МОТИКА — ЕТИМОЛОГІЯ

моти́ка «сапа, кирка, кайло»

псл. motyka, очевидно, похідне від кореня mot-(ati), як *voldyka «владика» від кореня *vold-;
споріднене з дінд. matyàm «дрючок», лат. mateola «інструмент, знаряддя для вбивання в землю», нар.-лат. mattiuca «мотика», двн. medela «плуг»;
р. моты́га, моты́ка, бр. маты́ка, др. мотыка, мотыга, п. ч. слц. вл. motyka, нл. motyja, болг. мотика, м. мотика, схв. мòтика, слн. motíka, стсл. мотыка;
Фонетичні та словотвірні варіанти

моти́жити «обробляти мотикою; сапати»
моти́жник «плужок для розпушування землі»
мотика́тися «трудитися; мучитися»
моти́ця «милиця; коцюба»
моти́чи́вно «ручка сапи»
моти́чина «тс.»
моти́чити «розпушувати; сапати»
моти́чний
муте́чка «мотика»
мути́чка «грабки біля коси»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
маты́ка білоруська
мотика болгарська
motyka верхньолужицька
medela «плуг» давньоверхньонімецька
matyàm «дрючок» давньоіндійська
мотыка давньоруська
mateola «інструмент, знаряддя для вбивання в землю» латинська
мотика македонська
mattiuca «мотика» народнолатинська
motyja нижньолужицька
motyka польська
motyka праслов’янська
моты́га російська
мòтика сербохорватська
motyka словацька
motíka словенська
мотыка старослов’янська
моты́ка українська
мотыга українська
motyka чеська
*voldyka «владика» ?
*vold- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України