ЖИЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
жи́ла́
псл. *žila ‹ *gīla (*gīsla);
споріднене з р. [жи́ца] «кольорова вовняна пряжа», болг. жи́ца «нитка, дріт», схв. жȕца «тс.», лит. gýsla «жила», gijà «нитка», лтс. dzîsla «жила», прус. gislo «тс.», лат. fīīlum «нитка», ав. ǰyā «тятива, сухожилок», дінд. j(i)ya «тс.», гр. βίός «лук», вірм. jil «нерв»;
іє. *guheiǝ-, *guhī- «жила; зв’язка»;
зв’язок з двн. keisala «батіг, канчук», нвн. Geißel «тс.», дісл. kvisl «гілка, розгалуження» (Machek ESJČ 727; Mikkola BB 22, 245–246) непевний;
можлива давня спорідненість із жи́ти;
р. др. болг. м. жи́ла, бр. жы́ла, п. żyła, ч. слн. žíla, слц. žila, вл. нл. žyła, схв. жȕла, стсл. жила;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́джи́лок
«відгалуження рудоносної жили»
жи́лавець
«вид печива Ж; твердий хліб Я»
жи́лавий
жи́лавіти
жилавник
«вид печива Ж; прісний корж Me»
жили́стий
жилка
«нитка з сухожилля; фібра»
жилки́й
жилкува́ння
(біол.)
жилкува́тий
жиловни́к
«пульс»
жилува́ти
«витягати жили з м’яса Ж; зв’язувати задні ноги (вівцям, козам) Ж; туго перев’язувати (корові) ногу (щоб не ґедзкалась) Me»
жи́лува́тий
жи́льний
жи́льник
«дріт, линва, кабель»
жи́льниця
«судинна оболонка»
жи́лявий
жи́ляний
жи́Ляни́к
«корж»
жиля́стий
лок
нажи́лювати
«примушувати надмірно працювати»
пі́джилки
пожилкува́ти
прижилува́ти
«приметати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ǰyā «тятива, сухожилок» | авестійська |
| жы́ла | білоруська |
| жи́ца «нитка, дріт» | болгарська |
| жи́ла | болгарська |
| žyła | верхньолужицька |
| jil «нерв» | вірменська |
| βίός «лук» | грецька |
| keisala «батіг, канчук» | давньоверхньонімецька |
| j(i)yā́ «тс.» | давньоіндійська |
| kvisl «гілка, розгалуження» | давньоісландська |
| жи́ла | давньоруська |
| *g<SUP>u̯</SUP>hei̯ǝ- | індоєвропейська |
| *g<SUP>u̯</SUP>hī- «жила; зв’язка» | індоєвропейська |
| fīlum «нитка» | латинська |
| dzîsla «жила» | латиська |
| gýsla «жила» | литовська |
| gijà «нитка» | литовська |
| жи́ла | македонська |
| žyła | нижньолужицька |
| Geißel «тс.» | нововерхньонімецька |
| żyła | польська |
| *žila (*gīsla) | праслов’янська |
| *gīla | праслов’янська |
| *gīsla | праслов’янська |
| gislo «тс.» | прусська |
| жи́ла | російська |
| жȕца «тс.» | сербохорватська |
| жȕла | сербохорватська |
| žila | словацька |
| žíla | словенська |
| жила | старослов’янська |
| жи́ти | українська |
| žíla | чеська |
| жи́ца «кольорова вовняна пряжа» | ? |
живи́ла «жила»
результат контамінації слів жи́ла і живи́й, живи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жи́ла | українська |
| живи́й | українська |
| живи́ти | українська |
жи́молость «деревник, Lonicera L.» (бот.)
