АГИ — ЕТИМОЛОГІЯ

аги́ «тьху» (вигук незадоволення, лайки)

складне слово, утворене з вигуків а і ги (гий, гі, гій) «тю»;
п. a hyj «геть» (вигук, яким відганяють собак);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ага́й
ага́кати
агі́
агі́й «тс.»
агі́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
a hyj «геть» (вигук, яким відганяють собак) польська
ги «тю» (гий, гі, гій) ?


ага́ «старшина, начальник, пан (у турок, татар та ін.)»

запозичення з турецької мови;
тур. ağa «пан», іст. «начальник (яничарів)», первісно «старший брат», наявне і в інших тюркських мовах, споріднене з тунг. aka «тс.»;
р. бр. болг. ага́, п. ч. слц. aga, схв. а́га, слн. ága «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ага «тс.» (XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ага́ білоруська
ага́ болгарська
aga польська
ага́ російська
а́га сербохорватська
aga словацька
ága «тс.» словенська
aka «тс.» тунгуська
ağa «пан» турецька
aga чеська
первісно «старший брат» ?

ага́ (вигук ствердження, здогаду, пригадування, привернення уваги тощо)

очевидно, результат злиття двох часток займенникового походження а і га з давнім придиховим h (не g);
пор. аналогічні утворення еге́, ого́ (Фортунатов ИТ II 218–219, 226);
наявність таких вигуків і в неслов’янських мовах (нвн. англ. рум. іт. аһа) дозволяє припускати також інший шлях утворення – подвоєння чи емфатичного подовження аa з епентетичним придиховим г;
р. бр. ага́, п. ч. слц. aha, болг. аха́, схв. ȁхa, a-xȁ, слн. ahá;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ага́кало
ага́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ага́ білоруська
аха́ болгарська
aha польська
ага́ російська
ȁхa сербохорватська
aha словацька
ahá словенська
a-xȁ українська
aha чеська
а (не g) ?
га (не g) ?
аналогічні ?
ого́ ?
аa з ?

аѓу (вигук, яким відганяють курей або гусей)

відоме лише в українській мові складне утворення з вигуків а1 і гуш (уш) або, можливо, втраченого в цьому значенні гу;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аву́ш
аву́ша
агу́ш
агу́ша
ау́ш
ау́ша
Етимологічні відповідники

Слово Мова
з (уш) ?
а (уш) ?
гуш (уш) ?
гу ?

агу (вигук, уживаний при перегукуванні)

складне слово, утворене з вигуків а1 і гу (див.);
р. бр. агу́ «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
агу́ «тс.» білоруська
агу́ «тс.» російська
гу ?

агу́ (вигук невдоволення або обурення)

очевидно, результат видозміни форми ага́ «тс.», зближеної фонетично з агу1;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ага́ «тс.» ?

аґу́ (вигук, уживаний при звертанні до немовляти)

звуконаслідувальне;
р. бр. агу́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аґуґу́
аґу́кати
аґу́сі
Етимологічні відповідники

Слово Мова
агу́ білоруська
агу́ російська

ау́ (вигук оклику, привернення уваги)

пояснюється як звуконаслідувальне утворення (Фасмер І 96; Преобр. І 10) або як наслідок злиття вигуків а та у (Шанский ЭСРЯ І 1, 174);
р. ау́, бр. агу́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ау́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
агу́ білоруська
ау́ російська
у ?

гарбу́з «кабак, Cucurbita maxima Duch.; [кавун, Citrullus Schrad. Mel» (бот.)

запозичення з тюркських мов;
полов. харбуз, карбуз, Крим.-тат. къарпуз, тур. karpuz «тс.» походять від перс. %arbūza, Xarbuza «диня» (букв, «ослячий огірок»), яке складається з основ іменників χβΓ «осел», спорідненого з ав. %ага «тс.», і сперс. bučiņā «огірок»;
р. арбуз «кавун», бр. гарбуз «кабак», п. harbuz «кавун», arbuz «тс.» (з укр.), болг. карпуз, м. карпуз, схв. карпуз(а) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гарбуза «кабак»
гарбуза «гарбузеня»
гарбузаця «кавун продовгуватої форми»
гарбузеня
гарбузєнка «стебло кавуна; земля, де росли кавуни»
гарбузиння
гарбузіки «гарбузове насіння»
гарбузник
гарбузняк «тс.»
гарбузуватий
гарбузці «зернята, насіння»
гарбузшня «гарбузиння»
гарбузячий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ага «тс.» авестійська
гарбуз «кабак» білоруська
карпуз болгарська
къарпуз кримсько-татарська
карпуз македонська
arbūza перська
харбуз половецька
harbuz «кавун»«тс.» (з укр.) польська
arbuz «кавун»«тс.» (з укр.) польська
арбуз «кавун» російська
карпуз «тс.» (а) сербохорватська
bučiņā «огірок» середньоперська
karpuz «тс.» турецька
карбуз ?
Xarbuza «диня» (букв, «ослячий огірок») ?
χβΓ «осел» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.