БИСТРОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

інше пояснення (Matzenauer LF 7, 19; Ильинский Jagić-Festschr. 291) виходить з кореня *byd- як іншого ступеня чергування до bъd- (стсл. бъдѣти, бъдръ і т. д.), поширеного суфіксом - tr-;

псл. bystrъ (‹*bysrъ) «швидкий»;

пояснюється по-різному;

найпереконливішим є виведення від кореня bys- (іє. *bhūs-), інший варіант якого *bhous- виступає в слові бушувати;

в такому разі споріднене з дісл. bysia «прудко мчатись», сx.-фриз. busen «шуміти», кімр. buan «швидко» та ін. (Bern. І 113; Преобр. І 56–58; Brückner 54; Schuster-Šewc Probeheft 39; БЕР І 50; Sł. prasł. I 480–481);

сюди ж приєднується (Вайан Сл. филология І 1958, 74–75) також стсл. бъхъма «зовсім», бъшиѭ «тс.», схв. ба́хнути «раптово з’явитися; виникнути»;

пов’язується також (Machek ESJČ 78) з дінд. bhūati «є жвавим, старанно піклується»;

р. быстрый, бр. бы́стры, др. быстрыи, п. вл. bystry, ч. слц. bystrý, нл. bytšy «світлий, чистий, ясний», болг. би́стър «прозорий, чистий», м. бистар, схв. бйстар «тс.», слн. bíster «прозорий, чистий; здібний», стсл. быстръ «кмітливий, спритний, жвавий»;

результат видозміни деетимологізованої форми [ви́стрічки] «тс.», зближеної з основою бистрий за ознакою раннього весняного цвітіння стокроток;

запозичено (очевидно, через російську і польську мови) з французької мови;

фр. bouquet «букет, жмуток; аромат», первісно «гай» (пор. bouquet ďarbres «гай», букв. «група дерев») є зменшувальною формою до bois «ліс; (ст.) група дерев», яке разом з пров. ст. bosc, іт. bosco, слат. buscus, boscus «тс.» походить від західногерманського кореня *bosk- «кущ, ліс», *busk- «тс.», який зберігається в двн. днн. busc «кущ, чагарник, гайок», свн. busch, bosch(e), снн. busch, busk, гол. bos(ch), англ. busch, нвн. Busch «тс.»;

герм. *busk- є розширенням герм. *bus- «пухнути, набрякати», пов’язаного, очевидно, з іє. *bu-, *bhū- «надувати, роздувати», від яких виводяться також лат. bulla «пузир, пухир, прищ», псл. *bula «ґуля, набалдашник», укр. була́ва́, бу́лка «хліб» тощо, дісл. bysia «швидко витікати», стсл. быстръ, укр. би́стрий;

менш переконливе пов’язання слов’янських слів з н. Bukétt «букет», Bouquét «тс.» (Фасмер І 236), яке зводиться до того ж фр. bouquet «гай»;

р. бр. болг. м. буке́т, п. bukiet, ч. buket, bouquet, слц. buket, bukéta, схв. бỳкēт, буке́та, слн. bukét;

псл. buš-‹*busj-‹*bousj-, очевидно, похідне від того самого іє. *bhou-/*bhū-, від якого походить і псл. bujь, bys(t)rь, укр. бу́йний, би́стрий, бу́хати (про вогонь, воду);

р. бушева́ть, бр. бушава́ць, п. buszować «плюндрувати, гасати» (з укр.), слн. búšiti «бухати (про вогонь)»;

псл. bujati, bujƅ‹*bouj-, очевидно, похідні від того самого іє. bhou-/*bhū-, що й псл. bystrь, укр. бистрий, бути, бушувати та ін;

споріднене з дінд. bhuyān «великий, сильний», двн. buro-lang «дуже довгий», лит. būrỹs «велика кількість», лтс. bûra «велика купа»;

пов’язання з тюрк. bujumak «рости», büjük «великий» (Mikl. TEI I 268; EW 24) вважається сумнівним;

р. [буя́ть] «розростатись», бу́йный, бр. буя́ць «буйно рости», буйны́, др. буяти, буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний», п. bujać «гойдатись, літати; сваволити», bujny «родючий, буйний», ч. bújeti «швидко й густо рости», bujný, слц. bújáť«буянити», bujnieť «буйно рости», bujný, вл. bujić «буйно рости», болг. буя́ «тс.», бу́ен, м. буи «буйно розростатись», бујат «буйний, пишний», схв. бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)», бŷјан, бŷjни, слн. bujíca «буйний потік», стсл. сбоугати «збожеволіти; втратити смак», боуи «дикий, дурний»;

твердження про відсутність зв’язку з торопи́ть (Горяев 295) позбавлене підстав;

пор. також лит. tãrpti «досягати успіхів, процвітати»;

похідне утворення від основи дієслова [торо́пити] «підганяти», [торопитися] «поспішати»;

щодо розвитку інтелектуального значення від первісного, пов’язаного з швидким рухом, пор. би́стрий, метки́й, спри́тний;

р. расторо́пный, бр. растаро́пны, п. roztropny;

не зовсім ясне;

імовірно, є зворотним утворенням від [нехлю́йний] «неохайний, брудний»;

не виключена спорідненість з хли́нути «политися, потекти потоком», пор. с.-цсл. хлоую, хлоуати «струмувати (про кров)», болг. хлу́я «текти, виливатися (про воду)», хлу́йвам «текти»;

до поєднання значень чистоти і плинності пор. укр. би́стрий «швидкий (про воду)» і болг. би́стър «світлий, прозорий», схв. би̏стар «ясний», бѝстрити «прояснювати»;