остаточно не з’ясоване;
зводилось до *зимолист, як назва рослини, що не скидає взимку листя (Преобр. І 233; Machek Jm. rostl. 223);
при цьому порівнювалося з схв. зȕмозелēн «барвінок», ч. слц. zimolez ‹*zimozel ‹zimozelen;
відносилось до одного кореня з жи́ла́ (Погодин Следы 277);
останнім часом розглядається як складне слово, перша частина якого *ži- зводиться до іє. *ghi*gheid- «коза», а друга –*-molztь може бути зведена до слов’янського *mьlzo «дою» (Трубачев ВЯ 1959/1, 22; Фасмер–Трубачев II 55–56; Trubačev ZfSl 3/5, 680);
р. жи́молость «Lonicera», [жимоли́ста,жи́ломость, жилому́дина, жи́ломус], бр. [жымало́сць, жы́ламаць, жыламосць, жаламу́сьцік], п. [zimołza], ч. слц. zimolez «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жи́молодь
«бирючина, Ligustrum vulgare L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жымало́сць | білоруська |
| жы́ламаць | білоруська |
| жыламосць | білоруська |
| жаламу́сьцік | білоруська |
| *ghi «коза» | індоєвропейська |
| *-molztь | індоєвропейська |
| *gheid- | індоєвропейська |
| zimołza | польська |
| жимоли́ста | російська |
| жи́ломость | російська |
| жилому́дина | російська |
| жи́ломус | російська |
| зȕмозелēн «барвінок» | сербохорватська |
| *m<SUP>ь</SUP>l̥zǫ «дою» | слов’янські |
| zimolez | словацька |
| *zimozel | словацька |
| zimozelen | словацька |
| zimolez «тс.» | словацька |
| *зимолист | українська |
| жи́ла́ | українська |
| zimolez | чеська |
| *zimozel | чеська |
| zimozelen | чеська |
| zimolez «тс.» | чеська |
| жи́молость «Lonicera» | ? |
жу́лик
запозичення з російської мови;
р. жу́лик у блатному жаргоні має значення «учень злодія; гострий ножик»;
друге значення, мабуть, первісне;
пов’язується з болг. жу́ля «здираю шкіру, дряпаю», схв. жу́лити «здирати шкіру, лущити», слн. žúliti «посилено терти, жувати», а також схв. гу́лити «дерти», яке Младенов (РФВ 68, 383) пов’язує з укр. гу́лий, вірм. gul «тупий, обрізаний»;
існує також думка (Шанский ЭСРЯ І 5, 298), що р. жу́лик є похідним від [жуль] «злодій, шахрай», яке пов’язується з [жи́лить] «привласнювати чуже», [жи́ла] «скнара; охочий привласнювати чуже»;
бр. жу́лік, ч. žulík;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жульма́н
обжу́лювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жу́лік | білоруська |
| жу́ля «здираю шкіру, дряпаю» | болгарська |
| gul «тупий, обрізаний» | вірменська |
| жу́лик «учень злодія; гострий ножик» | російська |
| жу́лик «злодій, шахрай» | російська |
| жуль «злодій, шахрай» | російська |
| жи́лить «привласнювати чуже» | російська |
| жи́ла «скнара; охочий привласнювати чуже» | російська |
| жу́лити «здирати шкіру, лущити» | сербохорватська |
| гу́лити «дерти» | сербохорватська |
| žúliti «посилено терти, жувати» | словенська |
| гу́лий | українська |
| žulík | чеська |
нігілі́зм
через російське посередництво запозичене з німецької або французької мови (нігілі́ст – з фр. nihiliste);
нім. Nihilísmus (фр. nihilisme) «нігілізм» утворено німецьким філософом Ф. Г. Якобі (1743–1819) від лат. nihil «ніщо, нічого», що виникло з nihilum (*nеhīlum), яке утворилося із заперечної частки ne «не» і іменника hīlum «дрібниця, крихта, малість», етимологічно не зовсім ясного, можливо, пов’язаного з fīlum «нитка», спорідненим з лит. gýsla «жила», псл. žila «тс.», укр. жи́ла́;
р. нигили́зм, бр. нігілі́зм, п. вл. nihilizm, ч. nihilismus, слц. nihilizmus, болг. нихили́зъм, м. нихили́зам, схв. нихилѝзам, слн. nihilízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нігілі́ст
нігілісти́ч-ний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нігілі́зм | білоруська |
| нихили́зъм | болгарська |
| nihilizm | верхньолужицька |
| nihil «ніщо, нічого» | латинська |
| ne «не» | латинська |
| hīlum «дрібниця, крихта, малість» | латинська |
| fīlum «нитка» | латинська |
| nihilum | латинська |
| *nеhīlum | латинська |
| gýsla «жила» | литовська |
| нихили́зам | македонська |
| Nihilísmus «нігілізм» (фр. nihilisme) | німецька |
| nihilizm | польська |
| žila «тс.» | праслов’янська |
| нигили́зм | російська |
| нихилѝзам | сербохорватська |
| nihilizmus | словацька |
| nihilízem | словенська |
| жи́ла́ | українська |
| nihilisme (1743--1819) | французька |
| nihilismus | чеська |
фі́бра «електро- і теплоізоляційний матеріал; (анат.) жилка, нерв, волокно живої тканини» (тех.)
