БЛАГИХ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено в давньоруську мову книжним шляхом із старослов’янської;

стсл. благо «добро, щастя», благъ «добрий» з неповноголосним -ла-, як і болг. м. бла́го, схв. блȃго «тс.», слн. blagó «майно, скот, добро», ч. слц. blaho, ч. blahový «нерозумний», відповідають р. [бо́лого] «благо; добре», укр. [не-з-боло́га] «не з добра» Ж, п. błogo «благо», błogi «блаженний», нл. błogość «блаженство», полаб. blåďütnĕ (‹ blagotьnъ) «веселий, безжурний»;

псл. *bolgo, *bolgъ;

вважається спорідненим з дінд. bhárgaḥ «сяйво», лтс. balgans «білявий», лат. fulgor, flagro «горю, палаю, тлію», гр. φλέγω «горю», можливо, також з ав. bərəjayeiti «запрошує, виявляє пошану», bәrәχδα- «дорогий, бажаний», bərəg «релігійний ритуал», дінд. brhas-pátiḥ «господь», лат. flāgitāre «вимагати»;

припущення про зв’язок благи́й «поганий, дурний» з гр. βλᾱξ «дурний», лат. flaccus «слабий, безсилий» (Mikl. EW 13, 17; Bern. I 58; Machek ESJČ 55; Walde-Hofm. l 507) малопереконливе: йдеться про табуїстичну заміну негативної назви її антонімом, підтриману прямим зв’язком одного із значень слова блаже́нний «юродивий» із значенням слова дурни́й;

р. бла́го «добро; добре; погано», благо́й «добрий; [поганий]», бр. бла́га «погано», благі́ «поганий; нездара», др. благо «добро, щастя»;

загальноприйнятої етимології не має;

найчастіше зіставляється через початкове значення «омана, блукаючий вогник» з лтс. blāzt «блимати», blāzma «блимання, блиск, відображення» (Petersson BSl. Wortst. 55), лат. flagrāre «горіти, сяяти», flamma «полум’я» або з лат. flagrum «бич», flāgito «бичую», дісл. blak «удар» (Георгиев Бълг. етим. и оном. 9; БЕР І 53–54), лат. flāgitium «ганьба, мерзота» (Petr BB 18, 283; Meillet Études II 442);

менш обґрунтовані зіставлення з двн. blâsan «дути», блâза «міхур», лат. flāre «дути», гр. φλήναφος «балаканина» (Bern. І 59; Schuster-Šewc Probeheft 21–22), з бла́го, благи́й (Mikl. EW 14; Charpentier AfSlPh 29, 5), з стел. блѧдѫ «розпутничаю» (Jokl AfSlPh 28, 1–2);

р. [бла́зень] «дитинча; пустун; привид», [блазни́ть] «спокушати», бр. бла́зан «блазень, молокосос», бла́зен «тс.», др. блазнъ «спокуса, обман», блазнити «спокушати, обманювати», блазовати «чванитися», п. błazen «блазень», ч. слн. blázen «божевільний», слц. blázon «божевільний; блазень», вл. błazn «дурень», нл. błazan, błazn «тс.», болг. бла́зня «спокушаю», м. блазни «спокушає», стсл. блазɴъ «омана, спокуса»;