ГАРНА — ЕТИМОЛОГІЯ

виведення від гр. χάρις «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необґрунтоване;

від укр. га́рний походить молд. ха́рник (рум. hárnic) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»;

таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»;

похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі [га́рма-да́рма] «даремно» ([га́рмо-да́рмо] «тс.») і утвореного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв. «сивий, старий»), harri «князь»;

р. [га́рный] «весільний» (з укр.?), бр. [га́рны] «хороший», п. [һаrnу] «гарний, спритний» (з укр.), [herny] «тс.», болг. ха́рен «гарний», м. а́рен «тс.»;

утворення з прийменника без і тієї самої основи га́р«данина», що і в прикметнику гарний;

первісно означало, очевидно, перевищення збирачами данини встановлених норм, а також непридатність для данини;

п. [bezhar] «надмір» (з укр.);

щодо семантики пор. пов’язане з *гаръ п. haru-haru, ni pieniędzy, ni towaru «гару-гару, ні грошей, ні товару»;

слово *гаръ лежить в основі слів бе́згар, га́рний та ін;

складне утворення, перший компонент якого являє собою адвербіалізовану форму орудного відмінка двоїни колишнього іменника *гаръ «данина», що походить від дісл. harr (haerr) «князь» (букв. «сивий») чи harri «князь», споріднених з двн. днн. hēr «благородний, почесний, високий, прекрасний», нвн. hehr «величний, священний, високий», Herr «пан», herrlich «чудовий»;

результат видозміни форми *арнівка «тс.», пов’язаної з арнау́тка, шляхом зближення з прикметником га́рний;

стосунок до української форми зіставлюваних з нею схв. хȁрати «грабувати, плюндрувати, нищити, убивати; ст. мучити, тратити, робити старшим, бридкішим», ȁрати «тс.», hárati se «мучитися, старіти, трудитися», хȁран «зношений, потертий» (Sławski І 408– 409) і слн. garáti «важко працювати» (Bezlaj ESSJ І 138–139) потребує додаткового дослідження;

виведення п. harować через посередництво вигуку haru «працюй» від нім. herum «кругом, навколо» як окрику машталірів при навчанні коней (Brückner 169) або від укр. горова́ти «горювати» (Karłowicz SWO 206) залишається непереконливим;

західнослов’янські форми, очевидно, з української мови;

первісні значення – «працювати в рахунок данини; важко працювати в неволі; вимагати данину»;

похідне від тієї самої запозиченої основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять і слова бе́згар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)», га́рний, гарни́к «робітник при підводі», зуга́рний, невга́рний, незуга́рний, уга́ра «зірвиголова» та ін;

р. [уха́риться] «стомитися», бр. [гарава́ць] «тяжко працювати», [гаро́ўля] «тяжка праця», п. harować «тяжко працювати; мучити когось важкою працею», ст. діал. horować «тс.», [charać] «над силу працювати», ч. [hárovať] «поспішати», слц. [harovat’] «працювати, як кінь»;

через проміжну форму уга́ра «зірвиголова» (первісно, мабуть, мало значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів») зводиться до га́рний запозиченого з давньоскандинавської мови норманнів (варягів);

не зовсім ясне;

можливо, результат видозміни або варіант давнішого *негар «непридатне для данини (як хутро)», пов’язаного з га́рний, [бе́згар] «занадто велика ціна», [га́рма-да́рма] «даремно» і зближеного з [неха́р] «замазура», [неха́рний] «неохайний, брудний», пов’язаними з [ха́рити] «чистити»;

п. niekara «хижий звір, вовк» (з укр.?);

можливо, пов’язане з *гар, наведеним під словом га́рний;

неясне;

похідне утворення від основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять також бе́згар, га́рний, гарува́ти;

первісно могло мати значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів»;

р. [уга́р] «зірвиголова; буян», [у́гарь] «тс.», бр. [уга́р] «спритний, такий, у якого все горить у руках»;

задовільної етимології не має;

розглядається як прикметникове утворення, пов’язане з псл. *xorostь «краса, приємність», похідним від *xorъjь «темний, чорний», яке зводиться до іє. *sker-/skor- «скребти, чистити» (ЭССЯ 8, 80);

пов’язувалося з іменем східнослов’янського бога Хорса – безпосередньо або через др. хорошь, хороший «осяйний, променистий, прекрасний», що могло бути утворене від хорсъ (Черных II 352–353);

припускався зв’язок з хоро́брий (Фасмер IV 267), з укр. ха́рний, га́рний (Ильинский ИОРЯС 23/2, 241–243), з хорони́ти, хоронен (Bern. I 397; Jagić AfSlPh 6, 282–283; Brückner KZ 43, 308, RS 4, 258), з коро́ста (Гудков ЭИРЯ V 35–36);

висловлювалася думка про походження слова від сх.-ос. хorz «гарний», зах.-ос. xvarz «тс.», ав. hvarǝz- «благодійний» (Lewy KZ 52, 306; Sköld 8, Symb. Rozwadowski II 299; Горяев 400; Абаев Осет. яз. и фолькл. I 595–596);

р. хоро́ший, бр. харо́шы, др. хорошии;