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Fíber (анат.), англ. fibre «тс.», фр. fibre (анат., тех.) походять від лат. fibra «волокно» неясного походження;
можливо, утворилося з *fisra і в такому разі того самого кореня, що й лат. fīlum «нитка», споріднене з псл. žila (‹*gīsla), укр. жи́ла́;
р. болг. фи́бра, бр. фі́бра, п. fibra, ч. fíbr, слц. fíber, м. фибри́н, схв. фѝбра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фі́бер
фібри́н
фібрино́зний
фібро́зний
фібро́ма
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fibre «тс.» | англійська |
| фі́бра | білоруська |
| фи́бра | болгарська |
| fibra «волокно» | латинська |
| *fisra | латинська |
| fīlum «нитка» | латинська |
| фибри́н | македонська |
| Fíber (анат.) | німецька |
| fibra | польська |
| žila (‹*gīsla) | праслов’янська |
| фи́бра | російська |
| фѝбра | сербохорватська |
| fíber | словацька |
| жи́ла́ | українська |
| fibre (анат., тех.) | французька |
| fíbr | чеська |
філе́ «вишивка на сітчастій тканині; ажурне в’язання»
запозичення з французької мови;
фр. filet, букв. «ниточка» є зменш. від fil «нитка, пряжа», що походить від лат. fīlum «тс.», спорідненого з псл. žila, укр. жи́ла́;
р. болг. м. филе́, бр. філе́, п. file, filet;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| філе́ | білоруська |
| филе́ | болгарська |
| fīlum «тс.» | латинська |
| филе́ | македонська |
| file | польська |
| filet | польська |
| žila | праслов’янська |
| филе́ | російська |
| жи́ла́ | українська |
| filet | французька |
| fil «нитка, пряжа» | французька |
філе́р «агент таємної поліції»
запозичення з французької мови;
фр. fileur «тс., спостерігач; прядильник» пов’язане з filer «прясти; стежити», що походить від лат. fīlo «пряду», fīlum «нитка, пряжа», спорідненого з псл. žila, укр. жи́ла́;
р. филёр, бр. філе́р;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| філе́р | білоруська |
| fīlo «пряду» | латинська |
| fīlum «нитка, пряжа» | латинська |
| žila | праслов’янська |
| филёр | російська |
| жи́ла́ | українська |
| fileur «тс., спостерігач; прядильник» | французька |
| filer «прясти; стежити» | французька |
про́філь
можливо, через польське посередництво запозичено з французької або німецької мови;
фр. profil, нім. Profíl походять від іт. profilо «профіль; контур; вертикальний розріз», пов’язаного з дієсловом profilare «зображувати в профіль; обрисовувати», утвореним за допомогою префікса pro- «за, на користь», що продовжує лат. prō˘- «тс.», від іменника filо «нитка», що походить від лат. fīlum «тс.», спорідненого з псл. žila, укр. жи́ла́;
р. про́филь, бр. про́філь, п. ч. слц. вл. profil, болг. м. про́фил, схв. про̀фӣл, слн. profíl;
Фонетичні та словотвірні варіанти
профілюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| про́філь | білоруська |
| про́фил | болгарська |
| profil | верхньолужицька |
| profilо «профіль; контур; вертикальний розріз» | італійська |
| profilare «зображувати в профіль; обрисовувати» | італійська |
| filо «нитка» | італійська |
| fīlum «тс.» | латинська |
| про́фил | македонська |
| Profíl | німецька |
| profil | польська |
| žila | праслов’янська |
| про́филь | російська |
| про̀фӣл | сербохорватська |
| profil | словацька |
| profíl | словенська |
| жи́ла́ | українська |
| profil | французька |
| profil | чеська |
жив (вигук, що передає цвірінькання горобця)
звуконаслідувальне утворення, пов’язане з [джи́вкать] і зближене з давньою формою живъ «живий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жив-жив
«тс.»
живку́н
«горобець»
живу́н
жи́вчик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| джи́вкать «живий» | українська |
жи́ти
псл. žiti, živ-;
споріднене з лит. gýti «загоюватися, видужувати», gyvuoti «жити», лтс. dzît «загоюватися, видужувати», прус. giwa «живе», гот. qius «живий», нвн. keck «живий, жвавий», двн. quek, chech, днн. quik, дангл. cwic, cwicu, cucu «живий», дірл. biu, beo «тс.», biad «їжа», лат. νīνο «живу», дперс. jīvā «він живе», ав. ǰvaiti, дінд. jīvati «тс.», jīváh «живий», гр. βίομαι «живу», βιόω, ζω «тс.», δίαιτα «спосіб життя», алб. ngē «сила», вірм. keam «живу»;
іє. *guei- «жити»;
р. жить, бр. жыць, др. жити, п. żyć, ч. žíti, слц. žiť, вл. žić «лікувати; жити», žiwić so «жити», нл. žyś «лікувати, видужувати», žуwiś se «жити», бол г. живе́я, м. живее, схв. жи́вети, слн. živéti, стсл. жити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безжи́вний
в'я́
«життя; житло»
вжи́лий
«пристаркуватий»
вжи́тки
«достатки»
вжи́тний
«розкішний»
вжи́ток
«користь»
вижива́ти
«залишатися живим; витісняти»
ви́живичити
«зловити рибу сачком, підтягнувши її до човна чи берега»
вижи́вне
«гроші на харчі»
відживи́ти
відживі́ти
«ожити»
віджи́вний
«поживний»
віджи́лий
віджи́тий
доживо́тє
«довічна пенсія»
доживо́тний
«довічний»
дожи́тки
«переживання»
дожиття́
жив
жива́ти
живете́нь
«підґрунтя»
живе́ц
«джерело»
живе́ць
живи́й
живи́ло
«засіб для оживлення»
живи́льний
живи́льник
живи́на́
«жива істота»
живи́тель
живи́ти
«оживляти; давати живлення; [тимчасово зшивати Мо]»
живи́ти
жи́вість
живі́т
живіття́
«життя»
живі́шати
живки́й
«жвавий»
жи́влення
живли́на
«тварина»
живло́
«усе живе»
жи́влово
«жваво»
живлю́чий
живлю́щий
живне́ча
«тварини»
(зб.)
