ГРАНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

грань «лінія поділу, межа; ребро, сторона площини»

іє. *gher-, *ghrē-: *ghrō- : *ghrə- «виступати, вистромлятися, гостро закінчуватися»;
споріднене з двн. grana «вусики (у рослин)», нвн. Granne «остюк колоска», шв. grân «ялинка», ірл. grend «борода», алб. [krane] «жало»;
псл. granь;
р. бр. грань, др. грань «кут, зарубка на дереві», п. grań «кут, грань», ч. hrana «ребро, край», слц. hrana «ребро, кант», вл. hrań «ребро, край», нл. grań «тс.», болг. заст. гра́на «площина кристала», схв. грàна «верхня площина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безгра́нний
гра́на «ребро, край, грань; кант»
грани́льник
грани́стий «гранчастий»
грани́ти
гра́нка «частина друкарського набору; грань, бокова площина многогранника; ячмінь дворядний»
гранкова́тий
гранкува́ти «робити грані»
гранкува́тий
грант «грань, межа»
гранува́льний
гранува́льник
гранува́льня «гранувальна майстерня»
гранува́ти «тс.»
грану́шка «глиняна форма для тіста»
гранча́к «шести- або чотирирядний ячмінь»
гранча́стий
граня́ «рубіж, межа»
граня́к «призма»
граня́стий
грянча́стий
грянь «грань»
обгранко́вувати
огра́нка «грані, нанесені на камінь або скло; нанесення граней»
одгра́нь «розмежування»
пригранча́к «пірамідальна галька»
розгра́нє «межова лінія»
ро́згрань «пропуск, порожнє місце»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
krane «жало» албанська
грань білоруська
гра́на «площина кристала» болгарська
hrań «ребро, край» верхньолужицька
grana «вусики (у рослин)» давньоверхньонімецька
грань «кут, зарубка на дереві» давньоруська
*gher- індоєвропейська
grend «борода» ірландська
grań «тс.» нижньолужицька
Granne «остюк колоска» нововерхньонімецька
grań «кут, грань» польська
granь праслов’янська
грань російська
грàна «верхня площина» сербохорватська
hrana «ребро, кант» словацька
hrana «ребро, край» чеська
grân «ялинка» шведська
*ghrə- «виступати, вистромлятися, гостро закінчуватися» ?
гра́на «площина кристала» ?

грань «розжарене вугілля, жар»

очевидно, повʼязане з тією самою основою псл. gr-, що й грі́ти: виведення чеської і словацької форм від гіпотетичного *gradńa (Machek ESJČ 182–183) залишається сумнівним;
ч. hranice «багаття», слц. hranica «тс.», схв. грàнути «засвітити» (про сонце), слн. granéti «світити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гра́на
граня́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gr- праслов’янська
грàнути «засвітити» (про сонце) сербохорватська
hranica «тс.» словацька
granéti «світити» словенська
hranice «багаття» чеська
грі́ти ?

грань «ісландська цетрарія, Cetraria islándica (L.) Ach.; стикта, Sticta Schreb.» (бот.)

очевидно, повʼязане з [гра́нка] «чашечка, в якій сидить горіх», [гра́нок] «гілка, сук», гро́но «китиця плодів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

грани́ця «ісландська цетрарія»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гра́нка «чашечка, в якій сидить горіх» ?
гра́нок «гілка, сук» ?
гро́но «китиця плодів» ?

горя́чка «татарське мило, зірки садові, Lychnis chalcedonica L.» (бот.)

похідне утворення від гаря́чий, [горя́чий] або горі́ти;
пор. інші назви тієї самої рослини: укр. [грянь],– очевидно, від грань «жар; велике вугілля що тліє», п. płomieńczyk, ч. plamenčice, plamenečnice;
назва зумовлена червоним кольором квітів, що викликає асоціації з горінням, жаром, полумʼям;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
płomieńczyk польська
грянь українська
plamenčice чеська
гаря́чий ?
горя́чий ?
грань «жар; велике вугілля що тліє» ?
plamenečnice ?

гранува́ти «волочити, боронувати землю»

очевидно, повʼязане з грань «ребро, кант», [гра́на] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грань «ребро, кант» ?
гра́на «тс.» ?

гранушки́ «сорт великих твердих груш»

назва могла бути дана за ознакою гранчастої поверхні (пор. гранівки «гранчасті яблука» ВеНЗн);
очевидно, похідне від грань «ребро, край»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грань «ребро, край» ?

гранчи́ти «підсмажувати» (хліб)

очевидно, результат контамінації форм [грінчи́ти] «тс.» і грань «розжалене вугілля»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грінчи́ти «тс.» ?
грань «розжалене вугілля» ?

гро́но «жмуток, китиця плодів або квітів»

псл. grono, похідне від іє. *ghrō-, *ghrə-, *gher- «рости, зеленіти, виступати, вистромлятися»;
споріднене з двн. grana «вуса», шв. gran «ялинка», укр. грань;
фонетичний варіант з початковим ґ (укр. ґро́но) є, очевидно, полонізмом;
р. [гро́на] «гроно», [гро́нка] «гранка горіхів», бр. гро́нка, п. grono «гроно», каш. [grono] «купа, стадо», болг. гро́нка «вид грона, щитовидне суцвіття», схв. грȍња (гро́ња) «китиця (ягід)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

грі́нка «гроно горіхів; кошик соняшника»
ґро́на «тс
грони́тися «вʼязатися в грона»
ґро́но
гроня́нка «Botrychium Sw.; ключ-трава, Botrychium lunaria (L.) Sw. Ж»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гро́нка білоруська
гро́нка «вид грона, щитовидне суцвіття» болгарська
grana «вуса» давньоверхньонімецька
*ghrō- індоєвропейська
grono «купа, стадо» кашубський
grono «гроно» польська
grono праслов’янська
гро́на «гроно» російська
грȍња «китиця (ягід)» (гро́ња) сербохорватська
грань українська
гро́нка «гранка горіхів» українська
gran «ялинка» шведська
*ghrə- ?
*gher- «рости, зеленіти, виступати, вистромлятися» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України