ЖАРОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
жар
псл. žarъ (‹*gērъ), пов’язане чергуванням голосних з gorěti «горіти»;
р. бр. болг. м. жар, др. жаръ, п. żar, ч. слн. žár, слц. žiar, вл. žar, схв. жȃр, стел. жаръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віджа́рити
«відлупцювати»
жара́
жа́рево́
«заграва»
жа́рений
жа́ренка
«смажена картопля»
жареня
«печеня»
жа́риво
«багаття, що дотліває»
жари́на
жари́стий
жа́рити
жа́рище
«вогнище»
жарі́вка
«жаровня»
жарівни́ця
«тс.»
жарі́вня
жарі́нь
жарі́ти
жарке́
«печеня»
жарки́й
жарла́вий
жарни́ця
«випалювальна піч»
жа́рничка
«сковорода»
жаро́вня
жаро́мня
жаро́та
жарьо́ха
«прочухан; биття»
піджа́рка
пожа́р
пожари́на
пожа́ри́ще
пожа́рка
«пожежна машина»
пожарни́к
«сухий хмиз»
пожа́рник
пожа́рня
прожа́рювач
роз
розжа́рювач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жар | білоруська |
| жар | болгарська |
| žar | верхньолужицька |
| жаръ | давньоруська |
| жар | македонська |
| żar | польська |
| žarъ (‹*gērъ) | праслов’янська |
| gorěti «горіти» | праслов’янська |
| *gērъ | праслов’янська |
| жар | російська |
| жȃр | сербохорватська |
| žiar | словацька |
| žár | словенська |
| žár | чеська |
| жаръ | ? |
го́рно «піч» (тех.)
псл. *gъrnъ;
споріднене з лат. fornus «піч», дінд. ghṛṇáḥ «спека, жар», прус. goro «місце вогню»;
іє. *guhr-no-;
той самий корінь з іншими ступенями вокалізму також у словах горі́ти, грі́ти, жар;
р. горн, [го́рон], бр. го́ран, др. гърнъ, п. garnek «горщик», ч. hrnec, слц. hrniec, вл. hornc, нл. gjarne, полаб. gornək, болг. гърне́, м. грне, грнец, схв. грне, грнац, слн. [gŕnec] «тс.», стсл. грънъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гор
го́рен
го́рень
го́ринь
горна́р
«грубник, опалювач»
го́рне́ць
«горщик»
горне́шник
«ганчірка, якою беруть гарячий горщик з печі»
го́рник
«піч, у якій випалюють горшки»
горни́ло
горнови́й
горня́
го́рон
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́ран | білоруська |
| гърне́ | болгарська |
| hornc | верхньолужицька |
| ghṛṇáḥ «спека, жар» | давньоіндійська |
| гърнъ | давньоруська |
| *g | індоєвропейська |
| fornus «піч» | латинська |
| грне | македонська |
| gjarne | нижньолужицька |
| gornək | полабська |
| garnek «горщик» | польська |
| *g | праслов’янська |
| goro «місце вогню» | прусська |
| горн | російська |
| грне | сербохорватська |
| hrniec | словацька |
| gŕnec «тс.» | словенська |
| грънъ | старослов’янська |
| го́рон | українська |
| грнец | українська |
| грнац | українська |
| hrnec | чеська |
| горі́ти | ? |
| грі́ти | ? |
| жар | ? |
джо́рини «шкварки»
характер зв’язку неясний;
очевидно, пов’язане з жа́р(ити);
Фонетичні та словотвірні варіанти
джо́рни
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жа́р | ? |
| ити | ? |
жара́вий «гнилий, трухлявий, крихкий» (жара́ве дерево)
остаточно не з’ясоване;
найбільш імовірною видається думка (Меркулова Этимология 1963,78–80) про походження р. [жаро́вый, жара́вый] від псл. *žarovъjь «високий, прямий», що відбиває ступінь подовження іє. *gher- «видаватися, виступати, рости»;
пов’язувалося з жар (Преобр. І 221), з лтс. garš «довгий, далекий» (Горяев 106);
р. [жаро́вый] «високий, прямостовбурний; засохлий на пні», [жара́вый] «високий, стрункий», бр. [жары́на] «соснове дерево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жирува́тий
«порожнистий, дупластий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жары́на «соснове дерево» | білоруська |
| *gher- «видаватися, виступати, рости» | індоєвропейська |
| garš «довгий, далекий» | латиська |
| *žarovъjь «високий, прямий» | праслов’янська |
| жаро́вый | російська |
| жара́вый | російська |
| жаро́вый «високий, прямостовбурний; засохлий на пні» | російська |
| жара́вый «високий, стрункий» | російська |
| жар | українська |
жа́рий «вогняно-червоний, жовточервоний»
похідне утворення від жар;
щодо семантичного переходу пор. жовтогаря́чий;
аналогічне явище є в індоіранських мовах, де від кореня suk- з основним значенням «горіти» походять дінд. śukráḥ «ясний, яскравий, білий», sukláh «тс.», ав. suχro «червоний»;
р. [жары́] «блискітки; яскраве світло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жирий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| suχro «червоний» | авестійська |
| śukráḥ «ясний, яскравий, білий» | давньоіндійська |
| sukláḥ «тс.» | давньоіндійська |
| suk- «горіти» | індоєвропейська |
| жары́ «блискітки; яскраве світло» | російська |
| жар | українська |
| жовтогаря́чий | українська |
жа́рка «еритрея, Erythraea centaurium» (бот.)