жи́вни́й
живни́ка
«бальзам»
жи́вність
живня́к
«щетина з живих свиней»
живота́тий
живо́ти
«майно»
животи́на
«тварина; [живіт]»
животи́нник
«скупник худоби на забій»
животи́ння
«нутрощі»
животи́нство
«тварини»
(зб.)
животі́ти
животни́к
(якась лікарська рослина)
живо́тність
«життєвість»
живо́ття́
«життя»
живочи́ти
«животіти»
живти́
«жити»
живу́чий
живу́щий
живце́м
жи́вци
«живцем»
живцюва́ти
(садівн.)
жи́вчик
жи́жкати
«жити, існувати»
жиздь
«життя»
жизний
«життєвий; родючий»
жи́зність
«життя; родючість»
жизнь
жи́зня
«життя»
жизняни́й
жизь
жилба́
«тс.»
жиле́ць
жили́й
жи́ли́ще
«місце проживання»
жилля́
«заселене місце»
жило́
«житло»
жилови́й
«придатний до мешкання»
жисть
«життя»
житво́
«тс.»
жите́йський
жи́телець
«квартирант»
жи́тель
жите́ць
«мешканець»
жите́чний
жи́тище
«житло»
житіє́
жи́тка
«життя Л; спосіб життя»
житкувати
«живитися, харчуватися»
житле́ць
«житель, мешканець»
жи́тлик
«хатинка»
жи́тлище
«житло»
житло́
жито
життє́вий
життьови́й
життя́
житу́ха
«життя»
жіве́ц
«джерело»
за́жив
«харчування Г; гоїння Ж»
зажива́ти
«гоїтися; споживати»
зажи́вний
«товстий, угодований; поживний»
за́живо
зажи́вок
«зародок; харчування; зароблене майно; виворіт шкіри тварини»
зажи́лий
«огрядний, товстий»
зажи́тий
«заможний»
зажи́ток
«достаток»
зажиттє́вий
зажиттьови́й
зжива́ти
«позбуватися»
знежи́тися
«знепритомніти»
на́жи́в
«наживка»
нажи́ва
«ТС.; зиск»
нажива́тися
нажи́вка
наживля́ти
«насаджувати наживу; [пришивати]»
наживни́й
нажитни́й
«придбаний; наживний»
невжи́вчивий
невжи́точний
неуки́тний
«некорисний»
неуки́ток
«непридатна для обробітку земля»
обжа́тий
обжива́ти
ожива́ти
оживля́ти
ожи́вчий
ожи́лий
пережива́ння
пережива́ти
«перебувати, жити довше; відчувати»
пережитє́
пережи́тковий
пере́жи́ток
пережи́точний
піджи́ва
піджива́ти
«гоїтися; здобувати; прибувати»
піджи́влювач
піджи́лий
«старечий»
пожива
пожива́ти
«їсти»
поживлі́ння
«їжа»
пожи́вний
пожи́вок
«тс.»
пожи́лець
пожили́ця
пожи́тки
пожи́тний
«поживний»
пожи́ток
«користь»
пожи́точний
«корисний»
пожиття́
«співжиття; прожиття»
прижива́лка
прижи́ваність
прижи́лий
прижи́тий
прижиттє́вий
прижиттьови́й
прожива́тися
«бідніти»
прожи́тий
прожитко́вий
прожи́ток
прожиття́
розжи́ва
розжива́тися
розжитво́
«гарне життя»
розжи́ток
спожи́ва
спожива́ти
спожива́ч
спожи́вний
спожи́вок
спожи́вчий
спожи́ток
спожиття́
спрожи́ток
ужива́льний
ужи́ваний
ужива́ти
ужи́вок
«користь»
ужи́вчивий
ужи́тки
«достатки»
ужитко́вий
«придатний до вживання»
ужиткува́ти
ужи́тний
«тс.»
