БОТУ — ЕТИМОЛОГІЯ

через старопольську мову запозичено з французької;

фр. botte «чобіт» етимологічно неясне;

в сучасному значенні це слово прийшло в російську і українську мови в XIX ст. безпосередньо з французької;

р. бр. бот, п. boty (ми.), but (одн.) «чобіт», ч. bota «тс.», boty (мн.) «взуття», слц. bota «вид шкіряного взуття, чобіт», слн. bǫta;

менш переконливе виведення р. бот безпосередньо з англ. boat «човен» (Круазе ван дер Коп ИОРЯС 15, 4, 9; Brückner KZ 48, 162; Meyer ZfSlPh 5, 144 і далі);

пов’язане (мабуть, через російське посередництво) з нн. гол. boot, що походять від сангл. bot (дангл. bât), спорідненого з дісл. bāt-r, шв. båt «човен», лат. fodio «копаю», лит. bèsti «втикати», псл. bosti «бити, колоти»;

р. бот «однощогловий парусник», бр. бот;

псл. botъ «дрючок», пов’язане з botati «ударяти»;

очевидно, споріднене з р. [бот] «рибальська жердина», схв. [бȍтва] «рибальський остень», [бȍта] «палка», слн [bòt] «ТС.; дерев’яний молот»;

рум. botéi «отара» виводилось від гр. βούτης «пастух» (Kaeužn. 13;SW I 241) або від сл. botěti, укр. ботіти «жиріти, товстіти» (Crânjală 200; Cihac II 281; Мikl. EW 19; Bern. I 77– 78);

запозичення з румунської мови;

п. [butej] «молодий пастух у гуцулів, помічник чабана» (з укр.);

ряд інших пояснень (як запозичення з гол. bot «тупий, короткий і товстий», дат. but, н. butt «тс.» – Bern. I 77; як споріднене з лат. bassus «товстий, жирний», шв. patte «жіночі груди» або з лат. botuеus «кишка», гр. βότρυς «гроно винограду» – Petersson SI. Wf. 36, 38; як споріднене з лат. tābeo «тану» – Machek ESJČ 61) позбавлені підстав;

виводиться також (Sławski І 51 –52; Sł. prasł. I 341–342) від псл. botati «ударяти»;

в індоєвропейський період ця основа могла мати структуру *bhuə-t-;

псл. botěti є, очевидно, похідним від того самого кореня іє. *bheu-/bhū«рости», що й гр. φυτóν «рослина», псл. bylьje, byti, укр. били́на, бу́ти, бо́тва;

р. боте́ть «товстіти; достигати; розростатися, зеленіти», [боти́ть, ботве́ть] «тс.», п. [botwieć] «товстіти», ч. botnati «надуватися, пухнути, набухати», слн. botavéti «наливатися, пухнути», стсл. разботѣти «розповніти, розжиріти»;

неясне;

можливо, перебуває у зв’язку з [бо́та] «отара» тж;

псл. xоbotъ (xobъtъ) з первісним значенням «те, що висить; щось відвисле»;

розглядається як похідне від xabiti, xobiti;

зіставляється з лит. kabėˊti «висіти», kabîti «тс.», kãbė «гак»;

початкове х пояснюється впливом псл. xvostъ «хвіст»;

зближення з ч. chybati «вагатися, сумніватися», п. chybać «рухати» (Ильинский РФВ 61, 230–231) або з гр. σόβη «кінський хвіст», σοβέω «гнати» (Потебня РФВ 4, 194; Matzenauer LF 7, 222) непереконливі;

р. хо́бот, бр. хо́бат, др. хо́ботъ «хвіст; хобот», п. cbobot «вірьовка бортника», ч. chobot «хобот; спрут, восьминіг; бухта, затока», слц. chobot «хобот», болг. хобо́т «тс.», схв. хо̏бот, хо̀ботница «морський поліп; каракатиця», слн. hobòt «виїдений плід, усередині порожній», hobotnica «поліп», стсл. хоботъ «хвіст»;