утворене від жар, очевидно, як калька гр. ἐρυϑρός «червоний», що входить до латинської назви цієї рослини;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἐρυϑρός «червоний» | грецька |
| жар | українська |
жару́ха «кропива, Urtica L.» (бот.)
похідне утворення від жар, жа́рити як результат семантичного зближення цих слів з жали́ти, жа́ло́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жар | українська |
| жа́рити | українська |
| жали́ти | українська |
| жа́ло́ | українська |
же́вріти
не зовсім ясне, можливо, запозичене з якоїсь іншої слов’янської мови і фонетично видозмінене;
пор. слц. žeravie «щось «розпечене», болг. [жера́ва] «жар», схв. жèрава «жарина», жèравица «тс.», стсл. жеравиѥ (зб.), споріднені із словом жар;
спроба зведення до колишнього *geuer- (Ільїнський ЗІФВ 22–23) непереконлива;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жа́врати
жавряти
же́врати
же́врети
же́вриво
жеврі́й
«синє полум’я над тліючим вугіллям»
же́врітися
зє́рват
розже́врений
розже́врити
розже́врілий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жера́ва «жар» | болгарська |
| *geu̯er- | праслов’янська |
| жèрава «жарина» | сербохорватська |
| жèравица «тс.» | сербохорватська |
| žeravie «щось «розпечене» | словацька |
| жеравиѥ (зб.) | старослов’янська |
| жар | українська |
| žeravie «щось «розпечене» | ? |
жовтожа́р «оранжевий колір»
складне утворення з основ прикметника жо́втий та іменника жар, паралельне до жовтогаря́чий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жо́втий | українська |
| жар | українська |
| жовтогаря́чий | українська |
жо́ден «ні один, ніякий; (діал. заст.) кожний»
думка про походження п. żaden (żadny) з ч. žádný ( ‹*zędьnъ(jb)) «жадібний» (Machek ESJČS 590; Holub– Kop. 441) непереконлива;
укр. жо́ден (жо́дний) або виникло пізніше з жа́ден (жа́дний) під впливом ні один або (що менш імовірно) є результатом давнього розвитку виразу *ниже один;
на давнішому етапі звукосполучення жа (ža, ża) могло бути й закономірним результатом стягнення žeje через стадію žē (пор. час із *čēsъ ‹ *kēs-, жар із *žērъ ‹ *gēr- та ін.);
п. *żeden є результатом стягнення і спрощення виразу niże + jeden «ні(же) один»;
п. żaden «ні один», ст. żadny, як i ч. žádný, слц. žiaden, žiadny, вл. žadyn, нл. žeden «тс.», виникло, очевидно, під впливом każdy з *żeden, про що свідчить нл. žeden і запозичене з польської мови лит. žėdnas «кожний; жодний»;
запозичення з польської мови;
бр. жадны «кожний; ні один», жа́дзен, жо́дны, жо́дзен «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жа́ден
жа́дний
«тс.»
жадный
(XIV ст.)
жоденъ
жо́дний
жодный
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жа́дны «кожний; ні один» | білоруська |
| жа́дзен | білоруська |
| жо́дны | білоруська |
| жо́дзен «тс.» | білоруська |
| žadyn | верхньолужицька |
| žėdnas «кожний; жодний» | литовська |
| žeden «тс.» | нижньолужицька |
| žeden | нижньолужицька |
| żaden (żadny) | польська |
| żadny | польська |
| ža | польська |
| ża | польська |
| žeje | польська |
| *čēsъ | польська |
| *kēs | польська |
| *žērъ | польська |
| *gēr- | польська |
| *żeden «ні(же) один» | польська |
| niże + jeden | польська |
| żaden «ні один» | польська |
| żadny | польська |
| *żeden | польська |
| każdy | польська |
| žiaden | словацька |
| žiadny | словацька |
| жо́ден (жо́дний)(жа́дний)(що менш імовірно) | українська |
| жо́дний | українська |
| жа́ден | українська |
| *ниже один | українська |
| жа́дний | українська |
| ні один | українська |
| жа (ža, ża)(пор. час із *čēsъ ‹ *kēs-, жар із *žērъ ‹ *gēr- та ін.) | українська |
| час | українська |
| жар | українська |
| žádný «жадібний» ( ‹*zędьnъ(jb))(Machek ESJČS 590; Holub-- Kop. 441) | чеська |
| *zędьnъ(jb) | чеська |
| žádný | чеська |
не́жер «торішня трава, що залишилася на пні; неїстівна трава»
пор. р. [не́гарь] «торішня, висохла на пні, не випалена трава»;
результат видозміни форми [не́жар], пов’язаної з жар, горі́ти (первісно «не випалена трава»), зближеної з основою дієслова же́рти;
р. [не́жарь] «частина степу, не скошена, не з’їдена худобою і не випалена; торішня трава на пні»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́жар
не́жир
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| не́гарь «торішня, висохла на пні, не випалена трава» | російська |
| не́жарь «частина степу, не скошена, не з’їдена худобою і не випалена; торішня трава на пні» | російська |
| не́жар | українська |
| жар | українська |
| горі́ти (первісно «не випалена трава») | українська |
| же́рти | українська |
пажа́рок «рід грибів болет, Boletus sp.» (бот.)
очевидно, похідні утворення від жар, пожа́р «пожежа»;
назва може бути зумовлена золотисто-жовтим або червоним кольором шапочки грибів (Зерова 40–41);
Фонетичні та словотвірні варіанти
пажа́ркі
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жар | українська |
| пожа́р «пожежа» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України