СО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
з (прийменник з род. в. для введення назв предметів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії)
псл. Sъ, sъ(n)‹ *sъn›n;
зіставляється з лат. com «з», cum, дкімр. cant, ірл. cét «тс.», гр. kατά (‹k ̑n̥-ta) «вниз, вздовж»;
поширена думка про етимологічну тотожність з1 і з3 (Skok III 179–180; Fraenkel AfSlPh 39, 89; Vondrák I 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру;
іє. *k ̑оn;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn збіглося фонетично з псл. iz;
р. с, со, с-, со-, бр. з, са, з-, с, са-, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se-, z-, слц. s, so, s-, z-, болг. м. c-, схв. с, са, с-, са, з-, слн. s, se, z, ž, s-, z-, стсл. съ, съ(n-);
Фонетичні та словотвірні варіанти
з
(префікс дієслів, що означає рух згори та ін.)
зі
«тс.»
із
с
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
з | білоруська |
са | білоруська |
з- | білоруська |
с | білоруська |
са- | білоруська |
c- | болгарська |
z | верхньолужицька |
ze | верхньолужицька |
z- | верхньолужицька |
ze- | верхньолужицька |
s- | верхньолужицька |
kατά «вниз, вздовж» (‹$kn-ta) | грецька |
cant | давньокімрська |
съ | давньоруська |
съ(н)- | давньоруська |
k ̑n̥-ta | індоєвропейська |
*k ̑оn | індоєвропейська |
cét «тс.» | ірландська |
com «з» | латинська |
cum | латинська |
c- | македонська |
z | нижньолужицька |
ze | нижньолужицька |
z- | нижньолужицька |
ze- | нижньолужицька |
s- | нижньолужицька |
z | польська |
ze | польська |
z- | польська |
ze- | польська |
s- | польська |
Sъ | праслов’янська |
*sъn | праслов’янська |
sъ(n) | праслов’янська |
*sъn | праслов’янська |
iz | праслов’янська |
с | російська |
со | російська |
с- | російська |
со- | російська |
с | сербохорватська |
са | сербохорватська |
с- | сербохорватська |
са | сербохорватська |
з- | сербохорватська |
s | словацька |
so | словацька |
s- | словацька |
z- | словацька |
s | словенська |
se | словенська |
z | словенська |
ž | словенська |
s- | словенська |
z- | словенська |
съ | старослов’янська |
съ(n-) | старослов’янська |
s | чеська |
se | чеська |
s- | чеська |
se- | чеська |
z- | чеська |
з (прийменник з орудн. в. для позначення сумісності)
споріднене з лит. sán- «су-, з-», są, лтс. suo-, прус. san- «з-», sen «з», дінд. sam, ав. ham- «тс.», дісл. sam- «разом», гр. ὁμός «спільний, подібний, рівний», лат. similis «подібний»;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn, у якому збіглись іє. *son і *k ̑on, у свою чергу, фонетично збіглося з псл. iz;
етимологічне ототожнення з3 і з1 (Skok III 179–180; Vondrák I 163, 418; Fraenkel AfSlPh 39, 89) викликає труднощі семантичного та іншого характеру;
іє. *son;
псл. sъ, sъn- (‹*sъn), пов’язане з sǫ укр. су- (сусі́д і под.);
р. с,со, с-, со-, бр. з, ca, з-,c, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se, слц. s, so, s-, болг. с, със, с-, съ-, м. со, [с], с-, со-, схв. с, са, с-, са-, слн. з, z, s-, z-, стсл. съ, съ(n)-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з-
(префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування)
зі-
«тс.»
зо
«тс.»
із-
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ham- «тс.» | авестійська |
з | білоруська |
ca | білоруська |
з- | білоруська |
c | білоруська |
с | болгарська |
със | болгарська |
с- | болгарська |
съ- | болгарська |
z | верхньолужицька |
ze | верхньолужицька |
z- | верхньолужицька |
ze- | верхньолужицька |
s- | верхньолужицька |
ὁμός «спільний, подібний, рівний» | грецька |
sam | давньоіндійська |
sam- «разом» | давньоісландська |
съ | давньоруська |
съ(н)- | давньоруська |
*son | індоєвропейська |
*k ̑on | індоєвропейська |
*son | індоєвропейська |
similis «подібний» | латинська |
suo- | латиська |
sán- «су-, з-» | литовська |
są | литовська |
со | македонська |
с | македонська |
с- | македонська |
со- | македонська |
z | нижньолужицька |
ze | нижньолужицька |
z- | нижньолужицька |
ze- | нижньолужицька |
s- | нижньолужицька |
z | польська |
ze | польська |
z- | польська |
ze- | польська |
s- | польська |
*sъn | праслов’янська |
iz | праслов’янська |
sъ | праслов’янська |
sъn- (‹*sъn) | праслов’янська |
*sъn | праслов’янська |
sǫ | праслов’янська |
san- «з-» | прусська |
sen «з» | прусська |
с | російська |
со | російська |
с- | російська |
со- | російська |
с | сербохорватська |
са | сербохорватська |
с- | сербохорватська |
са- | сербохорватська |
s | словацька |
so | словацька |
s- | словацька |
з | словенська |
z | словенська |
s- | словенська |
z- | словенська |
съ | старослов’янська |
съ(n)- | старослов’янська |
s | чеська |
se | чеська |
s- | чеська |
se | чеська |
нізац «за ніщо»
запозичення з польської мови;
п. ст. nizac «за ніщо» є результатом злиття ni «ні», za «за» і со «що»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
nizac «за ніщо» | польська |
ni «ні» | польська |
za «за» | польська |
со «що» | польська |
нікче́мний
п. nikczemny «негідний, низький, підлий; [не придатний ні до чого]» виникло на ґрунті виразу ni k(u) czemu (godny) «ні до чого (не придатний)», що складається з частки ni «ні», прийменника k(u) «до» і форми дав. в. одн. займенника со «що»;
запозичення з польської мови;
р. никчёмный «нікчемний», бр. нiкчэ́мны «нікчемний, непотрібний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
некче́мний
нікче́ма
нікче́мен
нікче́мник
нікче́мнити
«принижувати, псувати»
нікче́мниця
«непридатна річ, дрібниця; ні до чого не здатна жінка»
нікчемни́чити
«тс.»
