ГЕРЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з старопольської мови;

п. ст. рідк. herc «окрема сутичка перед боєм» тотожне з harc «тс.», пов’язаним з harcować «гарцювати; (ст.) битися на поєдинку перед військом»;

укр. герц(ь) зам. гарц, можливо, є результатом зближення із словом гра́ти (пор. вираз конем грати);

менш переконливі інші тлумачення: виведення від уг. harc «боротьба, бій», пов’язаного з harcol «боротися, воювати, битися» (Brückner 168–169; Machek ESJČ 161), від псл. *jьgrьcь (укр. грець), сумнівне з фонетичного й словотворчо-семантичного погляду (Sławski І 403–404), від ч. ст. harc «окрема сутичка перед боєм», що помилково розглядається як похідне від harcieř «добрий вершник» і, далі, від іт. arciere «лучник» (Kleczkowski Studia staropolskie 1928, 227–230), від свн. harz (виг.) «сюди» (Bern. I 377);

не зовсім ясне;

очевидно, наслідок роз витку переносного значення укр. герць «окрема сутичка перед боєм, поєдинок, двобій» у пізніше «буйна весела забава» з дальшою спеціалізацією стосовно великодніх і різдвяних свят;

на можливість такого розвитку вказують пов’язані з герць давніші форми гарцъ «окрема сутичка перед боєм» (XVII ст.), гарцівни́к «наїзник; пустун; танцівник», гарцівни́ця «пустунка; танцівниця», гарцюва́ти «скакати на коні; бігати, скакати; пустувати; танцювати»;

не виключена також можливість впливу з боку словацької або польської мови: пор. слц. заст. harc «бій, битва, боротьба; буйна, весела забава», п. harc (іст.) «сутичка (вершників перед боєм)», harce «пустощі, витворяння»;

фонетичний варіант форми герць, утворений, очевидно, під впливом слів гра, грець «гравець»;