ВАЙЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з вали́ти(ся), валя́ти(ся) через проміжну форму *вальло з дисиміляцією першого л;

пор. [валю́ка] «ледар», [зава́лий] «незграбний», [зава́лькуватий] «лінивий, неповороткий», р. у́валень;

запозичення з румунської мови;

рум. aoleó, aoléu «тс.» є, очевидно, вигуком афективного походження;

неясне;

можливо, пов’язане з [ба́йла] «ворожбит», р. [ба́йло] «базіка», похідними від ба́яти;

може розглядатись і як результат контамінації слів [байта́ло] «нероба, волоцюга» і вайло́ «тюхтій, телепень»;