КАЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. calque «копія креслення; калька», calquer «калькувати, змальовувати» походить від іт. calcare «втискувати, тиснути», що зводиться до лат. calco, -āre «топтати, тиснути пʼятою», повʼязаного з calx «пʼята, відбиток пʼяти»;

р. бр. ка́лька, п. kalka, болг. ка́лка, схв. кȁлк;

запозичення з французької мови;

фр. calque «тс.», calquer «пo-рабському наслідувати» є результатом перенесення назви calque «копія»;

р. бр. ка́лька, п. kalka, ч. слц. kalk, болг. ка́лка, схв. кȁлк, слн. kàlk;

можливо, утворене від невідомого тюркського слова, що має спільну основу з тат. калку «підніматися, спливати, випливати, виходити на поверхню (води)»;

неясне;

псл. кalъ;

загальноприйнятої етимології не має;

зіставляється з гр. πηλός (παλός) «глина, болото, мул, багно» і зводиться до іє. *k^u̯a-lo-s (Meillet Études 418; Bern. I 475–476; Преобр. І 287; Machek ESJČ 235–236), однак гр. πηλός може бути повʼязаним і з лат. palleo «блідну» (Walde–Hofm. II 239–240), що робить це припущення непевним;

шукають пояснення також у звʼязку з назвами кольорів і плям (Фасмер II 163; Holub–Kop. 160; Fick BB 2, 197; Bezzenberger BB 16, 246; Pokorny 547–548; Trautmann 113–114) і зводять до іє. *kālos, наявного у лит. kalýbas (kalývas) «який має білу шию» (про собак), лат. cālidus «із світлою плямою на лобі» (про коней), cālīgō «темнота, туман», гр. κηλάς (κᾱλίς) «пляма, бруд», дінд. kālaḥ «синьо-чорний», kalaṅkam «пляма»;

малопереконливе припущення (Brückner 214) про звʼязок з лат. squalus «брудний»;

р. бр. кал «екскременти», п. kał «тс.; (ст.) болото, трясовина; гуща», ч. слц. kal «рідке болото, бруд; осад, гуща», болг. кал «тс.», м. кал «бруд, сірка (у вусі)», схв. кȁо, кȃл «болото, мул, калюжа», слн. kál «тс.», kalja «бруд на тілі», стсл. калъ «болото, бруд»;