	праслов’янська
хорони́ть	російська
хра́нити «берегти»	сербохорватська
chránit' «захищати»	словацька
hrániti «зберігати»«їжа»	словенська
hrána «зберігати»«їжа»	словенська
хранити	старослов’янська
хра́на «їжа»	українська
хра́на «їжа»	українська
chrániti «охороняти, захищати»	чеська
значенням «їжа, харчі»	?
-āre «рятувати; зберігати»	?
haurvaiti «стереже»	?
šeriù «годувати»	?
pãšaras «корм худобі»	?
ϰτέρεα «почесні дари померлому»	?

храбу́з «капустяне листя; осот, Cirsium erisithales Scop.»

псл. xrabǫstъ, первісно означало «хруст, шурхіт, шелест» і походило від звуконаслідувальних *xrab–xrob- (*xarb-/xorb-);

наявність значень «листя, бур’ян» поясню-ється зв’язком із звуками, що супроводжують поїдання твердих соковитих рослин;

зіставлялося з лит. krebžděti «шелестіти», лтс. krabinât «дряпати; лоскотати» (Эндзелин СБЭ 127; сумніви – Шахматов ИОРЯС 17/ 1, 290);

р. [хра́баз] «хворост», [хробоста́ть, хробосте́ть] «шуміти, хрустіти, тріщати», бр. храбуста́ць «хрумтіти, тріщати», храбусце́ць «тс.», п. [chrabust] (з укр.?) «капустяне листя», [chrabęź] «гущавина, чагарник», chrobotać «шурхотіти»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

похробості́ти «шарудіти, тріщати»

храбу́ст «капустяне листя; осот городній; будяк кучерявий; бур’ян»

хра́буст «тс. Mak, Чаб; осот городній, Cirsium oleraceum Scop.; осот різнолистий, Cirsium heterophyllum All. Mak, ВеНЗн; будяк кучерявий, Carduus crispus L. Г, Пі, Mak»

храбуста́ти «гризти, їсти» (про звірят)

храбу́стє «капустяне листя; сухий бур’ян»

храбусть «осот різнолистий»

храпу́з «кукурудзяне листя»

храпу́ст «капустяне листя ВеБ; будяк Mak»

храпустє

храпусть «капустяне листя»

хробо́ст «будяк кучерявий, Carduus crispus L. Mak; жостір проносний, Rhamnus cathartica L. Mak»

хробошник «будяк»

хробус «будяк кучерявий; осот городній»

хробу́ст «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
храбуста́ць «хрумтіти, тріщати»	білоруська
krabinât «дряпати; лоскотати»	латиська
krebžděti «шелестіти»	литовська
chrabust «капустяне листя» (з укр.?)	польська
xrabǫstъ	праслов’янська
хра́баз «хворост»	російська
хробоста́ть	українська
хробосте́ть «шуміти, хрустіти, тріщати»	українська
храбусце́ць «тс.»	українська
chrabęź «гущавина, чагарник»«шурхотіти»	українська
chrobotać «гущавина, чагарник»«шурхотіти»	українська
xrab–xrob- (xarb-/xorb-)	?
значень «листя, бур’ян»	?

ЗМІСТ

а́гел «диявол» (заст.)

аеро- (перший компонент відносно нових складних слів типу аеробо́мба, аеромая́к, аеропо́шта, аероса́ни, аеротра́нспорт, аерофло́т, аерошко́ла)

актуа́льний

а́кція «цінний папір»

арка́н «гуцульський чоловічий танець»

а́ркуш

ба́вити «забавляти, розважати, затримувати, затримуватись, перебувати»

ба́йда «паля»

ба́ймуд «дурень, телепень»

бакла́г «фляга»

балда́ «телепень; незграбна жінка»

ба́ня «солеварня, копальня»

барба́ра «нагайка»

бат «вітрильний човен»

ба́тка «виткана кольорова смуга (на домотканих виробах)»

ба́тько

башибузу́к

бирзува́тися «злитися, шаленіти»

бі́ґлязь «праска»

білобри́сий

білоку́рий

білува́ти «знімати шкуру із забитої тварини»

бла́зень «паяц; дурень; молокосос»

бог «господь»

бо́рошно́

борщ «суп із буряка, капусти і різних спецій; буряковий квас для борщу; [(бот.) морквяник, Chaerophyllum aromatum L.; борщівник, Heracleum L. Г, Mak»

бредня́ «дурниці, химери»

бро́їти «колобродити, пустувати, витворяти; чинити всупереч законам, грішити Бі»

броси́ти «кидати, відкидати»

бу́нкер «вмістилище для сипких матеріалів; бетонна оборонна споруда»

бу́сол «лелека, чорногуз, Сіconia L.» (орн.)

Васи́ль

вельмо́жа

вери́сько «дурень, йолоп» (?)

верхону́ти «обернути лежачого на 180°»

весі́лля

вза́міт «без вибору, без винятків»

виника́ти

ви́пороток «мертвонароджена чи вирізана з утроби матері тварина; хутро такої тварини»

ви́ручити

висо́к «скроня; волосся на скроні»

вита́ти «перебувати; ширяти»

внук

воль «або -- або, як -- так і» (то)(то)] Ж

во́рвіль

врява «крик»

вуди́ла

галага́н «індик; півень з голою шиєю» (орн.)

га́рний «хороший, красивий»

га́тра «новина, звістка»

гей «ніби, мов, як»

гец (у виразі підвести під ге́ца «ошукати, обдурити»)

ги́жки́ «холодець із свинячих ніжок, ніжки в холодці»

гищи́цє «папороть (лісова), Polypodium vulgare L.» (бот.)

гірки́й

гі́рший

гли́ва «сорт груші, бергамот; гриб на дереві, губка; гриб Agaricus ostreatus Jack. Mak; гриб Polyporus Mich. Mak; Polyporus frondosus Fr. Mak; печериця О»

глід «Crataegus oxyacantha L., Crataegus monogyna Jacq.» (бот.)

глінь «вид водоростей, Alga» (бот.)

глонда́ти «вільно блукати й пастися»

глу́пий «дурний; глухий»

гни́да

го́бля «висока жінка»

год «рік»

годжа́к «димар»

гол

голо́мшити «лупцювати, бити; рубати, нищити МСБГ»

го́луб

голуби́й «блакитний, (про масть) темно-сірий»

гомі́лка «головка сиру»

го́мін

ґондзо́ля «брязкальце, дрібничка»

гора́ «підвищення земної поверхні; [горище] ЛЧерк, Mo, Па»

гра́бати «обробляти землю граблями Ж; гребти; розгрібати»

ґреґа́рний «моторний, спритний»

гри́вня «мідна монета в три або дві з половиною копійки; золота і срібна монета»

ґрос «отара кітних овець»

гря́да «грядка; [острів у плавнях; частина острова, не затоплювана водою; місце на річці з високими хвилями (у вузькому руслі)]»

гуля́ти «ходити; розважатися, гратися; не працювати; бути в періоді тічки; [танцювати]»