ГУЛЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гуля́ти «ходити; розважатися, гратися; не працювати; бути в періоді тічки; [танцювати]»
зіставляється з схв. гу́лити «обдирати; пиячити» (Потебня РФВ З, 163), з цсл. гульнъ «чарівний» (Соболевский РФВ 70, 78–79; Jakobson Word 8, 387), з лит. guleti «лежати» (Преобр. І 169), припускається первісне значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча), звідки «гратися, забавлятися» і т. д. (Львов Этимология 1963, 110–115);
виводиться (Sławski I 433–434) від вигуку гу́ля, а також (Berп. I 361–362; Brückner 173) від основи гул;
єдиного пояснення не має;
р. гуля́ть «ходити; забавлятися», бр. гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі», п. hulać «гуляти, веселиися» (з укр.), ч. hulati «кричати, викрикувати з радощів», слц. hulʼať «тс.», болг. гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гул
ви́гульний
відгу́л
ві́дгулень
«свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»
гула́й
«бродяга, нероба»
гу́лі
«гуляти»
(дит.)
гу́лі
«гуляння»
гульба́
гу́льби
гу́льбини
гу́льбище
гу́льбощі
гу́лька
гу́льки
«гуляння»
гульли́вий
«розгульний»
гульма́
(прислівник при інфінітиві гуля́ти як підсилення)
гульня́
гу́льови́й
(про худобу, яка перебуває на випасі)
гуляви́й
(про худобу)
гуля́йко
«тс.»
гуля́ка
гуля́льня
«гульбище»
гу́ля́нка
гуля́тика
«пиятика»
гуля́тися
«гратися»
гуля́тоньки
гуля́точки
«тс.»
гуля́чка
«неробоча худоба»
гуля́щий
загу́л
загуля́ти
«почати багато гуляти; заглушити горе, біду»
загуля́тися
«до втоми натанцюватися»
нагу́л
«угодованість худоби; привілля»
нагу́лювати
«пасти на доброму кормі»
(худобу)
нагуля́ти
«багато прогуляти; погладшати»
обгуля́тися
«програтися»
о́дгулень
«лоша свійської кобили від дикого жеребця»
перегу́л
«тимчасовий відпочинок (про землю)»
погуля́нка
«гуляння; перебування в гостях»
погуля́ння
«гулянка; полювання; війна; гульба»
при́гулень
«свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»
пригуля́ти
«придбати гуляючи; прижити»
(дитину)
прогу́л
прогу́лька
«гулянка?»
про́гульком
«то зʼявляючись, то зникаючи»
прогу́льний
прогу́льник
прогу́лянка
розгу́л
розгу́лля
розгу́льний
розгу́ляний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі» | білоруська |
| гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.) | болгарська |
| guleti «лежати» | литовська |
| hulać «гуляти, веселиися» (з укр.) | польська |
| гуля́ть «ходити; забавлятися» | російська |
| гу́лити «обдирати; пиячити» | сербохорватська |
| hulʼať «тс.» | словацька |
| гульнъ «чарівний» | церковнослов’янська |
| hulati «кричати, викрикувати з радощів» | чеська |
| значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча) | ? |
| звідки «гратися, забавлятися» | ? |
| гу́ля | ? |
| гул | ? |
гиля́ (вигук, яким відганяють гусей, качок, голубів)
очевидно, результат видозміни первісного гуля́ (пор. [гуля-гуч] – вигук, яким женуть гусей), можливо, повʼязаного з дієсловом гуля́ти;
зміна фонетичної форми слова могла відбутися з метою дисиміляції щодо поєднуваного з вигуком слова гу́си (пор. гиля, гуси; гиль, гуси), а також для відрізнення від вигуку гулі, вживаного виключно щодо голубів;
р. [гиль-гиль] (вигук, яким відганяють гусей та ін.), п. [hyl hyl, а hyla, a hila] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́ла
«тс.»
гиль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hyl hyl | польська |
| гиль-гиль (вигук, яким відганяють гусей та ін.) | російська |
| а hyla «тс.» | українська |
| a hila «тс.» | українська |
| гуля́ (пор. [гуля-гуч] -- вигук, яким женуть гусей) | ? |
| гуля́ти | ? |
| гу́си (пор. гиля, гуси; гиль, гуси) | ? |
| гулі | ? |
гильня́ «вовча тічка (зграя)»
форма гильня́ замість гульня́ могла виникнути в умовах діалектного укання із псевдоправильного *гольня, де заміна о в закритому складі голосним і (діал. и) видавалася природною;
повʼязане з гуля́ти (про тварин) «бути в періоді тічки»;
бр. [гілём] «натовпом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гилькитня́
«тс.»