ужи́ток
ужи́точний
«корисний»
ужиття́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ǰvaiti | авестійська |
| ngē «сила» | албанська |
| жыць | білоруська |
| живе́я | болгарська |
| žić «лікувати; жити»«жити» | верхньолужицька |
| žiwić so «лікувати; жити»«жити» | верхньолужицька |
| keam «живу» | вірменська |
| qius «живий» | готська |
| βίομαι «живу» | грецька |
| βιόω | грецька |
| ζω «тс.» | грецька |
| δίαιτα «спосіб життя» | грецька |
| cwic | давньоанглійська |
| cwicu | давньоанглійська |
| cucu «живий» | давньоанглійська |
| quek | давньоверхньонімецька |
| chech | давньоверхньонімецька |
| jīˊvati «тс.» | давньоіндійська |
| jīváh «живий» | давньоіндійська |
| biu | давньоірландська |
| beo «тс.» | давньоірландська |
| biad «їжа» | давньоірландська |
| quik | давньонижньонімецька |
| jīvā «він живе» | давньоперська |
| жити | давньоруська |
| *g<SUP>u</SUP>ei- «жити» | індоєвропейська |
| νīνο «живу» | латинська |
| dzît «загоюватися, видужувати» | латиська |
| gýti «загоюватися, видужувати» | литовська |
| gyvúoti «жити» | литовська |
| живее | македонська |
| žyś «лікувати, видужувати»«жити» | нижньолужицька |
| žуwiś se «лікувати, видужувати»«жити» | нижньолужицька |
| keck «живий, жвавий» | нововерхньонімецька |
| żyć | польська |
| žiti | праслов’янська |
| živ- | праслов’янська |
| giwa «живе» | прусська |
| жить | російська |
| жи́вети | сербохорватська |
| žiť | словацька |
| živéti | словенська |
| жити | старослов’янська |
| žíti | чеська |
азо́т
запозичення з французької мови;
фр. azote утворено в 1787 р. хіміком Лавуазьє на позначення відповідного газу з гр. ἀ- «не-» і ζωτɩκός «той, що дає життя, животворний», похідного від ζώω «живу», спорідненого з псл. žiti, укр. жи́ти;
в цілому означає «той, у якому не можна жити»;
р. бр. болг. азо́т, n. azot, м. азот, схв. àзōт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
азо́тистий
азотня́к
азотува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| азо́т | білоруська |
| азо́т | болгарська |
| ἀ- «не-» | грецька |
| азот | македонська |
| žiti | праслов’янська |
| хіміком | російська |
| азо́т | російська |
| àзōт | сербохорватська |
| жи́ти | українська |
| azote | французька |
| ζωτɩκός «той, що дає життя, животворний» | ? |
| ζώω «живу» | ? |
| означає «той, у якому не можна жити» | ? |
амфі́бія
запозичення з французької мови;
фр. amphibie походить від гр. ἀμφίβιος «такий, що веде двоякий спосіб життя», утвореного з ἀμφί «скрізь; двояко-», спорідненого з лат. amb(i)- «навколо», псл. oba «обидва», оbь, укр. оба, об, і основи дієслова βιόω «живу», спорідненого з псл. žijǫ, укр. живу́;
р. болг. амфи́бия, бр. амфі́бія, n. amfibia, ч. amfibie, слц. amfibia, вл. amfibij, м. амфибија, схв. àмфūбиј(а), слн. amfíbija;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| амфі́бія | білоруська |
| амфи́бия | болгарська |
| amfibij | верхньолужицька |
| ἀμφίβιος «такий, що веде двоякий спосіб життя» | грецька |
| amb(i)- «навколо» | латинська |
| амфибија | македонська |
| oba «обидва» | праслов’янська |
| žijǫ | праслов’янська |
| амфи́бия | російська |
| àмфūбиј (а) | сербохорватська |
| amfibia | словацька |
| amfíbija | словенська |
| оба | українська |
| живу́ | українська |
| amphibie | французька |
| amfibie | чеська |
| ἀμφί «скрізь; двояко-» | ? |
| об | ? |
| βιόω «живу» | ? |
анабіо́з
запозичення з грецької мови;
гр. ἀναβίωσις «воскресіння, повернення до життя» пов’язане з ἀναβιόω «оживаю, воскресаю», яке складається з префікса ἀνα- «вгору», очевидно, спорідненого з псл. na, укр. на, і дієслова βιόω «живу», спорідненого з псл. žijǫ, укр. живу́;
р. анабио́з, бр. анабіёз, п. вл. anabioza, ч. слц. anabióza, болг. анабио́за, схв. анабиоза;
Фонетичні та словотвірні варіанти
анабіоти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анабіёз | білоруська |
| анабио́за | болгарська |
| anabioza | верхньолужицька |
| ἀναβίωσις «воскресіння, повернення до життя» | грецька |
| anabioza | польська |
| na | праслов’янська |
| žijǫ | праслов’янська |
| анабио́з | російська |
| анабиоза | сербохорватська |
| anabióza | словацька |
| на | українська |
| живу́ | українська |
| anabióza | чеська |
| ἀναβιόω «оживаю, воскресаю» | ? |
| ἀνα- «вгору» | ? |
| βιόω «живу» | ? |
біо́лог
запозичення з французької мови;
