ВЕРЕМІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
веремі́й
загальноприйнятої етимології не має;
може бути виведене від особової назви [Веремі́я, Веремі́й] як імені пророка Ієремії;
пор. ст. веремі́я «сумна пісня, Єреміада; (перен.) безглуздя, ахінея, дурниці, придуркуватий замір» Бі;
менш переконлива спроба пов’язання (Потебня РФВ 1880 IV 167) з во́роп (‹*варп «рвати, кидати, плести»), воропа́й верепа́й при допущенні можливості *верепѣй із зміною п›м;
Фонетичні та словотвірні варіанти
веремі́я
«буча, сум’яття, метушня; буряна погода»
веремѣй
веремѣя
«бурхлива година; нісенітниця, дурниця»
(XVIII ст.)
крутити веремію
«кричати, галасувати, здіймати колотнечу; робити швидкі напади, атаки, нападати то там, то тут»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Веремі́я | ? |
Веремі́й | ? |
веремі́я «сумна пісня, Єреміада; (перен.) безглуздя, ахінея, дурниці, придуркуватий замір» | ? |
веремі́я «сумна пісня, Єреміада; (перен.) безглуздя, ахінея, дурниці, придуркуватий замір» | ? |
во́роп (‹*варп «рвати, кидати, плести») | ? |
воропа́й верепа́й | ? |
верепѣй | ? |
чуда́сі́я «те, що викликає здивування; чудо» (розм.)
очевидно, експресивне утворення від чу́до, чудеса́ з первісною формою *чудес-і́я, де суфіксальне нарощення -і́я постало під впливом утворень типу веремі́я, заві́я тощо, а також (якщо припустити, що слово виникло в бурсацькому середовищі) за зразком численних грецьких слів на -ία, пор. γεωγραφία «географія», ϰωμῳδία «комедія», προσωδία «просодія (наголос)», στρατηγία «стратегія» і т. ін;
болг. чудеси́я «чудо, диво»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чудасійний
«кумедний, смішний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чудеси́я «чудо, диво» | болгарська |
чу́до | ? |
чудеса́ | ? |
*чудес-і́я | ? |
-і́я | ? |
веремі́я | ? |
заві́я | ? |
-ία | ? |
γεωγραφία «географія» | ? |
ϰωμῳδία «комедія» | ? |
προσωδία «просодія (наголос)» | ? |
στρατηγία «стратегія» | ? |
ін | ? |
Яре́ма
фонетична видозміна запозиченого з церковнослов’янської мови імені Иѥрємиа «Ієремія», що через гр. Ἰερεμίας походить від гебр. І̯іrmĕi̯ā́hū «тс.», (букв.) «підвищить (піднесе) Ягве (Єгова, бог)», складного слова, утвореного з І̯āhū «Ягве (Єгова, бог)» і rūm «(він) підіймався, підносився; був високим»;
р. розм. Ереме́й, бр. Ераме́й, (розм.) Вераме́й, Яро́м, п. Jeremiaz, Jarema, Jeremi, ч. слц. Jeremiáš, нл. Jĕrmis, Jĕrmus, болг. (ст., рідк.) Ереми́я, м. Еремиja, схв. Jерѐмиjа, Jерѐмиjе, слн. Jeremija, Jerko, стсл. Иѥрємиа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
-ѣя
(1627)
Веремі́й
Єре́ма
Єремі́я
Ієремєй
Ієремі́я
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Ераме́й (розм.) | білоруська |
Яро́м | білоруська |
Вераме́й | білоруська |
Ереми́я (ст., рідк.) | болгарська |
І̯іrmĕi̯ā́hū «тс.» | гебрайська |
І̯āhū «Ягве (Єгова, бог)» | гебрайська |
rūm «(він) підіймався, підносився; був високим» | гебрайська |
Ἰερεμίας | грецька |
Еремиja | македонська |
Jĕrmis | нижньолужицька |
Jĕrmus | нижньолужицька |
Jeremiaz | польська |
Jarema | польська |
Jeremi | польська |
Ереме́й | російська |
Jерѐмиjа | сербохорватська |
Jерѐмиjе | сербохорватська |
Jeremiáš | словацька |
Jeremija | словенська |
Jerko | словенська |
Иѥрємиа | старослов’янська |
Иѥрємиа «Ієремія» | церковнослов’янська |
Jeremiáš | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України