ГАРНА — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
Добрий і хороший
Також можна перебудувати речення, використавши відповідні синоніми: близький, щирий (про друга), гарний, вродливий, красивий, гожий, чарівний (про зовнішність); досвідчений, грамотний, вправний (про фахівця); приємний, симпатичний (який викликає задоволення, втіху, насолоду); якісний тощо.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
хороша людина | добра людина |
хороший слюсар | досвідчений слюсар |
хороша погода | гарна погода |
хороший день | сонячний день |
хороший продукт | якісний продукт |
АЛЕ:
Прикметник хороший в українській мові має значення «який має привабливу зовнішність, гарні риси обличчя; вродливий»:
Хороший з лиця, повновидий, рум'янець на всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі… (Панас Мирний).
Гарна плісіровка
у чужих руках завжди кусок великий
підвернулася гарна можливість
особа, яка не має підстав для шани
око бачить, та зуб не йме
наша пісня дуже гарна – починай спочатку
заборонений плід – солодкий
дуже гарна (вродлива)
гарна собою
гарна погода
Гарна пропозиція
Збіса гарний і розчудесний
Замініть скалькований прикметник розчудесний на стилістично правильний варіант: збіса гарний.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Радий сидіти у вашій розчудесній камері — сухій, чистій та затишній. | Радий сидіти у вашій збіса гарній камері — сухій, чистій та затишній. |
Добрий гумор і гарний настрій
Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію гарний (хороший) настрій на стилістично кращий варіант: добрий гумор.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Лікарі розповіли, як завжди бути у гарному настрої. | Лікарі розповіли, як завжди бути в доброму гуморі. |
Гарні буси
хто-небудь дуже гарний (вродливий)
не вийшов лицем
красивий, як картинка
красивий будинок
красивий
дуже гарний (вродливий)
дивиться гарно
гарний; вродливий; прекрасний
гарний лицем
Правильне утворення найвищого ступеня порівняння прикметників
Перевірте, чи не має бути вжито форму найвищого ступеня порівняння прикметника або прислівника замість форми вищого ступеня.
НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
---|---|
самий високий рейтинг | найвищий рейтинг |
самий гарний кіт у світі | найгарніший кіт у світі |
сама краща подруга | найкраща подруга |
знати краще за все | знати найкраще |
добре виглядати
Особливості деяких прикметників у словосполуках
Прикметник свідомий стоїть у реченнях звичайно з іменником у родовому відмінку — свідомий чого: «Маяковський був свідомий великого значення кіно» (журнал «Мистецтво») .
Прикметники близький, цікавий стоять у реченнях або з іменником у родовому відмінку, або з прийменниками до, на й відповідним відмінком залежного іменника: близький смерті й близький до смерті, цікавий того й цікавий на те («Зо всього знає дядько потроху, а цікавий на такі речі — страх!» — М. Коцюбинський).
Ці паралельні форми, коли прикметник вимагає після себе прийменника або виступає без нього, треба знати, особливо літераторам, коли розмір і ритм тексту потребують конденсованого вислову: близький смерті, цікавий знати тощо.
Слід мати на увазі й те, що інколи в реченні відривають прикметника від іменника, до якого він належить, щоб надати фразі характеру врочистості: «У перснях вона срібних руками у стан хибкий узялася» (Марко Вовчок); «Навчив його, мов сарану, скакати і голосним лякати серце ржанням» (П. Куліш).
Красивий, гарний, вродливий, красний, хороший, чудовий
Наведемо кілька прикладів із нашої класичної літератури й фольклору: «Гарна, як квітка гайова» (М. Номис); «На городі верба рясна, там стояла дівка красна» (народна пісня); «Вишию лишень я йому подушку гарну напродиво» (І. Нечуй-Левицький); «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий» (М. Номис); «Хвалилася сусідам своїм молодиця: яка вона хороша, яка білолиця» (Я. Щоголів).
Прикметнику красивий народна мова надавала трохи іншого значення, ніж дехто надає йому тепер, — він указував не на саму красу, а на те, що надає людині краси: «Прибігли до його трупа, покропили цілющою водою — він зціливсь; покропили красивою — то був гарний, а це ще кращий став» (Казки й прислів'я, що записав І. Манжура).
Як бачимо з цих прикладів, українська класика й народна мова широко використовували багатство синонімів, дуже рідко вдаючись до слова красивий. Таких прикладів можна навести багато, не кажучи ще й про інші слова-діалектизми, наприклад: гожий, пригожий, красовитий, ловкий, файний («Кажуть люди, кажуть, що я — файна дівка». — Закарпатська пісня; «Ловкий парубок. — Із живих уст на Полтавщині; «Вдовине личко красовите». — Марко Вовчок). То яка потреба збіднювати мову, забувши цю словесну різноманітність, і пересипати писаний текст чи живу мову одним-однісіньким словом красивий? А тим часом ми вживаємо його навіть там, де воно ніскільки не підходить: «Твій учинок — дуже некрасивий».