ВОНЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

воня́ти

за іншим припущенням (Brückner ZfSlPh 2, 309; Machek ESJČ 704; БЕР І 176), псл. *vonja походить від гіпотетичного *[v]odnja, яке зіставляється з лит. úosti «нюхати» і лат. odor «запах»;
пор. семантичну паралель в українській мові: духди́хати і дух «запах», духи́ «парфуми»;
споріднене з дінд. ániti «дихає», гр. ἄνεμος «вітер, подув», лат. animus «дух», гот. us-anan «видихати», сірл. anāl «дихання»;
псл. vonjati, очевидно, похідне від *vonja (‹*onja) «запах»;
р. воня́ть, бр. [ване́ць], п. wonieć «пахнути», ч. voněti, слц. voňať, вл. wonjeć, нл. wonjaś «тс.», болг. воня́ «смердіти», схв. вòњати «пахнути; нюхати», слн. vonjáti «пахнути», цсл. воɴгати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

воні́ти «приємно пахнути»
вонли́вий
во́нний «ароматичний»
вонь
воньки́й
воню́чий
воню́чка «хрінниця смердюча, Lepidium ruderale L.» (бот.)
во́ня
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ване́ць білоруська
воня́ «смердіти» болгарська
wonjeć верхньолужицька
us-anan «видихати» готська
ἄνεμος «вітер, подув» грецька
ániti «дихає» давньоіндійська
odor «запах» латинська
animus «дух» латинська
úosti «нюхати» литовська
wonjaś «тс.» нижньолужицька
wonieć «пахнути» польська
*vonja праслов’янська
vonjati праслов’янська
воня́ть російська
вòњати «пахнути; нюхати» сербохорватська
anāl «дихання» середньоірландська
voňať словацька
vonjáti «пахнути» словенська
дух українська
ди́хати «парфуми» українська
дух «запах» українська
духи́ «парфуми» українська
воɴгати «тс.» церковнослов’янська
voněti чеська
*vonja «запах» (‹*onja) ?

анемо́на «Anemone L.» (бот.)

запозичення з французької мови;
фр. anémone походить від гр. ἀνεμώνη «анемона», пов’язаного з ἀνεμος «вітер», спорідненим з дінд. ánіlaḥ «тс.», ániti «дихає», лат. animus «душа, дух», псл. vonja «запах», укр. воня́ти;
грецька назва зумовлена тим, що час цвітіння рослини збігається з періодом вітрів, або тим, що тонке стебло її хитається від будь-якого вітру;
p. анемо́н, анемо́на, бр. болг. анемо́на, n. anemon, ч. anemónka, слц. anemonka, слн. anemóna;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
анемо́на білоруська
анемо́на болгарська
ἀνεμώνη «анемона» грецька
ánіlaḥ «тс.» давньоіндійська
animus «душа, дух» латинська
vonja «запах» праслов’янська
anemonka словацька
anemóna словенська
воня́ти українська
анемо́на українська
anémone французька
anemónka чеська
ἀνεμος «вітер» ?
ániti «дихає» ?
анемо́н ?

вонечник «шавлія липка, Salvia glutinosa L.» (бот.)

похідне утворення від воня́ти «видавати запах», про що свідчать і інші назви цієї рослини кади́ло, медуни́ця;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
воня́ти «видавати запах» ?
кади́ло ?
медуни́ця ?

воня́к «одуд, Upupa epops» (орн.)

назва зумовлена різко неприємним запахом м’яса одуда і його неохайного гнізда;
похідне утворення від воняти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
воняти ?

вонятува́ти «блювати»

результат контамінації слів [вомітува́ти, вомі́ти] і воня́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

во́няти «блювота»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вомітува́ти ?
вомі́ти ?

уха́ти «нюхати; пахнути»

псл. *ǫxati, утворення якого пояснюється впливом слова duxati «дихати, дути»;
розглядається як споріднене з псл. *vonja (‹*onja) «запах», від якого походить псл. vonjati, укр. воня́ти (Фасмер III 93, проти Brückner 604);
р. -уха́тьблагоуха́ть), п. wąchać «нюхати», болг. въх «запах», въ́хав «пахучий, духмяний, запашний», слн. vóhati «пахнути», р.-цсл. оухати «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
въх «запах» болгарська
въ́хав «пахучий, духмяний, запашний» болгарська
wąchać «нюхати» польська
*ǫxati праслов’янська
duxati «дихати, дути» праслов’янська
*vonja «запах» (‹‹*onja) праслов’янська
vonjati праслов’янська
благоуха́тьблагоуха́ть) російська
оухати «тс.» русько-церковнослов’янська
vóhati «пахнути» словенська
воня́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.