БУНЧУК — ЕТИМОЛОГІЯ

давнє запозичення з тюркських мов;

тур. boncuk «різнокольорові кульки, черепашки, намисто», крим.-тат. бунчук «черепашки, кульки, намисто на шиї коня», як і чаг. bunčuk «тс.», аз. мунчуг «намисто», узб. мунчак, кирг. мончок «тс.», калм. montsag «бахрома; кулька з червоних ниток», виводяться від перс. mänğuk «прапор; золотий набалдашник на прапорі» (Lokotsch 29);

р. бр. болг. бунчу́к, п. buńczuk, bończuk «турецький прапорець, спис із кінським хвостом; волосяна китиця, прикріплена до шишака», ч. bunčuk «турецька військова емблема», слц. bunčuk «тс.; військова емблема козацьких отаманів»;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з пиндю́читися «чванитися»;

непереконливо виводилось (Brückner 49) від бунчу́к, бунчу́чний;

п. bundiuczyć się, bundziuczyć się, bundiuczny, bundziuczny запозичені з української мови (SW I 234–235);