фр. biologie «біологія» (похідні від нього biologue «біолог», biologique «біологічний») утворене Ламарком у 1802 р. з основи гр. βίος «життя», спорідненого з ав. jyā-tu-, «життя», gaya- «тс.», стсл. жити, укр. жи́ти, за зразком слів théologie і под., з другим компонентом, похідним від основи гр. λόγος «слово, розум»;
р. био́лог, бр. біёлаг, біяло́гія, п. ч. слц. biolog, вл. biologija, болг. м. биоло́г, схв. биòлог, слн. biológ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біологі́чний
біоло́гія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jyā-tu- | авестійська |
| біёлаг | білоруська |
| биоло́г | болгарська |
| biologija | верхньолужицька |
| βίος «життя» | грецька |
| λόγος «слово, розум» | грецька |
| биоло́г | македонська |
| biolog | польська |
| з | російська |
| био́лог | російська |
| биòлог | сербохорватська |
| biolog | словацька |
| biológ | словенська |
| жити | старослов’янська |
| жи́ти | українська |
| біяло́гія | українська |
| biologie «біологія» (похідні від нього biologue «біолог», biologique «біологічний») | французька |
| biolog | чеська |
| gaya- «тс.» | ? |
виктува́ти «харчувати, пригощати, шанувати»
запозичення з польської мови;
п. wiktować «харчувати», wikt «харчі, пожива» походять від лат. victus «засоби існування, їжа», похідного від дієслова vivo «живу», спорідненого з гр. βίομαι, дінд. jīvati «тс.», псл. žiti, укр. жи́ти;
бр. [вікт] «їжа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
викта
«денне утримання, пожива»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вікт «їжа» | білоруська |
| βίομαι | грецька |
| jīvati «тс.» | давньоіндійська |
| victus «засоби існування, їжа» | латинська |
| wiktować «харчувати» | польська |
| žiti | праслов’янська |
| жи́ти | українська |
| wikt «харчі, пожива» | ? |
| vivo «живу» | ? |
Віта́лій (чоловіче ім’я)
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
віз.-гр. Βιτάλιος походить від лат. Vitalis, утвореного на основі прикметника vītālis «життєвий», похідного від vīta «життя», vivo «живу», споріднених з псл. žiti, укр. жи́ти;
р. Вита́лий, бр. Віта́лій, ч. Vitalis, слц. Vitális, Vitáliš, болг. Вита́ли(й), слн. Vital, стсл. Виталии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Вита́ль
«тс.»
Віталій
(1627)
Віта́лія
(жіноче ім’я)
Ві́тя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Віта́лій | білоруська |
| Вита́ли (й) | болгарська |
| Βιτάλιος | візантійсько-грецька |
| Vitalis | латинська |
| žiti | праслов’янська |
| Вита́лий | російська |
| Vitális | словацька |
| Vital | словенська |
| жи́ти | українська |
| Vitalis | чеська |
| vītālis «життєвий» | ? |
| vīta «життя» | ? |
| vivo «живу» | ? |
| Виталии | ? |
гігіє́на
очевидно, запозичене з новолатинської мови (можливо, через німецьке чи французьке посередництво);
нлат. hygiena походить від гр. υγιεινά с. р. мн. «(щось) корисне для здоровʼя, здорові умови» (від ὑγιεινόν с. р. одн. «здоровʼя»), похідного від ὑγιής «здоровий», яке складається з основ ὑ- «добре», спорідненої з дінд. su-, ав. hu- «тс.», і γιής, спорідненої з псл. žiti, živъ, укр. жи́ти, живи́й;
р. гигие́на, бр. гігіе́на, п. higiena, ч. слц. вл. hygiena, болг. м. хигие́на, схв. хигиjе́на, слн. higiéna;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гігієні́ст
гігієні́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hu- «тс.» | авестійська |
| гігіе́на | білоруська |
| хигие́на | болгарська |
| hygiena | верхньолужицька |
| υγιεινά | грецька |
| su- | давньоіндійська |
| хигие́на | македонська |
| hygiena | новолатинська |
| higiena | польська |
| žiti | праслов’янська |
| гигие́на | російська |
| хигиjе́на | сербохорватська |
| hygiena | словацька |
| higiéna | словенська |
| жи́ти | українська |
| hygiena | чеська |
| ὑγιής «здоровий» | ? |
| ὑ- «добре» | ? |
| živъ | ? |
| живи́й | ? |
жа́ло́
псл. *žędlo‹*geldlo (внаслідок розподібнення);
споріднене з лит. gélti «жалити», geluonìs «жало», лтс. dzel «жалити», прус. gallan «смерть», двн. quelan «страждання; страждати», нвн. Qual «мука», дірл. at bail «умирає», дангл. cwelan «умирати», гр. βέλος «стріла», δέλλιϑες «оси»;
іє. *guel- «колоти, жалити»;
існує також думка (Zubatý St. a čl. І 2, 129; Būga RR 495; Trautmann 86) про етимологічну спорідненість жа́ло з жа́ти, жну;
р. жа́ло, бр. джа́ла, [жа́ла], др. жало, п. żądło, каш. [žangło], слц. žiało, полаб. zǫdlü, болг. же́ло, жи́ло, м. жило, схв. жȁлац, жȁока, слн. žêlo, стсл. жѧло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жавкий
жали́ти
жа́лиця
«жигалка, Stomoxys»
(ент.)
