ДРЮКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дрюк «кий, палиця»
форми з ю поряд з у в українській мові розвинулися, очевидно, внаслідок впливу говорів з м’якою вимовою р або як гіперизм;
походження форм з кінцевим -к поряд з -g (-г) неясне;
споріднене з лит. жем. [dránga] «велика жердина», сх.-лит. [drángos] «віз без коліс», дісл. drangr «камінь, що стирчить із землі», drengr «товстий стовбур, палиця», ірл. dringim «піднімаю», кімр. dringo «тс.»;
псл. drǫgb (drǫkъ) «палиця, жердина»;
р. [друк, дрюк], бр. друк, др. дручи́ти «мучити, пригнічувати», п. drǫk, drączek, ч. drouh, слц. druk, болг. дръг «стебло, прут», м. драг «палка, жердина», схв. друг, [друга, друк], слн. dróg «жердина, стовп, сходи», стсл. дрѫгь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дрюкувати
«побити дрючком»
друк
дру́чений
«мучений»
дручи́на
«кийок; обрубок дерева Бі»
дручи́ти
«мучити»
дручкови́й
дру́чник
«тс.»
дручня́
«насосні важелі»
дручо́к
дру́ччя
дрючи́на
дрючкувати
дрю́чник
«полиця, горизонтальна жердина»
дрючо́к
дрю́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| друк | білоруська |
| дръг «стебло, прут» | болгарська |
| drangr «камінь, що стирчить із землі» | давньоісландська |
| дручи́ти «мучити, пригнічувати» | давньоруська |
| dránga «велика жердина» | жемайтське |
| dringim «піднімаю» | ірландська |
| dringo «тс.» | кімрська |
| dránga «велика жердина» | литовська |
| драг «палка, жердина» | македонська |
| drǫk | польська |
| drączek | польська |
| drǫgb «палиця, жердина» (drǫkъ) | праслов’янська |
| друк | російська |
| друг | сербохорватська |
| druk | словацька |
| dróg «жердина, стовп, сходи» | словенська |
| дрѫгь | старослов’янська |
| дрюк | українська |
| друга | українська |
| друк | українська |
| drouh | чеська |
| -к (-г) | ? |
| drángos «віз без коліс» | ? |
| drengr «товстий стовбур, палиця» | ? |
дриґа́ла «пристрій для підвішування колиски на полі»
неясне;
може бути зіставлене з р. дрога́ «поздовжній брусок, що з’єднує передню і задню осі воза», укр. дро́ги «довгий віз без кузова» або з п. drąg «жердина, важіль», ч. drouh «важіль, колода», болг. дръг «дрючок», схв. ст. друг «тс.», слн. drȏg «жердина, драбина», стсл. држгъ «дрючок», укр. дрюк;
бр. [дрыга́лы] «припасовані до кінців задньої осі воза криві жердини для перевезення колод»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дрыга́лы «припасовані до кінців задньої осі воза криві жердини для перевезення колод» | білоруська |
| дръг «дрючок» | болгарська |
| drąg «жердина, важіль» | польська |
| дрога́ «поздовжній брусок, що з’єднує передню і задню осі воза» | російська |
| друг «тс.» | сербохорватська |
| drȏg «жердина, драбина» | словенська |
| држгъ «дрючок» | старослов’янська |
| дро́ги «довгий віз без кузова» | українська |
| дрюк | українська |
| drouh «важіль, колода» | чеська |
| друг «тс.» | ? |
дрин «палиця»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. [дрын] «дрючок», [дрынд] «кіл» етимологічно неясне, можливо, пов’язане з [дрюк] «дрючок», укр. дрюк, п. drąg «палиця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| drąg «палиця» | польська |
| дрын «дрючок» | російська |
| дрюк | українська |
| дрынд «кіл» | ? |
| дрюк «дрючок» | ? |
дру́ґати «сплітати, зв’язувати, обмотувати Ж; скручувати нитку на веретені Шух»
ч. слц. [drugať] «прясти вовну», походить від [druga] «веретено для прядіння вовни», запозиченого із сербохорватської мови;
схв. друга «велике веретено» пов’язане з [друг (друк)] «палиця, жердина», спорідненим з укр. дрюк, стсл. дрѫгъ;
запозичено з чеської чи словацької мови, можливо, через посередництво польської;
п. [drugać] «прясти мотузку з клоччя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дру́ґа
«велике веретено»
друга́лка
друґа́лка
друґа́лниця
друґа́лька
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| drugać «прясти мотузку з клоччя» | польська |
| друга «велике веретено» | сербохорватська |
| drugať «прясти вовну» | словацька |
| дрѫгъ | старослов’янська |
| дрюк | українська |
| drugať «прясти вовну» | чеська |
| druga «веретено для прядіння вовни» | ? |
| друг «палиця, жердина» (др$ук)] | ? |
задру́тець «мученик, страдальник»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з п. zadręczyć «замучити», похідним від dręczyć «мучити», спорідненого з р. [дручи́ть] пригнічувати, засмучувати, мучити, виснажувати, обтяжувати», укр. дрюк;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zadręczyć «замучити» | польська |
| dręczyć «мучити» | польська |
| дручи́ть | російська |
| дрюк | українська |
удручи́ти «стомити»
префіксальне утворення від [дручи́ти] «мучити» Бі, пов’язаного з [друк] «велика дерев’яна палиця» Ж, Бі, що є фонетичним варіантом слова дрюк;
спочатку могло означати «побити палицею», а згодом набуло переносних значень «мучити, пригнічувати; втомлювати»;
р. удруча́ть «пригнічувати, засмучувати», удручи́ть, др. удручити «засмутити», дручити «мучити, пригнічувати», п. udręczać «пригнічувати, засмучувати», dręczyć «мучити, знущатися», слн. dročiti «пригнічувати», стсл. оудрѫчити «змучити», оудрѫчєниѥ «умертвіння (плоті)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| удручити «засмутити» | давньоруська |
| дручити «мучити, пригнічувати» | давньоруська |
| udręczać «пригнічувати, засмучувати»«мучити, знущатися» | польська |
| dręczyć «пригнічувати, засмучувати»«мучити, знущатися» | польська |
| удруча́ть «пригнічувати, засмучувати» | російська |
| удручи́ть | російська |
| dročiti «пригнічувати» | словенська |
| оудрѫчити «змучити» | старослов’янська |
| оудрѫчєниѥ «умертвіння (плоті)» | старослов’янська |
| дручи́ти «мучити» | українська |
| друк «велика дерев’яна палиця» | українська |
| дрюк | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України