ВІХА — ЕТИМОЛОГІЯ

ві́ха́ «жердина з віхтем соломи або з віником, гілка як знак; [комета]»

псл. věxa «жердина, тичка, гілка, стеблина»;
споріднене з дінд. vēṣká- «петля», дісл. visk «снопик соломи або очерету», двн. wisk «віхоть», ісл. шв. дат. visk «віхоть», англ. whisk «віхоть, віник, щітка», нвн. Wisch «ганчірка», лат. virga (‹*uizgā) «різка», лит. vizgeti «дрижати», vyzgóti «хитатися»;
іє. *uois-, *ueis-, що є, можливо, похідним від *uеі- «вити»;
р. ве́ха́, бр. вяха́, п. wiecha «жердина як знак», ч. vích «віха, снопик соломи як знак», слц. viecha «тс.», вл. wěcha «віха, віхоть», нл. wěcha «віхоть», полаб. vexvě «фашина (в плоті)», слн. véha «вітка ялини як знак на шинку; капустяний лист»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

віхо́вка «зонтик з нерівними квітконіжками» (бот.)
віши́ти «ставити віхи»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
whisk «віхоть, віник, щітка» англійська
вяха́ білоруська
wěcha «віха, віхоть» верхньолужицька
wisk «віхоть» давньоверхньонімецька
vēṣká- «петля» давньоіндійська
visk «снопик соломи або очерету» давньоісландська
visk «віхоть» датська
*uois- індоєвропейська
visk «віхоть» ісландська
virga «різка» (‹*$uizgā) латинська
vizgeti «дрижати» литовська
wěcha «віхоть» нижньолужицька
Wisch «ганчірка» нововерхньонімецька
vexvě «фашина (в плоті)» полабська
wiecha «жердина як знак» польська
věxa «жердина, тичка, гілка, стеблина» праслов’янська
ве́ха́ російська
viecha «тс.» словацька
véha «вітка ялини як знак на шинку; капустяний лист» словенська
vích «віха, снопик соломи як знак» чеська
visk «віхоть» шведська
vyzgóti «хитатися» ?
*ueis- ?
*uеі- «вити» ?

ві́ха́ «цикута, Cicuta virosa L.» (бот.)

форма з е, можливо, виникла під впливом вех «Sium latifolium, цикута»;
очевидно, результат перенесення назви ві́ха́ «віхоть» за зовнішньою подібністю зонтика цикути до віхи;
p. вех «цикута», бр. [вяха, віха] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в'юха
весь «тс.»
ве́ха́ «цикута; блекота, Hyosciamus niger L. Я»
виха
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вяха білоруська
віха «тс.» українська
вех «Sium latifolium, цикута» ?
ві́ха́ «віхоть» ?
вех «цикута» ?

вех «Sium latifolium L.; [віха, цикута, Cicuta virosa L.]» (бот.)

споріднене з віха «цикута», очевидно, як колишня редукована форма кореня *ѵьх-‹*ѵĭхпри повній формі věx-‹*voix-;
p. вëх «віха», п. wiech «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wiech «тс.» польська
віха «цикута» ?
*ѵьх-‹*ѵĭхпри ?
вëх «віха» ?

виха́ «омела, Viscum L.» (бот.)

очевидно, результат діалектної видозміни назви ві́ха́ «цикута» за зовнішньою схожістю;
Фонетичні та словотвірні варіанти

веха́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ві́ха́ «цикута» ?

лавердже́т «пасмо волосся, залишене спереду над лобом на повністю остриженій голові»

запозичення з французької мови: фр. la vergette «прутик, віник» походить від лат. virga «гілка; пучок», спорідненого з двн. wisk «жмуток, віхоть», дісл. visk «в’язка соломи або очерету», укр. ві́ха і, далі, з стcл. вѣгα «гілка, сук», ірл. fé «лозина», дінд. vayằ «гілка»;
р. лаверже́т «коротка чоловіча стрижка », [лаверт(а)] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

леверже́т «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wisk «жмуток, віхоть» давньоверхньонімецька
vayā́ «гілка» давньоіндійська
visk «в’язка соломи або очерету» давньоісландська
«лозина» ірландська
virga «гілка; пучок» латинська
лаверже́т «коротка чоловіча стрижка » російська
лаверже́т російська
ві́ха українська
la vergette «прутик, віник» французька
вѣгα «гілка, сук» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.