нікче́мніти
нікче́мство
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нiкчэ́мны «нікчемний, непотрібний» | білоруська |
nikczemny «негідний, низький, підлий; [не придатний ні до чого]» | польська |
ni k(u) czemu (godny) «ні» | польська |
ni | польська |
k(u) | польська |
со | польська |
никчёмный «нікчемний» | російська |
ні́нац «ледащо»
п. [ninac] «ні на що, ні до чого» утворене з ni «ні», na «на» і со «що»;
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ninac «ні на що, ні до чого» | польська |
ni «ні» | польська |
na «на» | польська |
со «що» | польська |
ніц «нічого Г; ніщо МСБГ; зовсім, абсолютно МСБГ»
п. nic «ніщо, нічого», ст. nico «тс.» утворене з ni «ні» і со «що»;
запозичення з польської мови;
бр. [ніц] «нічого», ст. ницъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ніцова́ти
«зневажати, насміхатися»
ніцува́ти
«знищувати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ніц «нічого» | білоруська |
ницъ «тс.» | білоруська |
nic «ніщо, нічого» | польська |
nico «тс.» | польська |
ni «ні» | польська |
со «що» | польська |
що (займ., спол.)
сумнівне виведення укр. що (Соболевский Лекции 108, 202) від *čьso, *česo (род. в. одн. займенника *čьto), що лежить в основі п. со (‹ czso), ч. co (‹ čso), слц. [(сх.) со], нл. со, полаб. сü;
укр. що, як на це вказують дані українських і російських говірок, розвинулося з др. чьто;
псл. čьto;
утворилося поєднанням займенника *čь «що», збереженого в укр. [нич] «нічого», із займенником to, с. р. від *tъ, укр. той;
р. что (фонет. што), [штё, ште, шта, що, щё], бр. што, др. чьто «що» (займ., спол.), п. со, ст. czso (займ.), [со] (спол.), ч. со, ст. čso (займ.), слц. čо, [(сх.) со], вл. što «щo», нл. со, полаб. cü (‹ *čьso) (займ.), болг. що (фонет. што), м. што «тс.», схв. што̏ (займ., спол.), стсл. чьтî «що» (займ.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
шо
«що»
шо́кати
што
«тс.»
що́кати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
што | білоруська |
що (фонет. што) | болгарська |
što «щo» | верхньолужицька |
чьто | давньоруська |
чьто «що» (займ., спол.) | давньоруська |
што «тс.» | македонська |
со | нижньолужицька |
со | нижньолужицька |
сü | полабська |
cü (‹ *čьso)(займ.) | полабська |
со (‹ czso) | польська |
со | польська |
čьto | праслов’янська |
від | російська |
что (фонет. што) | російська |
што̏ (займ., спол.) | сербохорватська |
(cх.) со | словацька |
čо | словацька |
чьтî «що» (займ.) | старослов’янська |
що | українська |
що | українська |
нич «нічого» | українська |
той | українська |
штё | українська |
ште | українська |
шта | українська |
що | українська |
щё | українська |
со (спол.) | українська |
со (сх.) | українська |
co (‹ čso) | чеська |
со | чеська |
*česo (род. в. одн. займенника *čьto) | ? |
*čь «що» | ? |
від | ? |
czso (займ.) | ? |
čso (займ.) | ? |
що- (у словах типу щове́чора, щодня́, щоро́ку)
утворення, що виникло із займенника (сполучника) що внаслідок контамінації двох конструкцій – що ве́чір і ко́жного ве́чора, можливо, також через проміжну конструкцію, що ко́жного ве́чора, яка згодом зазнала семантичної конденсації;
р. [что] (что день «щодня, щоденно»), бр. што- (штого́д «щороку», штодзе́нь «щодня» і под.), п. со (со godzina «щогодини», co dzień «щодня», co rok «щороку»), ч. (заст.) со- (coroční «щорічний», cotydenní «щотижневий»), слц. čо(-) (čоchvíl’a «постійно, щохвилини», čoraz «щоразу», čo rok «щороку», čo deň «щодня»);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
што- (штого́д «щороку», штодзе́нь «щодня» і под.) | білоруська |
со (со godzina «щогодини», co dzień «щодня», co rok «щороку») | польська |
что (что день «щодня, щоденно») | російська |
čо(-) (čоchvíl’a «постійно, щохвилини», čoraz «щоразу», čo rok «щороку», čo deň «щодня») | словацька |
со- (заст.)(coroční «щорічний», cotydenní «щотижневий») | чеська |
що | ? |
що ве́чір | ? |
ко́жного ве́чора | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України