жалки́й
жалли́вий
жальце́
«вістря голки»
жалю́чий
желава́
«гадюче жало»
жило
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| джа́ла | білоруська |
| жа́ла | білоруська |
| же́ло | болгарська |
| жи́ло | болгарська |
| βέλος «стріла» | грецька |
| δέλλιϑες «оси» | грецька |
| cwelan «умирати» | давньоанглійська |
| quelan «страждання; страждати» | давньоверхньонімецька |
| at bail «умирає» | давньоірландська |
| жало | давньоруська |
| žangło | кашубський |
| dzeȇt «жалити» | латиська |
| gélti «жалити» | литовська |
| geluonìs «жало» | литовська |
| жило | македонська |
| Qual «мука» | нововерхньонімецька |
| zǫdlü | полабська |
| żądło | польська |
| *žędlo (внаслідок розподібнення) | праслов’янська |
| *geldlo | праслов’янська |
| gallan «смерть» | прусська |
| жа́ло | російська |
| жȁлац | сербохорватська |
| жȁока | сербохорватська |
| žiało | словацька |
| žêlo | словенська |
| жѧло | старослов’янська |
| жа́ло | українська |
| жа́ти | українська |
| жну | українська |
| *g<SUP>u̯</SUP>el- «колоти, жалити» | ? |
зодіа́к
запозичення з латинської мови;
лат. zōdiacus походить від гр. ζωδιακός «тваринний, зодіакальний», пов’язаного з ζώδιον «фігурка, зображення тварини; знак зодіака», похідним від ζώω «живу», яке зводиться до того самого іє. *gu̯ō, що й βíoς *‹gu̯iu̯-) «живий», споріднене з лат. vīvus «тс.», псл. žiti, укр. жи́ти;
др. зодии і болг. зо́дия походять безпосередньо з грецької мови;
р. зодиа́к, бр. задыя́к, др. зодии, п. ч. слц. zodiak, болг. зодиа́к, зо́дия, м. зодијак, схв. зòдијак;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зодіака́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| задыя́к | білоруська |
| зо́дия | болгарська |
| зодиа́к | болгарська |
| зо́дия | болгарська |
| ζωδιακός «тваринний, зодіакальний» | грецька |
| ζώδιον «фігурка, зображення тварини; знак зодіака» | грецька |
| ζώω «живу» | грецька |
| βíoς | грецька |
| зодии | давньоруська |
| зодии | давньоруська |
| *g<SUP>u̯</SUP>ō | індоєвропейська |
| *g<SUP>u̯</SUP>iu̯- «живий» | індоєвропейська |
| zōdiacus | латинська |
| vīvus «тс.» | латинська |
| зодијак | македонська |
| zodiak | польська |
| žiti | праслов’янська |
| зодиа́к | російська |
| зòдијак | сербохорватська |
| zodiak | словацька |
| жи́ти | українська |
| zodiak | чеська |
набу́ти «придбати»
своєрідне похідне утворення від дієслова бу́ти, паралельне до нажи́ти від жи́ти, властиве, головним чином, західнослов’янським мовам і, очевидно, запозичене в українську й білоруську з польської;
пор. більш закономірне утворення з тим самим значенням від основи фактитива baviti до byti у південнослов’янських мовах: болг. наба́вя «придбаю», м. набави «придбає», схв. нàбавити «придбати», слн. nabáviti «тс.»;
пор. також збереження більш закономірного значення у р. [набыть] «прибути, збільшитися, примножитися; приєднатися до інших»;
бр. набыць «придбати», п. nabyć, ч. nabýti, вл. Nabyć, нл. nabyś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
набува́льник
набува́ти
набува́ч
набу́ток
«костюм»
набуття́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| набы́ць «придбати» | білоруська |
| наба́вя «придбаю» | болгарська |
| nabyć | верхньолужицька |
| набави «придбає» | македонська |
| nabyś «тс.» | нижньолужицька |
| nabyć | польська |
| набы́ть «прибути, збільшитися, примножитися; приєднатися до інших» | російська |
| нàбавити «придбати» | сербохорватська |
| nabáviti «тс.» | словенська |
| бу́ти | українська |
| нажи́ти | українська |
| жи́ти | українська |
| nabýti | чеська |
не́бить «неприємність»
похідне утворення від [бити] «бути» (пор. р. [не́быть] «те, чого не бувало досі; нездійсненне, вигадки, неправда»);
утворене в такий самий спосіб, як не́жить від жи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бити «бути» (пор. р. [не́быть] «те, чого не бувало досі; нездійсненне, вигадки, неправда») | ? |
| не́жить | ? |
| жи́ти | ? |
не́жить
похідне утворення від жи́ти, власне «те, що не гоїться, не лікується»;
пор. зажи́ти «загоїтися»;
зіставляється також (ЭСБМ 7, 308–309) з лит. niẽžas «сверблячка»;
р. [не́жид] «поганий гній від рани або виразки, сукровиця; нежить», бр. [не́жыт] «нежить; висип на тілі у дитини», др. нежидъ «чиряк, сукровиця», неждъ «сукровиця», п. nieżyt «біль; виразка; катар», ст. niezyć «тс.», ч. nežіt «чиряк», болг. [нежи́т] «хвороба ясен і зубів», стсл. нєжитъ (вид хвороби);
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́жат
не́жать
(Ме)
не́жет
не́жид
не́жидь
«тс.»
