АЙНО — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, результат скорочення ствердного звороту типу *а іно́ так «а тільки так», а іно се́ (це) «а тільки се (це)» (пор. іно́се «гаразд; звичайно») з дальшим злиттям його решти а іно́ в айно́;

перенесення наголосу (а́йно зам. айно́) викликане затемненням походження слова, можливо, також під впливом п. розм. ano «так», слц. áno «тс.» з наголосом на першому складі;

результат злиття підсилювальної частки ба «та» і стверджувальної частки [айно];