гильни́тися
«бігати зграями»
(про вовків під час тічки)
гійня́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гілём «натовпом» | білоруська |
| гильня́ | ? |
| гульня́ | ? |
| гольня | ? |
| гуля́ти «бути в періоді тічки» (про тварин) | ? |
гуляки́ «ялові корови, переважно молоді»
не зовсім ясне;
може бути зіставлене і з дієсловом гуля́ти і з прикметником гу́лий1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гуля́ти | ? |
| гу́лий | ? |
гульві́са «гуляка, нероба, негідник»
очевидно, результат видозміни давнішого *головіса «тс.», утвореного з основ прикметника *голий і дієслова -вісити (пор. [ві́са] «тягар»);
щодо значення пор. р. [висля́й, висля́йка, вислу́ха, висле́на, висля́га] «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки», [висля́йничать] «вʼязнути до когось, зачіпати, безнастанно лащитися, виснути на шиї; гультяювати», а також р. пове́са «гульвіса», п. wisus «тс.»;
зміна форми відбулася внаслідок зближення з основою дієслова гуля́ти (гуль-ба́, гуль-ня́ тощо);
р. [голове́с, головécuпa] «гульвіса»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wisus «тс.» | польська |
| висля́й, висля́йка, вислу́ха, висле́на, висля́га «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки» | російська |
| пове́са «гульвіса» | російська |
| голове́с | російська |
| головécuпa «гульвіса» | українська |
| головіса «тс.» | ? |
| голий (пор. [ві́са] «тягар») | ? |
| вісити (пор. [ві́са] «тягар») | ? |
| висля́й, висля́йка, вислу́ха, висле́на, висля́га «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки» | ? |
| висля́йничать «вʼязнути до когось, зачіпати, безнастанно лащитися, виснути на шиї; гультяювати» | ? |
| гуля́ти (гуль-ба́, гуль-ня́ тощо) | ? |
гультіпа́ка «голодранець; гультяй»
результат видозміни форми гольтіпа́ка під впливом основи гуля́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гольтіпа́ка | ? |
| гуля́ти | ? |
гультя́й
похідне утворення від основи прикметника го́лий з пізнішою заміною о (і) голосним у під впливом основи гуля́ти;
безпосереднє виведення від гуля́ти (Фасмер І 473; Brückner 173) непереконливе;
р. бр. [гульта́й] «ледар, нероба», п. слц. hultaj (з укр.), п. ст. holtaj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гільта́й
гільтя́й
гільтя́йство
гольтя́й
гульта́їти
«вести розгульний спосіб життя»
гульта́й
гульта́йство
гультяї́ще
гультя́йство
гультяюва́ти
гультяя́нко
розгультя́їтися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гульта́й «ледар, нероба» | білоруська |
| hultaj (з укр.) | польська |
| holtaj «тс.» | польська |
| гульта́й «ледар, нероба» | російська |
| hultaj (з укр.) | словацька |
| го́лий (і) | ? |
| гуля́ти | ? |
| holtaj «тс.» | ? |
нагу́лити «випадково знайти, надибати»
неясне;
можливо, походить від незасвідченого дієслова *гулити, спорідненого з гуля́ти;
в такому разі первісно означало «наткнутись гуляючи», як укр. р. найти́ «наткнутись ідучи», п. naleźć «наткнутись лізучи» і т. д;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| naleźć «наткнутись лізучи» | польська |
| найти́ «наткнутись ідучи» | російська |
| *гулити | українська |
| гуля́ти | українська |
| найти́ «наткнутись ідучи» | українська |
розгу́лька «товкунець, Empis tesselata» (ент.)
назва зумовлена тим, що самці цього виду мух під час парування виконують танець у повітрі для принадження самиці;
пор. німецьку назву цієї мухи Tanzfliege, букв. «танцююча муха»;
пов’язане з [гуля́ти] «танцювати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Tanzfliege | німецька |
| гуля́ти «танцювати» | українська |
огу́лом «гуртом, у цілому»
псл. [gul- (‹ *goul-)/ *gyl- (‹ *gūl-)/ *gъl- (‹ *gŭl-)];
переконливої етимології не має;
зіставлялося з го́лий (Преобр. І 638; Jagić AfSlPh 17, 292–293; Jakobson 631), з гул, гуля́ти (Bern. I 361), з дінд. gaṇа́ḥ «натовп, ряд» (Fortunatov BB 6, 218), з ґу́ля (Būga RR I 441; Фасмер І 473) та ін;
р. [огу́л] «оптовий, гуртовий рахунок», огу́лом, огу́льно, [о́глом] «огулом», [гуло́м, гула́ми, гилем] «тс.», [гиль] «натовп», [гильмо́] «тс.», бр. агу́лам, п. ogół «сукупність», ogółem, ogólny, ст. oguł;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вогу́л
«робота на жнивах за кілька кіп»
вогу́льник
«той, хто працює на жнивах за кілька кіп»
вогу́льщина
«плата за збирання врожаю на вогулі»
навгу́л
«у цілому»
огу́л
«тс.»
огу́льний
огу́льник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| агу́лам | білоруська |
| gaṇа́ḥ «натовп, ряд» | давньоіндійська |
| ogół «сукупність» | польська |
| ogółem «сукупність» | польська |
| ogólny «сукупність» | польська |
| gul- (‹ *goul-)/ *gyl- (‹ *gūl-)/ *gъl- (‹ *gŭl-)] | праслов’янська |
| огу́л «оптовий, гуртовий рахунок» | російська |
| огу́лом | українська |
| огу́льно | українська |
| о́глом «огулом» | українська |
| гуло́м | українська |
| гула́ми | українська |
| гилем «тс.» | українська |
| гиль «натовп» | українська |
| гильмо́ «тс.» | українська |
| го́лий | ? |
| гул | ? |
| гуля́ти | ? |
| ґу́ля | ? |
| oguł | ? |
прогу́люватина «прогалина, незасіяне місце серед збіжжя»
результат видозміни форми [прога́люватина] «тс.», зближеної з основою гуля́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прогу́лятина
«поляна в лісі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прога́люватина «тс.» | українська |
| гуля́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України