не́жит
«нежить»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| не́жыт «нежить; висип на тілі у дитини» | білоруська |
| нежи́т «хвороба ясен і зубів» | болгарська |
| нежидъ «чиряк, сукровиця» | давньоруська |
| неждъ «сукровиця» | давньоруська |
| niẽžas «сверблячка» | литовська |
| nieżyt «біль; виразка; катар» | польська |
| niezyć «тс.» | польська |
| не́жид «поганий гній від рани або виразки, сукровиця; нежить» | російська |
| нєжитъ (вид хвороби) | старослов’янська |
| жи́ти | українська |
| зажи́ти «загоїтися» | українська |
| nežіt «чиряк» | чеська |
мандза́р «круглий пиріг (із сиром, гарбузом, буряком) Mo; корж з борошна і зелені (цибулі, бурячиння) Me»
видозмінене запозичення з молдавської мови;
молд. вэрза́ре «пиріг з капустою», як і рум. vărzáre «тс.», є похідним від ва́рзэ (рум. várză) «капуста», що зводиться до лат. viridia «зелень, зелені пагони», пов’язаного з virēre «зеленіти, бути сильним», очевидно, спорідненого з vivere «жити», далі з дінд. jēvati «живе»;
;
;
;
;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jēvati | давньоіндійська |
| jēvati | давньоіндійська |
| jēvati | давньоіндійська |
| viridia | латинська |
| virēre | латинська |
| virere | латинська |
| viridia | латинська |
| virēre | латинська |
| virere | латинська |
| viridia | латинська |
| virēre | латинська |
| virere | латинська |
| вэрза́ре | молдавська |
| ва́рзэ | молдавська |
| вэрза́ре | молдавська |
| ва́рзэ | молдавська |
| вэрза́ре | молдавська |
| ва́рзэ | молдавська |
| žiti | праслов’янська |
| žiti | праслов’янська |
| vărzáre | румунська |
| várză | румунська |
| vărzáre | румунська |
| várză | румунська |
| vărzáre | румунська |
| várză | румунська |
| жи́ти | українська |
| жи́ти | українська |
па́жить «пасовисько, вигін»
префіксальне утворення від жи́ти;
зближення р. [па́жить, па́жа] з ір. *pāzah «поверхня, рівнина», дінд. pājaḥ «тс.», ос. foez, foezoe «рівне, вкрите травою поле, рівнина, вигін» (Абаев ИЭСОЯ І 466–467) не має під собою достатніх підстав;
р. [па́жить] «луг, вигін, пасовище», [па́жа] «тс.», др. пажи́ть «луг, пасовисько», ч. pažit «молодий луг; дерн, мурава», слц. pažit’ «тс.», стсл. пажить «луг, пасовисько, вигін»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pājaḥ «тс.» | давньоіндійська |
| пажи́ть «луг, пасовисько» | давньоруська |
| *pāzah «поверхня, рівнина» | іранські |
| foez | осетинська |
| foezoe «рівне, вкрите травою поле, рівнина, вигін» | осетинська |
| па́жить | російська |
| па́жа | російська |
| па́жить «луг, вигін, пасовище» | російська |
| па́жа «тс.» | російська |
| pažit' «тс.» | словацька |
| пажить «луг, пасовисько, вигін» | старослов’янська |
| жи́ти | українська |
| pažit «молодий луг; дерн, мурава» | чеська |
ізго́й «людина, що вийшла з свого колишнього суспільного стану; давньоруський князь, що не мав спадкового права на великокнязівський трон» (іст.)
утворене з префікса др. из- на означення руху зсередини і дієслова гоити «живити, влаштовувати, давати притулок», що є каузативом до жи́ти;
пояснення як кальки з дісл. utlagr, utlǣgr «вигнаний з країни» (Mikl. Lexikon 244; Bern. I 319) малоймовірне;
безпідставне і припущення про зв’язок з гот. *usgauja (Пресняков, Лекции по русской истории І 121);
р. изго́й, бр. ізго́й, др. изгой «тс.», первісне значення – «той, кого вижили з роду»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ізго́й | білоруська |
| *usgauja | готська |
| utlagr | давньоісландська |
| utlǣgr «вигнаний з країни» | давньоісландська |
| из- «живити, влаштовувати, давати притулок» | давньоруська |
| гоити «живити, влаштовувати, давати притулок» | давньоруська |
| изгой «тс.» | давньоруська |
| изго́й | російська |
| жи́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України