ЗАМІЖ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
за́між
результат злиття виразу др. за мужь (йти, отъдати, выдати) (‹псл. za mǫžь), що складається з прийменника за та іменника мужь у формі зн. в. одн;
щодо заміни в слові мужь звука у на і пор. укр. дібро́ва з др. дуброва;
у зв’язку з цим сумнівним здається припущення Ільїнського (ИОРЯС 23/1, 166–168), що укр. за́між виникло із [за́мож];
останнє, на відміну від форми [за́муж], вживається дуже рідко і з’явилось, мабуть, пізніше (пор. [за́можем], у якому о можна розглядати як гіперизм щодо [за́міжем]);
р. бр. за́муж, др. за мужь, п. za mąż, слн. zamož, стсл. за мѫжь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́міжем
за́міжжю
замі́жжя
замі́жний
замі́жній
замі́жня́
за́мож
за́можем
за́муж
за́мужем
за́мужжю
«замужем»
за́му́жжя
заму́жній
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́муж | білоруська |
| за мужь (йти, отъдати, выдати)(‹псл. za mǫžь) | давньоруська |
| дуброва | давньоруська |
| за мужь | давньоруська |
| za mąż | польська |
| za mǫžь | праслов’янська |
| за́муж | російська |
| zamož | словенська |
| за мѫжь | старослов’янська |
| дібро́ва | українська |
| за́між | українська |
| за́мож | українська |
| дібро́ва | ? |
| за́муж | ? |
обітрі́ти «зійти (про сонце), розвиднитися»
очевидно, пов’язане з [обутрі́ти] «тс.», р. [обу́треть] «настати ранку», бр. [обу́тріваць (обу́тріць)] «проводити ранок» як утворення з префікса об- і фонетично видозміненої основи іменника *утро, зближеної зі словом ві́тер;
і на місці у нагадує випадки типу огіро́к, дібро́ва, за́між;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обитрі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обу́тріваць «проводити ранок» (обу́тріць)] | білоруська |
| обу́треть «настати ранку» | російська |
| обутрі́ти «тс.» | ? |
| об- | ? |
| *утро | ? |
| ві́тер | ? |
| огіро́к | ? |
| дібро́ва | ? |
| за́між | ? |
муж
іє. *manu-s або *monu-s, можливо, пов’язане з *men-«мислити»;
споріднене в дінд. mánuḥ «людина; чоловік; людство», гот. manna «чоловік», двн. man «тс.»;
псл. možь (‹*mon-gio-);
р. бр. муж, др. мужь, п. mąż, ч. слц. вл. нл. muž, болг. мъж, м. маж, схв. муж, слн. móž, стсл. мǫжь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
за́між
за́міжжю
замі́жжя
замі́жня́ «яка перебуває в шлюбі; одружена»
міжчи́нський
міщина́
мужа́ти
«мужніти»
мужа́тися
«бадьоритися»
мужва́ «мужики»
му́жесливий
«мужній»
му́жеський
мужи́к
мужикува́ти
«бути селянином»
мужикува́тий
мужи́цтво
мужича́ «дитя мужика»
мужи́чий
мужи́чити
«розмовляти мужичою мовою»
мужичня́
мужі́ти
«мужніти»
мужла́й
«грубий мужик»
мужла́н
«здорова, міцна людина, богатир»
му́жній
му́жність
мужні́ти
му́жня
«заміжня»
(жінка)
мужство
мужува́тися
«мужатися»
мужча́н
«мужчина»
мужчи́на́ СУМ
мужчи́нський
му́зкість
«мужність»
му́зство
«хоробрість, відвага»
мущени́н
«чоловік»
обмужи́читися
«зробитися селянином»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муж | білоруська |
| мъж | болгарська |
| muž | верхньолужицька |
| manna «чоловік» | готська |
| man «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mánuḥ «людина; чоловік; людство» | давньоіндійська |
| мужь | давньоруська |
| *manu-s | індоєвропейська |
| маж | македонська |
| muž | нижньолужицька |
| mąż | польська |
| možь (‹*mon-g$io-) | праслов’янська |
| муж | російська |
| муж | сербохорватська |
| muž | словацька |
| móž | словенська |
| мǫжь | старослов’янська |
| muž | чеська |
| *men- «мислити» | ? |
о́під «опудало; страх, переляк»
результат фонетичної видозміни форми [о́пуд] (*opǫdъ) «тс.»;
кореневе і замість у відповідно до давнього ǫ-, як у заміж (‹za mǫžь), дібро́ва (‹dǫbrava) та ін;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́пуд «тс.» (*opǫdъ) | ? |
| ǫ- | ? |
| заміж (‹za mǫžь) | ? |
| дібро́ва (‹dǫbrava) | ? |
ліжки́ «лужки»
очевидно, фонетичний варіант форми лужки́ (‹ псл. *lǫžьk-), аналогічний до дібро́ва (замість дуброва з *dǫbr-), за́між (замість замуж із za mǫžь);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| za mǫžь | праслов’янська |
| *dǫbr- | праслов’янська |
| za mǫžь | праслов’янська |
| *lǫžьk- | праслов’янська |
| *dǫbr- | праслов’янська |
| лужки́ (‹ псл. *lǫžьk-) | українська |
| дібро́ва (замість дуброва з *dǫbr-) | українська |
| за́між (замість замуж із za mǫžь) | українська |
| дуброва | українська |
| дуброва | українська |
коломі́тний «каламутний»
фонетичний варіант слова каламу́тний, що розвинувся з його попередньої форми *каломутний (‹*kalomǫtьnъ(jb));
перехід у › і (через проміжну стадію о), мабуть, аналогічний до подібного явища в дібро́ва (‹ дубро́ва), за́між (‹за́муж) тощо і передбачає завершення зміни в умовах наголосу *каломутни́й (пор. каламутний);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каламу́тний | ? |
| *каломутний (‹*kalomǫtьnъ(jb)) | ? |
| дібро́ва (‹ дубро́ва) | ? |
| за́між (‹за́муж)(пор. каламутний) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України